Постанова № 16057250, 04.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2011 р. Справа №2а-3108/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О., за участю прокурора Афанасенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора м. Алушти в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій на суму 1700, 00 гривень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом прокурор м. Алушти в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення на користь держави заборгованості з фінансових санкцій на загальну суму 1700, 00 гривень (р/р 31117106700007, код платежу 21081100, отримувач держбюджет в УДК у м. Алушті ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ОКПО 34740913).

В позовній заяві вказується, що відповідач здійснював нерегулярні перевезення пасажирів з порушенням вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у звязку з чим, на нього накладено штраф в розмірі 1700, 00 гривень, які відповідачем на сплачено. Прокурор та позивач просять стягнути з відповідача зазначену суму санкцій, тому як несплата фінансових санкцій порушує інтереси держави та впливає на реалізацію загальнодержавних програм.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2011 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання, яке відбулось 04.04.2011 року представники позивача та відповідача не зявились, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, позивач надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачем заперечення на позов до суду не направлено, будь-яких клопотань не заявлено.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, позов просила задовольнити, пояснивши, що відносно ФОП ОСОБА_2 було проведено перевірку, за результатами якої за фактом надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, складено акт проведення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, на підставі якого винесено постанову про застосування фінансових санкцій. Зазначений акт та постанова були направлені відповідачу рекомендованими листами з повідомленням, однак, відповідачем не були отримані у звязку з закінченням терміну зберігання на пошті.

Приймаючи до уваги що у справі наявні докази для розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача та відповідача на підставі пояснень прокурора, наявних у справі доказів та наданих сторонами документів.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 5 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Відповідно до п.1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. N 1190, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.

Згідно з п.8 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.

Таким чином, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК, яке є територіальним органом Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, являються органами виконавчої влади та реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами являються субєктами владних повноважень.

Отже, прокурор м. Алушти виходячи з покладених на нього функцій й повноважень подав позов до суду в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим, тобто позивач та прокурор є субєктами владних повноважень та подавши позов здійснили покладені на них функції та повноваження у спірних правовідносинах.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що оцінюючи наявність підстав для стягнення з відповідача фінансових санкцій суд вважає необхідним перевірити обсяг повноважень позивача щодо виявлення порушень в сфері законодавства про автомобільний транспорті, зясувати питання про відповідність дій службових осіб позивача встановленому законодавством порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та правильність висновків службових осіб позивача про встановлення правопорушення з боку відповідача.

Судом встановлено, що 05.08.2010 року спеціалістами відділу державного контролю територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті АРК було проведено перевірку щодо додержання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами вказаної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.08.2010 року № 190202 (надалі акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що 05.08.2010 року о 15:06 годин спеціалістами відділу державного контролю територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті АРК ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на маршруті Алушта - Місхор згідно з завданням на перевірку від 05.08.2010 року № 081570 провели перевірку транспортного засобу “Мерседес-Бенц”, номерний знак НОМЕР_1, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2, водієм якого був ОСОБА_2. Зазначений транспортний засіб належить ФОП ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_3, виданий Алуштинським МВ ГУ МВС України в Крим, 14.05.1999 р.

Під час перевірки виявлено порушення, передбачене ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

В акті перевірки зазначено, що ОСОБА_2 надав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: ліцензійної картки, дорожнього листа, договору із замовником, документів, що засвідчує сплату страховки на пасажирів.

ОСОБА_2 в акті перевірки зазначив, що з актом ознайомлений та згоден.

Листом Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим від 26.08.2010 року № 01/03-16/4614 повідомлено відповідача про те, що акт проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.08.2010 року № 190202 буде розглянуто 14.09.2010 року в кабінеті начальника ТУ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим за адресою: 95022, м. Сімферополь, вул. Надинського, буд. 15. В Листі зазначено, що у разі неприбуття уповноваженої особи субєкта господарювання, справа про порушення буде розглянута без його участі.

Факт направлення вищевказаного листа, але не вручення його відповідачу підтверджується копією поштового конверта з позначкою про причину невручення - за закінченням терміну зберігання.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки за наслідками розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, позивачем винесено постанову від 14 вересня 2010 року № 091295 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в сумі 1700 грн.

В постанові зазначено, що відповідачем допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, а саме не оформлено ліцензійну картку, дорожній лист, договору замовника транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, полісів обовязкового страхування пасажирів.

Факт направлення зазначеної постанови підтверджується супровідним листом від 17.09.2010 року № 01/03-16/5363 та копією поштового конверта, який не було вручено відповідачу з причин закінчення терміну зберігання конверта на пошті.

Перевіряючи обґрунтованість накладення на відповідача фінансових санкцій постановою від 14 вересня 2010 року № 091295 суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 1190 від 08 вересня 2004 року утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті як урядовий орган державного управління у складі Міністерства транспорту та зв'язку та затверджено положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 8 положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку за № 888 від 14 грудня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1573/11853 28 грудня 2005 року, затверджено положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.

З Положення вбачається, що основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні територіальні управління, крім іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

Із аналізу положень Закону України "Про автомобільний транспорт", Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, суд приходить до висновку про наявність повноважень у начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим щодо застосування стягнень у виді штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які передбачені ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем , зареєстрований у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 05.08.2010 року відповідач здійснював перевезення пасажирів без наявності ліцензійної картки, дорожнього листа, договору замовника транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, полісів обовязкового страхування пасажирів.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Зокрема, документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Отже, судом встановлено, що відповідачем під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирів допущено порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" у звязку з відсутністю ліцензійної картки, дорожнього листа, договору замовника транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700,00 гривень згідно ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановою про застосування фінансових санкцій № 190202 від 05 серпня 2010 року.

Суд також зауважує, що із зазначеним актом перевірки відповідач був згоден та підписав його без зауважень, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що прокурор звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про його повернення.

У звязку зі складністю справи судом 04 квітня 2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 11 квітня 2011 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (що проживає за адресою: АДРЕСА_1) заборгованість з фінансових санкцій на загальну суму 1700, 00 гривень (р/р 31117106700007, код платежу 21081100, отримувач держбюджет в УДК у м. Алушті ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ОКПО 34740913).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.