Постанова № 16069197, 06.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2011 року Справа № 2а-3934/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: судді Островської О.П.,

при секретарі Кірян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко-Флотс» про стягнення податкового боргу по ПДВ,

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2011 року Ленінська МДПІ у м. Луганську звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказала наступне. Відповідач ТОВ «Інтеко-Флотс» є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську. На підставі акту перевірки від 12.08.2010 № 598/23/35487632 позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2010 № 0001462310/0 на суму 4031816 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача та повернуто 23.09.2010 року поштою з відміткою «за зазначеною адресою не проживає». Згідно наказу ДПА України від 21.06.2010 № 253 податкове повідомлення-рішення було розміщено на дошці оголошень 23.09.2010. Позивачем на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу № 1/2877 від 27.12.2010 року, яка повернулася на адресу позивача з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає», у звязку з цим працівниками позивача був складений акт від 30.12.2010 року про неможливість вручення податкової вимоги у звязку з незнаходженням платника податків за юридичною адресою. Позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг по ПДВ у розмірі 4002273,09 грн. з рахунків у банках.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідач ТОВ «Інтеко-Флотс» зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 31.10.2007 № 13821020000014091 (а.с.7-9), згідно висновку Ленінської МДПІ у м. Луганську від 11.04.2011 № 14791/24-505 перебуває на обліку в позивача з 01.11.2007 року (а.с.10).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Згідно ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обовязок платника податків щодо здійснення своєчасної сплати суми податкових зобовязань встановлений також пунктом 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Як вбачається з п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що посадовими особами позивача 22.07.2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Інтеко-Флотс» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.06.2009 по 30.06.2009, за результатами якої був складений акт перевірки від 12.08.2010 № 598/23/35487632 (а.с.16-18). Згідно акту перевірки встановлено порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - занижено податок на додану вартість у червні 2009 року в сумі 2015908 грн.

На підставі акта перевірки від 12.08.2010 № 598/23/35487632 Ленінською МДПІ у м. Луганську було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.08.2010 № 0001462310/0, згідно якого загальна сума податкового зобовязання з податку на додану вартість складає 4031816 грн., за основним платежем 2015908 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2015908 грн. (а.с.32). Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем було направлено на адресу відповідача та повернуто 23.09.2010 року поштою з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.15), у звязку з цим Ленінською МДПІ у м. Луганську був складений акт про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення (а.с.15) та дане податкове повідомлення-рішення було розміщено на дошці оголошень 23.09.2010 року. Відповідачем зазначене податкове повідомлення-рішення виконано не було.

Таким чином, станом на 08.04.2011 року загальна сума податкового боргу з податку на додану вартість, з урахуванням сплачених сум, складає 4002273,09 грн., що також підтверджується розрахунком податкового боргу ТОВ «Інтеко-Флотс» (а.с.11).

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість було визначено Законом України «Про податок на додану вартість». Згідно зі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», субєкти господарювання зобовязані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом № 2181), який діяв до 01.01.2011р. та главою 9 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р. Згідно змісту зазначених нормативно-правових актів, стягненню з платника податків підлягає наявна в платника сума податкового боргу.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Згідно зворотнього боку облікової картки платника станом на 02.06.2011 року загальна сума податкового боргу по ПДВ складає 4002273,09 грн. (а.с.33).

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав. Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

Згідно п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом з метою погашення податкового боргу платника податків проводилися відповідні заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та Податковим Кодексом України, а саме: була прийнята та надіслана на адресу відповідача податкова вимога від 27.12.2010 № 1/2877 (а.с.12), яка повернулася на адресу позивача з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.12), у звязку з цим працівниками позивача був складений акт від 30.12.2010 року про неможливість вручення податкової вимоги у звязку з незнаходженням платника податків за юридичною адресою (а.с.12 зворотній бік).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, представником позивача заявлено клопотання щодо звернення до негайного виконання рішення суду.

Позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу не підпадають під передбачений ст. 256 КАС України вичерпний перелік постанов суду, які виконуються негайно. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про звернення до негайного виконання рішення суду.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко-Флотс» про стягнення податкового боргу по ПДВ - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко-Флотс» податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 4002273,09 грн. (чотири мільйона дві тисячі двісті сімдесят три грн. 09 коп.) в дохід Державного бюджету України (р/р 31117029700006, код платежу 14010100, одержувач УДК у м. Луганську ГУДКУ в Луганській області, і.к. 24046582, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013) з рахунків у банках обслуговуючих платника податків.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 06 червня 2011 року.

СуддяО.П. Островська