Постанова № 16071581, 28.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р. № 2а-9343/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представник позивача: Стефака Т.В.,

представника відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Промнафтосвіт»до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Промнафтосвіт»(далі ПП «Промнафтосвіт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі ДПІ у Дрогобицькому районі), в якому просить суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 06.10.2010р. № 0001352301/0 та №0001362301/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Дрогобицькому районі на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що в акті перевірки в порушення п.1.23 та п.п. 4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ПП. «Промнафтосвіт»не включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих послуг зберігання нафтопродуктів в сумі 34391 грн., оскільки на думку ДПІ у Дрогобицькому районі безоплатно надавались послуги зберігання нафтопродуктів ТзОВ «Полтава Інтерком лтд.», ТзОВ «Полтава Елемент»та ТзОВ «Актив ХХІ». Вважає, що у відповідних договорах із вказаними особами передбачена сплата винагороди за послуги зберігання. З приводу безпідставного віднесення до складу валових витрат на придбання рекламних послуг за 3 квартали 2008р. в сумі 76655 грн., вказує на те, що 01.09.2008р. між ПП. «Промнафтосвіт»та ТзОВ «Енерджігруп» укладено договір про надання рекламних послуг. Згідно з умовами договору ТзОВ «Енерджігруп»бере на себе обовязки по розміщенню рекламних матеріалів, а ПП. «Промнафтосвіт»бере на себе обовязок прийняти та оплатити вказані послуги. На виконання вказаного договору сторонами підписано акт здачі прийняття робіт, а також виписану податкову накладну на загальну суму 91910 грн.(з ПДВ). Зважаючи на це, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, подав до суду заперечення від 27.12.2010р. №16212/10/10-010. Заперечення обґрунтовані тим, що ПП. «Промнафтосвіт»придбавало автомобільне паливо у контрагентів та передавало його на зберігання відповідно до договорів схову. Договори схову містили умови щодо виплати винагороди в залежності від строку зберігання палива. В усіх випадках, ПП. «Промнафтосвіт»зберігало паливо до закінчення строку, з якого починається нарахування винагороди за зберігання палива. Таким чином, ПП «Промнафтосвіт»обчислення за фактичний період зберігання палива не передбачалось. Тому, ПП «Промнафтосвіт», на думку ДПІ у Дрогобицькому районі, протиправно не включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих послуг по зберіганню нафтопродуктів. Щодо безпідставного включення до складу валових витрат вартості рекламних послуг зазначає, що відсутнє підтвердження фактичного надання послуг, їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів, не доведено їх використання в господарській діяльності, а сам факт надання сказаних послуг не підтверджується належними первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідно до норм цивільного законодавства сторони наділені правом самостійно встановлювати момент виникнення зобовязання по оплаті послуг із зберігання нафтопродуктів. Тому, визначення в договорах схову умов, які ставлять в залежність нарахування винагороди за послуги із зберігання від строку зберігання нафтопродуктів, є правомірним. З приводу рекламних послуг зазначив, що такі надавались ПП «Промнафтосвіт»та підтверджуються зібраними у справі доказами, зокрема, довідками контрагентів про те, що такі дізнались про ПП «Промнафтосвіт» після розміщення рекламних матеріалів в ефірі «Ретро ФМ».

В судове засідання представник відповідача не зявився. В судових засіданнях, в яких представник відповідача брав участь, пояснив, що надані позивачем докази жодним чином не спростовують висновків, викладених в акті перевірки. Тому, просив суд в заодовленні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПП «Промнафтосвіт»зареєстроване виконкомом Дрогобицької ради народних депутатів 06.07.2007р. за реєстраційним номером 14141050001001254, код за ЄДРПОУ 35217404, фактичне місцезнаходження: м.Дрогобич, вул. Д.Галицького, 1 офіс 54, на податковий облік взяте 09.07.2007р. за №6519.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлення від 31.08.2010Р. №392/23-1 та направлення про продовження перевірки від 14.09.2010р. №522/23-1 проведена планова виїзна перевірка ПП. «Промнафтосвіт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 по 30.06.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 30.06.10 відповідно до затвердженого плану перевірки.

Вказаною перевіркою встановлено порушення ПП «Промнафтосвіт»вимог пп.1.23 ст.1, пп. 4.1.6 ст. 4, п.5.1. п.5.2., пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 27761 грн., у тому числі: за 1 кв. 2008р. в сумі 446 грн., півріччя 2008р. 1611 грн., за 3 кв. 2008р. в сумі 20774 грн., за 1 кв. 2009р. в сумі 5264 грн., півріччя 2009р. в сумі 6924грн. 3 кв. 2009р. в сумі 6987 грн. Також порушено пп. 7.2.3. п.7.2., пп. 7.4.1, пп. 7.4.4. пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2008р. в сумі 15255 грн.

На підставі акту перевірки від 24.09.2010р. №684/23-1/35217404 згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Дрогобицькому районі прийнято податкові повідомлення рішення від 06.10.2010р. №0001362301/0, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 22883 грн., з них 15255 грн. основний платіж, 7628 грн. штрафні санкції, та №0001352301/0 яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 41642 грн., з них 27761 грн. основний платіж, 13881 грн. штрафні санкції.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Щодо невключення ПП «Промнафтосвіт»до складу валового доходу вартості безоплатно отриманих послуг із зберігання нафтопродуктів, суд зазначає наступне.

ПП «Промнафтосвіт»30.12.2007р. придбано компонент дизпалива 1,8 т. в ТЗоВ «Полатва Інтерном ЛТД»згідно з накладною №177 на суму 10200грн., яке передано на зберігання ТзОВ «Полтава Інтерном ЛТД»згідно з договором схову №38 від 30.12.2007р. та акту передачі на схов від 30.12.2007р. №38. Відповідно до Додатку №1 від 30.12.2007р. до вказаного договору вартість зберігання 1 т. нафтопродуктів за добу (починаючи з 25 дня з моменту підписання акту приймання передачі товару) становить 45 грн. (з ПДВ). Судом встановлено, що 21.01.2008р. ПП «Промнафтосвіт»згідно з накладною №ВП-000001 компонент дизпалива повернено ТзОВ «Полтава Інтерком ЛТД». Відповідно для ПП «Промнафтосвіт»безоплатно надані послуги зберігання в сумі 1782 грн. (1,8т.*22 дні *45 грн.)

ПП «Промнафтосвіт»30.05.2008р. придбало бензин А-95 15000л. (11,1 т) в ТзОВ «Елемент СА»згідноз накладною №РН-00016 в сумі 93780 грню.Ю який передало на зберігання ТзОВ «Елемент СА»згідно з догоавром схову №17 від 30.05.2008р. та акту передачі на схов від 30.05.2008р. Згідно з додатком №1 від 30.05.2008р. до вказаного договору вартісь зберігання 1 т. нафтопродуктів за добу (починаючи з 15 дня з моменту підписання Атку приймання- передачі товару) становить 42 грн. (з ПДВ). Судом встановлено, що 09.06.08р. ПП «Промнафтосвіт»згідно з накладною №ВП-000002 вказані нафтопродукти повернені ТзОВ «Елемент СА». Таким чином, ПП «Промнафтосвіт»надано безоплатно послуги зберігання нафтопродуктів в сумі 4662грн. (11,1 т. *10 днів*42 грн.)

ПП «Промнафтосвіт»31.01.2009р. придбано бензин А-95 10,075 т. в ТзОВ «елемент СА»згідно з накладною №РН-00005 в сумі 62160грн., який передано на зберігання ТзОВ «Елемент СА»згідно з договором схову №57 від 31.01.09 та акту пердасчі на схов від 31.01.2009р. Згідно з додатком №1 від 31.01.2009р. варітсь зберігання 1т. нафтопродуктів за добу (починаючи з 45-го дня з моменту підписання Акту приймання передачі товару) становить 55 грн. (з ПДВ). Судом встановлено, що 10.03.2009р. ПП «Промнафтосвіт» згіднолз накладною №ВП-000001 нафтопродукти в повному обсязі повернуті ТзОВ «Елемент СА». Відповідно для ПП «Промнафтосвіт»безоплатно надлано послуги зберігання нафтопродуктів в сумі 21057 грн. (10,075 т. *38днів*55).

ПП «Промнафтосвіт»14.05.2009р. придбано компонент автомобільного палдива 9708 л. в ТзОВ «Полтава ПОлімет»згідно з накладною №РН-0067/3 в сумі 28347,3 грн., який пердано на зберігання ТзОВ «Полтава Полімет»на підстав договору схову №3 від 14.05.2009р. та акту передачі на схов від 14.05.2009р. №3. Згідно з додатком №1 від 14.05.2009р. вартість зберігання 1000л. нафтопродуктів за добу (починаючи з 20-го дня з моменту підписання Атку приймання передачі товару) становить 36 грн. (з ПДВ). Судом встановлено, що 02.06.2009р. ПП «Промнафтосвіт»згідно з накладною №ВП-000001 нафтопродукти в повному обсязі повернено ТзОВ «Полтава-Полімет». Відповідно для ПП «Промнафтосвіт»безоплатно надано послуги зберігання нафтопродутків в сумі 6640 грн. (9,708л.*19 днів*36 грн.).

ПП «Промнафтосвіт»31.07.2009р. придбано дизпаливо 5560л. в ТзОВ «Актив ХХІ»згідно з накладною №Р 294 в сумі 25020 грн., який передано на зберігання ТзОВ «Актив ХХІ»згідно з договором схову від 31.07.2009р. та акту передачі на схов від 31.07.2009р. Згідно з п. 6.1 Договору та Додатком №1 до нього від 31.07.2009р. вартість зберігання 1000л. за добу (починаючи з 10 дня після передачі товару на схов) становить 45 грн. (з ПДВ). Судом встановлено, що 01.08.2009р. згідно з накладною №В ТзОВ «Актив ХХІ»нафтопродукти повернуто в повному обсязі ПП «Промнафтосвіт». Таким чином, ПП «Промнафтосвіт»безоплатно отримало послуги зберігання нафтопродуктів в сумі 250 грн. (5560л.*1день*45 грн.).

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності. В ст. 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Таким чином, з огляду на ці норми, договір зберігання завжди носить оплатний характер.

Представники сторін в судовому засіданні визнали факт надання та отримання послуг зберігання нафтопродуктів, а також відсутність будь-якої оплати за ці послуги. Крім цього, представник ПП «Промнафтосвіт»підтвердив, що жодні вимоги про компенсацію вартості послуг зберігання від контрагентів за договорами зберігання нафтопродуктів не предявлялись.

На думку суду, зазначення ПП «Промнафтосвіт»в договорах зберігання умови щодо настання обовязку по оплаті послуг в залежності від строку зберігання нафтопродуктів, не відповідає ст. 946 Цивільному кодексу України та суперечить правовій природі договору зберігання.

Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказані послуги зберігання надані ПП «Промнафтосвіт»є безоплатними, оскільки надані останньому без вимоги про компенсацію їх вартості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ПП «Промнафтосвіт»порушено вимоги пп.1.23 ст.1, пп. 4.1.6 ст. 4, п.5.1. п.5.2., пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 27761 грн., у тому числі: за 1 кв. 2008р. в сумі 446 грн., півріччя 2008р. 1611 грн., за 3 кв. 2008р. в сумі 20774 грн., за 1 кв. 2009р. в сумі 5264 грн., півріччя 2009р. в сумі 6924грн. 3 кв. 2009р. в сумі 6987 грн.

Щодо безпідставного віднесення ПП «Промнафтосвіт»до складу валових витрат вартості рекламних послуг в сумі 76655,23 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 15255 грн., суд зазначає наступне.

ПП «Промнафтосвіт»01.09.2008р. уклало з ТзОВ «Енерджігруп»договір №01/09-08 про надання рекламних послуг. Згідно з п.1.1. договору ТзОВ «Енерджігруп» бере на себе зобовязання розмістити рекламні матеріали ПП. «Промнафтосвіт»в рекламних блоках, а останнє зобовязується прийняти та оплатити вартість наданих послуг на умовах та в строки, передбачені договором та додатками до нього. В додатку №1 від 01.09.2008р. до договору зазначено, що ТзОВ «Енерджігруп» замовляє розміщення реклами в ефірі радіостанції «Ретро ФМ-Київ»з хронометражем 30 секунд, період трансляції з 01.09.2008р. по 30.09.2008р., загальний хронометраж 6300 секунд. Вартість вказаних послуг становить 91910 грн. (з ПДВ та податком на рекламу).

Згідно з актом здачі прийняття робіт від 30.09.2008р. сторони підтвердили надання робіт по розміщенню реклами в кількості 1 шт. на суму 76655,23 грн. (без ПДВ), загальна сума 91910, 00 грн. (з ПДВ). Виконання вказаних робіт (надання послуг), на думку ПП. «Промнафтосвіт», підтверджується також ефірною довідкою за період з 01.09.2008р. по 30.09.2008р.

Крім цього, представником ПП. «Промнафтосвіт»в судовому засіданні подані довідки від наступних контрагентів: ФОП ОСОБА_2, АТ «Макрохім», ТзОВ «Т.В.К. Груп», ПП. «Бумеранг», ФОП ОСОБА_3, ПП «Промислове підприємство «Юран Україна», ТзОВ «Полтава-Полімет», ФОП «ОСОБА_4, ТзОВ «НБ-Україна», ПП. «Схід сервіс», в яких зазначено, що про ПП «Промнафтосвіт»вказані особи дізнались після прослуховування рекламного радіо ролика на хвилях радіостанції «Ретро ФМ».

На виконання вказаного договору ПП «Промнафтосвіт»оплатило вартість послуг в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою за 08.10.2008р.

На підставі акту здачі прийняття робіт від 30.09.2008р. ПП «Промнафтосвіт»віднесено до складу валових вартість рекламних послуг в сумі 76655грн., на загальну суму 91910, 00 грн., у т.ч. ПДВ 15254,77грн. Відповідно до отриманої податкової накладної від ТзОВ «Енерджігруп»№843 від 30.09.2009р. ПП «Промнафтосвіт»віднесено до складу податкового кредиту в декларації за жовтень 2009р. вартість рекламних послуг на загальну суму 15255 грн.

Суд критично оцінює подані ПП «Промнафтосвіт»докази, виходячи з наступного.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що однією з обовязкових підстав для формування податкового кредиту, окрім факту отримання податкової накладної є підтвердження реальності придбання товарів (робіт, послуг), які призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, тобто підтвердження реальності самої господарської операції.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

В акті здачі прийняття робіт від 30.09.2008р. не вказано, де саме ці послуги надавались контрагентом, кількісні та вартісні показники, на подано такі первинні документи, які б містили відомості, що саме рекламувалось та зв'язок рекламних послуг з господарською діяльністю підприємства, про фактичне надання послуг реклами.

Із аналізу перелічених вище актів здачі-приймання робіт вбачається, що в них не визначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Таким чином, понесені витрати на придбання цих робіт (послуг) належними чином не оформлені документами, які б підтверджували фактичне виконання робіт (надання послуг), а тому вказані акти не можуть вважатися належними первинними документами.

Господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих послуг та їх вартість. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, яку саме роботу, та яким чином було надано виконавцем за вказаними вище договорами.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Документи, якими позивач підтверджує виконання господарських операцій, а саме акти здачі-приймання робіт, в яких зазначено лише зміст послуг, не можуть братись судом до уваги, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Суд зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на його формування. Визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

На підтвердження реальності виконання договору ПП «Промнафтосвіт»подана ефірна довідка виходу в ефір рекламних роликів на радіо «Радіо Ретро ФМ»за період з 01.09.2008р. по 30.09.2008р.

Проте, ця довідка не може братись до уваги судом як належний і достовірний доказ, оскільки така завірена лише печаткою ТзОВ «Енерджігруп», не погоджена радіостанцією, де надавались послуги згідно з договору №01/09-08 від 01.09.2008р. про надання послуг реклами.

Для перевірки фактичного надання рекламних послуг на користь ПП «Промнафтосвіт», судом направлялась ухвала про витребування доказів від 14.03.2011р., на яку отримано відповідь від ТзОВ «Телерадіокомпанія «НБМ-Радіо», з якої вбачається, що радіостанції «Ретро ФМ Київ»не існує, а вказане ТзОВ є власником ліцензії на право здійснення ефірного радіомовлення та виходить в радіоефір з позивним «Радіо 5 Ретро-ФМ». Крім того, за результатами пошуку ТзОВ «Телерадіокомпанія «НБМ-Радіо»документального підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Промнафтосвіт»та ТзОВ «Енерджігруп»встановлено, що ними замовлялися послуги з розміщення реклами і відповідно така реклама не розміщувалася в ефірі вказаної радіостанції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операції по наданню рекламних послуг. Крім того, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту та, як наслідок заниження обєкта оподаткування, несплати податків, такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що факт укладання договорів та виконання їх умов позивач підтверджує зокрема податковими накладними. Наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції. З матеріалів справи вбачається неможливість реального виконання господарської операції між ПП «Промнафтосвіт»та ТзОВ «Енерджігруп»з урахуванням зібраних у справі доказів. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Таким чином, ПП «Промнафтосвіт»порушено пп. 7.2.3. п.7.2., пп. 7.4.1, пп. 7.4.4. пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2008р. в сумі 15255 грн.

Зважаючи на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є правомірним.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі від 06.10.2010р. № 0001352301/0 та №0001362301/0 є правомірними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 травня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.