Ухвала суду № 16045638, 01.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 р.Справа № 2-а-12384/09/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Коваля М.П.,

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2009 року №0006571701/3- повністю та №0002161701/3 від 23.10.2009 року- частково,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси та згідно з уточненими позовними вимогами просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006571701/3 від 11.08.2009 року на суму 6114 грн. повністю, №0002161701/3 від 23.10.2009 року на суму 1453 грн. - частково на суму 950 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_2.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, про що є докази в матеріалах справи: ОСОБА_2 сповіщений згідно поштового повідомлення, прибув до суду та надав свої пояснення; ДПІ у Приморському районі м. Одеси сповіщена згідно поштового повідомлення (а.с.113), представник до суду не прибув та причини неявки суду не повідомив.

Колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку апелянта ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, вважаючи його повідомленим належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ 06.03.2009 року на підставі направлення на перевірку та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки складено відповідний акт, яким встановлені порушення п.п.3.1.1., п.3.1., ст.3 та п.п.7.2.1., п.п.7.2.6, п.п.7.2.8, п.7.2, п.п.7.3.1, п.7.3 та п.п.7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) внаслідок чого позивачем занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 19664 грн. Позивачем також порушено п. 19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889 (із змінами та доповненнями) та ст. 13 Декрету КМ України «Про прибутковий податок громадян»від 26.12.1992р. №1392 (із змінами та доповненнями), а саме неналежне ведення книги обліку доходів і витрат по формі №10; донараховане податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 1453 грн. На підставі акту перевірки від 06.03.2009 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.03.2009 року: № 000215/1701/0 на суму 29496 грн. та № 000216/1701 на суму 1453 грн. За результатами розгляду скарг позивача на зазначені рішення збільшено суму донарахованого податкового зобов'язання з ПДВ на 2226 грн. та донараховано штрафних (фінансових) санкцій на 1113 грн. (а.с.126-134). За результатами розгляду повторних скарг позивача ДПА в Одеській області було прийнято рішення яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.03.2009 року на суму 1453 грн. та рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси про результати розгляду первинної скарги від 27.05.2009 року № 28452 в зазначеній частині; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 20.03.2009 року № 0002151701/0 (від 27.05.2009 року № 0002151701/1) у частині 15 588 грн. нарахованого ПДВ та 7794 грн. застосованої штрафної (фінансової)санкції, в іншій частині зазначеного податкового повідомлення-рішення та рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси про результати розгляду первинної скарги від 27.05.2009 року № 28452/3/25-012 - залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 27.05.2009 року № 0004201701/1 про сплату ПДВ у сумі 2226грн. та застосованої фінансової санкції у сумі 1113 грн. та рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси про результати розгляду первинної скарги від 16.06.2009 року №32079/3/25-012, а скаргу ФОП ОСОБА_2 від 23.06.2009 року задоволене.

Як вбачається з матеріалів справи позивача було попередньо повідомлено про проведення перевірки.

Відповідно до ст. 13 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з Додатком № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян «Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб»положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

В судовому засіданні встановлено, що перевіркою правильності віднесення позивачем витрачених коштів до складу валових витрат, згідно наданих до перевірки документів, встановлено завищення валових витрат у сумі 9691 грн. у тому числі на 6608 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу валових витрат вартості транспортних послуг отриманих позивачем від ТОВ «Викеркар», код 342032014205, місцезнаходження: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Мирна,8, (а.с.182-184). Із досліджених в судовому засіданні податкових накладних № 08030601 від 06.03.2008 року, № 08051903 від 19.05.2008 року, № 08092901 від 29.09.2008 року, № 08071101 від 11.07.2008 року, № 08040901 від 09.04.2008 року, № 08051205 від 12.05.2008 року, № 08091201 від 12.09.2008 року (а.с.156-159,161) не можливо встановити, що саме перевозилось позивачем, від кого отримано та кому і що доставлено.

Як вбачається з матеріалів справи, допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки: ОСОБА_3, яка згідно наказу від 10.05.2007 року № 10-К з 10.05.2007 року призначена на посаду директора ТОВ «Викеркар»(а.с.180) та ОСОБА_4, який згідно зазначеного наказу з 01.06.2007 року призначений на посаду менеджера у ТОВ «Викеркар», пояснили суду, що дійсно ТОВ «Викеркар»надавалися послуги по перевезенню позивачу, але жодних документів які б слугували підставою для віднесення позивачем втрачених коштів до валових витрат до суду не надано.

В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-08030601 (а.с.1З), №ОУ-08051903 (а.с.22), №ОУ-08071101 (а.с.25), №ОУ-08091201 (а.с.28) ТОВ «Викеркар»вказані в графі «транспортно-експедиційні послуги»м. Красноперекопськ- м. Одеса. Згідно : наданими документами встановлено, що ФОП-ОСОБА_2 не мав відносин з підприємствами зареєстрованими у м. Красноперекопськ.

Слід зазначити, що до податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про те що відповідач, під час прийняття податкових повідомлень-рішень, керувався лише тими документами, які булі надані позивачем, але вони не дають можливості встановити взаємозв'язок між витратами позивача і його господарською діяльністю.

Будь-які суми витрат Фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємництво».

Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

До складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності зареєстрованого як платник ПДВ, також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно. Формою обліку доходів і витрат для підприємців визначена Додатком №10 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян».

Згідно з пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум сплачених (нарахованих) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів) з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Згідно з пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. «б»п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом 4.2.3 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Отже виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкові повідомлення-рішення № 0006571701/3 від 11.08.2009 року та № 0002161701/3 від 23.10.2009 року прийняті у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином наявність зазначених порушень підтверджується достатніми та належними доказами: актом перевірки № 5478/15/32/23/13917021 від 13 листопада 2009 року, описом наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків від 13 листопада 2009 року, який підписаний посадовою особою позивача без будь-яких зауважень та заперечень.

Положенням ч.1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином позивачем не доведено належними доказами ті обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень, які прийняті у відповідності до законодавства та правомірність яких позивачем не спростована.

Враховуючи те, що висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2009 року №0006571701/3 повністю та №0002161701/3 від 23.10.2009 року частково без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: /М.П. Коваль/

Суддя: /Л.Є. Зуєва/

Суддя: /Г.В. Семенюк/