Постанова № 16071555, 28.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р. № 2а-4539/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Демідюка В.В.,

представник відповідача 1 не зявився,

представник відповідача 2 не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському м. Львова до ТзОВ «Укрінвесткабель», ТзОВ ВКФ «Онтен»про застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України,-

в с т а н о в и в :

31.07.2007 року, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львові звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Укрінвесткабель»та ТзОВ ВКФ «Онтен», в якому просить суд на підставі ст. 207 Господарського кодексу України визнати недійсною угоду № 1/9 від 01.09.2004 року, укладену між ТзОВ «Укрінвесткабель»та ТзОВ ВКФ «Онтен ЛТД»на суму 274880 грн. 23 коп. та застосувати наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, а саме, все одержане за зобовязаннями стягнути в дохід Державного бюджету.

Постановою Господарського суду Львівської області від 31.10.2007 року у справі № 19/254 А, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 року у справі № 22а-3403/08, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.04.2010 року по справі № К-24293/08, постанову Господарського суду Львівської області від 31.10.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 01.04.2010 року допущено заміну позивача ДПІ у Галицькому районі м. Львова на її правонаступника ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарське зобовязання між ТзОВ ВКФ «Онтен»та ТзОВ «Укрінвесткабель»від 01.09.2004 року на загальну суму 274880 грн. 23 коп. суперечить інтересам держави та суспільства. В позовній заяві позивач зазначає, що між відповідачами виникло господарське зобовязання, яке підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних. Головним відділом податкової міліції ДПІ у м. Львові встановлено факт фінансово-господарських відносин між ТзОВ «Укрінвесткабель»та ТзОВ ВКФ «Онтен», які містять ознаки фіктивності. Зокрема, встановлено, що протягом 2003-2005 років, на підставі угоди № 1/9 від 01.09.2004 року ТзОВ «Укрінвесткабель»здійснювало фіктивне придбання товарно-матеріальних цінностей (безтоварні операції) в ТзОВ ВКФ «Онтен» на загальну суму 858185 грн. 44 коп. Рух товарно-матеріальних цінностей між відповідачами відсутній. Директор ТзОВ ВКФ «Онтен»ОСОБА_2 не оформляв та не підписував документів щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей контрагенту - ТзОВ «Укрінвесткабель», що підтверджується висновками судово-почеркознавчої експертизи, а документи про придбання ТзОВ ВКФ «Онтен»товарів, які в подальшому реалізовані ТзОВ «Укрінвесткабель»були виготовлені за допомогою підроблених печаток, виявлених під час обшуку в приміщенні, яке використовувалось ТзОВ ВКФ «Онтен». Вказані вище обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

В уточненнях до позовної заяви від 14.09.2010 року № 12295/10-007 ДПІ у Сихівському районі м. Львова зазначає, що недійсність (нікчемність) укладеного між відповідачами правочину встановлено вироком Франківського районного суду м. Львова від 01.08.2006 року у кримінальній справі № 1-123. Позивач вважає, що відповідачі заподіяли шкоду інтересам держави безпідставно сформованим податковим кредитом з ПДВ, а також безпідставно сформованими валовими витратами. У звязку з викладеним вище, просить суд застосувати юридичні наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, а саме стягнути з відповідачів все одержане ними за угодою № 01/9 від 01.09.2004 року в дохід Державного бюджету. Про неможливість проведення господарських операцій між вказаними субєктами господарювання свідчить відсутність у відповідачів основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, як необхідних елементів провадження господарської діяльності щодо поставки товарів (робіт, послуг).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та уточненнях до неї. Додатково пояснив, що при укладенні оспорюваного правочину та виконанні господарського зобовязання, відповідачі не могли не усвідомлювати його протиправність та його суперечність інтересам держави і суспільства та прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що тягне за собою збитки Державного бюджету. Вважає, що відповідачами не доведено факт поставки товару, його перевезення та зберігання, а отже факт реального виконання правочину, що відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою для складання податкової накладної. В обґрунтування позовних вимог представник позивача стверджує, що на ознаки нікчемного правочину можуть вказувати, зокрема обізнаність керівників, засновників, повязаних осіб про нікчемність, удаваність укладених правочинів та системність такої діяльності субєкта господарювання та його контрагентів; відсутність документації, яка підтверджує надання послуги; відсутність використання наданої послуги у господарській діяльності. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків тощо), так і шляхом приховування обєктів оподаткування, а також шляхом заниження обєктів оподаткування та іншими способами. Враховуючи викладене, просить задовольнити позов в повному обсязі.

ТзОВ «Укрінвесткабель»явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомило, а тому суд ухвалив продовжити розгляд справи без його участі.

ТзОВ ВКФ «Онтен»явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомило, а тому суд ухвалив продовжити розгляд справи без його участі.

Оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», покладено на податкову інспекцію.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у межах своєї компетенції та у встановленому законами порядку мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Як вбачається з матеріалів справи між ТзОВ «Укрінвесткабель»та ТзОВ ВКФ «Онтен»укладено угоду № 1/9 від 01.09.2004 року, предметом якої є бартерна поставка електротехнічної продукції на суму 7984 грн. 56 коп. згідно з товарними накладними.

На виконання вказаної вище угоди № 1/9 від 01.09.2004 року ТзОВ ВКФ «Онтен»поставило ТзОВ «Укрінвесткабель»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 274880 грн. 23 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними.

Листом СВ ПМ ДПА Львівської області від 04.11.2005 року № 4555/09-3 повідомлено начальника ДПІ у Галицькому районі м. Львова, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у м. Львові знаходиться кримінальна справа № 144-5900 по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Також, листом ДПІ у м. Львові від 11.07.2007 року № 4035/26-31 повідомлено ДПІ у Галицькому районі м. Львова, що Головним відділом податкової міліції ДПІ у м. Львові встановлено факт фінансово-господарських відносин між ТзОВ «Укрінвесткабель»та ТзОВ «Онтен», що містять ознаки фіктивності, а саме: протягом 2003-2005 років на підставі угоди № 1/9 від 01.09.2004 року та інших угод ТзОВ «Укрінвесткабель»здійснювало фіктивне придбання товарно-матеріальних цінностей (безтоварні операції) з ТзОВ ВКФ «Онтен».

В провадженні СВ ПМ ДПА у Львівській області знаходилась кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, в ході розслідування якої встановлено, що рух товарно-матеріальних цінностей між відповідачами відсутній. ОСОБА_2, як службова особа ТзОВ ВКФ «Онтен», не оформляв та не підписував документів щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Укрінвесткабель», що також підтверджується висновками судової почеркознавчої експертизи. Документи про придбання ТзОВ ВКФ «Онтен»товарів, які в подальшому нібито реалізовані ТзОВ «Укрінвесткабель», були виготовлені за допомогою підроблених печаток, виявлених під час обшуку в приміщенні, яке використовувалось ТзОВ ВКФ «Онтен».

З матеріалів справи вбачається, що угода № 1/9 від 01.09.2004 року, а також податкові та видаткові накладні підписані директором ТзОВ ВКФ «Онтен»ОСОБА_2 Зокрема, у спірному договорі вказано, що від імені ТзОВ ВКФ «Онтен»та на підставі статуту діє директор ОСОБА_2

Відповідач ТзОВ ВКФ «Онтен», що знаходиться за адресою: 79026, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 20834799, 01.02.1995 року зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа. Керівником юридичної особи, а також особою, яка має вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_2 (місце проживання: 79049, АДРЕСА_2), який також є засновником ТзОВ ВКФ «Онтен», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 року № 755-IV, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо дати та номеру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, факт перебування ОСОБА_2 на посаді керівника ТзОВ ВКФ «Онтен», який має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В матеріалах справи міститься копія вироку Франківського районного суду м. Львова від 01.08.2006 року у справі № 1-123 2006р. по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Вказаним вище вироком Франківського районного суду м. Львова встановлено, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, директором ТзОВ ВКФ «Онтен», не виконував своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, оскільки був лише формально керівником вказаного підприємства. Підписуючи документи без усвідомлення їх реального змісту і характеру, вчинюваних з їх використанням іншими особами дій, ОСОБА_2, як керівник субєктів підприємницької діяльності, не забезпечив належної схоронності їх печаток та установчих документів, не контролював належним чином їх фінансово-господарської діяльності, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді розкрадання коштів із державного бюджету шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість.

У звязку з цим, директора ТзОВ ВКФ «Онтен»- ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, а саме, за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Під час розгляду справи судом встановлено, що факт виконання його умов угоди від 01.09.2004 року № 1/9 підтверджується лише податковими та видатковими накладними. При цьому, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на його формування.

При цьому, з матеріалів справи вбачається неможливість реального виконання оспорюваної господарської операції відповідачами з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо. Відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, актів виконаних робіт, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у звязку з цим та їх облік в регістрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання оспорюваної господарської операції.

Також, визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку. Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що господарське зобовязання (правочин) носить фіктивний характер, відповідачі не мали на меті отримання прибутку від такої операції та сплати до бюджету відповідних податків, що є доказом спрямованості умислу обох відповідачів на вчинення господарського зобовязання з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а відтак господарське зобовязання між ТзОВ «Укрінвесткабель»та ТзОВ ВКФ «Онтен»є недійсним.

Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому, виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, кому нараховані податкові зобовязання за результатами податкової перевірки. Отже, встановлення судом факту нікчемності правочину на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України безпосередньо впливає на права та обовязки всіх учасників такого правочину, зокрема, щодо виключення із податкового обліку всіх даних, що внесені до нього за результатами вчинення нікчемного правочину.

Суд зазначає, що у разі визнання господарського зобовязання недійсним настає адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України у вигляді господарських санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Враховуючи виконання господарського зобовязання лише ТзОВ «Укрінвесткабель», з ТзОВ ВКФ «Онтен»слід стягнути в доход держави все одержане ним, а також все належне з нього на користь ТзОВ «Укрінвесткабель»на відшкодування одержаного.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України. При цьому, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції застосовує лише суд.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. При цьому, строк застосування адміністративно-господарських санкцій, визначений ст. 250 Господарського кодексу України, не минув.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Онтен»(місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 15, кв. 63, код ЄДРПОУ 20834799) одержані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвесткабель»(місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 53, кв. 19, код ЄДРПОУ - 20834799) за угодою № 1/9 від 01.09.2004 року грошові кошти в сумі 274880 грн. 23 коп. (двісті сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят гривень двадцять три копійки) в дохід Державного бюджету України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Онтен»(місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 15, кв. 63, код ЄДРПОУ 20834799) все належне з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвесткабель»(місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 53, кв. 19, код ЄДРПОУ - 20834799) за угодою № 1/9 від 01.09.2004 року в дохід Державного бюджету України на загальну суму 274880 грн. 23 коп. (двісті сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят гривень двадцять три копійки).

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 травня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.