Постанова № 16069232, 26.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2011 року Справа № 2а-3441/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Цицюри О.О.,

при секретарі: Молчановій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька ТЕЦ» до Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2011 №0000332301, №0000342301

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Сєвєродонецька ТЕЦ» до Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2011 №0000332301, №0000342301.

В обґрунтування позову позивачем зазначено таке.

У період з 11.02.2011 по 25.03.2011р. на ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010.

У ході перевірки встановлено порушення:

п.п. 5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» занижено податок на прибуток у сумі 369983 грн. у тому числі у І кварталі 2010 року у сумі 258173 грн., у II кварталі 2010р. у сумі 111810 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» занижено податок на додану вартість всього у сумі 208294 грн. Даний факт співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську був вмотивований тим, що у складі податкового кредиту ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та до складу валових витрат заявлені операції по взаємовідносинам із контрагентами, угоди з якими визнано нікчемними. На підставі вищевикладеного, 01.04.2011 року співробітниками СДПІ по роботі з ВВП у м. Луганську був складений акт № 254/08-2/00131050 про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», код ЄДРПОУ 00131050 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 31.12.2010 та направлений підприємству для належного підписання. Акт перевірки № 254/08-2/00131050 був підписаний ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» із запереченням № 12-01-59/527 від 04.04.2011 року. Листом від 11.04.2011 року № 6526/10/08-207, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську заперечення ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» не визнало. 14.04.2011 року на адресу ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» були направлені податкові повідомлення-рішення: № 0000332301, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій», з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 462 478 грн. 75 коп.; № 0000342301, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість», з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 260 367 грн. 50 коп. Між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ПП «Лугапромсталь» протягом 2009 - 2010 років були укладені договори купівлі-продажу металопрокату, а саме: договір № 301 від 02.04.2009 на суму 1 678 000,00 грн.; договір № 302 від 02.04.09 року на суму 1 989 115,00 грн.; договір № 210 від 12.02.2010 на суму 1 666220,00 грн.; договір № 211 від 12.02.10 року на суму 1 561 330,00 грн.; договір № 212 від 12.02.10 на суму 1 818 400,00 грн.; договір № 213 від 12.02.10 року на суму 1 428 420,00 грн.; договір № 214 від 12.02.10 року на суму 1 437 680,00 грн. Для закупівлі металопрокату проводились відкриті торги відповідно до «Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» № 1017 від 19.11.2008 року, що підтверджується тендерною документацією.

Відповідно до вищезазначених договорів, була здійснена закупівля металопрокату, передача товару здійснювалась через матеріально-відповідальних осіб підприємства, що підтверджується довіреностями, посвідченнями про відрядження, подорожніми листами, податковими накладними.

Оплата за металопрокат здійснювалась через банк платника АКИБ «УкрСиббанк», на підтвердження факту оплати були надані платіжні доручення.

Факт підтвердження здійснення угод та фактичної поставки товарів підтверджується наступними документами: тендерною документацією, договорами, рахунками, платіжними дорученнями, податковими накладними, довіреностями, посвідченнями про відрядження, подорожніми листами, приходними ордерами, вимогами, актами списання матеріалів, матеріальними звітами, формами КБ-2в.

ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» звертає увагу суду на той факт, що договори купівлі-продажу металопрокату укладені між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ПП «Лугапромсталь». Згідно цих договорів постачальником металопрокату для нашого підприємства є ПП «Лугапромсталь».

Факт результатів позапланової виїзної перевірки ПП «Лугапромсталь», згідно яких постачальником металопрокату для ПП «Лугапромсталь» є ПП «Торгова компанія «Лугметал-Комплект» та посилання на карну справу № 02/10/9158 порушену прокуратурою Ленінського району у м.Луганську у відношенні засновника та директора ПП «ТК «Лугметал-Комплект» по факту фіктивного підприємництва з визнанням договору № 02/25-04 від 25.04.2007 року між ПП «Лугапромсталь» та ПП «Торговою компанією «Лугметал-Комплект» нікчемним в жодній мірі не стосуються ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», оскільки жодні договірні відносини між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ПП «ТК «Лугметал-Комплект» відсутні. В жодному документі не зазначено, що металопрокат, який ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» закупило в ПП «Лугапромсталь» буде поставлений від ПП «Торгової компанії «Лугметал-Комплект».

Отже, посилання відповідача на той факт що ПП «Торгова компанія «Лугметал-Комплект» не поставило металопродукцію на адресу ПП «Лугапромсталь», відповідно ПП «Лугапромсталь» не могло поставити цей товар на адресу контрагентів-покупців, а саме на ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», а також твердження про те, що договори між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ПП «Лугапромсталь» № 301 від 02.04.09 року, № 302 від 02.04.09, № 210 від 12.02.10 року, № 211 від 12.02.10 року, № 212 від 12.02.10 року, № 213 від 12.02.10 року, № 214 від 12.02.10 року в частині придбання металопрокату, отриманого підприємством ПП «Лугапромсталь» від ПП «ТК «Лугаметал-Комплект» є нікчемними, не відповідають дійсності.

Між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» протягом 2008 2010 років були укладені договори на виконання ремонтних робіт, а саме: договір №4/08 від 05.09.2008 на суму 384000,00 грн., договір №5/08 від 05.09.2008 на суму 1100000,00 грн., договір №125 від 18.02.2010 на суму 1157330,00 грн. Для закупівлі робіт проводились відкриті торги відповідно до «Положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» №1017 від 19.11.2008, що підтверджується тендерною документацією. Відповідно до цих договорів були виконані роботи з ремонту обмурівки котлоагрегатів типу ТГМ 84Б, ТП 85А, ТП 36; з ремонту теплової ізоляції трубопроводів пари та гарячої води Д-600 3300 м/п на ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»; з ремонту обмурівки котлоагрегатів. Виконання робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою №КБ-2в, платіжними дорученнями. Оплата за ремонтні роботи здійснювалась через банк платника АКІБ «УкрСиббанк», на підтвердження факту оплати перевіряючим були надані платіжні доручення.

На підставі вищевикладеного представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову посилаючись на таке.

У СВ ПМ Ленінської МДПІ знаходиться кримінальна справа №02/10/9158 порушена прокуратурою Ленінського району у м. Луганську у відношенні засновника та директора ПП «ТК «Лугаметал-Комплект» ОСОБА_1 по факту фіктивного підприємництва за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_1, він поїхав до юридичної фірми «Максим-Теко», в якій вже були підготовлені всі необхідні документи для реєстрації на його імя та його домашню адресу ПП «ТК «Лугаметал-Комплект». З моменту реєстрації підприємства по теперішній час всі документи та печатка знаходяться в офісі за адресою: м. Луганськ, вул. Побідоносна, 7/42. З моменту реєстрації ПП«ТК «Лугаметал-Комплект» на своє імя, тобто ОСОБА_1 по теперішній час він ніякої фінансово-господарської діяльності по підприємству не здійснював, придбанням та реалізацією товарів не займався, підписував основні господарські бухгалтерські документи, податкові та банківські документи, але в їх зміст не вчитувався, безпосередньо угоди та господарські операції не здійснював, всіма справами на зареєстрованому підприємстві керував ОСОБА_2 Пояснення ОСОБА_1 свідчать про те, що ніяких договорів він самостійно не складав, фінансово-господарську діяльність по підприємству не здійснював. Тому всі правочини, укладені ПП «ТК Лугаметал-Комплект» в період, коли ОСОБА_1 значився директором та засновником є незаконними.

Що стосується відносин позивача з контрагентом ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» відповідач зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509 (із змінами та доповненнями), у зв'язку з неповним наданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмові запити ДПІ в м. Сєвєродонецьку за вих. № 16868/16-28 від 13.10.2009 року та доповідної записки відділу адміністрування ПДВ УОЮО ДПІ в м. Сєвєродонецьку була призначена позапланова документальна перевірка ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист».

З метою вручення направлення та копії наказу працівниками УПКЮО ДПІ в м. Сєвєродонецьку здійснено вихід за місцезнаходженням ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист», що зазначено в обліковій справі за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова 21 а/119, за наслідками виходу складено акт відсутності за місцезнаходження платника податків від 12.01.2010р. № 05/23-32269397.

До ГВПМ ДПІ в м. Сєвєродонецьку спрямовано запит на встановлення місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності 2/23-528 від 12.01.10р.

Згідно довідки про встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист», наданої ГВПМ ДПІ в м. Сєвєродонецьку дане підприємство станом на 11.02.10р. за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова 21а/119 не знаходиться.

04.08.2010 Господарським судом Луганської області порушено провадження про банкрутство на підставі ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом».

Службовою запискою від 08.09.2010 № 424 відділ реєстрації платників податків повідомив, що від державного реєстратора Сєвєродонецької міської ради отримані відомості про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист».

15.10.2010 з метою розшуку посадових осіб ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» та проведення виїзної перевірки у звязку з ліквідацією здійснено вихід за місцезнаходженням ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист». За наслідком виходу складено акт перевірки місцезнаходження платника податків від 15.10.2010 № 196/23-32269397, яким встановлено відсутність посадових осіб (директора та головного бухгалтера) ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ від 29.07.2003 №16630073 анульовано 30.07.2010 на підставі інші випадки передбачені законодавством.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 11.02.2011 по 25.03.2011 працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську була проведена планова виїзна перевірка ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010. За результатами перевірки складено акт № 254/08-2/00131050 від 01.04.2011, який підписано позивачем із запереченнями.

Перевіркою встановлено порушення:

п.п. 5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» занижено податок на прибуток у сумі 369983 грн. у тому числі у І кварталі 2010 року у сумі 258173 грн., у II кварталі 2010р. у сумі 111810 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» занижено податок на додану вартість всього у сумі 208294 грн. На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сєвєродонецьку прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000332301, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій», з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 462 478 грн. 75 коп.; № 0000342301, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість», з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 260 367 грн. 50 коп. З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ПП «Луганпромсталь» та між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобовязань. Судом встановлено, що між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ПП «Лугапромсталь» протягом 2009 - 2010 років були укладені договори купівлі-продажу металопрокату, а саме: договір № 301 від 02.04.2009 на суму 1 678 000,00 грн.; договір № 302 від 02.04.09 року на суму 1 989 115,00 грн.; договір № 210 від 12.02.2010 на суму 1 666220,00 грн.; договір № 211 від 12.02.10 року на суму 1 561 330,00 грн.; договір № 212 від 12.02.10 на суму 1 818 400,00 грн.; договір № 213 від 12.02.10 року на суму 1 428 420,00 грн.; договір № 214 від 12.02.10 року на суму 1 437 680,00 грн. (а.с. 278 291, том 1), згідно яких ПП «Лугансьпромсталь» є постачальником товару для ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ».

Для закупівлі металопрокату проводились відкриті торги відповідно до «Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» № 1017 від 19.11.2008 року, що підтверджується тендерною документацією. (а.с. 97-314, том 4).

На підтвердження виконання вищезазначених договорів, а саме здійснення операцій з придбання металопрокату позивачем були надані рахунки фактури (а.с. 97-126, том 1), видаткові накладні (а.с. 127-181, том 1), платіжні доручення (а.с. 182 249, том 1); приходні ордери (а.с. 250-277, том 1), посвідчення про відрядження (а.с. 236-243, том 3), подорожні листи (а.с. 244-250, том 3) та податкові накладні, виписані ПП «Лугапромсталь» (а.с. 40-86, том 4).

Вказані документи є документами первинного бухгалтерського обліку.

Оплата за металопрокат здійснювалась через банк платника АКИБ «УкрСиббанк», на підтвердження факту оплати були надані платіжні доручення. (а.с. 182-249, том 1)

Видаткові накладні, рахунки фактури та податкові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Висновок Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВВП у м. Луганську про заниження податку на додану вартість всього у сумі 208294 грн. та порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями)обґрунтовано тим, що ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» придбало металопрокат у ПП «Лугапромсталь», яке у свою чергу придбало вказаний металопрокат від ПП «Торгова компанія «Лугметал-Комплект». При цьому договір купівлі-продажу, укладений між ПП «Лугапромсталь» та ПП «Торгова компанія «Лугметал-Комплект», не спричиняє реального настання правових наслідків, виходячи з того, що, згідно пояснень засновника та директора ПП «Торгова компанія «Лугметал-Комплект» ОСОБА_1, останній зареєстрував підприємство за винагороду, фактично діяльністю підприємства не займався, договори не підписував, підписував лише основні бухгалтерські документи та документи податкової звітності. Так як договір між ПП «Лугапромсталь» та ПП «Торгова компанія «Лугметал-Комплект» про поставку металопрокату не мав на меті настання правових наслідків, то такий договір є нікчемним, а відтак і договори про поставку металопрокату, укладені між ПП «Лугапромсталь» та ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» також є нікчемними. Також в судовому засіданні встановлено, що між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» протягом 2008 2010 років були укладені договори на виконання ремонтних робіт, а саме: договір №4/08 від 05.09.2008 на суму 384000,00 грн., договір №5/08 від 05.09.2008 на суму 1100000,00 грн., договір №125 від 18.02.2010 на суму 1157330,00 грн. (а.с. 292-300, том 1). Для закупівлі робіт проводились відкриті торги відповідно до «Положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» №1017 від 19.11.2008, що підтверджується тендерною документацією. (а.с. 97-314, том 4). На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем були надані податкові накладні, виписані ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» (а.с. 311-324, том 1), платіжні доручення (а.с. 325-355, том 1), акти виконаних робіт (том 2, а.с. 1-235, том 3).

Вказані документи оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з ВВП у м. Луганську було зроблено висновок про нікчемність договору, укладеного між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» на підставі того, що ДПІ в м. Сєвєродонецьку складено акт про відсутність посадових осіб ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» за місцезнаходженням та свідоцтво платника ПДВ ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» анульовано 30.07.2010.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел субєктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (п. 6 ст. 71 КАС України).

Ухилення однією із сторін угоди від сплати податків після укладання та виконання спірної угоди не може бути підставою для висновку про її нікчемність; наслідком такого ухилення може бути адміністративна або кримінальна відповідальність посадових осіб субєкта підприємницької діяльності. Відтак, податковим органом не надано суду жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні спірного договору діяти з метою уникнути оподаткування фінансового-господарських результатів виконання цього договору, незаконного привласнення ПДВ, нарахованого в ціні продажу робіт (послуг), із завідомим усвідомленням неперерахування суми ПДВ до Державного бюджету України.

Підставою для відповідальності є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу у сторін укладених договорів.

В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача на вчинення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що у СВ ПМ Ленінської МДПІ знаходиться кримінальна справа №02/10/9158 порушена прокуратурою Ленінського району у м. Луганську у відношенні засновника та директора ПП «ТК «Лугаметал-Комплект» ОСОБА_1 по факту фіктивного підприємництва за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, так як за приписами частини 4 статті 72 КАС України обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, факт порушення кримінальної справи не є доказом вчинення особою злочину та підставою застосування правових наслідків недійсності угод, укладених ПП «Торгова компанія «Лугаметал-Комплект».

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідачем не надано заперечень та не спростовано правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарів (робіт, послуг), в тому числі сум податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних облікових бухгалтерських та податкових документів.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що була чинною на час формування позивачем податкового кредиту) до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Що стосується посилання відповідача на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» анульовано 30.07.2010., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні були видані ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» у період з липня 2009 року по травень 2010 року.

Відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» на момент складання даним підприємством податкових накладних не було анульованим.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ПП «Лугапромсталь», та між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як субєкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог п.4.1 ст. 4 та п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у звязку з чим податкові повідомлення-рішення №0000332301 та №0000342301 від 14.04.2011 підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2480 від 20.04.2011 (а.с.2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 26.05.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 31.05.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2011 №0000332301, №0000342301, задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 14.04.2011 №0000332301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 14.04.2011 №0000342301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три грн.40 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 31 травня 2011 року.

СуддяО.О. Цицюра