Ухвала суду № 16044419, 27.09.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 р. Справа № 2744/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Олендера І.Я., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання Балко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»до Державної податкової інспекції у м. Львові, третя особа Львівська міська рада про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», далі (ЛМКП «Львіводоканал») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові далі (ДПІ у м. Львові) та просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові № 0000441511/0/11978 від 17.07.2009 року.

В подальшому позивач доповнив свої позовні вимоги та просив скасувати також податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові № 0000441511/1/16057 від 23.09.2009 року та № 0000441511/2/17484 від 14.10.2009 року, заява від 16.12.2009 року № 12-4605 ( а.с. 143) та всі судові витрати по справі просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до ухвали Львівської міської ради від 16.11.2006 року № 336, позивачу було встановлено додаткову пільгу, шляхом звільнення від сплати податку на прибуток за результатами роботи підприємства за дев»ять місяців 2006 року. Дії позивача повністю відповідали даній ухвалі. Крім того додатково вважає, що ДПІ у м. Львові двічі неправомірно провела перевірку за один і той же період 2006 року, що і привело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року позовні вимоги задоволено повністю та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Львові № 0000441511/0/11978 від 17.07.2009 року, № 0000441511/1/16057 від 23.09.2009 року та № 0000441511/2/17484 від 14.10.2009 року.

Постанова суду мотивована тим, що Львівська міська рада приймаючи ухвалу № 336 від 16.11.2006 року діяла в межах своїх повноважень, а позивач на виконання положень ст. 144 Конституції України зобовязаний був виконувати ухвалу Львівської міської ради № 336 від 16.11.2006 року, якою міському комунальному підприємству було встановлено додаткову пільгу, шляхом звільнення від сплати податку на прибуток за результатами роботи підприємства комунальної власності за дев»ять місяців 2006 року в сумі 13253000 грн. 00 коп., а тому орган державної податкової служби без достатніх на те підстав прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що органом державної податкової служби в акті перевірки за № 119/23-2/03348471 від 06.06.2007 року не встановлено порушень в частині заниження податкового зобовязання з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року в звязку з чим органом державної податкової служби зроблено два протилежні висновки про відсутність порушень та наявність таких.

З цією постановою не погодився апелянт ДПІ у м. Львові, яка звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року та винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та не відповідає усталеній судовій практиці.

Посилається на те, що у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування мають право надавати лише пільги по місцевих податках і зборах, а податок на прибуток є загальнодержавним податком і згідно з вимогами чинного законодавства органи місцевого самоврядування не мають повноважень надавати пільги з податку на прибуток.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2009 року та винести нову постанову, якою в позові відмовити повністю з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити в силу постанову Львівського адміністративного суду від 21.12.2009 року з мотивів викладених в запереченні на апеляційну скаргу № 12-2480 від 16.07.2010 року.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду справи, дослідивши та перевіривши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга є підставна і підлягає до задоволення з наступних міркувань.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією України та іншими Законами України.

У відповідності до ст. 143 Конституції України до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься затвердження відповідних місцевих бюджетів та вирішення інших питань місцевого значення, що віднесені Законом до компетенції органів місцевого самоврядування.

Пунктами 23,24,28 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключних повноважень сільських, селищних і міських рад віднесено затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету, встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах визначених законом, прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах.

Згідно ч.3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України крім законів про оподаткування.

Законом України «Про систему оподаткування»визначено вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обовязкових платежів), зокрема згідно пп. 3, п.1 ст. 14 цього Закону до загальнодержавних податків належить податок на прибуток підприємств, в тому числі дивіденди, які сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Згідно ст. 15 цього ж Закону ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, обєкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Колегія суддів вважає, що Верховна Рада України не наділяла органи місцевого самоврядування повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які б передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків.

Встановивши для позивача пільгу такого роду, орган місцевого самоврядування, Львівська міська рада, порушила норми прямої дії Конституції України, Законів України та перевищила свої повноваження. Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, тому що такий податок є загальнодержавним.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що позивачем неправомірно зменшено нараховану суму податку на прибуток на суму наданої Львівською міською радою пільги в розмірі 13915638,45 грн. чим порушено ч.3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст. 14,15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому за вказаних обставин заявлений позов є необґрунтованим, безпідставним та не підлягає до задоволення.

Згідно ст.202 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального права, що викладені вище та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому оскаржувану постанову слід скасувати і прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст.198, п.3,4 ч.1 ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у справі № 2а-6869/09 скасувати та винести нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий: В.М. Каралюс

Судді : І.Я. Олендер

В.З. Улицький