Постанова № 16073268, 23.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 р. № 2а-4444/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Васильків О.С.,

за участю представників позивача Мельничука В.А., представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна ветеринарна компанія»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2011р. №000115320/7820 та визнання протиправними дій ДПІ у Личаківському районі м.Львова, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна ветеринарна компанія»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі-ДПІ), просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №000115320/7820 та визнати протиправними дії ДПІ, які полягали у викладені в акті перевірки від 23.03.2011р. недостовірних та незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій між Товариством та ПП «Львівкомфортгруп К». Позов обґрунтовує тим, що висновки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення такої операції з підстав відсутності трудових ресурсів, зокрема, в частині відвантаження та перевезення товарів, відсутності основних засобів, є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту придбання та документами по факту продажу придбаного товару контрагентам Товариства, в наслідок чого отримано прибуток.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнив, просив позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ, які полягали у викладені в акті перевірки від 23.03.2011р. недостовірних та незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій між Товариством та ПП «Львівкомфортгруп К»не розглядати та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №000115320/7820.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та зазначив, що взаємовідносини Товариства з його контрагентом ПП «Львівкомфортгруп К»мають ознаки нікчемності, оскільки перевіркою встановлено, що ПП «Львівкомфортгруп К»не володіє майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак податкові зобовязання безпідставно сформовані ПП «Львівкомфортгруп К»у грудні 2009 року по накладних на продаж товарів Товариству та не можуть розглядатися в якості належного підтвердження, оскільки не мають статусу юридично значимих. Просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна ветеринарна компанія»06.06.2007р. зареєстроване у виконавчому комітеті Львівської міської ради, в період що перевірявся було платником податку на додану вартість.

Згідно статуту Товариства останнє здійснює діяльність, зокрема, створення та відкриття ветеринарних аптек, гуртова та роздрібна торгівля ветеринарними препаратами, медикаментами, предметами та засобами догляду за тваринами, птахами тощо.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача для здійснення господарської діяльності 16.08.2009р. між СПД ФО Брутян Гоар (Орендодавець) та Товариством (Орендар) укладено Договір оренди №16/08, предметом якого є строкове платне володіння та користування частиною приміщень: складські приміщення площею 43 та 215 м2, офісні приміщення 95 м2.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ПП «Львівкомфортгруп К»за період з по 01.09.2009р. по 31.12.2009р., за результатами якої ДПІ прийшло до висновку про порушення Товариством п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України ?Про податок на додану вартість? від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі-ПДВ) за грудень 2009 року на 25340,00 грн. що викладено в Акті перевірки № 189/23-2/35227543 від 23.03.2011 року.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011р. за №000115320/7820, яким Товариству визначено податкове зобовязання з ПДВ на суму 31675,00 грн. з яких основний платіж 25 340,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 6335,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, зокрема, Договору купівлі-продажу №25 від 01.12.2009р., між Товариством (Покупець) та ПП «Львівкомфортгруп К»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого було постачання товару (Кліносан-дизенфікуючий засіб) на умовах цього договору.

За результатом придбання товару Товариством у ПП «Львівкомфортгруп К», останнім виписано видаткову накладну від 22.12.2010р. №РН-00243 та податкову накладну №02443 від 22.12.2009р. з яких вбачається, що Товариство придбало у вказаного контрагента Кліносан в кількості 32 487 кг за ціною 3,90 грн. без ПДВ на загальну суму 152 037,44 грн., в тому числі ПДВ 25 339,57 грн. Розрахунки за товар сторонами проведено в повному обсязі, що ДПІ не спростовано.

Як вбачається з акта перевірки, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. в сумі 56578,00 грн. на підставі таких документів: головної книги, оборотно-сальдових відомостей «Товари», 63 «Розрахунки з постачальниками», 6413 «ПДВ», аналізів рахунків, реєстрів отриманих податкових накладних, банківських виписок встановлено завищення податкового кредиту на суму 25340,00 грн. за грудень 2009р. по взаємовідносинах з ПП «Львівкомфортгруп К».

На думку ДПІ заниження податкових зобовязань Товариством виникло з підстав, що згідно аналізу податкової звітності яку ПП «Львівкомфортгруп К»подає до податкового органу, чисельність працівників за грудень 2009 року відсутня, що є свідченням неможливості відвантаження та перевезення товарів; відсутні основні засоби, що є свідченням відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Податковий орган вважав, що дані обставини вчинення правочину не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що є порушенням ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт надання зазначених вище робіт підтверджується договором, податковою та видатковою накладними, договором оренди, письмовими доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Представником позивача до матеріалів справи долучено копії податкових накладних, виписані позивачем протягом січня-серпня 2010 року при відпуск придбаного у ПП «Львівкомфортгруп К»дизенфікуючого засобу Кліносан контрагентам позивача: ВАТ «Птахофабрика Тернопільська», СПД ОСОБА_3, ГС ТзОВ «Колосок-2», СТзОВ «Євросвинка», ТзОВ «Рутаком», ВАТ «Запоріжзооветпромпостач», Черкаська мясна компанія, ЗАТ «Ландгут Бройлер», ТзОВ «Інвек», ПП «Сігма», ТзОВ «Прок-2005», ФГ «Новий рівень 2006», ООО «Зооветгарант», СВАТ «Агрокомбінат «Калита», ТзОВ «Племптахокомбінат «Запорізький», ПП «Деметра», ТзОВ агрофірма «Загаї», ТзОВ «Наше село», ПП «ПЦСД Поліпак», ТзОВ «СЛК-Центр», ТОВ «Укрветком», ФГ «Едем», Птахофабрика «Волочиська», ТзОВ «Подільський бройлер», ПП «Ветком», ТзОВ «Племінний завод «Біловодський».

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарської операції, ПП «Львівкомфортгруп К» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період надано податкову накладну реквізити якої відображені в акті перевірки, яка не мала недоліків та, порядок заповнення якої, відповідає встановленому чинним на момент її виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість 25 339,57 грн. до складу податкового кредиту грудня 2009 року.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданого правочину з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операція з придбання позивачем у ПП «Львівкомфортгруп К»вищевказаного товару мала реальний характер.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначеного господарського договору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення в межах поданих уточнень.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 3,40 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року за № 000115320/7820 прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова,

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Західна ветеринарна компанія» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 27.05.2011 року.

Суддя Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.