Постанова № 16061553, 17.05.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 р. Справа № 2а-7913/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М. В. при секретаріКайстро О.М. за участю: представника позивача представника відповідача Костюченка В.П., Кононевича О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» Дніпропетровської міської ради (далі КЖЕП „Південне”, позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Красногвардійському районі, відповідач), в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.01.2010р. №0000941501-0-1319. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у звязку з виконанням судових рішень, постановою від 20.02.2006 р. начальника відділу примусового стягнення рішень Департаменту державної виконавчої служби накладено арешт на всі банківські рахунки позивача. Станом на 11.01.2010 р. всі рахунки заблоковані. Штраф за несвоєчасну сплату податку на землю накладено незаконно, оскільки процедура погашення боргу за актом перевірки не відповідає вимогам п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000 р. (далі Закон № 2181). За змістом зазначеної норми штрафні санкції застосовуються, якщо саме платник податків несвоєчасно сплачує борг. Позивач в процедурі погашення боргу не приймав участі, оскільки дати погашення боргу залежали від дій виконавчої служби. Вини в діях КЖЕП „Південне” щодо несвоєчасної сплати податку немає. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити. Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що КЖЕП "Південне" протягом 2007 - 2008 років подавались розрахунки зі сплати земельного податку, в яких декларувались відповідні суми до сплати до бюджету. Ці суми податку не було сплачено підприємством у строки, визначені законодавством та відповідно вони набули статусу податкового боргу. Протягом 2008 -2009 років податковий борг з земельного податку було частково погашено, що визначено актом перевірки від 11.01.2010 р. №5615-306/24994436. Нормами Закону №2181 визначено взаємозвязок, між сумою погашеного податкового боргу та розміром штрафу, без визначення ким саме повинно бути здійснено таке погашення.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що КЖЕП „Південне” як юридична особа зареєстровано 25.02.2004 р. виконкомом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у Красногвардійському районі.

20.02.2006 р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби накладено арешт на кошти КЖЕП „Південне” в сумі 44795759,59 грн., що містяться на рахунках позивача.

11.01.2010 р. відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка своєчасності сплати земельного податку, комунального податку КЖЕП „Південне”, за наслідком якої складено акт перевірки № 5615-306/24994436, в якому встановлена несвоєчасна сплата позивачем земельного податку в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181.

11.01.2010 р. за наслідком перевірки на підставі акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі винесене податкове повідомлення-рішення форми „Ш” №0000921501/0/1319 про визначення позивачу суми штрафу у розмірі 10% узгодженої суми податкового зобовязання, сплаченої з затримкою, яка дорівнює 928,53 грн. Податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 19.01.2010 р., що зазначено на корінці рішення.

Спірні правовідносини між сторонами на момент виникнення регулювалися чинними на той час Законом України „Про державну податкову службу в України” від 04.12.1990 р. №509-XII (далі Закон №509) та Законом № 2181.

Згідно п.1 ч.1 ст.11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

На підставі п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), до 1 квітня року, наступного за звітним.

В судовому засіданні встановлено, що податкове зобовязання позивача зі сплати земельного податку було самостійно задекларовано КЖЕП „Південне” в поданих до ДПІ у Красногвардійському районі розрахунках земельного податку. Представником позивача не заперечувалось, що сплата земельного податку відбувалась не у встановлені Законом строки, що відповідачем вірно розраховано терміни прострочення платежів та розмір застосованої штрафної санкції.

Згідно п. 11 ч.1 ст.11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

На підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, суд вважає правомірним винесення ДПІ у Красногвардійському районі податкового повідомлення-рішення форми „Ш” №0000921501/0/1319 про визначення позивачу суми штрафу у розмірі 10% узгодженої суми податкового зобовязання, сплаченої з затримкою, яка дорівнює 928,53 грн.

За наведених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми „Ш” №0000921501/0/1319 від 11.01.2010 р., винесене на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законом.

Судом не приймаються доводи представника позивача, як підстави для скасування податкового повідомлення-рішення, щодо відсутності вини в діях позивача в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

З цього приводу суд зазначає, що Закон №2181 не повязує факт застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій з наявністю чи відсутністю вини платника податків у вчиненні такого порушення. При застосуванні штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобовязання, органи державної податкової служби мають пересвідчитись лише в тому, що платником податку узгоджена сума податкового зобовязання та у встановлений строк сума податку не сплачена.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» Дніпропетровської міської ради до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 01 квітня 2011 року.

Суддя М.В. Бондар