Постанова № 16069321, 30.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2011 року Справа № 2а-3323/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 18.04.2011 б/н)

від відповідача головний державний податковий інспектор юридичного

відділу ОСОБА_2 (довіреність від 18.03.2011 № 3480/10)

головний державний податковий ревізор-інспектор

ОСОБА_3 (довіреність від 27.05.2011 № 6084/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Укрнафтатех С»

до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 квітня 2011 року № 0000682301/3 та № 0000882301/3,

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Укрнафтатех С» до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 квітня 2011 року:

- № 0000682301/3 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 1020132,49 грн., у тому числі 680088,33 грн. за основним платежем, 340044,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000882301/3 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 787543,50 грн., у тому числі 525029,00 грн. за основним платежем, 262514,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про те, що відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у наданих до перевірки актах прийому-передачі укладених між приватним підприємством «Укрнафтатех С» зі своїми контрагентами (товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехноснаб-Д», товариством з обмеженою відповідальністю «Риваж-С», товариством з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», приватним підприємством «ВКФ «Лугсервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», приватним підприємством «ТКФ «Юпітер», товариством з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс») не викладено конкретного змісту наданих послуг, що унеможливлює оцінити їх звязок з господарською діяльністю та яким чином вони вплинули на отримані доходи приватного підприємства «Укрнафтатех С», є необґрунтованими, оскільки основним видом діяльності позивача є надання послуг і свою господарську діяльність на той час позивач реалізовував відповідно до замовлення від генерального підрядника товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» щодо проведення ремонту технологічного обладнання трубопроводу та обладнання на закритому акціонерному товаристві «Лінік» за договорами, відповідно до яких був субпідрядником. Відповідно до усіх договорів невідємною умовою є узгодження реєстру основних операційних ризиків під час проведення робіт по ремонту технологічного обладнання трубопроводу та обладнання, відповідно до якого узгоджуються міри щодо зниження ризиків у формі помякшення наслідків з невідємною умовою розробки ПВР та навчання персоналу, тобто розроблені контрагентами позивача відповідні ПВР були необхідні для виконання взятих на себе зобовязань за договорами підряду та використовувались у господарській діяльності позивача.

Також позивач зазначив, що надання консультативно-методологічної допомоги, розробка інструкцій, ПВР зі всіма контрагентами та здійснення оплати за надані послуги підтверджено належним чином оформленими документами податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжними дорученнями. Пунктом 4.1 договорів, укладених між позивачем та його контрагентами (товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехноснаб-Д», товариством з обмеженою відповідальністю «Риваж-С», товариством з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», приватним підприємством «ВКФ «Лугсервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», приватним підприємством «ТКФ «Юпітер», товариством з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс»), передбачено, що при завершенні робіт (послуг) виконавець надає замовнику акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Саме підписання обома сторонами цього акта і є фактом прийому-передачі робіт (послуг). Таким чином, за твердженням позивача, іншого документа, що засвідчує сам факт отримання підприємством консультативно-методологічної допомоги, розробки інструкцій, проекту виробництва робіт не передбачено ані договором, ані вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ані іншими законами України. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були надані до перевірки, містять всі необхідні реквізити первинного документа, оформлені у відповідності до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в рамках вимог статей 179, 180 Господарського кодексу України та глави 52, 53 Цивільного кодексу України. В акті перевірки було зазначено, що «в актах здачі-прийому виконаних робіт не визначено, яку саме консультативно-методичну допомогу, розробку інструкції, ППР було надано вищезазначеними контрагентами приватному підприємству «Укрнафтатех С», не наданий звіт про перелік наданих консультативно-методичної допомоги, а також розроблені інструкції та ППР», але, на думку позивача, жодним законодавчо-нормативним актом не встановлено, що в акті здачі-прийому робіт (надання послуг) має бути визначено, яку саме консультативно-методичну допомогу, розробку інструкції, ППР було надано. Також, на думку позивача, жодним законодавчо-нормативним актом України не передбачено обовязковість звіту про перелік наданої консультативно-методичної допомоги.

Стосовно зауважень відповідача, що для перевірки не було надано самі інструкції, ПВР, позивач зазначив, що, по-перше, запиту про надання таких інструкцій для перевірки на підприємство не надходило, а, по-друге, нормативно-правовими актами з охорони праці не передбачено такого обовязку, як зберігання ПВР, як облікового документа. ПВР на окремі види робіт вносяться у загальний ПВР генерального підрядника, ПВР є необхідним перед та під час виконання робіт. Інструкції з охорони праці також зберігаються тільки на період їх дії.

Ґрунтуючись на викладеному, позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки від 10 вересня 2010 року № 34/23-33732241 щодо порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими, безпідставними та надуманими, а податкові повідомлення-рішення від 12 квітня 2011 року № 0000682301/3 та № 0000882301/3 прийняті без достатніх законних підстав та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області позов не визнала, про що подала суду заперечення проти адміністративного позову від 16 травня 2011 року № 5566/10-06 (том 2, арк. справи 112-113). У запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Фахівцями державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області проведена виїзна планова перевірка приватного підприємства «Укрнафтатех С» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 10 вересня 2010 року № 34/23-33732241, в якому вказано, що за рахунок порушень підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 544071,00 грн. та за рахунок порушень підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 680088,33 грн. Зазначені порушення виявлені на підставі податкових накладних, актів виконаних робіт, виписок банку, договорів від 11 січня 2008 року № 11.01/08 про надання консультативно-методичної допомоги між приватним підприємством «Укрнафтатех С» та товариством з обмеженою відповідальністю «Уктехснаб Д», від 14 липня 2008 року № 14.07/05 про надання консультативно-методичної допомоги між приватним підприємством «Укрнафтатех С» та товариством з обмеженою відповідальністю «Риваж С», від 08 січня 2009 року № 08.01/05 про надання консультативно-методичної допомоги між приватним підприємством «Укрнафтатех С» та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», від 01 вересня 2009 року № 01.09/01 та від 01 січня 2010 року № 01.01/10-01 про надання консультативно-методичної допомоги між приватним підприємством «Укрнафтатех С» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», від 02 березня 2010 року № 02.03/10-01 про надання консультативно-методичної допомоги між приватним підприємством «Укрнафтатех С» та приватним підприємством «ВКФ «Лугсервіс», від 01 червня 2010 року № 01.09/01 про надання консультативно-методичної допомоги між приватним підприємством «Укрнафтатех С» та приватним підприємством «ТКФ «Юпітер», від 01 травня 2007 року б/н про надання консультативно-методичної допомоги між приватним підприємством «Укрнафтатех С» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», від 10 вересня 2007 року № 10.09/07 про надання консультативно-методичної допомоги між приватним підприємством «Укрнафтатех С» та товариством з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс».

Відповідач вказав, що відповідно до наданих до перевірки документів та згідно договорів, приватне підприємство «Укрнафтатех С» отримало консультативно-методичну допомогу від товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехноснаб-Д», товариства з обмеженою відповідальністю «Риваж-С», товариства з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», приватного підприємства «ТКФ «Юпітер», товариства з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс», звязок яких з фінансово-господарською діяльністю підприємства в період проведення перевірки підприємством не доведено. До перевірки приватне підприємство «Укрнафтатех С» не надано документи, відповідно до яких підприємство мало право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту послуг від товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехноснаб-Д», товариства з обмеженою відповідальністю «Риваж-С», товариства з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», приватного підприємства «ТКФ «Юпітер», товариства з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс», а саме: звіти про виконанні роботи (послуги), розроблені інструкції та ППР, тобто підприємством не доведено зв'язок отриманих послуг від вказаних підприємств з фінансово-господарською діяльністю приватного підприємства «Укрнафтатех С».

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти адміністративного позову від 16 травня 2011 року № 5566/10-06.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, приватне підприємство «Укрнафтатех С» (ідентифікаційний код 33732241) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 24 жовтня 2005 року, номер запису про державну реєстрацію 1381102 0000 000662 (том 2, арк. справи 53).

На податковому обліку приватне підприємство «Укрнафтатех С» знаходиться у державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 02 листопада 2005 року № 599 (том 2, арк. справи 50).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) приватне підприємство «Укрнафтатех С» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 337322412096, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07 листопада 2005 року № 16448608 (том 2, арк. справи 51).

З 25 серпня 2010 року по 07 вересня 2010 року державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарської діяльності на ІІІ квартал 2010 року та згідно направлення від 25 серпня 2010 року № 352 проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Укрнафтатех С» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 10 вересня 2010 року № 34/23-33732241 (том 1, арк. справи 36-79; том 2, арк. справи 25, 27).

Згідно висновків акта перевірки від 10 вересня 2010 року № 34/23-33732241 (том 1, арк. справи 78-79) перевіркою, серед іншого, встановлені порушення приватним підприємством «Укрнафтатех С»:

- підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 544071,00 грн.;

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 680088,33 грн.

Висновок акта перевірки від 10 вересня 2010 року № 34/23-33732241 щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 544071,00 грн. та заниження податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 680088,33 грн. вмотивований тим, що відповідно до наданих до перевірки документів та згідно договорів, приватне підприємство «Укрнафтатех С» отримало консультативно-методичну допомогу від товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехноснаб-Д», товариства з обмеженою відповідальністю «Риваж-С», товариства з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», приватного підприємства «ТКФ «Юпітер», товариства з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс», звязок яких з фінансово-господарською діяльністю підприємства в період проведення перевірки підприємством не доведено (том 1, арк. справи 56, 66).

На підставі акта планової виїзної перевірки від 10 вересня 2010 року № 34/23-33732241 державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) винесла податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2010 року № 0000682301/0, яким приватному підприємству «Укрнафтатех С» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 1020132,49 грн., у тому числі 680088,33 грн. - за основним платежем, 340044,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, арк. справи 22), та № 0000692301/0, яким приватному підприємству «Укрнафтатех С» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 800488,50 грн., у тому числі 533659,00 грн. за основним платежем, 266829,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, арк. справи 23).

За результатами розгляду першої скарги позивача (рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 22 листопада 2010 року № 15114/23 та № 15116/23) державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області у відповідності із пунктами 4.3 та 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), складено та надіслано приватному підприємству «Укрнафтатех С» податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2010 року № 0000682301/1, яким приватному підприємству «Укрнафтатех С» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 1020132,49 грн., у тому числі 680088,33 грн. - за основним платежем, 340044,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000882301/1, яким приватному підприємству «Укрнафтатех С» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 787543,50 грн., у тому числі 525029,00 грн. за основним платежем, 262514,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, арк. справи 24, 25, 225-242; том 2, арк. справи 1-9).

За результатами розгляду повторної скарги позивача (рішення державної податкової адміністрації в Луганській області від 26 січня 2011 року № 1378/25-08) державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області у відповідності із пунктами 4.3 та 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), складено та надіслано приватному підприємству «Укрнафтатех С» податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року № 0000682301/2, яким приватному підприємству «Укрнафтатех С» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 1020132,49 грн., у тому числі 680088,33 грн. - за основним платежем, 340044,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000882301/2, яким приватному підприємству «Укрнафтатех С» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 787543,50 грн., у тому числі 525029,00 грн. за основним платежем, 262514,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, арк. справи 26, 27; том 2, арк. справи 10-17).

За результатами розгляду повторної скарги позивача (рішення державної податкової адміністрації України від 06 квітня 2011 року № 6553/6/25-0515) державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області у відповідності із пунктами 4.3 та 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), складено та надіслано приватному підприємству «Укрнафтатех С» податкові повідомлення-рішення від 12 квітня 2011 року № 0000682301/3, яким приватному підприємству «Укрнафтатех С» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 1020132,49 грн., у тому числі 680088,33 грн. - за основним платежем, 340044,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000882301/3, яким приватному підприємству «Укрнафтатех С» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 787543,50 грн., у тому числі 525029,00 грн. за основним платежем, 262514,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, арк. справи 28, 29; том 2, арк. справи 18-20).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 12 квітня 2011 року № 0000682301/3, яким приватному підприємству «Укрнафтатех С» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 1020132,49 грн., у тому числі 680088,33 грн. - за основним платежем, 340044,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000882301/3, яким приватному підприємству «Укрнафтатех С» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 787543,50 грн., у тому числі 525029,00 грн. за основним платежем, 262514,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є правомірними, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (пункт 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валовий доход у відповідності із підпунктами 4.1.1 та 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону та доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Датою збільшення валового доходу у відповідності із підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із пунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Позивачем в обґрунтування своєї позиції щодо правомірності віднесення до складу валових витрат та складу податкового кредиту сплачених сум за договорами на виконання робіт, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехноснаб-Д», товариством з обмеженою відповідальністю «Риваж-С», товариством з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», приватним підприємством «ВКФ «Лугсервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», приватним підприємством «ТКФ «Юпітер», товариством з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс», надано договори, податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1, арк. справи 98-222).

Разом із цим, суд зазначає, що надані позивачем документи є обовязковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум по операціях з товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехноснаб-Д», товариством з обмеженою відповідальністю «Риваж-С», товариством з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», приватним підприємством «ВКФ «Лугсервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», приватним підприємством «ТКФ «Юпітер», товариством з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс», оскільки податковий орган, ухвалюючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив з того, що позивач не отримував від своїх контрагентів консультативно-методичну допомогу, розроблені інструкції та ППР (проект виробництва (виконання) робіт).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Виходячи з вищевикладеного, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України та пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання робіт (надання послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних робіт (наданих послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток підприємства і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд зазначає, що підставою для включення витрат підприємства до складу валових витрат та сплачених в ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

З наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції, оскільки в них не визначено, яку саме консультативно-методичну допомогу, розробку інструкцій та ППР (проект виробництва (виконання) робіт) було здійснено приватному підприємству «Укрнафтатех С» його контрагентами за договорами на виконання робіт - товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехноснаб-Д», товариством з обмеженою відповідальністю «Риваж-С», товариством з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», приватним підприємством «ВКФ «Лугсервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», приватним підприємством «ТКФ «Юпітер», товариством з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс», що, в свою чергу, виключає можливість перевірити факт використання отриманих робіт (наданих послуг) від вищезазначених підприємств в межах фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Укрнафтатех С», що є обовязковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Ухвалою від 17 травня 2011 року з метою встановлення наявності або відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, суд зобовязав позивача надати в матеріали справи документальне підтвердження отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехноснаб-Д», товариства з обмеженою відповідальністю «Риваж-С», товариства з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», приватного підприємства «ТКФ «Юпітер», товариства з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс» консультативно-методичної допомоги, розроблених інструкцій, ППР та докази їх використання в межах господарської діяльності приватного підприємства «Укрнафтатех С» (оригінали для огляду у судовому засіданні) (том 2, арк. справи 115-116).

Письмовими поясненнями від 30 травня 2011 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 17 травня 2011 року про надання документів зазначив, що інших документів (крім тих, що надані в матеріали справи), що безумовно підтверджують, що витрати по послугам за консультативно-методичну допомогу, розробку інструкцій, проекту виробництва робіт, отриманих від контрагентів, повязані з веденням господарської діяльності підприємства позивача, не передбачено ані договором, ані вимогами Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ані іншими законами України (том 2, арк. справи 126-130).

Оскільки позивачем в порушення вимог ухвали суду від 17 травня 2011 року не надано документального підтвердження отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехноснаб-Д», товариства з обмеженою відповідальністю «Риваж-С», товариства з обмеженою відповідальністю «Лидеринвестстрой», товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Лугавтострой-Т», приватного підприємства «ТКФ «Юпітер», товариства з обмеженою відповідальністю «КСК «Свіс» консультативно-методичної допомоги, розроблених інструкцій, ППР та доказів їх використання в межах господарської діяльності приватного підприємства «Укрнафтатех С», суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових-повідомлень рішень.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 30 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 06 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Укрнафтатех С» до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 квітня 2011 року № 0000682301/3 та № 0000882301/3 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 06 червня 2011 року.

Суддя Т.І. Чернявська