Постанова № 16046486, 30.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2011                                                                                           № 9/474

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Поляк О.І.

при секретарі:           Танцюрі Ю.Б.

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 30.05.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» та Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 (підписане 16.03.2011),

у справі           № 9/474 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Насіння»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю

«Запоріжцукорпостач»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроград-В»

про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжцукорпостач» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроград-В» про визнання договорів купівлі-продажу № 1 від 29.12.2007, № 2 від 29.12.2007 та № 3 від 29.12.2007 недійсними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2011 позов задоволено повністю, визнано недійсними договори купівлі-продажу № 1 від 29.12.2007, № 2 від 29.12.2007 та № 3 від 29.12.2007, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжцукорпостач» з моменту їх укладення.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою № 1-5/85 від 22.03.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Також, не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою № 1824/1.01-б.б-01ВН від 29.03.2011, в якій просить змінити рішення місцевого господарського суду, виключивши з мотивувальної частини висновки суду про те, що не доведено удаваність договорів купівлі-продажу № 1, № 2 та № 3, які укладені 29.12.2007 між ТОВ «Запоріжцукорпостач» та ТОВ «Торговий дім «Насіння» та те, що ТОВ «Торговий дім «Насіння» є добросовісним набувачем за договорами купівлі-продажу № 1, № 2 та № 3, які укладені 29.12.2007, оскільки зазначені висновки є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 відновлено Публічному акціонерному товариству «Кредитпромбанк» строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 у справі № 9/474, апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено розгляд на 27.04.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27.04.11 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв’язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення б/н, б/д, в якому підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та заперечив проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння».

Представник відповідача 1 заперечив проти доводів апеляційної скарги позивача та підтримав вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння», вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача 2 підтримав вимоги апеляційної скарги позивача.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав відзив б/н, б/д, в якому підтримав апеляційну скаргу відповідача 1 та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Подані сторонами документи були залучені судовою колегією до матеріалів справи.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між ПАТ «Кредитпромбанк» (заставодержатель) та майновим поручителем - ТOB «Запоріжцукорпостач» (заставодавець) був укладений договір застави № 22/78/303/07-ЗЛТ від 30.11.2007, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань боржника - TOB «Махаренецький цукровий завод» перед ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором № 22/78/07-КЛТ від 30.11.2007 заставодавець передає, а заставодержатель приймає у заставу майно, перелік якого наведено в додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (а.с. 33-43 том 1).

Відповідно до п. 3.1 договору застави заставодавець зобов’язаний не вчинювати дій пов’язаних з передачею третім особам прав на майно без письмової згоди заставодержателя.

Як стверджує позивач йому стало відомо, що 29.12.2007 між TOB «Запоріжцукорпостач» (продавець, відповідач 2) та TOB «Торговий дім «Насіння» (покупець, відповідач 1) були укладені договори купівлі-продажу № 1, № 2 та № 3, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця майно, визначене в додатку № 1 до даних договорів, а покупець зобов’язується прийняти майно та оплатити за нього грошову суму в розмірі, визначеному в п. 2.2 договорів (а.с. 26-32 том 1).

Відповідно до п. 1.2. даних договорів продавець гарантує, що обладнання, яке є предметом даного договору належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2006, укладений між TOB «Запоріжцукорпостач» та ТОВ «Вікторія».

Відповідно до специфікації № 1 до договору № 1 від 29.12.2007 предметом купівлі-продажу є: Котел паровий 2-х барДКВРМ № 6 (№ 287); Котел паровий 2-х барДКВРМ № 1 (№ 286); Котел паровий 2-х барДКВР № 3 (№ 242); Котел паровий 2-х бар ДКВР № 2 (№ 245) на загальну суму 1 000000, 00 грн. (а.с. 27 том 1).

Відповідно до специфікації № 1 до договору № 2 від 29.12.2007 предметом купівлі продажу є: Центрифуга ФПН-132 1П-01 (№ 525); Центрифуга ФПН-132 1П-01 (№ 526); Центрифуга ФПН-132 1П-01 (№ 527); Центрифуга ФПН-132 1П-01 (№ 528); Центрифуга ФПН-132 1П-01 (№ 530); Центрифуга ФПН-1321 П-01 (№ 531), на загальну суму 600000, 00 грн. (а.с. 29 том 1).

Відповідно до специфікації № 1 до договору № 3 від 29.12.2007 предметом купівлі продажу є: Апарат дифузії А1 ПД2620 на суму 1 000000, 00 грн. (а.с. 32 том 1).

Згідно умов вищевказаних договорів купівлі-продажу місце передачі обладнання - Вінницька область, Літинський район, с. Уладівка, вул. Заводська, 1.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що предметом договору застави є те саме майно, що і договорів купівлі-продажу № № 1, 2, 3, згоду на укладення яких позивач заставодавцю - ТOB «Запоріжцукорпостач» не надавав, як це встановлено нормами Закону України «Про заставу», у зв’язку з чим дані договори купівлі-продажу укладені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому мають бути визнані судом недійсними.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, банк з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 30.11.2007 уклав з ТOB «Запоріжцукорпостач» (відповідач-1) договір застави майна. За умовами договору застави заставодавець мав право лише за згодою заставодержателя, тобто банку, розпоряджатися заставленим майном, яке внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Проте, у порушення ст. 17 Закону України «Про заставу» та п. 3.1 договору застави, ТOB «Запоріжцукорпостач» 29.12.2007 без згоди банку згідно з договорами купівлі-продажу № № 1, 2, 3 продало частину заставного майна. А тому на підставі Закону України «Про заставу», ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України банк просив визнати дані договори купівлі-продажу недійсними.

Отже, зі змісту позовних вимог слідує, що позов про визнання недійсним договорів купівлі-продажу майна пред’явлено особою, яка не була стороною договору, хоча її згода на вчинення останнього була передбачена законом та договором.

Вирішуючи спір щодо недійсності правочину, вчиненого без необхідної згоди третіх осіб, слід з’ясувати чи порушені права та законні інтереси цих осіб, а також чи визнає закон наслідком відсутності такої згоди недійсність правочину (нікчемність або оспорюваність) та чи відновлює обраний спосіб захисту порушені права позивача.

Відповідно до ст. 592 ЦК України у разі передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним, заставодержатель має право вимагати, зокрема, дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а у разі, якщо його вимога не буде задоволена – звернути стягнення на предмет застави.

Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Таким чином, зі змісту вказаних норм слідує, що закон не визнає правовим наслідком відсутності згоди заставодержателя на відчуження заставного майна недійсність правочину.

Вказане також підтверджується змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яка передбачає, що у разі продажу (відчуження) заставодавцем без згоди заставодержателя рухомого майна, яке перебуває в заставі і стосовно якого в Державному реєстрі містяться відомості про обтяження, набувач є недобросовісним, що позбавляє правового сенсу визнання недійсним договору купівлі-продажу заставного майна і виключає можливість відновлення права заставодержателя на надання згоди щодо його відчуження.

Як вбачається з Витягу з державного реєстру рухомого майна, на підставі вказаного договору застави зареєстроване обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 05.03.2008 за № 6727809 (а.с. 15 том 1), тобто після укладення спірних договорів, а відтак покупець - TOB «Торговий дім «Насіння» є добросовісним набувачем і банк лише має право вимагати від боржника - ТOB «Запоріжцукорпостач» відшкодування завданих йому збитків.

Заставодержатель, не будучи стороною в договорі по відчуженню майна, не може відновити своє порушене право шляхом застосування наслідків недійсності правочину, однак, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 592 ЦК України не позбавлений права у разі порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.

За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що право заставодержателя (банку) звернути стягнення на заставне майно не може вважатись порушеним фактом вчинення договору по відчуженню заставного майна і тому не підлягає відновленню шляхом визнання недійсною угоди, стороною якої не є заставодержатель, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.03.2010.

Між тим, посилання позивача на удаваність спірних договорів судовою колегією відхиляються, оскільки дане твердження є лише припущенням позивача, яке не було належним чином доведене в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України та не підтверджується матеріалами справи.

Що стосується вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» колегія суддів вважає необхідним зазначити, що оскільки апеляційним судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у суду відсутні правові підстави для їх задоволення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 підлягає задоволенню, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 у справі № 9/474 – скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 задовольнити.

2.          В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 відмовити повністю.

3.          Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 у справі № 9/474 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (01014, м. Київ, бул. Дружби народів, 38, код 21666051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (0141, м. Київ, вул. Клінічна, 25, код 0674952) 42, 50 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Поляк О.І.

07.06.11 (відправлено)