Ухвала суду № 16044767, 06.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2011 р. Справа № 34783/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Ніколіна В.В.

Старунського Д.М.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 р. по справіза позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції до Приватного підприємства «Весна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд»про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року позивач - Ужгородська міжрайонна податкова інспекція у Закарпатській області звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів - Приватного підприємства «Весна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» про стягнення коштів у розмірі 739075 607, 44 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 р. у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що згідно договорів постачання укладеними між відповідачами, товариство з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» здійснило придбання преформ ПЕТФ і кришок для закупорювання пляшок ПЕТФ у приватного підприємства «Весна», що підтверджується актами прийому - передачі на загальну суму 154 915 415,00 грн.

Вищенаведені операції з придбання товару відображені товариством з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» в податковому обліку відповідних періодів, тобто включено до складу валових витрат та до податкового кредиту. Так, товариством з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» за період березень - червень 2008 року перерахувало приватному підприємству «Весна» коштів на загальну суму - 369537803, 67 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та абз. 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-якому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору. Таким чином, договори укладені між приватним підприємством «Весна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» на думку суду першої інстанції відповідають вимогам, встановленим ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України та вважаються укладеними. Також суд першої інстанції зазначив, що згідно із ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, суд дійшов висновку, що на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що господарські операції між відповідачами фактично не проводилися. Також скаржник зазначає, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Окрім вказаного апелянт зазначає, що за оспорюваними господарськими зобовязаннями відповідачами не сплачено обовязкових платежів у бюджет, а несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку апелянта, підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, з наступних підстав:

Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно встановив, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна» (м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства «Весна» Потебенько А.С. за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Весна» з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

Даною перевіркою встановлено, що в процесі виїзних позапланових перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» з питань достовірності та повноти нарахування сум податку на додану вартість задекларованих за березень 2008 року (акт № 199/08-03/2-31154896 від 04 липня 2008 року) та за квітень 2008 року (акт « 222/08- 03/2-31154896 від 23 липня 2008 року) встановлено, що відповідно до договорів від 07 грудня 2007 року № 02/08, від 10 грудня 2007 року № ПОЗ/08, від 14 грудня 2007 року П04/08, від 15 грудня 2007 року № П05/08, від 17 грудня 2007 року № П06/08, від 19 грудня 2007 року № П07/08, від 20 грудня 2007 року № П08/08, від 24 грудня 2007 року № П09/08, від 26 грудня 2007 року№ ШО/08, від 27 грудня 2007 року № ПІ 1/08, від 28 грудня 2007 року № П12/08, від 29 грудня 2007 року № П13/08, від 03 січня 2008 року № П14/08, від 03 січня 2008 року № П15/08, від 24 березня 2008 року № П16/08 приватне підприємство «Весна» (постачальник) на підставі видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажило товариству з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» продукцію (преформи ПЕТФ (ТУУ 25.2-31158361-001-202) та кришки для закупорювання пляшок ПЕТФ (ТУУ 25.2-31158361-002-2002). Товариство з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» здійснює придбання преформ ПЕТФ кришок для закупорювання пляшок ПЕТФ, які згідно технічних умов, зазначених у договорах поставки, належать безпосередньому виробнику продукції Закритому акціонерному товариству «Юніпласт». Згідно даних договорів перехід права власності і ризиків на товар в обсязі партії поставки від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару. Згідно вищевказаних договорів постачання товариство з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» здійснює придбання преформи ПЕТФ і кришки для закупорювання пляшок ПЕТФ у приватного підприємства «Весна», при цьому відповідно до умов договорів поставка товарів здійснюється ритмічно (кожен робочий день), партіями на умовах ЕХ склад Постачальника: м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграду, буд. 122, що підтверджується актами прийому - передачі на загальну суму 154915415,00 грн. Також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» орендує складські приміщеннята офісні приміщення у закритого акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс». Вищенаведені операції з придбання товару відображені товариством з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» в податковому обліку відповідних періодів, тобто включено до складу валових витрат та до податкового кредиту. Так, товариством з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» за період березень - червень 2008 року перерахувало приватному підприємству «Весна» коштів на загальну суму - 369537803, 67 грн. Колегія суддів надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо правомірності вказаних господарських зобовязань вважає їх законними та обґрунтованими, беручи до уваги, що в силу ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Із вказаної норми вбачається, що для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання таки наслідків. Таким чином для визнання зобовязання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність таких умов: 1 вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; 2 такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; 3 мета укладення такого договору приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них, не дає підстав стверджувати, що зобовязання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що несплата податку відповідачем, на котру посилається апелянт, є підставою для застосування податкових санкцій, а не визнання господарського зобовязання, операція із здійснення якого була обєктом оподаткування, недійсним, оскільки, лише у випадку якщо умисел на ухилення від оподаткування у однієї із сторін договору існував на момент укладення договору, можна вважати, що укладаючи договір його сторона діяла з метою, що суперечить інтересам держави. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, проведені за вказаними договорами поставки господарські операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд», а тому підстави вважати, що на момент укладення договору умисел його сторін був спрямований на заподіяння шкоди публічному порядку держави немає. Вказаний висновок підтверджує й те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. Тому, колегія суддів вважає, що визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду, який би набрав законної сили, про визнання винними посадових осіб учасника (учасників) такого правочину у вчиненні злочинів повязаних із заподіянням шкоди інтересам держави. Натомість у справі, яка розглядається постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України Литвин О.Г. від 18 лютого 2010 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо службових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» в зв'язку із відсутністю даних, які вказують на ознаки злочину. Окрім зазначеного, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта як на підставу позовних вимог на неналежне оформлення товаро транспортних накладних на перевезення вантажу між сторонами договору (відповідачами по справі) (а.с. 23, 23-зворот), оскільки до завдань органів державної податкової служби, що визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема статтею 2, не належить завдання щодо контролю за наявністю транспортних документів, а тому на платника податку який перевіряється обовязок по наданню таких не покладено. Таким чином висновок апелянта про відсутність транспортних документів, які супроводжували вантаж придбаний товариством з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» у Приватного підприємства «Весна» є безпідставним.

Щодо посилань скаржника на невиправданий економічний ефект та не встановлення економічних причин придбання та продажу товару між відповідачами, то суд апеляційної інстанції вважає, що такі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки згідно ч. 1 ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тому, визначення субєктом господарювання економічної вигоди від підприємницької діяльності здійснюється ним самостійно на власний розсуд та ризик, та не належить до сфери компетенції контролюючих органів. Отже, посилання апелянта на недоцільність із економічної точки зору здійснюваних між відповідачами господарських операцій, як на ознаку їх нікчемності із застосування положень ст.ст. 215, 228 ЦК України є безпідставними.

Отже, у даному випадку, підстави для задоволення позову відсутні.

Попри це, судова колегія звертає увагу на передчасність висновків суду першої інстанції про те, що на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України, оскільки питання про дотримання строку застосування адміністративно господарських санкцій може бути предметом дослідження лише за умови встановлення підстав для застосування вказаних санкцій, які у справі що розглядається, враховуючи безпідставність доводів про нікчемність договорів укладених між Приватним підприємством «Весна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд», відсутні.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що окружний суд розглядаючи справу вірно встановив, що підстави для задоволення позову Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції відсутні, а такі висновки Закарпатського окружного адміністративного суду, як судовою колегією, доводами апелянта не спростовуються. Враховуючи вказане, судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.08.2010р. по справі№2а-423/10/0770 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді В.В. Ніколін

Д.М. Старунський