Постанова № 16064209, 23.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6621/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Папазової Г.П.

при секретаріНетреба А.Ю.

за участю

представника відповідачаОСОБА_1 за дов. від 17.05.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» до Департаменту Державної автомобільної інспекції про скасування рішення та зобовязання видати дозвіл на встановлення та використання на транспортному засобі служби безпеки руху товариства спеціальних звукових і світлових сигнальних пристроїв синього кольору, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» звернулось до суду з позовом до Департаменту Державної автомобільної інспекції про скасування рішення щодо відмови у видачі дозволу на встановлення та використання на транспортному засобі служби безпеки руху товариства спеціальних звукових і світлових сигнальних пристроїв синього кольору та зобовязання видати такий дозвіл.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що товариство за характером своєї діяльності здійснює перевезення вантажу по Україні, у тому числі негабаритного. Для здійснення перевезень товариство має ліцензію на здійснення всіх видів перевезень. З метою забезпечення безпеки дорожнього руху, супроводу негабаритних вантажів, виїзду на місце ДТП, на підприємстві позивача створений відділ служби безпеки руху. Для діяльності відділу безпеки руху департаментом ДАІ позивачу був виданий дозвіл на встановлення та використання на транспортному засобі спеціальних звукових та світлових сигнальних пристроїв синього кольору, який був дійсним до 10.12.2010 року.

З метою отримання нового дозволу позивач звернувся до відповідача, однак отримав відмову, що підтверджується листом від 14.02.2011 року. Таке рішення відповідача товариство вважає незаконним, оскільки воно суперечить нормам діючого законодавства України, у звязку з чим підлягає скасуванню.

В судове засідання представник позивача не зявився, просив розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 04.06.1996 року, ідентифікаційний код 24155428, має ліцензію Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Серії АВ № 415953 для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт.

В грудні 2010 року у товариства сплив строк дії дозволу на установлення та використання на транспортному засобі спеціальних звукових і світлових сигнальних пристроїв синього кольору, в звязку з чим позивач звернувся до відповідача за отриманням нового дозволу.

Листом від 14 лютого 2011 року відповідач відмовив в наданні даного дозволу, посилаючись при цьому на те, що цими спеціальними пристроями можуть бути обладнані тільки оперативні транспортні засоби військової інспекції безпеки дорожнього руху військової служби правопорядку у Збройних силах України. Обладнання транспортних засобів, які належать відомчим службам безпеки дорожнього руху, спеціальними звуковими та світловими сигнальними пристроями не передбачено.

Згідно із частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність свого рішення з огляду на наступне.

Указом Президента України від 30.03.2005 року № 567 «Про заходи щодо впорядкування використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та номерних знаків на службових транспортних засобах» встановлено, що спеціальні світлові сигнальні пристрої синього кольору та звукові сигнальні пристрої можуть установлюватися виключно на службових транспортних засобах, які використовуються для пересування осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, або на транспортних засобах міліції, оперативних або спеціальних транспортних засобах військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, служб безпеки дорожнього руху, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, швидкої медичної допомоги, аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, служб інкасації та перевезення цінностей Національного банку України та банків України, Управління державної охорони України за наявності спеціального дозволу, який видається Департаментом Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

На виконання даного Указу Наказом МВС України від 22.08.2005 року № 364 затверджена Інструкція про порядок видачі та обліку дозволів на встановлення та використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.

Згідно пункту 2.1. даної Інструкції спеціальні світлові сигнальні пристрої повинні встановлюватися відповідно до вимог ДСТУ 3849-99 "Дорожній транспорт. Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і спеціальних служб".

Пунктом 4.4. Інструкції визначено, що видача бланків дозволу здійснюється на підставі:

- заяви організації чи установи із зазначенням повного переліку транспортних засобів, на які мають бути видані дозволи;

- ксерокопій свідоцтв про реєстрацію цих транспортних засобів;

- завірених копій документів, якими передбачено, що саме ці транспортні засоби призначені для виконання конкретних оперативних завдань, зазначених у пунктах 2.2.2 - 2.2.10 ДСТУ 3849-99;

- акта обстеження кожного транспортного засобу на відповідність кольорографічних схем, написів та емблем вимогам ДСТУ 3849-99, завіреного підписом керівника відповідного управління (відділу) ДАІ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві, Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та печаткою.

Розгляд поданих заяв та матеріалів до них на отримання дозволів проводиться протягом 30 днів уповноваженою особою Департаменту Державтоінспекції МВС, яка перевіряє реєстраційні відомості та належність транспортних засобів, які зазначено в заяві, а також їх відповідність вимогам ДСТУ 3849-99.

За наявності обґрунтованих підстав у відмові видачі дозволу ініціатору звернення надсилається письмова відповідь, що встановлено пунктом 4.5. Інструкції.

Відповідно до пункту 2.2 ДСТУ 3849-99 "Дорожній транспорт. Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і спеціальних служб" до оперативних транспортних належать транспортні засоби, які мають спеціальне обладнання та призначені для виконання конкретних оперативних завдань згідно діючого законодавства і відповідним державним нормативним актам, а саме:

2.2.1 служби безпеки руху

2.2.2 військової безпеки дорожнього руху

2.2.3 швидкої медичної допомоги

2.2.4 пожарної безпеки

2.2.5 оперативно-рятувальної служби Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і постійної урядової комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

2.2.6 служби інкасації та перевезення цінностей

2.2.7 аварійних служб Міністерства енергетики України та ДАХК «Укргаз»

2.2.8 правоохоронних органів

2.2.9 державної лісної та мисливської інспекції Держкомлісхозу України

2.2.10 державної екологічної інспекції України.

З аналізу даних норм вбачається, що відповідачем правомірно відмовлено в наданні ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» дозволу на установлення та використання сигнальних пристроїв, оскільки транспортні засоби позивача належать до служби безпеки руху, тобто пункту 2.2.1.

При цьому суд не вбачає будь-яких суперечностей та невідповідності ДСТУ 3849-99 Указу Президента України № 567 та Наказу МВС України № 364, як на це посилається позивач. Оскільки даний ДСТУ визначав перелік оперативних транспортних засобів, до яких належали і транспортні засоби служб безпеки руху, натомість Інструкція, затверджена Наказом МВС України № 364 (і прийнята пізніше), містить приписи щодо видачі дозволів лише на транспортні засоби зазначені у пунктах 2.2.2 - 2.2.10 ДСТУ 3849-99.

Крім того, пунктом 2.4. Інструкції про порядок видачі та обліку дозволів визначено, що водії оперативних транспортних засобів, які здійснюють супроводження і при цьому використовують спеціальні світлові сигнальні пристрої зі світловими сигналами синього, червоного або зеленого кольорів та спеціальний звуковий сигнальний пристрій відповідно до пункту 3.1 Правил дорожнього руху, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому, суд звертає увагу на приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 227 від 05.04.1994 року «Про затвердження Положення про службу безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об'єднань, установ і організацій».

Згідно пункту 2 вказаного Положення служба безпеки дорожнього руху прирівнюється до основних виробничо-технічних служб і в своїй діяльності взаємодіє з відповідними підрозділами Державтоінспекції МВС та іншими органами, діяльність яких пов'язана з безпекою дорожнього руху.

Відповідно до пункту 4 Положення основними завданнями служби безпеки дорожнього руху є: проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху; здійснення контролю за додержанням працівниками вимог актів законодавства та інших нормативних документів з безпеки дорожнього руху; аналіз стану аварійності та фактів порушення вимог з безпеки дорожнього руху, розроблення разом з відповідними структурними підрозділами заходів щодо запобігання їм і контроль за проведенням цих заходів; облік і подання в установленому порядку органам державної виконавчої влади і організаціям звітної інформації про дорожньо-транспортні пригоди та їх наслідки.

Пунктом 5 Положення встановлено, що відповідно до основних завдань служба безпеки дорожнього руху на підприємствах, в установах та організаціях проводить таку роботу: організує вивчення працівниками підприємства актів законодавства, правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також перевірку їх знань; організує вивчення та впровадження наукових розробок і позитивного досвіду з безпеки дорожнього руху; бере участь у роботі атестаційної та кваліфікаційної комісій; організує і проводить інструктажі для водіїв з безпеки дорожнього руху; забезпечує постійне функціонування кабінету (класу) безпеки дорожнього руху, інформує працівників про стан аварійності, причини і обставини виникнення дорожньо-транспортних пригод, порушення Правил дорожнього руху; забезпечує роботу спецмедпунктів і разом з відділом кадрів контроль за періодичним медичним оглядом водіїв; організує стажування водіїв і контроль за роботою транспортних засобів, додержанням ними режиму праці і відпочинку, вимог Правил дорожнього руху; дає суміжним підрозділам обов'язкові для виконання письмові приписи і вказівки з питань безпеки дорожнього руху та одержує від них звіти, довідки й іншу інформацію про стан роботи щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам; щорічно перевіряє роботу всіх служб і підрозділів підприємства, діяльність яких пов'язана з експлуатацією транспортних засобів, щодо виконання ними вимог нормативних документів з безпеки дорожнього руху; проводить службове розслідування дорожньо-транспортних пригод, вчинених з участю водіїв підприємства для виявлення причин і обставин їх виникнення, подає в установленому порядку відповідні матеріали і пропозиції; з дозволу слідчих органів, органів дізнання внутрішніх справ або прокуратури бере участь в установленому порядку в огляді місць дорожньо-транспортних пригод і причетних до них транспортних засобів підприємства, а також у відтворенні обставин цих пригод; бере участь у роботі комісій з обстеження автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів на маршрутах роботи транспортних засобів підприємства; готує для відповідних органів державної виконавчої влади пропозиції щодо поліпшення організації та умов дорожнього руху, а також закриття руху транспортних засобів підприємства на автомобільних дорогах і вулицях у разі виявлення в їх утриманні недоліків, що загрожують безпеці дорожнього руху; щомісячно звіряє у місцевих органах Державтоінспекції відомості про дорожньо-транспортні пригоди, до яких причетні транспортні засоби підприємства, і порушення Правил дорожнього руху водіями підприємства.

Таким чином, виходячи із завдань та роботи, яку проводить служба безпеки руху, її діяльність не належить до невідкладних оперативних завдань, для виконання яких водії транспортних засобів цієї служби можуть використовувати спеціальні світлові сигнальні пристрої з метою відступлення від деяких вимог Правил дорожнього руху України.

Натомість функції супроводження в установленому порядку небезпечних, надгабаритних та великовагових вантажів, що перевозяться транспортними засобами, проведення дій на місцях дорожньо-транспортних пригод, на виконання яких посилається позивач, покладені на Державтоінспекцію згідно завдань, визначених пунктом 3 Положення про Державну автомобільну інспекцію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 341.

Згідно із частиною 2 статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На підставі частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені норми, суд вважає правомірним рішення відповідача щодо відмови у видачі дозволу на встановлення та використання на транспортному засобі служби безпеки руху товариства спеціальних звукових і світлових сигнальних пристроїв синього кольору, та, як наслідок, зазначає про відсутність підстав для скасування вказаного рішення та зобовязання Департаменту видати відповідний дозвіл.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в позовних вимогах ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» слід відмовити за безпідставністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» до Департаменту Державної автомобільної інспекції про скасування рішення та зобовязання видати дозвіл на встановлення та використання на транспортному засобі служби безпеки руху товариства спеціальних звукових і світлових сигнальних пристроїв синього кольору відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В судовому засіданні 23 травня 2011 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Постанова в повному обсязі виготовлена 27 травня 2011 року .

Суддя Папазова Г.П.