Постанова № 16046456, 17.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011                                                                                           № 7/139

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

при секретарі:           Парубець А.В.

за участю представинків сторін:

від позивача - Залерцов М.О., Омекльченко А.М.

від вдіповідача - Пахольчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівник-5» на рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року у справі № 7/139 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівник-5»

про стягнення 166 350,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суд м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівник-5» про стягнення 166 350,54 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва позов Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівник-5» про стягнення 166350,54 грн. задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівник-5» на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 127017,62 грн. - основного боргу, 1366,69 грн. – пені, 32800,63 грн. – індексу інфляції, 5165,60 грн. – 3% річних, а також судові витрати – 1663,51 грн. – державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 27.07.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року призначено по справі № 7/139 судову бухгалтерську експертизу та провадження по справі зупинено до надання висновку експерта.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 15.03.2011 року (вх. № 02-12/87) від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист від 23.02.2011 року № 19-10601/10-19 в якому зазначено, що станом на 23.02.2011 року кошти за проведення даної експертизи на рахунок інституту не надійшли, тому ухвала Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року залишається без виконання, а матеріали справи № 7/139 повертаються до суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2011 року поновлено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.04.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року відкладено розгляд справи на 21.04.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 10.05.2011 року.

У судовому засіданні 10.05.2011 року оголошено перерву на 12.05.2011 року.

Відповідно до останніх додаткових пояснень до апеляційної скарги ЖБК «Промбудівник – 5» визнало борг, що виник за питну (холодну) воду та стоки за відповідний період у розмірі 30432,29 грн. та просили апеляційну скаргу задовольнити частково.

У судове засідання 17.05.2011 року з’явилися представники позивача, відповідача.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

18.08.2000 між Державним комунальним об’єднанням «Київводоканал» та відповідачем було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №8386/4-13 (далі по тексту – договір, а.с. 14 - 15).

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 359 від 20.07.2001 року Державне комунальне об’єднання «Київводоканал» реорганізоване на Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Предметом даного договору є те, що постачальник зобов’язувався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов’язувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 26.04.2002 року за № 403/6691.

Відповідно до умов розділу 5 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

На підставі п. 2.1. договору постачальник зобов’язувався, забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично – допустимі концентрації шкідливих речовин.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, а у разі їх відсутності – за середньодобовою витратою або іншим способом. Кількість стічних вод згідно п. 3.4 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.6 встановлений п’ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу суд першої інстанції виходив з того, що послуги згідно умов договору позивач виконав в повному обсязі за період з 01.04.2007 по 01.01.2010 рік надавши відповідачу послуги на суму 276120,96 грн., однак відповідач взяті на себе зобов’язання по договору виконав частково, внаслідок у чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 149103,33 грн.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надані інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у том) числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача боргу за постачання питної води для потреб холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2007 року по 01.01.2010 року, однак у перерахованому судом апеляційної інстанції вигляді у розмірі 30432,29 грн.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції щодо стягнення боргу по оплаті вартості холодної води, використаної для потреб гарячого водопостачання не погоджується, оскільки відповідно до п. 12.17. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селещах України, розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюється з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється ПАТ АК «Київводоканал». Проте даний порядок між ЖБК «Промбудівник – 5» та ПАТ АК «Київводоканал» і досі не встановлений.

До того ж, матеріали справи не містять доказів того, що укладений між позивачем та відповідачем договір регулює постачання холодної води для виготовлення гарячої, також прийняття стоків води на підігрів.

Таким чином, у позові щодо стягнення боргу по оплаті вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих з 01.04.2007 року по 01.01.2010 року, слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені однак у перерахованому судом апеляційної інстанції вигляді з огляду на наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 3256,01 грн. та інфляційні витрати в сумі 18047,88 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 4.2. договору передбачено за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 850,13 грн.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні в частині нарахування суми боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівник-5» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року у справі № 7/139 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівник-5» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 39-А, код ЄДРПОУ 22894512) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) – 30432,29 (тридцять тисяч чотириста тридцять дві гривні 29 коп.) - основного боргу, 850,13 (вісімсот п’ятдесят гривень 13 коп.) – пені, 18047,88 (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 88 коп.) – індексу інфляції, 3256,01 грн. (три тисячі двісті п’ятдесят шість грн. 01 коп.) 3 % річних, а також судові витрати – 525,86 (п’ятсот двадцять п’ять гривень 86 коп.) державного мита та 74,60 (сімдесят чотири гривні 60 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівник-5» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 39-А, код ЄДРПОУ 22894512) 568,82 грн. (п’ятсот шістсот вісім гривень 82 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №7/606 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.