Постанова № 15929667, 02.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2011 № 8/96

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів:

заучастю представників сторін: позивача: Скуридін В.Г., довіреність б/н, від 02.06.2011 року;

відповідача: Короленко В.В., довіреність б/н від 07.04.2011 року;

Ширко В.Ю., довіреність б/н від 11.01.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРА-2000»

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 01.04.2011 р.

у справі № 8/96 (суддя Катрич В.С.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРА-2000»

про стягнення вартості частки майна у статутному капіталі товариства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІРА-2000” про визначення розміру належної частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІРА-2000”; зобовязання передати позивачу нежитлові приміщення розташовані у м. Києві по вул. Дніпровський узвіз, 1, літ. А. у розмірі частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІРА-2000”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 р. порушено провадження у справі № 8/96.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2011 року накладено арешт на нерухоме майно - нежилі приміщення дитячо-юнацького розважального комплексу з підприємствами громадського харчування, торгівлі та сфери послуг, загальною площею 8232, 8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; третій рівень критої автостоянки (літера А) загальною площею 4539, 5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ “ЛІРА-2000” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу від 01.04.2011 р. скасувати.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 66 Господарського процесуального кодексу України. Апелянт стверджує, що суд не мав правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Позивач просив суд ухвалу залишити без змін з огляду на її законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За своєю правовою природою забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, як правило позивача у справі. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що нежитлові приміщення та паркінг на Дніпровському узвозі, 1 є єдиним цінним майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліра-2000”, а господарська діяльність товариства пов'язана з використанням цього майна (здаванням в оренду).

Відчуження зазначеного майна може призвести до втрати доходу відповідачем та неможливості захисту інтересів позивача.

Позивач стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю “Ліра-2000” з метою уникнення скликання загальних зборів учасників, до компетенції яких відноситься вирішення питання щодо відчуження вказаного майна, не повідомивши позивача про проведення загальних зборів учасників, виключило позивача з числа учасників товариства, не повідомивши його про цей факт та не здійснивши виплату позивачу частки у статутному капіталі товариства.

Отже, відповідач має можливість та підстави для здійснення відчуження нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень дитячо-юнацького розважального комплексу з підприємствами громадського харчування, торгівлі та сфери послуг, загальною площею 8232, 8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; третього рівня критої автостоянки (в літері А) загальною площею 4539, 5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, у звязку з чим право власності на зазначений обєкт може перейти до іншої особи, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, судова колегія бере до уваги те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням такого:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги;

-імовірності настання обставин, зазначених у статті 66 ГПК;

-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Судова колегія вважає, що обрані місцевим господарським судом заходи забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна, не співвідносяться з заявленими позовними вимогами та по суті є втручанням у господарську діяльність підприємства відповідача.

Суд відзначає, що, за своєю правовою суттю, арешт майна передбачає позбавлення власника цього майна правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном.

При цьому суд бере до уваги те, що господарська діяльність відповідача пов'язана з безпосереднім використанням нежитлових приміщень та паркінгу на Дніпровському узвозі, 1, а саме із здаванням відповідного майна в оренду. Отже, накладення арешту на вказане майно позбавляє ТОВ “ЛІРА-2000” права на використання цього майна у своїй господарській діяльності.

Разом із тим, судова колегія вважає, що з метою запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, обґрунтованим є забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна - нежилих приміщень дитячо-юнацького розважального комплексу з підприємствами громадського харчування, торгівлі та сфери послуг, загальною площею 8232, 8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; третій рівень критої автостоянки (літера А) загальною площею 4539, 5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 01.04.2011 року про забезпечення підлягає зміні.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРА-2000» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРА-2000» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.04.2011 року у справі № 8/96 змінити, виклавши п. 1 у наступній редакції:

«Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІРА-2000» (м. Київ, вул. Володимирська, 77-а, код 30966313) та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна - нежилих приміщень дитячо-юнацького розважального комплексу з підприємствами громадського харчування, торгівлі та сфери послуг, загальною площею 8232, 8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; третього рівня критої автостоянки (літера А) загальною площею 4539, 5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1».

Головуючий суддя

Судді

02.06.11 (відправлено)