Постанова № 16066823, 01.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року                               Справа № 2а-0870/3042/11

(12 год. 10 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді ЩербакаА.А., при секретарі Сподінової А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Могучий» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду знаходиться зазначений позов.

У позовній заяві Фонд зазначив, що відповідачем не виконується норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Беручи до уваги зазначену обставину позивачем були нараховані штрафні санкції, які не були сплачені Приватним підприємством «Могучий» у встановлений термін. Просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 91 674 грн. 95 коп.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась. Надала до суду клопотання, в якому просить суд справу розглядати за її відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, про що надала суду письмові заперечення на позовну заяву, вказала, що на підприємстві відповідача були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, про які ПП «Могучий» в щомісячних звітах про наявність вакансій інформувало позивача на протязі 2010 року. Зазначила, що наявність обов’язку підприємства по створенню робочих місць для інвалідів, повідомлення уповноважених органів не супроводжується обов’язком підприємства займатися пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створених робочих місцях. Наголосила, що протягом 2010 року державною службою зайнятості до підприємства направлялися інваліди для працевлаштування, які за власним бажанням відмовлялися від працевлаштування на підприємстві, ПП «Могучий», в свою чергу, не відмовило жодному інваліду у працевлаштуванні, у зв’язку з чим працевлаштування інвалідів не відбулося з причин, незалежних від підприємства, тому вини підприємства стосовно невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів в 2010 році немає. Вважає, що відповідно до встановлених законодавством обов’язків, відповідачем вжито усіх заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві. Просить відмовити у задоволені позову.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Могучий» є юридичною особою, ідентифікаційний код 03751416, і відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

ПП «Могучий» надано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зареєстрований за № 200015/10 (форма 10-ПІ річна-поштова). Відповідно до даних зазначеного звіту середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача становить 161 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до чотирьох процентного нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинна складати 6 осіб (про що також зазначено у рядку 03 звіту). Відповідно до відомостей, наданих відповідачем, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 1 особа (рядок 02 звітності), що є меншим за встановлений норматив на 5 осіб.

Відповідно до розрахунку, середньорічна заробітна плата працівника підприємства становить 18 231 грн. 05 коп., (рядок 04 звіту «Фонд оплати праці» поділити на рядок 01 «кількість штатних працівників»). Таким чином, сума адміністративно господарських санкцій, за невиконання нормативу становить 91 155 грн. 30 коп. Сума пені за несвоєчасну сплату суму адміністративно-господарських санкцій на момент подання адміністративного позову за період з 16.04.2011 року по 04.05.2011 року (19 днів прострочення), розрахована відповідно до п. 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці №223 від 15.05.2007, складає 91155,30х0,03% =27 грн. 35 коп., 27,35х19=519 грн. 65 коп.

Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється Законом.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 6 осіб.

Згідно з абзацом 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, обов’язок з працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Пріоритетним у даному випадку є саме питання працевлаштування інваліда як спосіб реалізації конституційного права на працю та надання соціально-трудових гарантій людині з обмеженими можливостями. Проте працевлаштування інвалідів здійснюється не на будь-яких робочих місця, а лише на таких, де створені необхідні умови для праці інваліда. Тобто, чинним законодавством на підприємства покладається обов’язок створювати робочі місця для інвалідів, інформувати відповідні органи зайнятості населення про наявність відповідних вакансій для працевлаштування інвалідів і працевлаштовувати інвалідів, що направляються або звертаються за працевлаштуванням на створені вакансії

Матеріалами справи також встановлено, що на ПП «Могучий» діє наказ від 05.01.2010 року № 1 «Про виконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів в 2010 році», яким керівників структурних підрозділів ПП «Могучий» зобов’язано створити робочі місця для працевлаштування інвалідів.

На виконання наказу від 05.01.2010 року № 1 був виданий наказ від 06 січня 2010 року № 2 «Про створення постійно діючої атестаційної комісії ПП «Могучий»», відповідно до якого створено постійно діючу атестаційну комісію по проведенню атестації робочих місць по умовам праці (Список 1, 2) та місць, створених для працевлаштування інвалідів, які потребують соціального захисту.

Відповідачем до матеріалів справи надано Протокол засідання атестаційної комісії ПП «Могучий» від 11.01.2010 року, яким постановлено атестувати постійно 8 робочих місць для інвалідів на підприємстві відповідача. Також в матеріалах справи міститься витяг з наказу від 11.01.2010 року № 3 ПП «Могучий», яким на підприємстві було створено вісім робочих місць для постійної роботи інвалідів, розроблено та затверджено паспорти на створення робочих місць для інвалідів на окремих посадах підприємства відповідача, а також інструкції до робочих місць, створених для інвалідів.

Матеріалами справи також встановлено, що ПП «Могучий» щомісяця протягом 2010 року надавало до державного центру зайнятості (Мелітопольський РЦЗ) звіти про наявність вакансій (форма 3-ПН) в яких, зокрема, зазначено про наявність вакансій для інвалідів.

Суду надані копії звітів форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, які ПП «Могучий», відповідно до п. 4 ст..20 Закону України «Про зайнятість населення» подавало щомісячно протягом 2010 року а саме, звіти про наявність вакансій станом на: 01.02.2010; 01.03.2010; 01.04.2010; 01.05.2010; 01.06.2010; 01.07.2010; 01.08.2010; 01.09.2010; 01.10.2010; 01.11.2010; 01.12.2010. В усіх звітах у колонці 15 (окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди пенсіонери, студенти та ін.) ПП «Могучий» вказувало про потребу у інвалідах.

Також листом Мелітопольського РЦЗ № 600 від 17.05.2011 року ПП «Могучий» повідомлено, що протягом 2010 року відповідач надавав інформацію до Мелітопольського РЦЗ про наявність вільних робочих місць, в тому числі для працевлаштування інвалідів. За 2010 рік Мелітопольським РЦЗ видавались направлення безробітним на працевлаштування на підприємство відповідача, однак бажання на працевлаштування до підпримства ПП «Могучий» безробітні не виявили.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 №420 , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: 11 – інваліди.

Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Як свідчать подані звіти форми №3-ПН відповідач вказував про наявність вакансій для інвалідів, тобто належним чином інформував органи зайнятості населення та населення про наявність вакантних місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасник господарських правовідносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що ПП «Могучий» протягом 2010 року виконано усі, встановлені законодавством обов’язки із забезпечення працевлаштування інвалідів. Якщо відповідачем вжито усі, передбачені чинним законодавством, заходи із працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладено, ст.ст. 94, 158, 160, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення виготовлене 6 червня 2011 року.

Суддя А.А. Щербак