Ухвала суду № 16045761, 19.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 р.Справа № 2-а-8890/10/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Кирницькій В.О.

з участю: представників Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Биковської Світлани Олександрівни та Копиченко Костянтина Віталійовича; представників Одеського відкритого акціонерного товариства по експорту та імпорту нафтопродуктів "Ексімнафтопродукт" Боровікової Катерини Георгіївни та Золотарьової Марії Карлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Одеського відкритого акціонерного товариства по експорту та імпорту нафтопродуктів "Ексімнафтопродукт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року Одеське відкрите акціонерне товариство по експорту та імпорту нафтопродуктів (далі ВАТ) "Ексімнафтопродукт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (СДПІ по роботі з ВПП) у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000081610/0 від 24 лютого 2010 року на суму 12 251 262, 45 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки відповідач дійшов висновків про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На думку відповідача, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 11 667 869, 79 грн. по контрагенту ТОВ "Агістель", яка не була сплачена до бюджету. Позивач вважає ці висновки помилковими, оскільки його право на податковий кредит не залежить від того чи сплатив контрагент підприємства ПДВ до бюджету.

Представники відповідача позов не визнав, вказуючи, що вважають його необгрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року адміністративний позов ВАТ "Ексімнафтопродукт" задоволений частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 24 лютого 2010 року №0000081610/0 про нарахування ВАТ "Ексімнафтопродукт" суми податкового зобов'язання за основним платежем та за штрафними санкціями в розмірі 12 251 262, 45 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було проведено документальну невиїзну перевірку поданого ВАТ до СДПІ уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009 року.

За результатами цієї перевірки відповідачем був складений акт №101/16-1/22465515/7 від 23 лютого 2010 року, в якому встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ з грудень 2009 року у сумі 11 667 869 грн.

Такий висновок обґрунтований тим, що відповідно до уточнюючих розрахунків у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданих до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі у лютому 2010 року, ВАТ включило до складу податкового кредиту за грудень 2009 року ПДВ в розмірі 11 667 869 грн. по операціям з контрагентом ТОВ "Агістель", яке зазначену суму ПДВ не включило до своїх податкових зобов'язань та не сплатило до бюджету.

З вказаних підстав СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийшло до висновку, що ВАТ неправомірно включило зазначену суму ПДВ до свого податкового кредиту.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2010 року №0000081610/0, яким ВАТ було донараховане податкові зобов'язання на суму 12 251 262, 45 грн., у тому числі за основним платежем - 11 667 869 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 583 393, 45 грн.

Позивач оскаржив це рішення до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, ДПА в Одеській області та ДПА України, але ці скарги були залишені без задоволення.

01 грудня 2009 року між ВАТ та ТОВ "Агістель" був укладений договір поставки №2009-49-П, відповідно до якого постачальник ТОВ "Агістель" прийняло на себе обов'язок поставити позивачу нафтопродукти відповідно до специфікації на загальну суму 70 007 218, 72 грн., в тому числі ПДВ 11 667 869, 78 грн., а останній зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його.

В тому ж місяці постачальником умови цього договору були виконані, що підтверджується матеріалами справи.

За результатами цієї господарської операції ТОВ "Агістель" на адресу позивача була видана податкова накладна.

Відповідач не оспорював того, що зазначена податкова накладна була заповнена ТОВ "Агістель" у встановленому Законом порядку, підписам повноважною особою та скріплена відповідною печаткою підприємства.

Позивачем у поданій відповідачу податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року не були враховані у складі податкового кредиту з ПДВ показники податкової накладної по операціях з ТОВ "Агістель", які були здійснені у цей звітний період.

У зв'язку з тим, що ПДВ по зазначеній податковій накладній не був врахований у попередніх податкових деклараціях, та відповідно до положень п.5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ВАТ у лютому 2010 року подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі уточнюючий розрахунок податкової декларації за грудень 2009 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про те, що ТОВ "Агістель" не включило зазначену суму ПДВ до складу своїх податкових зобов'язань та не сплатило цей податок до бюджету і, тому, позивач не має право включати цей ПДВ до складу свого податкового кредиту, є безпідставними, оскільки право платника податку на включення ПДВ до складу свого податкового кредиту не залежить від включення його контрагентами цього ПДВ до складу їх податкових зобов'язань.

Також, суд виходив з того, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним, оскільки скасування цього рішення в повному обсязі захищає порушені права та інтереси позивача і, тому, зазначені вимоги є зайвими.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 1, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі вказується, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, виплаває з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" зобовязана здійснення утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачений порядок обчислення та сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту.

Згідно пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно ж з пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

·або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

·або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що за результатами господарської операції ("товарність" якої не оспорюється) з ТОВ "Агістель" позивачу була видана податкова накладна, заповнена у встановленому Законом порядку.

Таким чином, відповідно до абзацу 2 пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в момент отримання позивачем цієї накладної у нього виникло право на податковий кредит.

Судова колегія акцентує увагу на тому, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то ця тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: