Ухвала суду № 16062715, 02.06.2011, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Скотаря А.М., суддів Гошовської Т.В., Шаповалової О.А., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 2 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Іванківського районного суду Київської області від 21 квітня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

- за ч.2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади, повязані з веденням бухгалтерського та податкового обліку, з нарахуванням та сплатою податків до державного бюджету на строк до 2 років;

- за ч.3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, з позбавленням права обіймати посади, повязані з веденням бухгалтерського та податкового обліку, з нарахуванням та сплатою податків до державного бюджету на строк до 3 років; на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади, повязані з веденням бухгалтерського та податкового обліку, з нарахуванням та сплатою податків до державного бюджету на строк до 3 років, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено обовязки, передбачені ст. 76 КК України.

У задоволенні цивільного позову Іванківській МДПІ відмовлено.

В апеляційному порядку справа не перевірялася.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_4 засуджено за те, що він, будучи службовою особою - директором ПП «Укрком-2007», з метою ухилення від сплати податків протягом 2007 року вносив завідомо неправдиві відомості до податкових декларацій підприємства щодо податку на прибуток та податку на додану вартість. Так, засуджений не відобразив у податковій звітності, а саме податкових деклараціях з податку на прибуток за перше півріччя та три квартали 2007 року надходження грошових платежів на банківські рахунки, які належали ПП «Укрком-2007» в розмірі 3299583 грн., в т.ч. податок на додану вартість 549931 грн., внаслідок чого не було нараховано та сплачено до державного бюджету податок на прибуток у розмірі 633748 грн. А у податкових деклараціях з податку на додану вартість підприємства не відобразив надходження грошових коштів за квітень, травень, червень, липень та серпень 2007 року, внаслідок чого не сплачено до державного бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 547 522 грн.

Вищевказані дії засудженого призвели до ненадходження до державного бюджету 1181270 грн., що є особливо великим розміром.

У касаційній скарзі прокурор вважає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні цивільного позову Іванківської МДПІ до ОСОБА_4 у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме суд, приймаючи рішення про залишення позову Іванківської МДПІ без задоволення, порушив ст.ст. 28, 50, 51 КПК України, згідно яких матеріальна шкода, заподіяна злочином, відшкодовується обвинуваченим, батьками, опікунами, піклувальниками, а також підприємствами, установами, організаціями, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. Тому, відповідальність за завдану злочином матеріальну шкоду має нести сам засуджений. У звязку з цим просить вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити за таких підстав.

Висновки про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обґрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, і що, по суті, не оспорюється у касаційній скарзі прокурора, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засудженого.

Твердження прокурора про стягнення зазначених матеріальних збитків з ОСОБА_4 як з фізичної особи не можна взнати законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме висновком ДПА в Київській області від 16.11.2007 року за № 8-35/34842802 про результати фінансового розслідування фінансово-господарської діяльності ПП «Укрком-2007» за узагальненими матеріалами Державного комітету фінансового моніторингу України стосовно проведених фінансових операцій за період з 23.04.2007 року по 07.08.2007 року встановлено факт заборгованості ПП «Укрком-2007» перед державою внаслідок ухилення від сплати податків (податку на прибуток в розмірі 633748, 00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 547522, 00 грн.) на загальну суму 1181 270, 00 грн. (а.с.159-169, т.1).

Згідно ч.1 ст. 328, ч.5 ст. 334 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, викладаючи підстави прийнятого рішення в мотивувальній частині вироку.

Відповідно до розяснень, що містяться у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3, із змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №13 від 25.12.1992р,, №12 від 03.12.1997р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК України, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України.

Зі змісту ч.3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобовязаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобовязаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом, тобто засновники приватного підприємства не відповідають за зобовязаннями підприємства своїм власним майном.

Згідно із ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа повинна відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Таким чином, відповідальність за заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків матеріальну і моральну шкоду, несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо законом не встановлено іншого.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» обовязок сплачувати податки лежить на платниках податків.

Із матеріалів справи, а саме зі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № НОМЕР_1 від 26.04.2007 року (а.с.79 т.2) вбачається, що платником податків є ПП «Укрком-2007».

У позові ставиться питання про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави податкової заборгованості, але з матеріалів справи не вбачається, що останній є зареєстрований належним чином платник податків, а саме фізична особа-приватний підприємець, на якого згідно із Законами України покладено обовязок сплачувати податки.

За таких обставин доводи касаційної скарги прокурора про стягнення зазначеної заборгованості з ОСОБА_4 як фізичної особи не можна визнати законними та обґрунтованими.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку щодо ОСОБА_4 перевіркою матеріалів справи не встановлено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в частині вирішення цивільного позову, як про це йдеться в касаційній скарзі прокурора, і вважає за необхідне відмовити прокурору у її задоволенні.

Керуючись ст. 394 КПК України, ч.1 ст. 2 Розділу ХIII Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги заступника прокурора Київської області відмовити.

Судді:

Гошовська Т.В. Скотарь А.М. Шаповалова О.А.