Постанова № 16046438, 31.05.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011 року Справа № 5005/2653/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Чус О.В.

при секретарі: Соловйової О.І.

за участю прокурора: Денисенко Д.С. (посвідчення № 255 від 31.10.2008 р.)

за участю представників сторін:

від позивача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача:ОСОБА_1 (дов. № 47810-а від 30.11.10 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011 р. у справі № 5005/2653/2011

за позовом Павлоградського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Павлоградської районної державної адміністрації м. Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ

про внесення змін до договору

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 14.04.2011 р. у справі № 5005/2653/2011, яке підписано 18.04.2011 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Васильєв О.Ю..), задоволено позов Павлоградського міжрайонного прокурора, предявленого в інтересах держави в особі Павлоградської районної державної адміністрації м. Павлоград до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м.Київ

про внесення змін до п.6 договору оренди землі від 16.03.2006 р.

Вказаним рішенням змінено п.6 договору оренди землі від 16.03.2006 р., укладеного між Павлоградською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Астеліт”, зареєстрованого у ПВ “ДРФ ДП “Центр ДЗК” при Держкомземі України по земельних ресурсах2 4.03.06 р. за № 040602200127, викладено його в наступній редакції:

“Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється відповідно до Закону України “Про оренду землі” та Податкового кодексу України у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки”.

Стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення по даній справі та припинити провадження у справі.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права; не зясовані обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи; наведені судом у рішенні висновки не відповідають обставинам справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт” вказує у скарзі, що докази про істотне порушення договору оренди відповідачем як до позовної заяви, так і в процесі судового розгляду справи долучені не були. В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані про відправку чи передачу позивачем та отримання відповідачем листів чи додаткових угод щодо внесення змін до договору.

Відповідач зазначає, що частинами 2-4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору. У двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання0 договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Крім того, відповідач вказує, що на момент винесення оскаржуваного рішення був відсутній предмет спору, оскільки 23.03.2011 р. між сторонами по справі було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 24.03.2006 р. за № 040602200127 про наступне: “Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки”.

Розпорядженням секретаря судової палати № 738 від 30.05.2011 р. змінено склад колегії суддів у звязку з черговою відпусткою судді Євстигнеєва О.С. та на підставі наказів голови суду № 5,7 від 17.01.11 р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач вказує, що у відповідності із Податковим кодексом України, розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, і не повинен перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки, Отже, оспорюваний договір є таким, що суперечить чинному законодавству.

30.05.2011 р. від позивача надійшов лист від 24.05.2011 р. за № 1049/3/14-11, в якому він просив розгляд справи проводити без участі його представника.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Павлоградською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ (орендар) укладено договір оренди землі від 16.03.2006 р.

Згідно з пунктом п.1.1 договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розташування ретрансляційної вежі та обладнання стільникового звязку, яка знаходиться на території Богуславської сільської ради, Павлоградського району, Дніпропетровської обл.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є розпорядження голови райдержадміністрації від 13.03.2006 р. № 166-р-06.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0168 га.

Договір укладено строком на двадцять пять років.

Пунктом 6 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10 % від вартості одиниці площі ріллі по області. Орендна плата в рік складає 16,55 грн. Орендна плата за 1 га за рік складає 985,20 грн.

Сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати щорічно переглядається у раз: зміни земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; інших випадках передбачених законом(п.9).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008 р.

В звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»та п.п.12.1 договору передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 р. по справі № 2-1/10068-2008).

Згідно з п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердженням нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що після отримання ним позовної заяви ним була проведена робота по внесенню змін до договору оренди від 24.03.2006 р. згідно норм чинного законодавства, та 23.03.2011 р. між ним та Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської обл. було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 24.03.2006 р. за № 040602200127, про що відповідач стверджує, що він повідомив суд під час розгляду справи, але суд першої інстанції не звернув на це увагу.

До апеляційної скарги відповідач надав ксерокопію вказаної Додаткової угоди до договору оренди.

У звязку з тим, що на час винесення рішення був відсутній предмет спору, слід припинити провадження у справі. Представник прокуратури в судовому засіданні не заперечував проти припинення провадження у справі.

Керуючись статями п.п.1-1 ст. 80, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011 р. у справі № 5005/2653/2011 скасувати.

Припинити провадження у справі.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О.Лотоцька

О.В.Чус

Постанова виготовлена в повному обсязі 01.06.2011 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко