Рішення № 16052343, 18.04.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Макарчук Л.В. Суддів Курської А.Г.

Горбань В.В. при секретарі Савенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Оранта-Січ», третя особа ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Оранта-Січ» (далі ВАТ «СК «Оранта-Січ») на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 30 червня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

09 вересня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ВАТ «СК «Оранта-Січ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 вересня 2005 року на автодорозі Сімферополь-Керч, водій автомобіля ВАЗ-21124 ОСОБА_8, який керував автомобілем на підставі довіреності виданої ОСОБА_5, при виникненні перешкоди зупиненого попереду автомобілю ВАЗ-2103, допустив з ним зіткнення. Після чого, із стоячим на автодорозі автомобілем ВАЗ-21124 з включеною аварійною сигналізацією, зіткнувся автомобіль ІФА, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, та який належить на праві власності ОСОБА_6

Згідно постанови Ленінського районного суду АР Крим ОСОБА_7 був притягнутий до адміністративної відповідальні за ст. 124 КУпАП та визнаний винним у даній дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до висновків спеціаліста №002704 від 14 жовтня 2005 року, у транспортного засобу ВАЗ-21124, при огляді, встановлено наступні пошкодження: пошкодження бампера, правої боковини, правого заднього ліхтаря, середнього відображувача, кришки задньої, спойлера заднього верхнього, розбите скло заднє бокове, панель задка, панель даху, перекіс пройому задньої двері. Згідно висновків автотоварознавчого дослідження матеріальна шкода, яка була спричинена позивачу, склала 6311,94 грн. Страховою компанією ВАТ «СК «Оранта-Січ» була відшкодована шкода у розмірі 5801,84 грн. Проте, вказаної суми не було достатньо для проведення ремонтних робіт транспортного засобу ВАЗ-21124, тому позивачкою для проведення ремонту фактично, крім сплачених грошових коштів страховою компанією ВАТ «СК «Оранта-Січ», було витрачено ще 3965,94 грн., що підтверджується витратними накладними. Позивачка також зазначає, що транспортний засіб належить їй на праві власності та був придбаний нею у 2005 році, вона понесла істотні моральні страждання, повязані з ремонтом автомобіля, крім того, автомобіль для неї є джерелом основного доходу.

Просила стягнути з відповідачів розмір матеріальної шкоди встановлений, згідно висновків судової автотоварознавчої експертизи №520, в сумі 12983,26 грн., з врахуванням того, що Страховою компанією ВАТ «СК «Оранта-Січ» було виплачено 5801,84 грн. без врахування франшизи, а також витрачені кошти на проведення судових автотоварознавчих експертиз у розмірі 1219,92 грн. та 1147,20 грн. (згідно квитанцій №29-1416/1 від 06 березня 2009 року, №56-14/1 від 30 червня 2009 року), витрати на правову допомогу в сумі 2350 грн.. А всього просила стягнути матеріальної шкоди 12408,54 грн. та та у відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

Ухвалами суду від 17 травня 2010 року та 03 червня 2010 року за клопотанням представника позивача до участі у справі у якості співвідповідача була притягнута ВАТ «СК «Оранта-Січ», а також у якості третьої особи ОСОБА_8

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 30 червня 2010 року позов ОСОБА_5 було задоволено частково. Стягнуто з ВАТ СК «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27 вересня 2005 року у розмірі 7181,42 грн. та судові витрати у сумі 2448,12 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 500 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ «СК «Оранта-Січ» просить скасувати рішення суду в частині стягнення із страхової компанії суми матеріальної шкоди, вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а крім цього при ухвалені даного рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права. Вважає, що ВАТ СК «Оранта-Січ» не є належним відповідачем у справі, а у позивачки відсутнє право із зверненням з позовною заявою до страхової компанії оскільки страхова компанія прав позивачки не порушувала.

В іншій частині рішення не оскаржується.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ВАТ «СК «Оранта-Січ», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, визнає її обґрунтованою, а рішення суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню в частині, що оскаржується, за таких підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, повідомлених про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України, і не заявивших клопотання про відкладення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, рішення суду є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для виконання зазначеної функції, судове рішення має відповідати вимогам законності та обґрунтованості. Відповідно до ст.213 ЦПК України законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, ні які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, обґрунтованість рішення передбачає, що воно повинно містити вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Проте, цим вимогам рішення Білогірського районного суду АР Крим не відповідає.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, основними завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Виконання цих завдань залежить від ефективності процесуальної діяльності, спрямованої на встановлення обєктивної істини у цивільній справі, тобто від процесу доказування.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Розподіл обовязків по доказуванню у цивільній справі здійснюється на підставі одного з основних принципів цивільного судочинства принципу змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сплачене позивачці страхове відшкодування є недостатнім для погашення заподіяної їй шкоди та дійшов висновку, що є всі правові підстави для стягнення з відповідача ТОВ «Оранта-Січ» на користь позивачки шкоди, заподіяної її автомобілю, яка була визначена судовою авто товарознавчою експертизою від 30.09.2009 року, у розмірі, невідшкодованому страховою компанією в сумі 7181,42 грн.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права та вимог процесуального закону - ст. ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про страхування» договором страхування є письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Згідно ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Разом з тим, згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод , інтересів.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути визнані законними.

Як убачається з фактичних обставин справи, 27 вересня 2005 року на автодорозі Сімферополь-Керч, сталася ДТП з участю водія автомобіля ВАЗ-21124 ОСОБА_8, який керував автомобілем на підставі довіреності виданої ОСОБА_5, який при виникненні перешкоди зупиненого попереду автомобілю ВАЗ-2103, допустив з ним зіткнення. Після чого, із стоячим на автодорозі автомобілем ВАЗ-21124 з включеною аварійною сигналізацією, зіткнувся автомобіль ІФА, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, та який належить на праві власності ОСОБА_6

Постановою Ленінського райсуду АР Крим від 21.10.2005 року ОСОБА_7 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України та визнано винним у ДТП. (а.с.145).

28 вересня 2005 року ОСОБА_7, а 29 вересня 2005 року ОСОБА_8 і ОСОБА_5 звернулися з заявами до ВАТ «СК «Оранта-Січ» про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП (а.с.141,142,143). Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №002704 від 14.10.2005 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобілю НОМЕР_2 на 03.10.2005 року складає 6311 грн.84 коп. (а.с.148-153). Аварійним комісаром ВАТ «СК «Оранта-Січ» 11.11.2005 року було складено страховий акт із зазначенням суми матеріальної шкоди 6311 грн.84 коп., та суми, яка підлягала відшкодуванню 5801 грн.84 коп., з урахуванням суми франшизи- 510 грн.(а.с.154).

З висновками автотоварознавчої експертизи №002704 від 14.10.2005 року та розміром відшкодування ОСОБА_5 погодилася і отримала 5801 грн.84 коп., що підтверджується як розпорядженням на виплату №106 від 02.11.2005 року (а.с.155), так і її поясненнями. З приводу отримання інших сум, необхідних для ремонту автомобіля, до страхової компанії не зверталася.

З висновків судової автотоварознавчої експертизи від 17.07.2009 року, яка була проведена в ході судового розгляду справи, вбачається, що станом на 03.10.2005 року розмір матеріальної шкоди власнику автомобіля ВАЗ 21124 державний номер НОМЕР_2 складає 6479 грн.77 коп. (а.с.85-88). Але суд належним чином не дав оцінки цій експертизі як доказу.

Як вбачається з висновків судової автотоварознавчої експертизи №520 від 30.03.2009 року, які суд першої інстанції прийняв до уваги при ухваленні рішення, розмір матеріальної шкоди спричиненої володільцю транспортного засобу на час проведення експертизи склав 12983,26 грн. (а.с.64-68).

Проте суд першої інстанції не врахував, що позивачкою не надано доказів звернення до страхової компанії з вимогами про виплату додаткових сум на ремонт автомобілю, та відмови з боку страхової компанії у задоволенні її заяв. Також судом не враховано тієї обставини, що ремонт автомобіля було здійснено ще до звернення до суду з позовом 09.09.2008 року, що вбачається із позовної заяви, а тому розмір шкоди станом на 30.03.2009 року, який було встановлено висновками експертизи №520 від 30.03.2009 року, не міг братися до уваги і у сенсі ст.ст.58, 59, 212 ЦПК України йому суд не дав належної оцінки.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, позивачка не надала доказів, які б свідчили про порушення її прав з боку ВАТ «СК»Оранта-Січ».

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2005 року позивачка отримала 5801 грн.84 коп. від страхової компанії у відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, що підтверджується розпорядженням на виплату №106 від 02.11.2005 року, а ремонтні роботи автомобіля на суму 3775 грн. здійснила 25.11.2005 року, та на суму 1437 грн. 60 коп. здійснила 31.01.2006 року, що підтверджується заявками нарядами ЗАТ «Крим-Лада» (а.с.19-20, 23-24). У вказаних заявках нарядах на виконання ремонтних робіт зазначено, що здійснювався ремонт автомобіля ВАЗ 21124 державний номер НОМЕР_2, а замовником робіт є ОСОБА_8.(який керував автомобілем на підставі довіреності) та ці роботи були оплачені.

Таким чином, судова колегія вважає, що заявки наряди від 25.11.2005 року та від 31.01.2006 року з відмітками про оплату робіт є належним та допустими доказами, у сенсі статей 58,59 ЦПК України, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування оплати вартості ремонтних робіт та одержані належним чином. Але не може братися як доказ оплати вартості робіт накладна №42 від 10.12.2005 року, видана ПП ОСОБА_9, про оплату 2700 грн. (а.с.22), оскільки в ній не міститься відомостей про те, хто оплатив роботи та за ремонт якого автомобіля.

На підставі викладеного, з урахуванням доказів, які підтверджують вартість оплачених ремонтних робіт автомобілю ВАЗ 21124 державний номер НОМЕР_2, який належить позивачці, судова колегія дійшла висновку, що позивачкою доведено суму затрат на ремонт автомобілю у розмірі 5212 грн.60 коп. (3775+1437,60).

Належних доказів про понесені витрати на ремонт автомобілю у більшому розмірі, ніж було виплачено страховою компанією, позивачкою не надано.

Згідно з п.п. 1-4 ч. 1,3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду є неповне зясування судом обставин справи; недовченість обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню на підставі ст. 303 та ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині, яка оскаржується, з ухваленням в цій частині нового рішення, про відмову ОСОБА_5 в задоволенні позову до ВАТ «СК»Оранта-Січ».

Згідно з ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на те, що позивачкою при зверненні до суду з позовом сплачено витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 30 грн. та державне мито 51 грн., але недоплачено судовий збір, то з позивачки необхідно стягнути в дохід держави 20 грн. 81 коп. судового збору.

Судовий збір слід сплачувати по місцю знаходження Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, тобто на розрахунковий рахунок 3141253770003, код платежу 22090100, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026, банк ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополя, одержувач місцевий бюджет Залізничного району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим .

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 305, 307, 309, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційною скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Оранта-Січ» задовольнити.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 30 червня 2010 року в частині стягнення з ВАТ «СК «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 7181 грн.42 коп. та судових витрат у сумі 2448 грн.12 коп. скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ВАТ «СК «Оранта-Січ» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 7181 грн.42 коп. та судових витрат у сумі 2448 грн.12 коп. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір 20 грн.81 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двадцятиденний строк.

Судді