Постанова № 16062618, 30.05.2011, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі Підприємство) до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за заявою Підприємства про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2010 року,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2006 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ від 27 вересня 2006 року № 0000441640/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 200191 грн, заявлену у податковій декларації за червень 2006 року.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 18вересня 2006 року № 609/1640/19480600 про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2006 року.

Перевіркою встановлено, що Підприємство у травні 2006 року здійснило закупівлю електричної енергії у державного підприємства «Енергоринок» (далі ДП «Енергоринок») за договорами від 31 жовтня 2002 року № 44/1-184/1191/01, 28грудня 2005 року № 44/2-140/3120/01, 5 квітня 2002 року №44/1-85/1032/01 на загальну суму 148317 649 грн 11 коп. (у тому числі ПДВ 24719 608 грн 19 коп.), яку реалізував за межі митної території України угорській, польській, білоруській та молдовській фірмам на підставі зовнішньоекономічних контрактів від 30 червня 1995року № 44/2-263, 14 червня 1996 року № 44/2-382, 15 грудня 2005 року №44/1-133/36д-26/06, 20 травня 2005 року № 44/1-65 відповідно.

За підсумками зазначених операцій позивач у травні 2006 року прибутку не отримав, збиток становив 1000 952 грн 87 коп.

Витрати на придбання зазначеної електроенергії, яка в подальшому була продана за ціною нижче закупівельної, тобто зі збитком на суму 1000 952 грн 87коп., Підприємство віднесло до складу валових витрат, а суму сплаченого у складі вартості придбання товару (електричної енергії) ПДВ у розмірі 200 191 грн до складу податкового кредиту за травень 2006 року. Тим самим завищило на 200191грн суму податкового кредиту за травень 2006 року, відображеного у податковій декларації з ПДВ за червень 2006 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 26 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2007 року, в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2010 року зазначені судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2грудня 2010 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), Підприємство, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР) та пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР), просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий розгляд до цього суду.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2009 року у справі № К-22218/08.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяви доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви Підприємства ухвалі касаційного суду від 1 грудня 2009 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР та пункт 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

У справі № К-22218/08, рішення касаційного суду в якій додано до заяви, цей суд дійшов висновку, що позивач здійснював реальну господарську діяльність, спрямовану на виконання функцій держави з експорту енергоносіїв, з метою одержання прибутку. При цьому здійснення Підприємством низькорентабельних експортних операцій зумовлено обєктивними причинами, які не залежали від волі платника податку, а саме: регулювання розміру прибутковості експортної господарської діяльності позивача Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі НКРЕУ) шляхом встановлення для Підприємства цін закупівлі електроенергії для її подальшої реалізації за кожним зовнішньоекономічним контрактом, виходячи із визначених у контрактах цін. НКРЕУ завищувало позивачу ціни придбання в ДП «Енергоринок» електричної енергії для її подальшого експорту порівняно із цінами, визначеними зовнішньоекономічними контрактами Підприємства, чим незалежно від волі позивача знижувало рентабельність його господарської діяльності. Оскільки у діях позивача відсутня вина у безпідставному одержанні коштів із державного бюджету, бо продаж електроенергії за збитковими цінами був викликаний обєктивними причинами і не залежав від волі платника податку, то у Підприємства були передбачені підпунктом 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР підстави для включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого за збитковою господарською операцією.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що продаж електроенергії за збитковими цінами не був викликаний обєктивними причинами, оскільки будь-яких обґрунтувань економічної вигоди від таких господарських операцій позивач не навів, а тому, на думку суду, у Підприємства не було передбачених підпунктом 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР підстав для включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого за збитковою господарською операцією.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку, що ухвалення різних за змістом судових рішень обумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді вищезазначених справ.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік Л.Ф. Глос М.І. Гриців Л.І. Григор`єва В.С. Гуль В.І. Гуменюк М.Б. Гусак А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок В.В. Заголдний Г.В. Канигіна М.Є. Короткевич Є.І. Ковтюк О.А. Коротких П.І. Колесник В.І. Косарєв В.В. Кривенко О.В. Кривенда Д.Д. Луспеник Н.П. Лященко В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар О.І. Потильчак Б.М. Пошва О.Б. Прокопенко П.П. Пилипчук А.І. Редька Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін А.М. Скотарь Т.С. Таран Ю.Г. Тітов І.Б. Шицький В.Ф. Школяров О.А. Шаповалова А.Г. Ярема