Рішення № 16054816, 31.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" травня 2011 р. Справа № 21/5007/34/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіної Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 10.05.2011;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів - інтернаціоналістів (м.Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт. Миропіль Романівський район Житомирська область)

про стягнення 14655,73 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 14655,73 грн., з яких 10084,80 грн. основної заборгованості, 821,47 грн. відсотків за користування чужими коштами, 3749,46 грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованій господарському суду копії клопотання, що надійшло факсимільним зв'язком, відповідач просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю направлення свого представника (а.с. 70).

Представник позивача заперечує щодо відкладення розгляду справи.

При розгляді клопотання відповідача, суд врахував, що: відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого повноважного представника; розгляд справи, з часу порушення провадження у справі, неодноразово відкладався (ухвали від 26.04.11р., 11.05.2011р. (а.с.28, 68)), чим учасникам судового процесу забезпечувалась можливість подати або надіслати суду необхідні докази в обґрунтування своїх доводів, а відповідачу, зокрема, - надати суду письмовий відзив на позовну заяву, перевірити розрахунок позовних вимог, наявні заперечення обґрунтувати документально з посиланням на конкретні норми закону; у кожній з вищевказаних ухвал про відкладення розгляду справи, суд попереджав відповідача, що у випадку неподання відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Враховуючи вищевказане, а також зважаючи на заперечення позивача проти відкладення розгляду справи, приймаючи до уваги закінчення 11.06.11р. строку розгляду спору та недостатність часу, що залишився до його закінчення, для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та відсутність клопотання сторін про його продовження, суд відхиляє клопотання відповідача.

Спір вирішується, у відповідності до ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, 06.11.07р. між Підприємством "Кобальт" ХМАВІ (позивач/виконавець) та ТОВ "Граніт" (відповідач/замовник) був укладений договір на технічне обслуговування техніки №127/7Е/ТО (далі - Договір, а.с. 8-9).

На виконання умов договору, позивач 15.01.08р. та 17.09.08р. здійснив технічне обслуговування, на підтвердження чого предоставлено акти виконаних робіт (а.с. 55, 60, 63) та видаткові накладні (а.с. 54, 57, 59, 62) на загальну суму 10084,80грн.

Проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 110084,80грн.

Позивач зазначив також, що відповідач борг визнав повністю, підписавши акти звірки станом на 25.05.08р. (а.с. 15-16) та на 10.10.08р. (а.с.17).

У зв'язку з неоплатою відповідачем наданих послуг, 30.12.08р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 828/08 з вимогою оплатити суму основного боргу за надані послуги у розмірі 10084,80грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії (а.с. 13,14).

За даними позивача, станом на день звернення його з позовом до суду та на день вирішення спору заборгованість відповідача не змінилася.

Крім того, посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 821,47грн. відсотків за користування чужими коштами (а.с. 4) та 3749,46грн. інфляційних (а.с. 5-6).

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення боргу не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач грунтує свої вимоги на договорі №№127/7Е/ТО від 06.11.07р. на технічне обслуговування техніки 8-9 (а.с. 9-10), який за своїм змістом є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, відповідно до п.п.1 Договору №127/7Е/ТО відповідач (замовник) поручає, а позивач (виконавець) приймає на себе обов'язки проводити технічне обслуговування кожних 10000км до набирання 110000,00км, наступної техніки:

- Самосвал FOTON (6х4) BJ3251DLPJB-1, шасі LVBDLPJB66H021742, двигун №50610116831;

- Самосвал FOTON (6х4) BJ3251DLPJB-1, шасі LVBDLPJBХ6H021744, двигун №50610115556.

При цьому, згідно п.п. 1.3. Договору, виконавець в технічне обслуговування здійснює, зокрема, постачання запасними частинами.

Матеріалами справи, зокрема, актами виконаних робіт (а.с. 55, 60, 63) та видатковими накладними (а.с. 54, 57, 59, 62) підтверджено, що позивач 15.01.08р. та 17.09.08р. надав відповідачу послуги з технічного обслуговування на загальну суму 10084,80грн. Слід зазначити, що у вищевказаних накладних, які підписані сторонами, зроблено посилання на відповідні рахунки-фактури, що вказує на факт отримання останніх відповідачем на дату підписання накладних.

Вартість матеріалів та робіт на технічне обслуговування техніки вказується в калькуляції, яка складена із розрахунку на одну одиницю техніки і є невід'ємною частиною Договору (п.п.3.2. Договору). 06.11.07р. сторонами була підписана калькуляція на загальну суму 13871,10грн. (а.с.10).

Згідно п.п. 2.4. Договору, після виконання робіт виконавець предоставляє замовнику наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; акт виконання робіт; податкову накладну, після чого Замовник зобов'язується повернути виконавцю з підписом уповноваженої особи і штампом (печаткою) акт виконаних робіт, видаткову накладну або пред'явити вмотивовану відмову від приймання робіт.

Як свідчать матеріали справи, сторонами були підписані та скріплені печатками видаткові накладні та акти виконаних робіт (а.с. 54,55,57,59,61,62,63).

Підпунктом 2.2. Договору, сторони передбачили, що замовник зобов'язується передавати виконавцю замовлення на поставку запасних частин, швидко зношувальних вузлів та деталей, необхідних для нормальної експлуатації Техніки та на протязі трьох банківських днів оплатити з моменту виставленого рахунку-фактури.

За п.п. 2.5, 3.5 Договору та п. 2.5 Додаткової угоди №2 до нього, за проведення чергового технічного обслуговування сторонами передбачено здійснення попередньої оплати.

Крім того, п.п. 3.4. Договору, сторони погодили, що оплата транспортних послуг здійснюється напротязі п'яти календарних днів з моменту прибуття виконавця на місце проведення технічного обслуговування і виставлення рахунку-фактури.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 17.09.08р. (а.с.53), 15.09.08р. (а.с.56-59) та 15.01.08р.(а.с.61-62) виставлялися відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 10084,80грн.

Таким чином, у відповідача по видатковим накладним №№17/09-8с від 17.09.08р., №17/09-4с від 17.09.08р., №15/01-6с від 15.01.08р., №15/01-5с від 15.01.08р., виник обов'язок розрахуватися на підставі п.п. 2.2. Договору у строк 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

По актам №ОУ-15/01-2 від 15.01.08р., №ОУ-15/01-1 від 15.01.08р. та по акту №ОУ-17/09-6 від 17.09.08р., в частині здійснення розрахунків за технічне обслуговування, у відповідача, за умовами п.п. 2.5, 3.5 Договору та п. 2.5 Додаткової угоди №2, виник обов'язок здійснити передоплату.

Оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем попередньої оплати на підставі п.п. 2.5, 3.5 Договору та п. 2.5 Додаткової угоди №2, що не заперечується позивачем, для визначення строку оплати по вказаних актах та накладних слід керуватися ч.2 ст.530 ЦК України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так як претензія була направлені відповідачу 30.12.08р. (а.с. 13, 14), заборгованість у останнього по актам №ОУ-15/01-2 від 15.01.08р. на суму 357грн., №ОУ-15/01-1 від 15.01.08р. на суму 357,00грн. та по акту №ОУ-17/09-6 від 17.09.08р., в частині здійснення розрахунків за технічне обслуговування на суму 870,00грн., виникла з 12.01.09р. (30.12.08р. + 5 днів на поштовий обіг + 7 пільгових днів).

Однак, відповідач у встановлені строки за технічне обслуговування не розрахувався, оскільки доказів здійснених оплат на день вирішення спору не надав.

Що стосується акту виконаних робіт №ОУ-17/09-6 від 17.09.08р. за яким відповідачу були надані транспортні послуги вартістю 2208грн. ( з ПДВ (а.с.55)), обов'язок по оплаті у відповідача, згідно п. 3.4 Договору, виник напротязі п'яти календарних днів з моменту прибуття виконавця на місце проведення технічного обслуговування і виставлення рахунку-фактури, тому 1-й день заборгованості слід рахувати з 22.09.09р., так як рахунок, згідно матеріалів справи, було виставлено 17.09.08р. (а.с.53,55).

Однак, відповідач у встановлені строки за технічне обслуговування не розрахувався, оскільки доказів здійснених оплат на день вирішення спору не надав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказане кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10084,80 грн. основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що з підписаних сторонами акту звірки станом на 25.05.08р. (а.с. 15-16) та на 10.10.08р. (а.с.17), дійсно вбачається, що відповідач не заперечував факт наявності боргу на суму 10084,80грн.

Що стосується нарахованих позивачем 821,47грн. відсотків за користування чужими коштами (а.с. 4) та 3749,46грн. інфляційних (а.с. 5-6), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перевірку 3% річних та інфляційних, з урахуванням вищевикладених обставин щодо періоду виникнення заборгованості, встановив, що до стягнення підлягає 789,04грн. 3% річних та 2973,66 грн. інфляційних нарахувань.

За вказаних обставини у стягненні 32,43грн. 3% річних та 775,80 грн. інфляційних слід відмовити, оскільки їх нараховано до стягнення безпідставно.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 13847,50грн., з яких 10084,80грн. основного боргу, 789,04грн. 3% річних та 2973,66 грн. інфляційних нарахувань.

У задоволенні 775,80грн. інфляційних та 32,43грн. річних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська обл., Романівський р-н., смт. Миропіль, вул. Леніна, 89, код 13563220)

на користь Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів (61003, м. Харків, вул. Гамарника, 7/9, код 30655306):

- 10084,80грн. основного боргу;

- 2973,66грн. інфляційних;

- 789,04грн. річних;

- 138,48грн. державного мита;

- 222,99грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 03 червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу

3 - відповідачу - рек. з повідомл. про вруч.