Постанова № 16068699, 27.05.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2011 року Справа № 1170/2а-1055/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючоїсудді Нагібіної Г.П.

при секретарі Дегтярьові Д.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гавриленко О.М., Дєдової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішень, -

ВИКЛАД ОБСТАНОВИН:

ФОП ОСОБА_5 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 09.03.2011 р.:

- № 0000441710/0, яким донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 117417,55 грн.;

- № 0000451710/0, яким донараховане податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 107092,45 грн.

В обґрунтування позовної заяви ФОП ОСОБА_5 зазначає, що за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства були прийняті податкові повідомлення рішення, які прийняті в звязку з тим, що перевірячі прийшли до висновку стосовно нікчемності укладених правочинів ФОП ОСОБА_5. з ТзОВ «Міксбуд». Позивач вважає, що такі висновки перевіряючих не ґрунтуються на нормах закону та зазначає, що всі первинні документи на підставі яких сформовано податковий кредит та віднесено до валових витрат, відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №615 від 30.05.97р.

ФОП ОСОБА_5 заперечує проти висновків перевіряючих щодо нікчемності правочинів між ним та ТзОВ „Міксбуд”, оскільки нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, в усих інших випадках діє презумпція правомірності правочину, так як відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовані тим, що згідно з даними АІСу ОПП ТзОВ «Міксбуд»має стан 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, тобто фактично має ознаки фіктивності створене з метою надання послуг по мінімізації податкового кредиту.

Податкова декларація ТзОВ «Міксбуд»за вересень 2010 р. заповнена всупереч правилам, визнана недійсною, а свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Міксбуд»анульовано за ініціативою податкового органу. В звязку з цим, придбання послуг зі збирання зерносушарки не можуть розглядатись в якості належного підтвердження понесених валових витрат, оскільки сформовані на основі нікчемного правочину. Господарські операції між ФОП ОСОБА_5 та ТзОВ «Міксбуд»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети).

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовну заяву з підстав зазначених в ній та просили суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Крім того позивач повідомив суду яким чином були укладені договори з ТзОВ «Міксбуд». Позивач зазначив, що він познайомився з представником ТзОВ «Міксбуд»на сільгосподарській виставці біля стенду зерносушарок, де поспілкувавшись із представником ТзОВ «Міксбуд»зясував, що у товариства є всі можливості для проведення робіт із збирання зерносушарок, тобто є відповідний фаховий персонал та ліцензія на такі види діяльності. Після придбання зерносушарок, були укладені договору з ТзОВ «Міксбуд»щодо збирання цих зерносушарок, всі роботи стосовно набання послуг були виконані якісно в строки, а тому жодний претензій до ТзОВ «Міксбуд»у нього не має.

Представник відповідача в судове засідання 27 травня 2011 р. не зявились, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується особистим підписом представника відповідача в розписці про отримання судової повістки 13.05.2011 р. (а.с.204), заяви про відкладення розгляду справи до суду не надано.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Заслухавши думку позивача та представника позивача, які вважали за можливе продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача, а також на те, що у справі є достатні матеріали, які свідчать про права та взаємовідносини сторін, суд визнав можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 27.05.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 01.06.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_5 (далі позивач) зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 23.01.2008 р. про що йому видано свідоцтво Серії НОМЕР_2 (а.с.17).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст.1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач), в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну планову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного законодавства ФОП ОСОБА_5 ідент.номер НОМЕР_1 за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 21.02.2011 р. № 21/1710/НОМЕР_1 (далі акт перевірки) (а.с.65-122), висновками якого, є порушення, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_5:

- пп. 7.2.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 93934,04 грн.;

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.92 р. «Про прибутковий податок з громадян» та Додатку № 7 Інструкції Про прибутковий податок з громадян заниженя податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб від здійсненя підприємницької діяльності в сумі 85265,96 грн.

Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 09 березня 2011 р.:

-№0000441710/0, яким донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 93934,04 грн. основного платежу та 23483,51 грн. штрафні (фінансові) санкції, всього на суму 117417,55 грн. (а.с.21);

-№0000451710/0,яким донараховано податкове зобовязання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності у сумі 85265,96 грн. за основним платежем та 21826,49 грн. штрафні (фінансові) санкцій, всього на суму 107092,45 грн. (а.с.20).

Що стосується фактичних порушень, відображених в акті перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до валових витрат - витрат по взаємовідносинах з ТзОВ «Міксбуд» за період з 16.09.2009р. по 31.12.2010р. щодо надання послуг зі збирання зерносушарки та силосів на суму 469 669,99 грн., (без ПДВ), а саме:

-за 3 квартал 2009 року на суму 71 357,10 грн.;

-за 4 квартал 2009 року на суму 288 771,21 грн.;

-за 1 квартал 2010 року на суму 18 666,67 грн.;

-за 2 квартал 2010 року на суму 38 791,67 грн.;

-за 3 квартал 2010 року на суму 52 083,34 грн.

Також за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту за період з 02.04.2009 р. по 31.12.2010 р. на 93934,04 грн., в т.ч.:

-за 3 квартал 2009 року на суму 7166,67 грн.;

-за жовтень 2009 року на суму 22 194,84 грн.;

-за листопад 2009 року на суму 36 830,84 грн.;

-за грудень 2009 року на суму 5833,34 грн.;

-за березень 2010 р. на суму 3733,34 грн.;

-за травень 2010 р. на суму 7758,34 грн.;

-за липень 2010 р. на суму 6250 грн.;

-за вересень 2010 р. на суму 4166,67 грн.

Такі висновки перевіряючими зроблені з огляду на те, що згідно з наявними даними щодо ТзОВ «Міксбуд»внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, з чого відповідач робить висновок, що дане підприємство є фіктивним та створене з метою надання послуг по мінімізації податкового кредиту реально існуючим субєктам господарської діяльності. В звязку з тим, що відповідач прийшов до висновку, що правочини укладені між позивачем та ТзОВ «Міксбуд»є нікчемними, а тому відповідач дійшов до висновку про неправомірність відсенення до складу валових витрат суму 469669,99 грн. (без ПДВ) та формування податкового кредиту в сумі 93934,04 грн.

В акті перевірки відповідач робить посилання на лист від 28.01.2011 за № 891/7/15-410 в якому йдеться про те, що податкова декларація ТзОВ «Міксбуд» за вересень 2010 року заповнена всупереч правилам, визнана недійсною, про що повідомлено дане підприємство, 30.09.2010 року свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Міксбуд»анульовано за ініціативою податкового органу. В звязку зі всіма цими ознаками перевіряючи прийшли до висновку про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТзОВ «Міксбуд».

Вищезазначені висновки посадових осіб податкового органу суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до договорів купівлі-продажу № 01/09-09-1 від 01.09.2009 р. та № 01/09-09-1 від 01.09.2009 р., укладених між ФОП ОСОБА_5 (продавець) та ТОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів»(покупець) та додатків до вищезазначених договорів, продавець зобовязується продати силоси для зберігання зерна та зерносушарку (а.с.235-246).

На виконання зобовязань по вищезазначених договорах позивачем укладено договір ФОП ОСОБА_5 (покупець) з CELIK KARDESLER PETROL ZAHIRECILIK TURIZM INSAAH. VE TICARET SANAYI LTD.SIRKETI (продавець) на придбання зерносушарки № 010909 (а.с.208-216) та з CUKUROVA SILO ISLETMECILIGI VE MAKJNE SANAYII LTD.(CSI) ADANA (продавець) на придбання силосів з плоским днищем 2 шт. № 040909 (а.с.217-222).

Позивач уклав з ТзОВ «Міксбуд» договори на збирання гарантійного обслуговування від 16.09.09р. №26/09-09-16, від 05.10.09р. № 26/09-10-05, від 07.11.09р. № 26/09-11-07 та від 21.12.09р. № 1-211209, за якими останній зобовязувався зібрати та виконувати гарантійне обслуговування належних мені матеріально-технічних ресурсів (п.1.1. Договору) (а.с.22-35).

Факт виконання визначених у договорі робіт ТзОВ «Міксбуд»підтверджений актами здачі-приймання робіт від 26.09.09р. від 27.10.09р, від 23.11.09р, від 31.05.10р., від 22.07.10р., від 22.12.10р. (а.с.36-41), позивач здійснив оплату за отримані послуги безготівковим розрахунком, що підтверджується копіями наданих платіжних доручень (а.с.42-49). Крім цього, ТзОВ «Міксбуд» оформлено податкові накладні №1237 від 23.09.09р., №1264 від 30.09.09р., № 1256 від 06.10.09р., №1297 від 23.11.09р, № 1658 від 25.12.09р., №12 від 30.03.10р., №2497 від 28.05.10р., №22075 від 22.07.10р., №17092 від 17.09.10р. (а.с. 50-58).

Враховуючи вищезазначене, позивачем здійснено ряд дій стосовно придбання, збирання та реалізації зерносушарки та силосів з плоским днищем. Оригінали усіх вище перелічених документів оглянуті в судовому засіданні і сумнівів у їх достовірності у суду не викликають.

На підтвердження реальності операцій щодо отримання послуг від ТзОВ «Міксбуд» позивачем надані фотокартки, на яких сфотографовані зерносушарки та силоси з плоским днищем під час виконання робіт щодо їх збирання (а.с.223-229). Крім цього позивачем надані, копії реєстраційних документів ТзОВ «Міксбуд», які представником ТзОВ «Міксбуд» були передані позивачі, із змісту яких вбачалось, що товариство зареєстроване в ЄДРПОУ і є платником ПДВ, а також має Ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Серія АВ № 475534 на ведення господарської діяльності, повязаної іщ створенням обєктів архітектури (а.с.230-234).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку щодо реальності господарської операції ТзОВ «Міксбуд» стосовно збирання та гарантійного обслуговування зерносушарки та силосів з плоским днищем.

Також, суд вважає за необхідне відзначити, що в акті перевірки перевіряючи зазначають, що матеріали невиїзної перевірки ТОВ «Промінь Л», який є основним постачальником ТзОВ «Міксбуд», згідно до яких ТОВ «Промінь Л»безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців, в т.ч. ТзОВ «Міксбуд». Відповідач визначає, що оскільки поставка товарів (робіт, послуг) на адресу ТзОВ «Міксбуд»не підтверджена відповідними обставинами у відношенні до ТОВ «Промінь Л», то відповідно ТзОВ «Міксбуд»не могло, на думку відповідача, надавати послуги з монтажу зерносушарок та силосів.

Такі висновки відповідача суд вважає хибними та безпідставними, оскільки відсутність поставки будь-яких ТМЦ жодним чином не впливає на можливість ТзОВ «Міксбуд»надавати послуги позивачу.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції чинній на час виникнення правовідносин, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. А поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Тобто, поставка товарів та поставка послуг являються різними господарськими операціями і ототожнювати ці поняття є хибним. Відповідач під час перевірки не досліджував питання стосовно, які саме товари не були поставлені ТОВ «Промінь Л»- ТзОВ «Міксбуд», і в звязку з чим ТзОВ «Міксбуд»не мало можливості надати саме послуги по збиранню зерносушарки та силосів з плоским днищем. Відповідачем не наведено обставин, відповідно до яких він прийшов до висновку про неможливість надання послуг позивачу.

Стосовно посилання відповідача про те, що укладені між позивачем та ТзОВ «Міксбуд»договори, мають ознаки фіктивності, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Жодних доказів, які б свідчили про фіктивність договорів укладених між позивачем та ТзОВ «Міксбуд»перевіряючими в акті перевірки не наведено, в судовому порядку договори укладені позивачем з ТзОВ «Міксбуд»недійсними визнані не були.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідачем наданий акт перевірки 31.12.2010р. № 4850/23-02/36351872 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промінь Л»(ЄДРПОУ 36351872) дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період травень 2009р., липень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., січень 2010р., березень 2010р.»та лист державної податкової інспекції в Дніпропетровському районі м. Києва від 28.01.2011р. № 891/7/15-410, тобто перевірялась діяльність ТОВ «Промінь Л»лише за пять місяців, в той час, як у позивача з ТзОВ «Міксбуд»договірні правовідносини тривали майже два роки, що також не узгоджується з висновками відповідача, а тому є суперечливими.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту акту перевірки ТОВ «Промінь Л»не вбачається, що ТзОВ «Міксбуд»було його основним постачальником, як про це зазначив відповідач, навпаки, даним актом ТзОВ «Міксбуд»віднесено до покупця. Висновок відповідача щодо отримання податкової вигоди підприємствами в т.ч. і ТОВ «Міксбуд»за рахунок ТОВ „Промінь Л” за березень 2010 року, в той час, як відповідач в акті перевірки позивача, відносить до завищення останнім валових витрат по оплаті послуг ТОВ „Міксбуд” у розмірі 469669,96 грн. за період з 16.09.2009р. по 31.12.2010р.,тобто за два роки.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ від 06.04.2011 р. відповідно до якої надана інформація про наявність або відсутність записів про проведення реєстраційних дій ТзОВ «Міксбуд», вбачається, що 24.09.2010 р. державним реєстратором внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.130-137). Остання податкова декларація ТзОВ «Міксбуд»виписана 17.09.2010 р., тобто в ЄДРПОУ внесена інформацію про відсутність за місцем реєстрації після того, як була виписана податкова декларація.

Все вищезазначене дає суду підстави прийти до висновку про помилковість посилання відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем і ТзОВ «Міксбуд», викладених як в акті перевірки так і в запереченнях на позовну заяву.

Щодо винесення податкового повідомлення рішення від 09 березня 2011 р. №0000441710/0, яким донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

П.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Суд приходить до висновку, що висновки перевіряючих стосовно того, що податкова декларація ТзОВ «Міксбуд» за вересень 2010 р. заповнена всупереч правилам та визнана недійсною жодним чином не може вплинути на правомірність формування податкового кредиту позивачем за цей період, оскільки позивач не може нести відповідальність за недотриманням правильності заповнення податкової декларації з ПДВ своїм контрагентом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин,право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Міксбуд»було анульоване за рішенням податкового органу 30.09.2010 р., а остання податкова накладна ТзОВ «Міксбуд»була виписана 17.09.2010 р., тобто до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин,передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин,датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, виписані ТзОВ «Міксбуд», заповнені у відповідності з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносинта Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №615 від 30.05.97р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 (далі Порядок).

У відповідності із Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин, первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обовязкові реквізити, а саме містити назву посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Суд приходить до висновку, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин,необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, що узгоджується з позицією Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України викладеною в інформаційному листі від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10.

В судовому засіданні позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту та реальність господарської операції, а тому податкове повідомлення - рішення від 09 березня 2011 р. №0000441710/0, яким донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість підлягає скасуванню.

Щодо винесення податкового повідомлення рішення від 09 березня 2011 р. №0000451710/0, яким донараховано податкове зобовязання з прибуткового податку на доходи від підприємницької, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який був чинний на час виникнення правовідносин, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

П. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на час виникнення правовідносин, передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч.3 Додатку №7 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю від 21.04.1993 р. №12 положення статті 5 ("Валові витрати") Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

У відповідності до п.п. 5.3.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення правовідносин, не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції чинній на час виникнення правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність віднесення до складу валових витрат 586439,69 грн., які повязані з господарськими операціями з ТзОВ «Міксбуд», а тому податкове повідомлення рішення від 09 березня 2011 р. №0000451710/0, яким донараховано податкове зобовязання з прибуткового податку на доходи від підприємницької.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, про те, що Кіровоградська ОДПІ не довела суду правомірність своїх рішень та висновків, викладених в акті перевірки, а тому вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією 980866.454.1 від 17.04.2010 р. (а.с.2).

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 158 163 КАС України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позовну заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0000441710/0 від 09 березня 2011 р., яким донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 117417,55 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0000451710/0 від 09 березня 2011 р., яким донараховане податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 107092,45 грн.

Присудити фізичній особі підприємцю ОСОБА_5 з Державного бюджету України 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30.05.2011 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна