Ухвала суду № 16045626, 30.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 р.Справа № 22-а-11870/08 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника прокуратури Клюкіна К.І. та представника відповідача Гончарова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області на постанову господарського суду Херсонської області від 12 березня 2008 року по справі за адміністративним позовом прокурора Великолепетиського району Херсонської області в інтересах держави в особі Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Шлях Волі»про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2008 року прокурор Великолепетиського району Херсонської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області з позовом до СВК «Шлях Волі»про стягнення заборгованості в розмірі 64644 грн. 66 коп..

В обґрунтування позову зазначалося, що СВК «Шлях Волі»є податковим агентом, оскільки здійснює виплати доходів громадянам у вигляді заробітної плати та орендної плати, подає до податкового органу довідки форми № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку». За результатами перевірки, проведеної Великолепетиською міжрайонною державною податковою інспекцією у Херсонській області, складено акт від 24 жовтня 2007 року, в якому зазначено про порушення СВК «Шлях Волі»Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо правильності обчислення суми податку та повноти і своєчасності перерахування цих сум до бюджету.

Постановою господарського суду Херсонської області від 12 березня 2008 року у задоволенні позовних вимог прокурора Великолепетиського району Херсонської області в інтересах держави в особі Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Великолепетиської МДПІ у Херсонській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, відповідачем не було оскаржено ні в адміністративному ні в судовому порядку висновки акта перевірки щодо наявності у СВК «Шлях Волі»заборгованості з податку з доходів фізичних осіб. При цьому на момент звернення до суду заборгованість відповідача за цим податком склала 64644 грн. 66 коп.. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника прокуратури в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача про залишення оскаржуваного судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що сільськогосподарський виробничий кооператив «Шлях волі»є юридичною особою та податковим агентом зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

24 жовтня 2007 року посадовими особами Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області за результатами виїзної планової перевірки СВК «Шлях волі»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року складено акт за № 132/2301/14115184 та довідку за № 28/170/14115184.

В довідці виїзної планової перевірки позивачем СВК «Шлях волі»з питань справляння з податку з доходів фізичних осіб за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року зазначено, що станом на 30 червня 2007 року відповідачем не перераховано до бюджету утримані суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 183085 грн. 02 коп..

Згідно розрахунку до позовної заяви станом на 21 січня 2008 року відповідач має недоїмку по податку з доходів фізичних осіб з виплаченої заробітної плати та за оренду земельних і майнових паїв в розмірі 64664 грн. 66 коп..

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що податковий орган не має права в односторонньому порядку здійснювати зарахування поточних платежів в рахунок погашення попередніх платежів.

Так, відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, а також нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно пунктам 17.1 та 17.2 ст. 17 названого Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент.

Як встановлено матеріалами справи, працівники позивача, які є платниками податку з доходів фізичних осіб, звільнені від обовязку подавати до податкового органу податкову декларацію чи розрахунок. Податковим агентом, тобто особою, яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, є СВК «Шлях волі». При цьому позивач подає до податкового органу відповідну звітність - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ.

Пунктом 20.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(у вказаній вище редакції) визначено осіб, які несуть відповідальність за порушення норм цього закону. Фінансово відповідальними за порушеннями норм зазначеного закону є такі особи: при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податків, що здійснюються особами, визначеними податковими агентами, - такі особи; при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку - такий платник податку.

Посадовими особами Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області за результатами проведеної планової перевірки відповідача 24 жовтня 2007 року складено акт за № 132/2301/14115184 та довідку за № 28/170/14115184, а також позивачем проведено розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податків з доходів фізичних осіб, викладений в додатку № 11.

Згідно з зазначених додатком, платежі СВК «Шлях волі», перераховані з податку з доходів фізичних осіб протягом липня 2006 року червня 2007 року, податковим органом зараховано в рахунок погашення заборгованості грудня 2004 року - серпня 2005 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, відповідач, надавши податковому органу звіт за формою № 1-ДФ, де самостійно визначив суму податку, та перерахувавши до бюджету суму утриманого з доходів фізичних осіб податку, виконав своє зобовязання зі сплати податку за визначеним ним призначенням.

Згідно із п. п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 названого Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з цим, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

В силу вимог п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду знаходить правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобовязань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу направляти сплачені платником кошти з іншим призначенням у рахунок його погашення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор Великолепетиського району Херсонської області зазначав, що за результатами проведеної податковим органом перевірки за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року встановлено факт неперерахування позивачем до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб під час виплати фізичним особам доходів з виплаченої заробітної плати та за оренду земельних і майнових паїв.

Проте, всупереч наведеним вище нормам чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, податковим органом платежі СВК «Шлях волі», перераховані з податку з доходів фізичних осіб протягом липня 2006 року червня 2007 року, за власною ініціативою позивача зараховувалися в рахунок погашення заборгованості відповідача періоду грудня 2004 року - серпня 2005 року. При цьому визначені зобовязання СВК «Шлях волі»зі сплати податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2006 року по червень 2007 року були повністю погашені відповідачем протягом перевіреного податковим органом періоду.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати названого податку в розмірі 64644 грн. 66 коп. за період з липня 2006 року по червень 2007 року є правильним.

Доводи апелянта щодо не оскарження відповідачем висновків акта перевірки та довідки про перевірку в судовому чи в адміністративному порядку на впливають на правильність судового рішення, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу начальника Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 12 березня 2008 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: