Постанова № 16046435, 01.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2011 року Справа № 5005/1305/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П.(доповідача)

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

від прокуратури: Киричок О.В., посвідчення № 112 від 12.07.10, старший прокурор відділу;

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 91 від 01.02.11, представник;

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 94 від 10.02.11, представник;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №182-4016 від 15.04.11, представник;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №196-4016 від 19.04.11, представник;

від третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № 3-456-2-1 від 28.03.11, представник;

від третьої особи: ОСОБА_6, довіреність № 3-2233-2-1 від 29.12.10, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ та Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. у справі №5005/1305/2011

за позовом Прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ (49001, пр. К. Маркса, 38) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (49010, вул. Лабораторна, 69)

довідповідача Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь (53213, вул. Електрометалургів,310)

третя особа: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (49010, вул. Лабораторна, 69)

про стягнення 3 371848, 83грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011 року по справі №5005/1305/2011 (суддя Полєв Д.М.) в позові відмовлено.

Приймаючи згадане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ні прокурором, ні позивачем не доведено факт наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря та не надано доказів порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства в цій частині.

Не погодившись з вказаним рішенням, прокурор та позивач звернулись до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2011р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд в порушення норм законодавства не надав належної оцінки результатам проведеної позивачем перевірки. Висновок суду щодо недоведеності факту наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря є безпідставним та суперечить обставинам справи. Крім того, судом зроблено безпідставний висновок, що відповідачем було вжито заходів на розробку технологічних нормативів граничнодопустимих викидів в атмосферне повітря.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не взято до уваги надані до матеріалів справи докази того, що відповідачем були виконані лише організаційно господарські заходи та зменшена проектна потужність, що не є природоохоронним заходом та порушує інші вимоги надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. В оскарженому рішенні, суд першої інстанції посилається на документи, які взагалі не мають відношення до розгляду спору по суті, що також підтверджує необґрунтованість та необєктивність прийнятого рішення.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2011р., прийнято апеляційні скарги до провадження, апеляційні скарги обєднанні в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 23.05.2011р. о 10 год. 20 хв.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.11р. розгляд апеляційних скарг відкладався до 01.06.11р. на 10:35год.

Від відповідача надійшов відзив, в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та позивача без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Від третьої особи надійшов відзив, в якому остання підтримала апеляційні скарги прокурора та позивача, просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги позивача і прокурора.

В судовому засіданні 01.06.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення має бути скасовано, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання вимог Нікопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури Дніпропетровської області №4/6 вих. 11 від 04.01.2011р. державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” вимог природоохоронного законодавства.

За результатами наведеної перевірки інспекторами позивача 18.01.2011р. складено акт перевірки контролю дотримання нормативів викидів забруднюючих речовин в обєкти довкілля.

Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»встановлено, що на підприємства, установи, організації та громадян - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, покладено обов'язки, зокрема щодо здійснення організаційно-господарських, технічних та інших заходів щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо, а також вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів тощо.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів»до природоохоронних заходів, зокрема у сфері охорони атмосферного повітря, відносяться: організація виробництва, установлення та реконструкція обладнання для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин хімічного та біологічного походження, що викидаються в атмосферне повітря, та зниження рівня впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря; розроблення технології, організація виробництва та застосування матеріалів, використання методів та впровадження технологій, що забезпечують запобігання виникненню, зниження рівня впливу чи усунення факторів забруднення атмосферного повітря тощо.

Вищенаведеною перевіркою було встановлено, що відповідачем відповідно до Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 30.06.2009р. № 1211600000-72 терміном дії до 01.01.2016р. на 01.01.2011р. повинні були бути виконані певні заходи, щодо досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів, шляхом оптимізації технологічного процесу зі зменшенням викидів оксиду вуглецю на певних джерелах. Проте, таких заходів виконано не було, а саме не досягнуто встановлених нормативів граничнодопустимих викидів, передбачених діючим дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів, що є порушенням вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»та є невиконанням умов надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно ст. 29 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.

Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою вказану норму та дійшов помилкового висновку, що відповідачем виконуються заходи щодо будівництва та реконструкції систем газоочищення. Однак, судова колегія не вбачає з висновку суду, про які саме системи газоочищення йде мова та на підставі яких документів (дозволів на будівництво, висновків державної екологічної експертизи, тощо), як того вимагає ст. 23 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Крім того, підприємство про виконання заходів повинно повідомляти Державне управляння з охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, але матеріали справи не містять жодних доказів наведеного.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією отримано листи ВАТ «НЗФ»№ 3337-6602/47 від 18.05.2010, № 4602-6602/47 від 18.06.2010, № 5596-6601/47 від 16.07.2010, № 6937-6602/47 від 26.08.2010, № 8896-6601/47 від 20.10.2010, № 11070-6602/47 від 16.12.2010 в яких підприємство повідомляло про виконання природоохоронних заходів передбачених Програмою поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення основними підприємствами забруднювачами на 2007-2015 роки. Тобто, в даному випадку про виконання природоохоронних заходів підприємство повідомило Інспекцію, оскільки ці заходи було виконано. При цьому, жодних повідомлень про виконання природоохоронних заходів щодо оптимізації технологічного процесу зі зменшення викидів оксиду вуглецю Відповідачем до Інспекції не надавалось. Отже, цей природоохоронний захід Відповідачем не впроваджувався.

Судова колегія враховує також те, що захід по оптимізації технологічного процесу зі зменшення викидів оксиду вуглецю не входить до заходів передбачених Програмою поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області.

Проведеною перевіркою дотримання ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” вимог природоохоронного законодавства було також встановлено, що підприємством відповідача не виконуються природоохоронні заходи щодо досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів, передбачених діючим дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів, що є грубим порушенням вимог ст.ст. 7,14 Закону України “Про екологічну експертизу”, ст.ст. 29,51 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 10,11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” та є невиконанням умов надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Так, позивачем розраховано розмір відшкодування збитків за наднормативний викид за формулою визначеною Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №639 від 10.12.08р. (далі Методика).

Суд першої інстанції не взяв до уваги залучені до матеріалів справи докази того, що підприємством не здійснено необхідних заходів, що передбачені у дозволі та визначені законодавством відносно досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів, шляхом оптимізації технологічного процесу зі зменшенням викидів оксиду вуглецю на певних джерелах, оскільки зменшення проектної потужності не свідчить про досягнення таких нормативів, а є лише підставою, відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок розроблення і затвердження нормативів граничнодопустимого рівня впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на стан атмосферного повітря»№ 300 від 13.03.2002, для перегляду встановлених нормативів, оскільки відбулися зміни обсягів або технології виробництва.

Колегія суддів, враховує виявлені порушення умов Дозволу, ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та вважає, що фахівцями Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області було правомірно та обґрунтовано застосовано розрахунковий метод розрахунку завданих державі збитків.

Згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті надмірних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.08., факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до п.2.7.2 Методики, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок невиконання в установлені в дозволі на викиди забруднюючих речовин терміни запланованих заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин.

Отже, розрахунок здійснений Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області по формулі 12 відповідно до Методики, склав 3 371 848,83 грн. та відповідно до Методики є сумою збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря джерелами №№ 15, 16, 17, №№ 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 55, 73, 74, 75, 76, ПО, 111, 154,258.

Згідно Методики, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які здійснюються Відповідачем внаслідок невиконання в установлені в дозволі на викиди забруднюючих речовин терміни вважаються наднормативним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про не доведеність факту наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря є безпідставним та суперечить обставинам справи.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»на підприємства, установи та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища, покладено обов'язок безоплатно передавати відповідним державним органам аналітичні матеріали своїх спостережень про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні.

Відтак, в порушення правових норм господарським судом не було досліджено та не було дано правової оцінки протоколам вимірювань, що були долучені відповідачем до матеріалів справи, оскільки вони не охоплюють період, за який нараховувались збитки, до того ж складені з порушеннями нормативних документів з відбору проб викидів, вимірювання параметрів газопилового потоку та концентрацій.

Отже, висновок суду першої інстанції, що відповідачем було вжито заходів на розробку технологічних нормативів граничнодопустимих викидів в атмосферне повітря, що підтверджується договором від 25.01.2008, укладеним між відповідачем та УкрДНТЦ «Енергосталь»і того, що станом на день розгляду справи дані нормативи не затверджено, з причин що не залежать від відповідача є помилковим.

З огляду на викладене, судом першої інстанції в порушення норм ГПК України не прийнято до уваги низку важливих для вирішення справи доказів, які беззаперечно доводять факт невиконання ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»природоохоронних заходів по оптимізації технологічного процесу зі зменшенням викидів оксиду вуглецю.

Також, судова колегія бере до уваги надану третьою особою до матеріалів справи копію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.11р. по справі №5005/825/2011, якою заборонено відповідачу здійснювати експлуатацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та зобовязано останнього здійснити заходи щодо скорочення викидів забруднення речовин, а саме оксиду вуглецю. (т. 6, а.с.33-37)

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічних витрат згідно ст. 49 ГПК України за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ та Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. у справі №5005/1305/2011 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. у справі № 5005/1305/2011 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь на користь Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ 3 371 848,83грн. збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

Стягнути з ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь в доход державного бюджету 37,750,00грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції та 236,00грн. інформаційно-технічних витрат.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя В.В. Швець

Суддя О.В. Чус

Постанова виготовлена

в повному обсязі 02.06.11р.