Постанова № 16073277, 16.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 р. № 2а-11151/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

суддів Гавдика З.В.

Карпяк О.О.

з участю секретаря судового засідання Кукси В.А.

представників сторін:

від позивача Данилевич Д.О.,

від відповідача Антонюк І.І.,

від третьої особи Шокало В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові справу за позовом Дочірнього підприємства (надалі ДП) «Холгер Крістіансен Продакшн Україна»Компанії «Холгер Крістіансен А/С»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Яворівському районі Львівської області, з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської митниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ДП «Холгер Крістіансен Продакшн Україна»Компанії «Холгер Крістіансен А/С»звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2010 року за №0001172320/3, за №0001162320/3, за №0001462320/3, за №0001472320/3, за №0001662320/2, за №0001652320/2 та від 15.11.2010 року за №0001852320/1, за №0001862320/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що орган державної податкової служби не взяв до уваги факт повного вивезення готової продукції за межі митної території України і дані обставини встановлені митним органом України. Також відповідачем, зазначає позивач не враховано факт погашення податкових векселів, якій вказує на відсутність у платника податків податкового зобовязання зі сплати визначених цими податковими векселями сум податку на додану вартість.

Представник позивача вимоги підтримав, просить їх задоволити.

Відповідач у запереченні на позовну заяву вважає, що позивачем занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість по операціях з ввезення платником податків нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів, внаслідок чого не сплачено податкове зобовязання з податку на додану вартість. При цьому, відповідач зазначає, що не можливо провести ідентифікацію (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки, у продуктах переробки та проведення перевірки за обсягом виходу продуктів переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки.

Представник відповідача в судовому засіданні дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в поясненнях, взявши до уваги постійний контроль за діяльністю підприємства посадовими особами митниці та статус постійно діючої на території платника податків зони митного контролю, зазначає про те, що порушень щодо дотримання митного режиму переробки не має.

Представник третьої особи надав аналогічні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року, та лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року ДПІ у Яворівському районі Львівської області складено акт від 13.04.2010 року за №536/23-2/32599783 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.11.2010 року:

за №0001172320/3, яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року в розмірі 162831 грн. 00 коп. та за лютий 2010 року в розмірі 217636 грн. 00 коп.;

за №0001162320/3, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі - 1786493 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 1028739 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція - 757754 грн. 00 коп.

За результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2010 року по 28.02.2010 року, та квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року ДПІ у Яворівському районі Львівської області складено акт від 14.06.2010 року за №996/23-2/32599783 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.11.2010 року:

за №0001462320/3, яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 139310 грн. 00 коп. та за квітень 2010 року в розмірі 139547 грн. 00 коп.;

за №0001472320/3, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі - 1172303 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 939924 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція - 232379 грн. 00 коп.

За результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року, та червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року ДПІ у Яворівському районі Львівської області складено акт від 26.08.2010 року за №1445/23-2/32599783 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.11.2010 року:

за №0001662320/2, яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 197551 грн. 00 коп. та за червень 2010 року в розмірі 148840 грн. 00 коп.;

за №0001652320/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі - 2513609 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 1440245 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція 1073364 грн. 00 коп.

За результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року, та серпень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року ДПІ у Яворівському районі Львівської області складено акт від 26.10.2010 року за №1828/23-2/32599783 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.11.2010 року:

за №0001852320/1, яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в розмірі 176468 грн. 00 коп. та за серпень 2010 року в розмірі 225354 грн. 00 коп.;

за №0001862320/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі - 1286680 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 1024762 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція 261918 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення підп.3.1.2 п.3.1 ст.3, підп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи вимоги п.11.43 ст.11 цього ж Закону, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року №1524, Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 року №1119, ст.2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», наказу Державної митної служби України від 27.09.2006 року №821, статтей 223, 229, 230, 231, 232, 235 Митного Кодексу України занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість по операціях з ввезення платником податку нових запасних частин до стартерів на митну територію України, зокрема:

- шляхом видачі простих векселів в розмірі 1024762 грн. 00 коп., завищено бюджетне відшкодування по декларації за липень 2010 року в розмірі 176468 грн. 00 коп., по декларації за серпень 2010 року в розмірі 225354 грн. 00 коп.;

- шляхом видачі простих векселів в розмірі 939924 грн. 00 коп., завищено бюджетне відшкодування по декларації за березень 2010 року в розмірі 139310 грн. 00 коп., по декларації за квітень 2010 року в розмірі 139547 грн. 00 коп.;

- шляхом видачі простих векселів в розмірі 1440245 грн. 00 коп., завищено бюджетне відшкодування по декларації за травень 2010 року в розмірі 197551 грн. 00 коп., по декларації за червень 2010 року в розмірі 148840 грн. 00 коп.;

- шляхом видачі простих векселів в розмірі 1028739 грн. 00 коп., завищено бюджетне відшкодування по декларації за січень 2010 року в розмірі 162831 грн. 00 коп., по декларації за лютий 2010 року в розмірі 217636 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згадані висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на тому, що у звязку з наведенням платником податків первинних облікових документів щодо здійснених господарських операцій неможливо встановити реальну вартість ремонтних робіт (витрат на переробку), використаних товарно-матеріальних цінностей, які формують вартість стартерів відповідно до специфікації і вантажно-митних декларацій (експорт), неможливе проведення ідентифікації (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки.

21 квітня 2006 року між компанією «Холгер Крістіансен А/С»(замовник) та Дочірнім підприємством «Холгер Крістіансен Продакшн Україна»компанії «Холгер Крістіансен А/С»(виконавець) укладено угоду на регенерацію стартерів №1, згідно якої виконавець зобовязується за замовленням замовника виконувати роботи по регенерації стартерів та компонентів, за відповідну плату, а замовник зобовязується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно п.1.2 згаданої угоди замовлення на регенерацію виробів детально визначаються в додатках (специфікаціях) до даної Угоди, які є його невідємною частиною.

Пунктом 1.3 цієї ж угоди передбачено, що додаток (специфікація) до угоди повинен містити: найменування виробів що постачається замовником, перелік робіт, які підлягають виконанню виконавцем, кількість та вартість виробів.

Виконання даної угоди підтверджується наявними в матеріалах справи імпортними та експортними вантажними митними деклараціями, товарно-супровідними документами, специфікаціями до згаданої угоди.

Згідно ст.1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»15 вересня 1995 року№327/95-ВР, з наступними змінам та доповненнями, давальницька сировина це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Давальницька сировина не може бути придбана іноземним замовником на митній території України за національну валюту України або отримана ним в результаті проведення інших операцій, у тому числі товарообмінних. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

Згідно цієї ж статті операція з давальницькою сировиною - операція з попередньої поставки сировини для її наступного перероблення (оброблення, збагачення чи використання) на готову продукцію за відповідну плату, незалежно від кількості виконавців, а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) за умови, якщо вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції. Операції, що не передбачають попередньої поставки сировини для отримання готової продукції, або коли вартість сировини є меншою зазначених 20 відсотків, не вважаються операціями з давальницькою сировиною.

У звязку з наведеними нормами господарські операції по угоді від 21 квітня 2006 року №1 позивачем кваліфікуються, як операції з давальницькою сировиною.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

На виконання даної норми позивачем видано прості векселя, які наявні в матеріалах справи.

Статтею 185 МК України, одним із видів митного режиму передбачено переробку на митній території України, відповідно до якого, згідно із ст.229 цього ж Кодексу, ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Операції щодо переробки товарів, згідно ч.2 ст.231 МК України, можуть включати, зокрема, ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання.

У відповідності до вимог підп.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-III, з наступними змінами та доповненнями, контролюючими органами є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

У відповідності до вимог ст.233 МК України, передбачено, що митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів.

Здійснення контролю за дотриманням режиму переробки на митній території України, передбачено Порядком застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 13 вересня 2003 року №609, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2003 року за N 897/8218.

У відповідності до вимог п.7.1 згаданого Порядку, ідентифікація товарів здійснюється шляхом:

перевірки наданих підприємством відомостей про витрачені ресурси й використані технології виробництва продуктів переробки в обсягах, достатніх для здійснення обліку товарів, розміщених у режим переробки на митній території України (переробки за межами митної території України), та контролю за обсягом виходу продуктів переробки;

здійснення митного контролю під час виконання операцій з переробки та зберігання товарів, ввезених для переробки, продуктів їх переробки, супутніх продуктів переробки, залишків та відходів переробки.

При ідентифікації товарів, продовжується у цьому пункті, ураховуються характер товарів і види операцій з їх переробки.

Згідно п.7.2 цього Порядку, митні органи проводять перевірки, передбачені статтями 233 і 234 Митного кодексу України та цим Порядком, на кожному підприємстві, що здійснює переробку товарів, з періодичністю, встановленою керівником митного органу з урахуванням номенклатури товарів, що піддаються операціям з переробки, та характеру таких операцій зі складенням Акта про проведення огляду.

Пунктом 7.3 наведеного Порядку передбачено, що контроль за дотриманням режиму переробки на митній території України завершується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарної продукції, супутніх продуктів переробки, залишків переробки та завершення митних процедур щодо відходів переробки.

У відповідності до вимог п.7.4 цього ж Порядку, контроль за дотриманням режиму переробки за межами митної території України завершується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарної продукції.

В матеріалах справи наявне свідоцтво №003/2007, видане позивачу згідно з Вимогами до технічного оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони й до контролю за переміщенням товарів через кордони цієї зони, затвердженими спільним Наказом Державної митної служби України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України від 2 березня 2006 року №163/242/159/100, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року за №294/12168, з наступними змінами та доповненнями.

Дане свідоцтво підтверджує спеціальне технічне оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони позивача, яке унеможливлює надходження та вибуття товарів поза контролем митного органу.

Як вбачається зі змісту пояснень третьої особи від 04.02.2011 року за №30/19-236 порушень щодо дотримання митного режиму переробки позивачем немає.

Крім того, дані пояснення також підтверджуються висновками Довідки про результати перевірки від 09.12.2010 року.

Крім того, в забезпечення принципу офіційного зясування всіх обставин у справі судом досліджено фактичні обставини щодо наявності в діях позивача порушень зазначених в акті перевірки.

У відповідності до п.11.43 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, сплата податку на додану вартість при ввезенні рухомого майна для здійснення операцій з ремонту у митному режимі переробки, а також з метою модернізації, провадиться шляхом видачі простого векселя у випадку та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту», від 17 листопада 2004 року №1524, платники податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) відповідно до режиму переробки на митній території України товарів з метою ремонту, в тому числі гарантійного, або їх обробки - монтажу, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, можуть за своїм рішенням надавати митним органам прості авальовані векселі на суму ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість із строком погашення, що дорівнює строку ремонту або обробки товарів, але не більш як 90 днів, або строку, встановленого Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному частиною третьою статті 232 Митного кодексу України, за умови вивезення відремонтованих або оброблених товарів за межі митної території України. Під ремонтом слід розуміти операції з усунення недоліків товарів, приведення їх у робочий стан, відновлення їх ресурсу або характеристик, що не призводять до зміни кодів таких товарів згідно з УКТЗЕД; випуск, обіг та погашення зазначених векселів здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", та з урахуванням особливостей, зазначених в абзаці четвертому цього пункту; якщо вивезення відремонтованих товарів за межі митної території України не забезпечено у строк, зазначений в абзаці другому цього пункту, або ввезені з метою ремонту товари використовуються з іншою метою, підприємство, що видало вексель, зобов'язане його оплатити. Оплата здійснюється протягом п'яти календарних днів з дати закінчення установленого строку ремонту товарів чи виявлення факту їх нецільового використання; відходи та брухт, що утворилися під час ремонту товарів, вивозяться за межі України разом з відремонтованими товарами або заявляються в інший митний режим, обраний з додержанням вимог Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

В матеріалах справи наявні імпортні та експортні вантажні митні декларації, товарно-супровідні документи, специфікації до угоди від 21 квітня 2006 року №1 та прості векселя.

Товарно-супровідні документи, які додавались до вантажних митних декларацій, містять посилання на угоду від 21 квітня 2006 року №1.

Подані вантажні митні декларації відповідають Наказу Державної митної служби України від 18 вересня 2007 року №768 «Про затвердження зразків бланків єдиного адміністративного документа, додаткових аркушів, доповнень і специфікації та їх Технічного опису», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2007 року за №1140/14407, та підтверджують вивезення регенерованих стартерів без порушення строків визначених чинним законодавством.

Таким чином, суд вважає, що первинними бухгалтерськими документами підтверджується вивезення в межах строків визначених законодавством за межі території України, за охоплюваний перевіркою період, готової продукції після виконання робіт (послуг), передбачених умовами угоди від 21.04.2006 року №1, з давальницької сировини, яка ввозилась позивачем на митну територію України. Крім того, слід зазначити, що митний режим переробки на митній території України, здійснювався під контролем Львівської митниці, якою порушень щодо дотримання такого режиму не встановлено.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що у відповідності до підп.2.3.4 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказ Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, з наступними змінами та доповненнями, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Зазначення в акті перевірки про неможливість встановити реальну вартість ремонтних робіт (витрат на переробку), використаних товарно-матеріальних цінностей, які формують вартість стартерів відповідно до специфікації і вантажно-митних декларацій (експорт), неможливість проведення ідентифікації (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки, є нічим іншим як припущенням, оскільки зроблено без наявності відповідних доказів.

А відтак, не можуть бути правомірними висновки органу державної податкової служби про наявність в діях позивача порушень податкового законодавства, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені жодними первинними бухгалтерськими документами.

З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 19.11.2010 року за №0001172320/3, за №0001162320/3, за №0001462320/3, за №0001472320/3, за №0001662320/2, за №0001652320/2 та від 15.11.2010 року за №0001852320/1, за №0001862320/1.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Холгер Крістіансен Продакшн Україна»Компанії «Холгер Крістіансен А/С», що знаходиться за адресою Львівська область, Яворівський район, смт.Краковець, вул.Вербицького, 42 (код ЄДРПОУ 32599783) 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 травня 2011 року.

Головуючий-суддя В.Я.Мартинюк

суддя З.В.Гавдик

суддя О.О.Карпяк