Постанова № 15931314, 30.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2011 № 12/20(20/154/7)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів: Поляк О.І.

Рудченка С.Г.

при секретарі: Танцюрі Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за дов. №103/10/25 від 08.10.2010р.;

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 08.02.2011р. (дата підписання 09.02.2011р.)

у справі № 12/20 (20/154/7) (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості у розмірі 163905,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010р. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ( надалі Банк, позивач) звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №012/13/006-07 від 31.01.2007р. у розмірі 163905,80 грн., з яких заборгованість по сумі кредиту становить 153246,80 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в період з 30.08.2010р. по 03.12.2010р. 9672,86 грн., пеня за прострочку повернення кредитних коштів за період з 01.09.2010р. по 03.12.2010р. 701,41 грн. та пеня за прострочку сплати процентів за користування кредитом за період з 01.08.2010р. по 03.12.2010р. 284,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за кредитним договором №012/13/006-07 від 31.01.2007р. та укладених до нього додаткових угод, які є невідємними частинами договору.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.12.2010р. (суддя Цимбал-Нарожна М.П.) позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №20/154.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 10.01.2011р. у звязку із хворобою судді Цимбал-Нарожної М.П. здійснено повторний перерозподіл справи. Справу призначено на розгляд судді Лавриненко Л.М. з присвоєнням їй номеру №12/20 (20/154/7).

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, своїми правами наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України не скористався, у судових засіданнях участі не приймав, свого представника до суду не направив, письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не направив.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 08.02.2011р. №12/20 (20/154/7) позовні вимоги задоволено частково, визначено до стягнення із ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом у розмірі 144433,02 грн., проценти у розмірі 9672,86 грн., пеню за прострочку повернення кредитних коштів у розмірі 661,04 грн. та пеню за прострочку сплати процентів за користування кредитом у розмірі 284,78 грн.

В решті позовних вимог, а саме в частині позовних вимог про стягнення із відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 8813,73 грн. та пені за прострочку повернення кредитних коштів у розмірі 40,37 грн., позивачу відмовлено.

Задовольняючи вимоги, господарський суд встановив факт порушення зобовязань за кредитним договором №012/13/006-07 від 31.01.2007р. та додаткових угод до нього зі сторони відповідача , яке полягало у простроченні ним зобовязань з повернення чергових частин кредитних коштів, у звязку з чим в силу положення ч.2 ст.1050 ЦК України Банк набув право вимагати повернення йому частини позики, що залишалася , та сплати процентів, належних йому від суми позики .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 8813,73 грн., господарський суд виходив з умов договору невідновлювальної кредитної лінії , зазначивши , що матеріалами справи підтверджується надання позичальнику кредиту у розмірі 350 000 грн., тоді як доводи Банку про збільшення тіла кредиту за рахунок капіталізації процентів на загальну суму 8813,73 грн. , що відбувалося згідно з укладеними між сторонами додатковими угодами від 04.09.2009 та від 23.06.2010р., не можуть бути прийняті до уваги , адже при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів та досягненні ліміту кредитування виключається можливість подальшої видачі кредитних коштів позичальнику .

На думку суду першої інстанції відсутність внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії про збільшення розміру тіла кредиту, не дає підстав для висновку , що зафіксована Банком та позичальником на певну дату заборгованість по процентах, може розглядатися як заборгованість по кредиту. У звязку з цим, місцевий господарський суд прийшов до висновку , що визнання Банком та позичальником розміру заборгованості по процентах не змінює характеру цих платежів з процентів на платежі за кредитом, в іншому випадку відбувається нарахування процентів на заборгованість по процентах, що неприпустимо.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, Банк безпідставно включив до суми кредиту заборгованість з нарахованих раніше процентів у сумі 8813,73 грн., а тому відмовив у задоволенні вимог про їх стягнення .

З огляду на зазначене господарський суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення пені на суму вказаної заборгованості та відмовив Банку у стягненні пені у розмірі 40,37 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Банк звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 08.02.2011р. по справі №12/20 (20/154/7) скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011р. №12/20 (20/154/7) апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 13.04.2011р.

У судове засідання від 13.04.2011р. представник відповідача не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні від 13.04.2011р. заявив клопотання про продовження процесуального строку розгляду апеляційної скарги по даній справі, яке судом було задоволено.

У порядку ст.77 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011р. №12/20 (20/154/7) у звязку з неявкою представника відповідача розгляд апеляційної скарги відкладався на 30.05.2011р.

У судове засідання від 30.05.2011р. представник відповідача не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення за №1546100027514, причини неявки суду не повідомив.

З огляду на вищевикладене, зясувавши думку представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

У доводах апеляційного оскарження позивач стверджував, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, тому наявні підстави для його скасування.

На думку апелянта, місцевий господарський суд неправомірно відмовив йому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідача суми кредиту у розмірі 8813,73 грн., оскільки додатковою угодою №3 від 14.09.2009р. та додатковою угодою №5 від 23.06.2010р. до кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. сторони погодили здійснити капіталізацію процентів, тобто збільшити фактичну заборгованість за сумою кредиту на суму заборгованості за процентами без додаткової видачі кредитних коштів.

Обґрунтовуючи свої заперечення, позивач зазначив, що пропонуючи відповідачу такі умови реструктуризації кредитної заборгованості, Банк керувався чинною на момент укладення додаткових угод Постановою Національного Банку України №328 від 03.06.2009р. та Положенням «Про здійснення реструктуризації заборгованості клієнтів корпоративного, малого та мікробізнесу за кредитними операціями», затвердженим розпорядженням Правління банку №747-РП від 30.12.2009р.

З огляду на зазначене, позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 08.02.2011р. №12/20 (20/154/7) та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог банку у повному обсязі.

Відповідач своїм правом, наданим йому ст.96 ГПК України не скористався, письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не направив.

Відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

31.01.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір (невідновлювальна кредитна лінія) за №012/13/006-07 (а.с.8-11).

Згідно п.1.1 Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (протокол №3б/45 від 14.10.2009р.) та погодженого 04.11.2009р. Національним Банком України, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (позивач) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Пунктом 1.1 названого кредитного договору визначено, що кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у сумі 350000,00 грн. (ліміт кредитування) строком до 29.01.2010р. (включно).

При цьому у п.1.1 кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. зазначено, що під терміном «невідновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом упродовж дії кредитного договору.

Строк та умови дії договору передбачені розділом 9 кредитного договору № 012/13/006-07 від 31.01.2007р., у пункті 9.1 якого встановлено, що договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені).

Згідно п.2.1 договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. кредитні кошти призначені для придбання бетонозмішувача-С КАМАЗ 693545, 2006 року випуску.

Умови надання та забезпечення кредиту визначені у розділі 3 кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. Зокрема, у п.3.1 договору зазначено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до абзацу другого п.6.1 кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р., заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість, що включає проценти за кредит та основну заборгованість за кредитом) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток №1 до цього договору) щомісяця у формі ануїтентного платежу, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання).

Додатком №1 до кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. визначений графік повернення кредиту та сплати відсотків з 26.02.2007р. по 28.01.2010р. (а.с.12).

Відповідно до п.5.1 кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. кредитні кошти надаються кредитором на підставі письмової заяви позичальника шляхом їх перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок 26005961052942 у Ф-л ЗАО «Перший Український Міжнародний Банк», МФО 350385.

На виконання умов укладеного сторонами кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. позивач 05.02.2007р. перерахував на вказаний у договорі поточний рахунок у Ф-л ЗАО «Перший Український Міжнародний Банк», МФО 350385, кредитні кошти у розмірі 350000,00 грн., що підтверджується наданою господарському суду копією ордеру-розпорядження від 05.02.2007р. (а.с.13) та копією зведеного кредитового меморіального ордеру №1 від 05.02.2007р. (а.с.65).

Додатковою угодою №1 від 30.12.2008р. (а.с.14) до кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. (основного договору) сторони погодили викласти п.6.1 розділу 6 «Позичальник зобовязується» основного договору в наступній редакції:

«6.1 Використати кредит на зазначені у договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором.

Заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість, що включає проценти за кредит та основну заборгованість за кредитом, погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток №2 до цього договору) щомісяця у формі ануїтентного платежу, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання)».

Всі інші умови основного договору залишені без змін і сторони підтвердили по ним свої зобовязання.

У додатку №2 (а.с.14 на звороті) до додаткової угоди №1 від 30.12.2008р. до основного договору було визначено графік погашення кредитної заборгованості у період з 25.01.2009р. по 29.01.2010р., з якого вбачається, що на день укладення додаткової угоди №1 від 30.12.2008р. розмір заборгованості відповідача по сумі кредиту становив 145504,96 грн.

Додаткового угодою №2 від 26.03.2009р. (а.с.15) до кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. сторонами був визначений графік повернення кредиту та сплати відсотків у період з 25.03.2009р. по 29.01.2010р. ( додаток №3 до основного договору) (а.с.15 - на звороті), з якого вбачається, що розмір заборгованості відповідача по сумі кредиту залишився незмінним та становив 145504,96 грн.

Додатковою угодою №3 від 14.09.2009р. (а.с.16-17) до кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. сторони погодили викласти п.7.3 розділу 7 основного договору «Кредитор має право» у новій редакції.

Зокрема, відповідно до п.7.3.1 основного договору, визначено, що про збільшення процентної ставки кредитор повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Зміни до договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 21-го дня після відправлення кредитором повідомлення відповідно до цього пункту 7.3 договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище двадцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням звязку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Пунктом 7.3.1 договору також передбачено право позичальника протягом зазначеного двадцятиденного строку подати кредитору письмове заперечення щодо нового розміру процентної ставки.

У пункті другому додаткової угоди №3 від 14.09.2009р. визначено доповнити статтю 7 основного договору «Кредитор має право» пунктами 7.7 та 7.8, в яких зазначено, що умови настання у кредитора права припинити видачу кредитних коштів та/або предявити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту.

Зокрема, відповідно до п. 7.7.2 п.7.7 розділу 7 основного договору право предявити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту виникає у кредитора у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх двадцяти місяців.

Згідно п.7.8 розділу 8 основного договору, якщо кредитор вирішив скористатися своїми правами, зазначеними у цій статті, він повинен повідомити про це позичальника шляхом направлення йому письмового повідомлення.

Пунктом третім додаткової угоди №3 від 14.09.2009р. передбачено, що тимчасово, на період з 25.09.2009р. по 25.12.2009р. , сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) кредиту (щомісячний платіж) та змінити строк його сплати в наступному порядку на період кредитних канікул щомісячний платіж, який на дату укладення додаткової угоди №3 від 14.09.2009р. становив 364,00 грн., зменшується до розміру 0,00 грн. Починаючи з 26.12.2009р. кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу у сумі 364,00 грн., а позичальник зобовязується сплатити вказану суму у майбутньому відповідно до графіка погашення кредитної заборгованості (а.с.18), що є додатком №3 до цієї додаткової угоди та її невідємною частиною.

При цьому, п. 3.4 додаткової угоди №3 від 14.09.2009р. встановлено, що протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р.

Згідно п.4 додаткової угоди №3 від 14.09.2009р. сторони дійшли згоди про врегулювання заборгованості позичальника за договором, строк якої настав, наступним чином.

Станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 144433,02 грн., заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав 4524,45 грн., в тому числі, заборгованість з погашення суми кредиту 352,10 грн., заборгованість з погашення процентів 4172,35 грн.

На підставі п.4.3 даної додаткової угоди з 14.09.2009р. фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Водночас у п.4.3 додаткової угоди зазначено, що таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Відповідно до п.4.4 додаткової угоди №3 від 14.09.2009р., позичальник зобовязується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до графіка погашення заборгованості, що є додатком №3 (а.с.18) до цієї додаткової угоди.

Одночасно з укладанням додаткової угоди №3 від 14.09.2009р. сторони домовились викласти додаток №3 «Графік погашення кредитної заборгованості» до основного договору у новій редакції (п.5 додаткової угоди).

Згідно додатку №3 (а.с.18) до додаткової угоди №3 від 14.09.2009р. був визначений новий графік погашення кредитної заборгованості у період з 25.09.2009р. по 29.01.2010р.

Додатковою угодою №4 від 14.01.2010р. (а.с.19) сторони погодили викласти п.1.1 розділу 1 основного договору «Предмет договору» у новій редакції, згідно якої було змінено строк надання кредиту, а саме, невідновлювальна кредитна лінія у сумі 350000,00 грн. надавалась позичальнику строком до 13.01.2012р. (включно). Крім того, передбачено зміну розміру відсотків за користування кредитом, зокрема, відповідно до п.1.1 договору кредитні кошти надаються із сплатою відсотків у розмірі 18% річних строком до 14.05.2010р. включно та 24% річних, починаючи з 15.05.2010р.

Пунктом другим додаткової угоди №4 від 14.01.2010р. визначено, що тимчасово, на період з 14.01.2010р. до 30.04.2010р. , сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту, який станом на день укладення цієї додаткової угоди становив 74829,97 грн., до розміру 0,00 грн. (кредитні канікули). Починаючи з 01.05.2010р. кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу у сумі 74829,97 грн., а позичальник зобовязується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до графіку погашення кредитної заборгованості, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди та є її невідємною частиною. Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р.

Одночасно із укладенням додаткової угоди №4 від 14.01.2010р. сторони домовились викласти додаток №3 «Графік погашення кредитної заборгованості» до договору у новій редакції, який є невідємною частиною договору (п.4 додаткової угоди).

Згідно додатку №1 до додаткової угоди №4 від 14.01.2010р. визначено графік погашення заборгованості за кредитом у період з 31.01.2010р. по 13.01.2012р. (а.с.20).

26.06.2010р. сторони уклали додаткову угоду №5 до кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р., згідно якої погодили встановити позичальнику кредитні канікули на період з 23.06.2010р. по 31.07.2010р. На період кредитних канікул розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) кредиту, який станом на день укладення додаткової угоди №5 становив 7076,45 грн., зменшити до розміру 0,00 грн., починаючи з 01.08.2010р. змінити позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу у сумі 7076,45 грн. Позичальник, у свою чергу, зобовязувався сплатити вказану суму у майбутньому відповідно до графіка погашення кредитної заборгованості, який сторони погодили викласти у новій редакції у додатку №1 до цієї додаткової угоди.

У пункті другому додаткової угоди №5 від 26.06.2010р. сторони визначили, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 148605,37 грн., заборгованість позичальника, строк сплати якої настав 11717,83 грн., у тому числі: заборгованість з погашення суми кредиту 7076,45 грн. та заборгованість з погашення процентів 4641,38 грн.

Згідно п.2.3 на підставі цієї додаткової угоди з 23.06.2010р. фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

У додатку №1 до додаткової угоди №5 від 23.06.2010р. сторони визначили графік погашення кредитної заборгованості у період з 30.06.2010р. по 13.01.2012р., однак, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором №012/13/006-07 від 31.01.2007р., Банк набув права вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту.

Як випливає з наявної у матеріалах справи виписки із особового рахунку ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2007р. по 03.12.2010р. (а.с.25-34), позичальник порушив умови кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. та укладених до нього додаткових угод, не дотримавшись графіку погашення кредитної заборгованості, визначеного у додатку №1 до додаткової угоди №5 від 26.06.2010р. , і прострочивши повернення Банку кредитних коштів та процентів за користування ними.

Ця обставина оцінена місцевим господарським судом, який встановивши , що ФОП ОСОБА_2 не здійснив щомісячні платежі по кредиту 31.08.2010р., 30.09.2010р. та 31.10.2010р. , вірно застосував до правовідносин сторін ст. ст. 1048, 1049 та 1050 Цивільного кодексу України.

За змістом вказаних норм Закону позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною другою ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Окрім цього, у пункті 7.7.2 кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. (згідно додаткової угоди №3 від 14.09.2009р.) сторони погодили, що кредитор вправі предявити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом апеляційної інстанції встановлено , що у звязку з порушенням відповідачем взятих на себе зобовязань за кредитним договором №012/13/006-07 від 31.01.2007р. та додаткових угод до нього з урахуванням графіку погашення кредиту та сплати процентів, позивач у відповідності до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України та пункту 7.7 кредитного договору направив на адресу ФОП ОСОБА_2 вимогу про виконання порушеного зобовязання за кредитним договором (а.с.35, 63) та сплати у тридцятиденний строк погашенняч заборгованості у ромзірі 341 486,56 грн. У разі, попереджав Банк, непогашення простроченої заборгованості, він звернеться до суду з вимогами про повернення у повному обсязі наданого кредиту , процентів та нарахованих пені.

Утім, ФОП ОСОБА_2 вимоги банку не виконав, заборгованість не сплатив , у звязку з чим ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до господарського суду з позовом про дострокове повернення кредиту, процентів за користування кредитом та нарахованої пені.

За висновками місцевого господарського суду , обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню з відповідача, є заборгованість за кредитним договором №012/13/006-07 від 31.01.2007р. у розмірі 144433,02 грн., а не у розмірі 153246,75 грн., на чому наполягав Банк у позовній заяві.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідача заборгованості по сумі кредиту у розмірі 8813,73 грн. , суд першої інстанції зазначив, що Банк не надав суду доказів збільшення ліміту кредитування і відхилив доводи позивача з приводу того , що розмір заборгованості по сумі кредиту за додатковими угодами до основного договору був збільшений на розмір капіталізованих процентів.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія Київського апеляційного господарського суду погодитися не може .

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що згідно ордеру-розпорядження бухгалтерії від 05.02.2007р. (а.с.13) та зведеного кредитного меморіального ордеру №1 від 05.02.2007р. (а.с.65) банк надав відповідачу кредитні кошти у сумі 350000,00 грн., з яких відповідчем повернуто 205566,98 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою з особового рахунку ФОП ОСОБА_2 (а.с.25-34).

Проте суд першої інстанції не врахував дійсних прав та обовязків сторін у звязку з укладеними між ними письмовими договорами. Так, відповідно до змісту пункту 4.3. додаткової угоди № 3 від 14.09.2009р. та додаткової угоди № 5 від 23.06.2010р. , сторони погодилися вважати, що фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

На підставі домовленостей сторін , викладених у письмовій формі і яка не суперечила основним принципам та началам цивільного законодавства , у т.ч. свободі договору, заборгованість позичальника за сумою кредиту збільшилась на 8813,73 грн. ,у т.ч. : згідно додаткової угоди № 3 від 14.09.2009р. на 4172,35 грн., а згідно додаткової угоди №5 від 23.06.2010р. на 4641,38 грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та зазначено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1-3- ст. 6 Цивільного Кодексу України сторонам надано право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але який відповідає загальним засадам цивільного законодавства.. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Місцевий господарський суд не врахував , що при укладенні договорів про збільшення фактичної заборгованості за сумою кредиту на суму заборгованості за процентами сторони вільно визначали свої відносини на власний розсуд і такі їх дії не суперечили актам цивільного законодавства та не конфліктували із змістом та суттю існуючих правовідносин між сторонами .

Поряд з цим суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині , що на час укладення сторонами додаткових угод діяла постанова Національного банку України №328 від 03.06.2009р. «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів» та внутрішньобанківським Положенням «Про здійснення реструктуризації заборгованості клієнтів корпоративного, малого та мікробізнесу за кредитними операціями», затвердженого розпорядженням Правління Банку №747-РП від 30.12.2009р.

Так , зокрема, у підпункті «н» пункту 1 названої постанови Національного банку України визначено, що у тих випадках, коли банки за узгодженням з позичальником (крім банків) приймають рішення про реструктуризацію їх кредитної заборгованості та/або зміну валюти виконання їх зобовязання за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту, Національний банк України рекомендує банкам здійснювати ці операції відповідно до розробленого та затвердженого рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківського положення про порядок проведення реструктуризації/зміни валюти зобовязання, яке, зокрема, має містити економічні та правові підстави для прийняття відповідного рішення, процедуру здійснення реструктуризації /зміни валюти зобовязання, заходи щодо організації та контролю за такими процессами.

Пунктом 3.4 розділу 3 Положення «Про здійснення реструктуризації заборгованості клієнтів корпоративного, малого та мікробізнесу за кредитними операціями» передбачено такий вид реструктуризації боргу як «капіталізація процентів», тобто одноразове приєднання суми прострочених процентів до основної суми за кредитом (збільшення фактичної заборгованості по кредиту на суму прострочених процентів без збільшення ліміту кредитного договору та без видачі кредитних коштів).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків місцевого господарського суду про безпідставне включення позивачем до суми заборгованості за кредитом суми заборгованості зі сплати процентів у розмірі 8813,73 грн., оскільки таке включення мало правову підставу - укладені сторонами договори.

Отже вимоги Банку про стягнення заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі 153246,75 грн. були правомірними.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. кредит надається позичальнику зі сплатою 18 % річних.

При укладенні додаткової угоди №4 від 14.01.2010р. сторони погодили, що невідновлювальна кредитна лінія надається позичальнику у сумі 350000,00 грн. строком до 13.01.2012р. із сплатою 18,0 % річних строком до 14.05.2010р. включно та 24,0 % річних, починаючи з 15.05.2010р. (п.1 додаткової угоди №4).

Згідно п.3.2 кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості календарних днів у році.

При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважається одним днем).

Відповідно до п.6.1 кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. у редакції додаткової угоди №2 від 26.03.2009р. заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість, що включає проценти за кредит та основну заборгованість за кредитом) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток №3 до цього договору) щомісяця у формі ануїтентного платежу, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції вірно встановив на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, що позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами в період з 30.08.2010р. по 03.12.2010р. у розмірі 9672,86 грн. підлягають задоволенню.

У пункті 10.2 кредитного договору №012/13/006-07 від 31.01.2007р. передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.1.1, 6.1 даного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

За прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором №012/13/006-07 від 31.01.2007р. позивач здійснив нарахування пені на суму заборгованості по тілу кредиту у період з 01.09.2010р. по 03.12.2010р. у розмірі 701,41 грн. та пені на суму заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами у період з 01.08.2010р. по 03.12.2010р. у розмірі 284,78 грн.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок пені та дійшла висновку про обґрунтованість позову у цій частині вимог.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду даної справи колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8813,73 грн. та пені за прострочення повернення кредитних коштів у розмірі 40,37 грн. за період з 01.09.2010р. по 03.12.2010р. є невірним і тому підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову з новим розподілом судових витрат. В решті висновків оскаржений судовий акт слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Банку - без задоволення.

У звязку з викладеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню ,а судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.02.2011р. по справі №12/20 (20/154/7) задовольнити частково .

2.Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.02.2011р. по справі №12/20 (20/154/7) скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 8813,73 грн. та 40,37 грн. пені у їх простроченні за період з 01.09.2010р. по 03.12.2010р. і у цій частині вимоги задовольнити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (15461, АДРЕСА_1; адреса фактичного проживання: 02068, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, рахунок №29095744 в ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348, код 14245308) заборгованість за кредитом у розмірі 153246,75 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 9672,86 грн., пеню за прострочення повернення кредитних коштів у розмірі 701,41 грн., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 284,78 грн., витрати по сплаті державного мита за подачу позовної заяви у розмірі 1 639,06 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу .

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (15461, АДРЕСА_1; адреса фактичного проживання: 02068, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, рахунок №29095744 в ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348, код 14245308)

витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги у розмірі 44,27грн..

6. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Матеріали справи №12/20 (20/154/7) направити до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяКропивна Л.В.

СуддіПоляк О.І.

Рудченко С.Г.