Постанова № 16046440, 25.05.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2011 року Справа № 5005/562/2011(27/110-10)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач)

суддів Павловського П.П., Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання Литвин А.П.

За участю прокурора Барчук А.Б. посвідчення № 78 від 18.05.10 р., присутній в судовому засіданні 28.03.2011;

За участю прокурора Кутузова В.О. посвідчення № 187 від 28.12.07 р., присутній в судовому засіданні 23.05.2011;

За участю прокурора Киричок О.В. посвідчення № 112 від 12.07.10 р., присутній в судовому засіданні 27.04.2011

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №7/26-633 від 11.11.10, присутній в судовому засіданні 23.05.2011;

від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №7/26-632 від 11.11.10 присутній в судовому засіданні 28.03.2011;

від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність №644 від 30.06.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради м. Кривий Ріг та фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.11р. по справі №5005/562/2011(27/110-10)

за первісним позовом Прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради м. Кривий Ріг

до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Кривий Ріг

про зміну умов договору

за зустрічним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Кривий Ріг

до Криворізької міської ради м. Кривий Ріг

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010р. Прокурор м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради м. Кривий Рігзвернувся в господарський суд Дніпропетровської області позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Кривий Ріг про зміну умов договору.

В лютому 2011р. фізична особа підприємець ОСОБА_4 м. Кривий Ріг заявила зустрічний позов та просила визнати спірний договір від 09.10.06р. укладений з Криворізькою міською радою недійсним.

Також, в лютому 2011р. до суду надійшла заява прокурора м. Кривого Рогу про уточнення позовних вимог, відповідно якої прокурор просить внести зміни у пункт 4.1 Договору, відповідно до нового Податкового кодексу України та втратою чинності Закону України "Про плату за землю".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.11р. у справі № 5005/562/2011 (суддя Петренко Н.Е.) за первісним позовом в задоволені позову відмовлено. За зустрічним позовом в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, фізична особа підприємець ОСОБА_4 м. Кривий Ріг та Прокурор м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради м. Кривий Ріг звернулись в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційними скаргами, просять рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Криворізької міської ради просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, рішення господарського суду скасувати, первісний позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріалів справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга Прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради м. Кривий Ріг підлягає задоволенню, в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Кривий Ріг слід відмовити з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи 09.10.2006р. між Криворізькою міською як Орендодавцем і приватним підприємцем ОСОБА_4 як Орендарем укладено договір оренди земельної ділянки №1250.

Згідно з п.1 Договору, орендодавець, на підставі рішення міської ради від 21.06.2006р. №106, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення магазину з метою несільськогосподарського використання, яка знаходиться на АДРЕСА_1.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1216 кв.м., кадастровий № 1211000000:07:029:0004.

За пунктом 3.1.Договір укладено на десять років.

Відповідно до пункту п.4.1 договору оренди, річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Криворізького міського управління земельних ресурсів на рахунок відділення держказначейства у Тернівському районі №33216815600025 у банку УДК у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24244864, щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п. 4.4 Договору, розмір та сума орендної палати переглядається за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії договору оренди у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);

- зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1кв.м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів у т.ч. внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

Пунктом 10.1 передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розглядається у судовому порядку.

З матеріалів позовних матеріалів Прокурора, вбачається, що він, враховуючи уточнення позовних вимог просить змінити умови спірного договору оренди землі, а саме у пункт 4.1 Договору, відповідно до нового Податкового кодексу України та втратою чинності Закону України "Про плату за землю", з метою приведення укладеного договору оренди у відповідність з законодавством.

ОСОБА_4 вважає, що вимоги п. 4.1 Договору не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме ст. 13 Закону України "Про плату за землю", відповідно до якої, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки та ст. 24 Закону України "Про плату за землю", відповідно до якої грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладенні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України. Тобто, розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" не залежить від технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а тому не може бути, як це зазначено в п. 4.1. Договору підставою у визначенні розміру річної орендної плати.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст.6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Пунктом 4.4 спірного договору оренди земельної ділянки передбачені підстави для зміни розміру орендної плати, в тому числі і у випадку зміни розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель зміну цін, тарифів, у т.ч. в наслідок інфляції.

Законом України Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року було внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України про оренду землі”, які набули чинності з 01.01.2008року , а саме зазначено , що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою : для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”;для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку , що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Згідно статті 30 Закону України “Про оренду Землі” та розділу 10 Договору зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін , У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір. Оскільки відповідно до статті 20 Закону “Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, то зміни , які вносяться шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі, набувають чинності після їх державної реєстрації.

Зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

З метою приведення раніше укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок у відповідність до діючого законодавства 24.09.08 року Криворізька міська рада прийняла рішення № 2741 "Про надання згоди на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок", п.1 резолютивної частини якого надається згода у разі звернення орендарів на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок у частині річної орендної плати, встановивши її у трикратному розмірі земельного податку.

З метою приведення умов договору оренди земельної ділянки у відповідність до чинного законодавства позивач направив лист відповідачу (№ 6/18-1137 від 09.11.2009 року) разом з додатковою угодою, згідно якого останньому пропонувалось внести зміни до даного договору, в частині збільшення орендної плати.

Листом № 36968 відповідач повідомив позивача про відмову від укладення додаткової угоди та зміни умов п. 4.1 договору оренди (т. 1 а.с. 15), що спростовує твердження господарського суду про не направлення позивачем відповідачу пропозиції про зміну умов договору оренди земельної ділянки від 09.10.06р.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволені зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.10.2006 року.

Позивач у зустрічній позовній заяві посилався на те, що вимоги п. 4.1 Договору не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме ст. 13 Закону України "Про плату за землю", відповідно до якої, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки та ст. 24 Закону України "Про плату за землю", відповідно до якої грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладенні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України. Тобто, розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" не залежить від технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а тому не може бути, як це зазначено в п. 4.1. Договору підставою у визначенні розміру річної орендної плати. Крім того, позивач посилається на не відповідність умов даного договору вимогам ст. ст. 14, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про плату за землю", ст. ст. 179, 180, 181 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим вчинений сторонами правочин здійснено з порушенням вимог ч. 1, ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволені зустрічних вимог, господарський суд обґрунтовано виходив з наступного. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір відповідно до цивільного законодавства України є різновидом правочину. Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Виходячи з положень ст. 215 Цивільного кодексу України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п. 7 постанови N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності ( ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Позивач в зустрічному позові посилається на Закон України "Про плату за землю", який на даний час втратив чинність.

Надавши правову оцінку спірному договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки спірний договір був підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності в силу вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується виконанням сторонами зобов'язань по цьому договору (відповідачем надано позивачу в оренду земельну ділянку, а позивачем вносилась відповідна плата за користування землею, відповідно до умов договору).

Керуючись ст. ст. 101-104 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради м. Кривий Ріг задовольнити.

В задоволенні апеляційної скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Кривий Ріг відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.11р. по справі № 5005/562/2011(27/110-10) за первісним позовом - скасувати.

Внести зміни до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки № 1250 від 09.10.2006р., укладеного між Криворізькою міською радою м. Кривий Ріг та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 м. Кривий Ріг, виклавши його в наступній редакції: “Річна орендна плата вноситься “Орендарем” виключно у грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рахунок Управління Держказначейства у м. Кривому Розі № 33214815700024 у банку ГУДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24230992 щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.11р. по справі № 5005/562/2011(27/110-10) в частині задоволення позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Кривий Ріг залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Кривий Ріг на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 127,5 грн., в тому числі за розгляд справи в апеляційній інстанції, про що зобовязати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Кривий Ріг на користь Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн, про що зобовязати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.

Головуючий суддяО.В. Чус

СуддяП.П.Павловський

СуддяВ.В. Швець