Постанова № 16069060, 24.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2011 року Справа № 2а-1731/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альтранс» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альтранс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, в якому позивач просив:

- визнати неправомірними дії посадових осіб Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 10.12.2010 № 0001062300/0 та від 16.02.2011 № 0001062300/1 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 1107929,00 грн., податкового повідомлення-рішення від 10.12.2010 № 0001072300/0 та від 16.02.2010 № 0001072300/1 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 885820,00 грн.

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 № 0001062300/0 та від 16.02.2011 № 0001062300/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 1107929,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 №0001072300/0 та від 16.02.2011 № 0001072300/1 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 885820,00 грн., як незаконні.

- визнати неправомірними дії посадових осіб Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську по невизнанню податкової звітності ТОВ «Альтранс» за березень 2010 року з податку на додану вартість та за перше півріччя 2010 року з податку на прибуток.

- зобовязати посадових осіб Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську прийняти та розглянути податкову звітність ТОВ «Альтранс» за березень 2010 року з податку на додану вартість та за перше півріччя 2010 року з податку на прибуток.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську на підставі акту перевірки № 604/2300/32690934 від 01.11.2010 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Альтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 були винесені податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010 № 0001062300/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 1107929,00 грн, та за № 0001062300/1 від 16.02.2011 та від 10.12.2010 № 0001072300/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 885820,00 грн., та за № 0001072300/1 від 16.11.2011.

Відповідно до акту перевірки № 604/2300/32690934 від 01.11.2010, порушеннями, які стали підставою для прийняття зазначених повідомлень-рішень, визначено проведення позивачем комерційних операцій з контрагентами ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда», ПП «Айджи» та віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат, понесених у наслідок проведення цих операцій, які на думку перевіряючих, не мають звязку з господарською діяльністю підприємства, у звязку з тим що, надані позивачем первинні документи оформлені з порушеннями чинного законодавства, та тим, що на момент проведення перевірки, зазначені підприємства мали інший стан, ніж на момент проведення з ними комерційних операцій, а також зазначено про ненадання позивачем податкової звітності.

Позивач вважає такі висновки відповідача помилковими, виходячи з того, що на момент проведення ТОВ «Альтранс» комерційних операцій з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи» усі зазначені підприємства були зареєстровані в органах державної влади у відповідності до діючого законодавства та знаходились на обліку в державних органах, у тому числі в органах державної податкової служби, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у відповідності до ст.9 Закону України № 168/35-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненями), мали розрахункові рахунки у банківських установах, подавали податкову та іншу статистичну звітність.

Взаємовідносини позивача із зазначеними контрагентами були оформлені відповідним чином, за надані послуги, позивачем проведена оплата, надані транспортно-експедиційні послуги були використано у господарській діяльності, тому позивачем до складу валових витрат за три квартали 2007 року включено суми витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Альтамир-2006» за надані послуги з перевезення вантажів на загальну суму 836547,00 грн.; по взаємовідносинам з ПП «Денмар-2007» за надані транспортні послуги на загальну суму 309416,00 грн.; за три квартали 2008 року включено суму витрат по взаємовідносинам з ПП «ТФ «Сенда» за надані транспортні послуги на загальну суму 2542426,00 грн.; за півріччя 2008 року включено суму витрат по взаємовідносинам з ПП «Айджи» за надані транспортні послуги на загальну суму 404733,00 грн.

На момент проведення комерційних операцій з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи» та включення позивачем вказаних витрат до складу валових витрат та до складу податкового кредиту, рішень суду щодо визнання недійсними записів про реєстрацію ТОВ «Альтамир-2006» та ПП «Денмар-2007», та постанов суду про визнання банкрутами ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи», на які посилаються фахівці податкової інспекції, не було.

Фактичне надання послуг та їх спрямованість підтверджуються розрахунками за надані послуги, укладеними договорами, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними документами та податковими накладними, які були надані працівникам відповідача в ході перевірки у повному обсязі.

Рішення суду щодо визнання недійсними записів про реєстрацію ТОВ «Альтамир-2006» та ПП «Денмар-2007», та постанови суду про визнання банкрутами ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи» та свідоцтва платників податків стосовно вказаних контрагентів, було анульовано вже після здійснення розрахунків позивачем, про що зазначено відповідачем. Таким чином, придбання позивачем від вказаних контрагентів транспортних послуг та витрати на послуги отримані від ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи» зроблено позивачем відповідно до діючого законодавства.

Згідно ст.ст. 9, 10 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування», ТОВ «Альтранс» немає обовязку та права контролювати сплату податків іншим платником податків - контрагентом, а також не має обовязку згідно Закону України «Про податок на додану вартість» сплачувати податок на додану вартість до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Відсутність у подальшому, на момент перевірки, постачальника послуг у звязку з його ліквідацією або банкрутством, чи відсутність його податкової звітності або відсутність звернення до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області за отриманням ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом не доводить відсутність звязку між послугами наданими ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда», ПП «Айджи» з господарською діяльністю ТОВ «АльТранс» на момент отримання таких послуг.

Тобто, на момент проведення операцій з вищевказаними контрагентами ТОВ «Альтранс» не мало правових підстав для податкового обліку, відмінного від обліку, який встановлено Законами України № 334/94-ВР від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств», № 168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями). Відповідно до наведених обставин відсутні і підстави для визначення податкового зобовязання як з податку на прибуток, так і з податку на додану вартість.

Крім того, згідно акту перевірки № 604/2300/32690934 від 01.11.2010 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Альтранс» зазначено про встановлення порушення вимог Закону України № 2181 від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями) щодо не надання податкової звітності, а саме п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 підприємством не надана звітність з податку на додану вартість за березень 2010 року та з податку на прибуток за півріччя 2010 року.

ТОВ «Альтранс» на виконання вимог Закону України № 2181 від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями) спрямувало до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську засобами електронного звязку декларацію з податку на прибуток за півріччя 2010 року (28.07.2010 в 13:53, реєстраційний номер звіту 9002966128) та декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року (14.04.2010 в 14:52, реєстраційний номер звіту 9000988774).

Відповідно до п.1 ст.5 Договору № 394 від 17.06.2010 укладеного між ТОВ «Альтранс» та ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, у разі виникнення спірних питань, повязаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, заінтересована сторона договору направляє іншій стороні письмове повідомлення з обґрунтовуванням причин своєї вимоги та вказівкою дати та номера електронного документа, що є предметом спору.

Згідно п.п. 4.1.2 п.4.1 Закону України № 2181 від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями) прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Таким чином, позивачем виконано зазначений обовязок, посилання відповідача у листі № 17283/10/2300 від 07.12.2010 р, що на електронну скриньку позивача ТОВ «Альтранс» було спрямовано листи від 23.04.2010 № 1639/28-10-40 та від 09.08.2010 № 111/10/28-10 про не визнання податкової звітності, не може бути прийнято до уваги, оскільки зазначені листи фактично на електронну скриньку ТОВ «Альтранс» не надходили, крім того вказані дії суперечать вимогам зазначеного вище Договору №394 від 17.06.2010.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позові та зазначили, що висновки фахівців Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську викладені в акті № 604/2300/32690934 від 01.11.2010 є надуманими та законодавчо не обґрунтованими. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

Відповідач Державна податкова інспекція в Артемівському районі у м. Луганську позовні вимоги не визнав, надав заперечення №3453/9/10 від 12.03.2011 в яких зазначив, що Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську проведена планова виїзна перевірка ТОВ «АльТранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 відповідно до затвердженого плану перевірки.

На підставі виявлених порушень, викладених в акті перевірки № 604/2300/32690934 від 01.11.2010 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Альтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 були винесені податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010 № 0001062300/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 1107929,00 грн, та за № 0001062300/1 від 16.02.2011 та від 10.12.2010 № 0001072300/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 885820,00 грн., та за № 0001072300/1 від 16.11.2011.

Перевіркою встановлені взаємовідносини в перевіреному періоді з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда», ПП «Айджи». На підставі встановлених в ході перевірки обставин можна зробити припущення, що посадові особи ТОВ «АльТранс» усвідомлено працювали з підприємствами, які мали сумнівну податкову історію, з метою задоволення своїх корисних цілей.

Первинні документи, які були надані до перевірки по взаємовідносинам із ТОВ «Альтамир-2006» за липень 2007 року, ПП «Денмар-2007» за серпень-вересень 2007 року, ПП «ТФ «Сенда» за січень-липень 2008 року та ПП «Айджи» за лютий-травень 2008 року, а саме: акти приймання-передачі робіт (послуг), податкові накладні, не містять інформації щодо виду автомобільного транспорту, державного номеру транспортного засобу, прізвища водія (водіїв), що здійснювали перевезення, маршруту перевезення, пунктів навантаження та розвантаження транспортного засобу, відстані між пунктом навантаження та пунктом розвантаження, вартості перевезення 1 т/км, як того передбачає ст. 9 Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями). До перевірки не було надано договір між підприємствами, укладення якого у письмовій формі передбачено абз.2 ст. 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином відповідачем зазначено, що платником податків не доведено використання у господарській діяльності транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ТОВ «Альтамир-2006», які були включені до складу валових витрат у сумі 836547,00 грн. та до складу податкового кредиту у сумі 166923,00 грн., ПП «Денмар-2007», які були включені до складу валових витрат у сумі 309416,00 грн. та до складу податкового кредиту у сумі 60753,00 грн., ПП «ТФ «Сенда», які були включені до складу валових витрат у сумі 2542426,00 грн. та до складу податкового кредиту у сумі 508173,00 грн. та ПП «Айджи», які були включені до складу валових витрат у сумі 404733,00 грн. та до складу податкового кредиту у сумі 80946,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, представники відповідача зазначили, що висновки перевіряючих щодо порушення позивачем норм Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), та донарахування податку на прибуток у сумі 1023280 грн. є обґрунтованими.

Крім того, представники відповідача послались на те, що податкові накладні, які були надані до перевірки, по взаємовідносинам з ПП «Айджи» за період лютий-травень 2008 року, з ПП «ТФ «СЕНДА» за період січень-липень 2008 року, з ПП «Денмар-2007 за період серпеньвересень 2007 року та з ТОВ «Альтамир-2006» за липень 2007 року, не містять інформації щодо виду автомобільного транспорту, державного номеру транспортного засобу, прізвища водія (водіїв), що здійснювали перевезення, маршруту перевезення, пунктів навантаження та розвантаження транспортного засобу, відстані між пунктом навантаження та пунктом розвантаження, вартості перевезення 1 т/км., як того передбачає ст. 9 Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями). До перевірки не було надано договір між підприємствами, укладення якого у письмовій формі передбачено абз.2 ст. 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97 «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в межах оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Позивачем не доведено використання у господарській діяльності транспортно- експедиційних послуг від ПП «Айджи», які були включені до складу валових витрат у сумі 404733,00 грн. та до складу податкового кредиту у сумі 80946,00 грн., ТОВ «Альтамир-2006», які були включені до складу валових витрат у сумі 836547,00 грн. та до складу податкового кредиту у сумі 166923,00 грн., ПП «Денмар-2007», які були включені до складу валових витрат у сумі 309416,00 грн. та до складу податкового кредиту у сумі 60753,00 грн. та ПП «ТФ «Сенда», які були включені до складу валових витрат у сумі 2542426,00 грн. та до складу податкового кредиту у сумі 508173,00 грн.

Враховуючи викладене, представники відповідача зазначили, що висновки перевіряючих щодо порушення позивачем норм Закону України №168/97-ВР від 03.04.97 «Про податку на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та донарахування податку на додану вартість у сумі 816795,00 грн. є обґрунтованими.

Також представники відповідача вказали на те, що податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року №9000988774, яка була надіслана до ДПІ засобами електронного звязку, не визнана, «як податкова звітність» з причини: «Подання платником податку на додану вартість податкової звітності з податку на додану вартість, що не відповідає звітному періоду, встановленому для кожного конкретного платника» про що на адресу позивача електронною поштою відправлено лист №1639/28-10-40 від 23.04.2010 на поштову скриньку.

Декларація з податку на прибуток за півріччя 2010 року №9002966128, яка була надіслана до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську засобами електронного звязку, не визнана «як податкова звітність» з причини: «Не зазначено обовязкового реквізиту: Код ЄДРПОУ, КВЕД, КОАТУУ, не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються». На адресу позивача електронною поштою відправлено листа №11125-111/10/28-10 від 09.08.2010 на поштову скриньку.

У ході перевірки на підставі отриманих первинних документів було поновлено показники звітності з податку на прибуток та податок на додану вартість за вказані періоди та визначено податкові зобовязання з ПДВ у сумі 1048 грн., та податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 1721 грн.

Проте, на порушення п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями) ТОВ «АльТранс» на момент перевірки не поновлено декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року та з податку на додану вартість за березень 2010 року. Отже, при розгляді матеріалів перевірки встановлено, що докази наведені в матеріалах перевірки є достатніми для підтвердження порушень, вказаних в акті перевірки від 01.11.2010 р. №604/2300/32690934 та дії перевіряючих відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги не визнали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові та просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію представників Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, надавши аналогічні заперечення проти заявленого позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «АльТранс» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 08 жовтня 2003 року за 13821200000004289 (т.1 а.с.156).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) ТОВ «АльТранс» зареєстроване платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 326909312338, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05 листопада 2003 року №17043494 (та1 а.с.154).

Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську згідно із частиною 1 ст. 111 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарюванн було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «АльТранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 01 листопада 2010 року №604/2300/32690934 (т.1 а.с.16-94).

Згідно висновків зазначеного акту за результатами проведеної перевірки, були виявлені порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) «Про оприбуткування прибутку підприємств», призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 1024983,00 грн., у тому числі по періодам: занижено за 3 квартали 2007 року, у т.ч. 3 квартал 2007 року на 286484 грн.; занижено за 2007 рік на 286477,00 грн. (у т.ч. за рахунок завищення за 4 квартал 2007 року на 7 грн.); занижено за 1 квартал 2008 року на 296061,00 грн.; занижено за півріччя 2008 року на 709644,00 грн., (у т. ч. за 2 квартал 2008 року на 413583,00 грн.); занижено за 3 квартали 2008 року на 736790,00 грн., (у т.ч. за 3 квартал 2008 року на 27146,00 грн.); завищено за 1 квартал 2010 року на 5 грн.; занижено за півріччя 2010 року на 1716,00 грн., у т.ч. 2 квартал 2010 року на 1721,00 грн.

Підпункт. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ,п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР від 03.04.97 «Про податку на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 818101,00 грн., у т.ч. по періодам: за липень 2007 року - заниження на 166923,00 грн., за серпень 2007 року - заниження на 8018,00 грн., за вересень 2007 року - заниження на 52735,00 грн., за січень 2008 року заниження на 63615,00 грн., за лютий 2008 року заниження на 79833,00 грн., за березень 2008 року заниження на 93088,00 грн., за квітень 2008 року заниження на 132758,00 грн., за травень 2008 року заниження на 95758,00 грн., за червень 2008 року заниження на 102350,00 грн., за липень 2008 року заниження на 21717,00 грн., за червень 2009 року завищення на 25,00 грн., за грудень 2009 року заниження на 283,00 грн., за березень 2010 року заниження на 1048,00 грн.

Підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, в результаті чого не надана звітність з податку на додану вартість за березень 2010 року та з податку на прибуток за півріччя 2010 року.

На підставі акта планової виїзної перевірки ТОВ «АльТранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 01 листопада 2010 року №604/2300/32690934 Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську були прийняті податкові повідомлення рішення від 10.12.2010 № 0001062300/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1107929,00 грн. (основний платіж 738506,00 грн., штрафна санкція 369423,00 грн.) та № 0001072300/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 885820,00 грн. (основний платіж 590425,00 грн., штрафна санкція 295395,00 грн.).

Предметом даного спору є правомірність висновків Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо заниження податкових зобовязань з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму витрат у розмірі 1024983,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 818101,00 грн., внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум по операціях з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи».

Сторонам розяснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання. Судом приймались заходи щодо всебічного та обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у сторін додаткових доказів на підтвердження їх правової позиції з приводу заявленого позову. З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

До набрання чинності Податковим кодексом України, платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивачем, в обґрунтування своєї позиції стосовно неправомірності висновків Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо заниження податкових зобовязань з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму витрат у розмірі 1024983,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 818101,00 грн., внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум по операціях з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи» надані документи, а саме: копія договрору без номеру про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 вересня 2006 року між ТОВ «АльТранс» та ТОВ Альтамир-2006» (т.1 а.с.142-143), копія договору про транспортно-експедиційне обслуговування №03/0308 від 03 березня 2008 року між ТОВ «АльТранс» та ПП «Айджи» (т.1 а.с.144-147), копія договору на транспортно-експедиційне обслуговування №14/01 від 14 січня 2008 роук між ТОВ «АльТранс» та ПП «ТФ «Сенда» (т.1 а.с.148-150) та копія договору без номеру про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 серпня 2007 року між ТОВ «АльТранс» та ПП «Денмар-2007» (т.1 а.с. 151). Разом із цим, оригінали зазначених договорів для огляду в судовому засіданні представниками позивача не надавались.

Угоди про залік зустрічних вимог між ТОВ «АльТранс» та ТОВ «Альтамир-2006» від 31 серпня 2007 року та від 02 жовтня 2007 року (т.2 а.с.73, 79); угоди про залік зустрічних вимог між ТОВ «АльТранс» таПП «ТФ «Сенда» від 10 квітня 2008 року, від 18 березня 2008 року (т.2 а.с.74-75); угоди про залік зустрічних вимог між ТОВ «АльТранс» та ПП «Денмар-2007» від 31 жовтня 2008 року, від 21 травня 2008 року, від 31 травня 2008 року та від 30 листопада 2007 року (т.2 а.с.76, 77, 78, 80); квитанції та виписки про сплату послуг (т.2 а.с. 81-86).

Декларація з податку на прибуток підприємства та податкові декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період (т.2 а.с.96-164); акти сдачі-приймання робіт (надання послуг) між ТОВ «АльТранс» та ТОВ «Альтамир-2006» за 2007 рік (т.3 а.с.2-5); акти сдачі-приймання робіт (надання послуг) між ТОВ «АльТранс» та ПП «Денмар-2007» за 2007 рік (т.3 а.с.7-8); податкові накладні між ТОВ «АльТранс» та ТОВ «Альтамир-2006» за 2007 рік (т.3 а.с.10-13); податкові накладні між ТОВ «АльТранс» та ПП «Денмар-2007» за 2007 рік (т.3 а.с. 15-18); акти сдачі-приймання робіт (надання послуг) між ТВ «АльТранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.3 а.с.20-60); акти сдачі-приймання робіт (наданих послуг) між ТОВ «АльТранс» та ПП «Айджи» за 2008 рік (т.3 а.с.62-148); податкові накладні між ТОВ «АльТранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.4 а.с.2-252); податкові накладні між ТОВ «АльТранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.5 а.с.2-161); податкові накладні між ТОВ «АльТранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.6 а.с.2-251); податкові накладні між ТОВ «АльТранс» та ПП «Айджи» за 2008 рік (т.7 а.с.2-174); акти сдачі-приймання (надання послуг) за 2008 рік між ТОВ «АльТранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.8 а.с.2-249); податкові накладні між ТОВ «АльТранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.9 а.с.251); податкові накладні між ТОВ «АльТранс» та ПП «ТФ «Сенда» за 2008 рік (т.10 а.с. 250); реєстри розрахункових документів ЛФ ПАТ «Кредитпромбанк», копії платіжних доручень та витягів з реєстрів документів «Райфайзен банк Аваль» (т.11 а.с. 55-72).

Разом із цим, суд зазначає, що надані позивачем документи є обовязковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують, або спростовують обґрунтованість включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум по операціях з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи», оскільки податковий орган, ухвалюючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив з того, що позивач не отримував транспортно-експедиційні послуги, і ці операції були фіктивними.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно п.2.1 до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку»).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За таких обставин, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

За таких обставин, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд зазначає, що підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ «АльТранс» у періоді з липня 2007 року по березень 2008 року включалися до складу валових витрат та податкового кредиту сплачені суми по операціях з ТОВ «Альтамир-2006», ПП «Денмар-2007», ПП «ТФ «Сенда» та ПП «Айджи» за договорами про надання транспортно-експедиційних послуг.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення є Закон України вiд 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до ст.9 Закону України вiд 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»а договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування серед іншого є відомості про сторони договору для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обовязки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані субєктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Зазначених документів в ході судового розгляду предстаникама позивача не надано, надані до матеріалів справи документи, а саме: акти сдачі-приймання робіт (послуг), податкові накладні, в порушення ст. 9 Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) не містять інформації щодо виду автомобільного транспорту, державного номеру транспортного засобу, прізвища водія (водіїв), що здійснювали перевезення, маршруту перевезення, пунктів навантаження та розвантаження транспортного засобу, відстані між пунктом навантаження та пунктом розвантаження, вартості перевезення 1 т/км тощо.

Відповідно до змісту наданих до матеріалів справи актів сдачі-приймання робіт, вони слугували підставою для прийняття позивачем рішення про оплату наданих послуг з відповідним віднесенням нарахованих до виплати грошових коштів до валових витрат підприємства.

Будь-які докази одержання за вказаними договорами і актами сдачі-приймання робіт транспортно-екпедиційних послуг ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про вид та найменування перевозимого вантажу, виду транспорту, документів, що підтверджують витрати експедитора, рахунки, товарно-транспортні накладні тощо.

Щодо визнання неправомірними дій посадових осіб державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську по невизнанню податкової звітності ТОВ «АльТранс» за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток та зобовязання відповідача прийняти та розглянути податкову звітність позивача за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року суд зазначає наступне.

Між ТОВ «АльТранс» з однієї сторони та державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську з іншої було укладено договір про визнання електронних документів від 17 червня 2010 року №394.

Судом встановлено, що ТОВ «АльТранс» на виконання пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592 (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин), спрямувало до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську засобами електронного звязку декларацію з податку на прибуток за півріччя 2010 року 28 липня 2010 року о 13.53, реєстраційний номер звіту 9002966128 та декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року 14 квітня 2010 року о 14.52, реєстраційний номер звіту 9000988774 (т.2 а.с. 4-18)

Рішенням державної податкової інспекції в Артеміському районі у м. Луганську, викладеним в листах 09 серпня 2010 року №125-111/10/28-10 та від 23 квітня 2010 року №1639/28-10-40 подані ТОВ «АльТранс» декларації за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток не визнані як податкова звітність, оскільки заповнені всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку, -декларація з податку на додану вартість не відповідає звітному періоду, а у декларації з податку на прибуток не зазначені обовязкові реквізити (т.2 а.с.52-53).

Актом № 604/2300/32690934 від 01.11.2010 встановлено порушення ТОВ «АльТранс» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого не надана звітність з податку на додану вартість за березень 2010 року та з податку на прибуток за півріччя 2010 року.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон № 2181).

У відповідності із пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобовязань регулюється статтею 4 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобовязаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім.я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Тобто, у судовому порядку можуть бути оскаржені дії посадвоовї особи контролюючого органу з фізичного неприйняття податкової декларації.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що декларації за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток ТОВ «АльТранс» відповідачем були прийняті, але не визнані як податкова звітність.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Виходячи з вищенаведеної норми, слід зазначити, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків невизнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків невизнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.

Вирішуючи питання щодо підстав невизнання відповідачем як податкова звітність декларації за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток ТОВ «АльТранс», суд прийшов до висновку, що позивачем при поданні зазначеної податкової декларації були додержані всі вимоги як до форми податкової декларації, так і до порядку її заповнення, а тому підстави для її невизнання відповідачем як податкова декларація відсутні.

Оглядом примірників декларації за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток, що знаходиться у відповідача, судом встановлено відсутність порушень при їх складанні, на які йдеться посилання в рішеннях державної податкової інспекції в Артеміському районі у м. Луганську, викладених в листах 09 серпня 2010 року №125-111/10/28-10 та від 23 квітня 2010 року №1639/28-10-40.

Також, під час судового розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 відповідач не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нові декларації за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток. Доказів направлення таких пропозицій відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що податкові декларації за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток ТОВ «АльТранс» протиправно рішеннями державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, зміст яких викладений в листах 09 серпня 2010 року №125-111/10/28-10 та від 23 квітня 2010 року №1639/28-10-40, не визнані як податкова звітність та в порушення вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 відповідач не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нові податкові декларації, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про невизнання податкових декларацій за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток ТОВ «АльТранс» як податкової звітність, зміст яких викладений в листах 09 серпня 2010 року №125-111/10/28-10 та від 23 квітня 2010 року №1639/28-10-40.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що невизнання податкових декларацій за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток ТОВ «АльТранс» як податкової звітність призвело до висвітлення в акті № 604/2300/32690934 від 01.11.2010 порушень щодо заниження ТОВ «АльТранс» податкових зобовязань з податку на прибуток за другий квартал 2010 року в сумі 1721,00 грн. та податкових зобовязань з податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 1048,00 грн.

У відповідності до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями), в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях за спірний період були визначені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% від суми заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та по 170,00 грн. за неподання податкової звітності з кожного виду податку.

Оскільки, за результатами розгляду справи встановлені обставини, щодо неправомірності невизнання як податкової звітності податкових декларацій за березень 2010 року з податку на додану вартість та за півріччя 2010 року з податку на прибуток ТОВ «АльТранс», суд, дійшов до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень в частині визначення податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій за вказаними порушеннями.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 24 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 30 травня 2011, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Альтранс» (код ЄДРПОУ 32690934) з податку на прибуток за півріччя 2010 року як податкової звітності, зміст якого викладений листі державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 09 серпня 2010 року №125-111/10/28-10.

Визнати протиправним рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Альтранс» (код ЄДРПОУ 32690934) з податку на додану вартість за березень 2010 року як податкової звітності, зміст якого викладений листі державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 23 квітня 2010 року №1639/28-10-40.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 16 лютого 2011 року №0001062300/1, в частині визначення суми податкових зобовязань товариству з обмеженою відповідальністю «Альтранс» (код ЄДРПОУ 32690934) з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 1721,00 грн. (одна тисяча сімсот двадцять одна гривня нуль копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1030,50 грн. (одна тисяча тридцять гривень пятдесят копійок).

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 16 лютого 2011 року №0001072300/1, в частині визначення суми податкових зобовязань товариству з обмеженою відповідальністю «Альтранс» (код ЄДРПОУ 32690934) з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1048,00 грн. (одна тисяча сорок вісім гривень нуль копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 694,00 грн. (шістсот девяносто чотири гривні нуль копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариству з обмеженою відповідальністю «Альтранс» (код ЄДРПОУ 32690934) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 30 травня 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб