Рішення № 16046165, 02.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" червня 2011 р.Справа № 14/5007/39/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. дор. №022 від 30.05.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2. дов. №433 від 07.04.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор" (м. Херсон)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 173246,92 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 173246,92 грн., з яких: 91389,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2958,00 грн. заборгованості за надані транспортні послуги, 41686,28 грн. пені, 6604,29 грн. штрафу, 5211,06 грн. 3% річних, 23449,31 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні суду надав відзив на позовну заяву (а.с.41) в якому вимоги позивача в частині стягнення 94347,00 грн. заборгованості за поставлений товар та надані транспортні послуги визнає в повному обсязі та просить суд відмовити в частині стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що несвоєчасне погашення заборгованості виникло не з вини відповідача, а внаслідок неналежного фінансування державою та тяжким фінансовим станом підприємства. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем невірно проведено розрахунки штрафних санкцій.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 22.04.2009р. між Приватним підприємством "Комплектавтодор" - продавець (позивач у справі) та філією "Новоград-Волинська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - покупець (відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу №55, специфікацію та додаток №1 до нього (а.с.18-23).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору, продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно специфікації до договору. Специфікація до договору - це документ, який повинен містити інформацію щодо назви товару, ціни, кількості, загальної суми товару, умови транспортування. Специфікація складається на підставі прогнозованих об'ємів робіт.

Загальна вартість товару за цим договором складає 98451,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% (п.2.1. договору).

Продавець здійснює поставку товару на умовах EXW Херсон (ІНКОТЕРМС 2000) після підписання додатку до договору (п.3.1. договору)

Відповідно до п.3.4. договору продавець, за згодою з покупцем, може виконати транспортування товару зі складу EXW Херсон до складу покупця власним транспортом з оформленням всіх необхідних документів. Покупець зобов'язується сплатити вартість транспортних послуг на підставі документів, що надає продавець. Продавець здійснює поставку кожної партії товару на умовах та в строки, що передбачені додатками до цього договору.

Згідно п.6.1. договору продавець виставляє покупцю рахунок на кожну партію товару та на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг (в разі транспортування товару транспортом продавця) рахунок на виконані транспортні послуги.

Покупець оплачує рахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця: попередня оплата за товар в обсязі 30% від суми фактичної заявки на кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та оплату наданих транспортних послуг (якщо транспортування товару здійснювалось транспортом продавця) покупець проводить на протязі 30 днів з дати отримання товару.

На виконання умов договору №55 від 22.04.2009р. позивач поставив відповідачу товар, а також надав транспортні послуги на загальну суму 94347,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №140 від 22.04.2009р., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №125 від 22.04.2009р. (а.с. 24-25) та виставив відповідачу рахунки - фактур №140 від 22.04.2009р., №149 від 22.04.2009р. (а.с.26-27) на оплату товару та транспортних послуг на загальну суму 94347,00 грн.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар та транспортні послуги в сумі 94347,00 грн.

19.11.2009р., 10.02.2010р. позивачем були направлені відповідачу листи (вимоги) (а.с.33-34), про погашення заборгованості у розмірі 94347,00 грн., які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар та транспортні послуги складає 94347,00 грн., що підтверджується актом звірки підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками (а.с.43), довідкою позивача №31-р від 28.04.2011р. (а.с.28) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення 94347,00 грн. заборгованість за отриманий товар та транспортні послуги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у разі затримки оплати покупцем, покупець, за вимогою продавця, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення від вартості не сплачених отриманих товарів чи послуг, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості

Згідно розрахунку позивача (а.с.3-5) розмір пені за не сплату вартості отриманих товарів складає 40379,32 грн., за не сплату вартості наданих послуг за період з 22.04.2009р. по 23.05.2010р. - 1306,96 грн., розмір штрафу за не сплату вартості отриманих товарів складає 6397,23 грн., за не сплату вартості наданих послуг - 207,06 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за не сплату вартості отриманих товарів, судом встановлено, що при нарахуванні суми пені позивач не врахував, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 23.05.2009р. (з урахуванням п.6.2. договору купівлі - продажу №55) та застосував відсоток пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочки, даний відсоток пені, є більшим, ніж встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Крім того, при визначенні періоду, за який нарахована пеня, позивачем не було враховано вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частині припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені повинне було здійснюватися з 23.05.2009р. по 22.11.2009р.(184 дні)

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за період

з 23.05.2009р. по 22.11.2009р.:

- за період з 23.05.2009р. по 14.06.2009р.: (91389,00 (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 23 (кількість прострочених днів) = 1382,10грн.;

- за період з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.: (91389,00 (сума боргу) х 22% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 58 (кількість прострочених днів) = 3194,86 грн.;

- за період з 12.08.2009р. по 22.11.2009р.: (91389,00 (сума боргу) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 103 (кількість прострочених днів) = 5286,79 грн.;

За таких умов, сума пені за не сплату вартості отриманих товарів складатиме 9863,75 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за не сплату вартості наданих послуг, судом встановлено, що при нарахуванні суми пені позивач не врахував що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 23.05.2009р. (з урахуванням п.6.2. договору купівлі - продажу №55) та застосував відсоток пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочки, даний відсоток пені, є більшим, ніж встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Крім того, при визначенні періоду, за який нарахована пеня, позивачем не було враховано вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частині припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені повинне було здійснюватися з 23.05.2009р. по 22.11.2009р.(184 дні)

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за період

з 23.05.2009р. по 22.11.2009р.:

- за період з 23.05.2009р. по 14.06.2009р.: (2958,00 (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 23 (кількість прострочених днів) = 44,73грн.;

- за період з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.: (2958,00 (сума боргу) х 22% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 58 (кількість прострочених днів) = 103,41 грн.;

- за період з 12.08.2009р. по 22.11.2009р.: (2958,00 (сума боргу) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 103 (кількість прострочених днів) = 171,12 грн.;

За таких умов, сума пені пені за не сплату вартості наданих послуг складатиме 319,26 грн.

Таким чином, загальна сума пені становить 10183,01 грн.(9863,75 грн.+ 319,26 грн.)

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки штрафу, суд вважає, що вказані суми нараховані обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача (а.с.80) сума 3% річних за не сплату вартості отриманих товарів складає 5047,68 грн., за не сплату вартості наданих послуг - 163,38 грн.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи позивач здійснив розрахунок 3% річних, не врахувавши, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 23.05.2009р. (з урахуванням п.6.2. договору купівлі - продажу №55).

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за не сплату вартості отриманих товарів та за не сплату вартості наданих послуг за період з 23.05.2009р. по 24.02.2011р.

(91389,00 грн. (сума боргу за не сплату вартості отриманих товарів) х 3% х 642 (кількість прострочених днів) : 365 = 4822,33 грн.;

(2958,00 грн. (сума боргу за не сплату вартості наданих послуг) х 3% х 642 (кількість прострочених днів) : 365 = 156,08 грн.;

За таких умов, сума 3% річних за не сплату вартості отриманих товарів та за не сплату вартості наданих послуг складатиме 4978,41грн.(4822,33 грн.+156,08 грн.)

Згідно розрахунку позивача (а.с.4) сума інфляційних нарахувань за не сплату вартості отриманих товарів - 22726,69 грн. та за не сплату вартості наданих послуг по становить 722,62 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань за не сплату вартості отриманих товарів та за не сплату вартості наданих послуг, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 23.05.2009р., про що зазначалось вище.

Крім того, при застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010р. у справі №11/14-10, постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. у справі №21/108-10, постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2010р. у справі №33/149-10.

У зв'язку з цим, суд самостійно проводить розрахунок інфляційних нарахувань за не сплату вартості отриманих товарів.

За період з червня 2009 по березень 2011р.:

Середній індекс інфляції становить 117,90% (101,1% * 99,9% * 99,8% * 100,8% *100,9% * 101,1% * 100,9% * 101,8% * 101,9% * 100,9% *99,7% * 99,4% * 99,6% * 99,8% * 101.2% * 102,9% * 100,5% * 100,3% * 100,8 % * 101% * 100,9% * 101,4% *) .

Таким чином, розмір інфляційних нарахувань за не сплату вартості отриманих товарів становить 16358,63 грн.(91389,00 грн. * 117,90%/100% - 91389,00 грн.).

Враховуючи викладене, суд проводить розрахунок інфляційних нарахувань за не сплату вартості наданих послуг за період з червня 2009 по березень 2011р.р.:

Середній індекс інфляції становить 117,90% (101,1% * 99,9% * 99,8% * 100,8% *100,9% * 101,1% * 100,9% * 101,8% * 101,9% * 100,9% *99,7% * 99,4% * 99,6% * 99,8% * 101.2% * 102,9% * 100,5% * 100,3% * 100,8 % * 101% * 100,9% * 101,4% *) .

Отже, розмір інфляційних нарахувань за не сплату вартості наданих послуг становить 529,48 грн.(2958,00 грн. * 117,90%/100% - 2958,00 грн.).

За таких умов, загальна сума інфляційних нарахувань становить 16888,11 грн. (16358,63 грн. + 529,48 грн.)

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар та надані транспортні послуги визнав у повному обсязі (відзив на позовну заяву а.с. 41).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 133000,82 грн. з яких: 94347,00 грн. основного боргу, 16888,11 грн. інфляційних нарахувань, 4978,41 грн. 3% річних, 10183,01 грн. пені, 6604,29 грн. штрафу. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід державного бюджету України суму державного мита, яка не була сплачена ним у встановленому чинним законодавством порядку.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Перемоги,75, ідентифікаційний код 32008278 на користь Приватного підприємства "Комплектавтодор", 73034, Херсонська область, м.Херсон, Миколаївське Шосе, 5 км, ідентифікаційний код 14113570 - 94347,00грн. основного боргу, 16888,11 грн. інфляційних нарахувань, 4978,41 грн. 3% річних, 10183,01 грн. пені, 6604,29 грн. штрафу, 1330,01 грн. витрат по сплаті державного мита, 181,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Комплектавтодор", 73034, Херсонська область, м.Херсон, Миколаївське Шосе, 5 км, ідентифікаційний код 14113570 в дохід державного бюджету України - 19,49 грн. державного мита.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяКостриця О.О.