Ухвала суду № 16043840, 20.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 р. Справа № 32555/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Багрія В.М.

Заверухи О.Б.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року по справіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІС» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІС» звернувся в суд із позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 00008302/1/10072 від 21.04.2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року позов задоволено та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 00008302/1/10072 від 21.04.2010 року. Постанова суду мотивована тим, що відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, а правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати, понесені ним витрати з придбання послуг з перевезення вантажів виключно товаро-транспортними накладними. Тому, суд дійшов висновку, що позивач вправі підтвердити наявність понесених ним витрат не лише товаро-транспортними накладними, але й іншими первинними документами.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що наявність у ТзОВ «Міс» лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Тікуріла» податкових накладних, самі по собі не є підставою для включення до складу податкового кредиту, якщо господарських правовідносин у дійсності не було. Тому, на думку скаржника оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню.

Зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, з наступних підстав:

Розглядаючи справу, суд встановив, що працівниками Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МІС», за результатами якої складено Акт № 3173/23-2/22348761 від 23 грудня 2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «МІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.

На підставі Акта перевірки та Рішення про результати розгляду первинних скарг від 14.04.10 р. № 9420/10/25-005/79 (далі - Рішення результати розгляду первинних скарг) ДПІ у Залізничному районі винесено податкове повідомлення-рішення № 00008302/1/10072 від 21 квітня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ТзОВ «МІС» з податку на додану вартість, в сумі 21 131,17 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7043,72 грн.). Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення став висновок контролюючого органу про те, що сума податкового кредиту позивача не підтверджена належними первинними документами. Так зокрема, із Акта перевірки (п.п.3.1.2) вбачається, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року встановлено їх заниження (завищення) всього в сумі 87358,30 грн., на що вплинуло, зокрема, відсутність підтвердження товарно-транспортними накладними договорів-замовлень щодо транспортування ТМЦ. Зокрема здійснення господарських операцій по перевезенню вантажів, які відповідач вважає непідтвердженими, відбувалися між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, з якими позивач співпрацює тривалий час. Із ФОП ОСОБА_4 позивач співпрацював один раз, пояснює це тим, що постійні перевізники не могли забезпечити поставку вантажу.

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу про непідтверджження сум податкового кредиту, колегія суддів бере до уваги, що в силу п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що віднесення сум транспортних послуг до податкового кредиту підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, судова колегія погоджується із доводами скаржника про те, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, проте у такому випадку податковому органу слід довести, що відомості в наданих документах не відповідають дійсності.

Попри це, Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова не довела того, що господарські опрації позивача не носять реального характеру. Натомість судом встановлено, що виконання перевезення вантажів ФОП ОСОБА_4 підтверджується актом виконаних робіт від 13.02.2008 року. Надання транспортних послуг ТзОВ «Тіккуріла» передбачено договорами поставки, виконання підтверджується також актами здачі приймання робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи, а отримання лакофарбової продукції здійснювалося уповноваженими особами на підставі довіреностей. Зазначений факт підтверджується відомостями, отриманими із журналу реєстрації довіреностей ТзОВ «МІС», який вели з 2006 року по 29.09.2009 року. Реальності господарських операцій, здійснюваних позивачем, підтверджують надані для огляду в судовому засіданні оригінали та вибірково долучені судом до матеріалів справи копії договорів поставки лакофарбової продукції, укладені між ТзОВ «МІС» як постачальником та покупцями, а також та видаткові накладні, які засвідчують факт одержання позивачем лакофарбової продукції, поставленої від контрагентів зі складів у м. Києві. Отже, в звітному періоді ТзОВ «МІС», отримуючи товари та транспортні послуги, правомірно зараховувало кошти, сплачені за їх надання, до складу податкового кредиту. Натомість сам лише факт відсутності у позивача товаро транспортних накладних не може свідчити про фіктивність проведених позивачем господарських операцій, оскільки є лише порушенням законодавства про транспорт та перевезення.

За таких обставин, суд першої інстанції при розгляді справи вірно надав оцінку обставинам у справі та ухвалив судове рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року по справі№2а-5995/10/1370 без змін;

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді В.М. Багрій

О.Б. Заверуха