Ухвала суду № 16043855, 11.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2011 р. № 66821/09

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді                                         Каралюса В.М.,

суддів                                                   Олендера І.Я., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання                     Курдобі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року у справі за позовом фермерського господарства «Рідний край» до Теофіпольського відділення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання боргу безнадійним,-

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2009 року позивач фермерське господарство «Рідний край» звернувся до суду з адміністративним позовом до Теофіпольського відділення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просив визнати та списати 61240,56 грн. нарахованого та несплаченого податку з доходів фізичних осіб – безнадійним податковим боргом, у зв’язку із закінченням строку позовної давності.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року позов задоволено. Визнано заборгованість фермерського господарства «Рідний край» з нарахованого та несплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 61240,56 грн. як безнадійний податковий борг.

Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржила Красилівська міжрайонна державна податкова інспекція, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, просить таку скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі, покликаючись на норми п. 18.2. ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2.2, п. 4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 103 від 14.03.2001 р., покликається на те, що враховуючи, що сума податку з доходів фізичних осіб не є узгодженим податковим зобов’язанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (відсутня податкова декларація, дані з якої заносяться в карту особового рахунку) та в податкових органах не ведеться оперативний облік щодо податку з доходів фізичних осіб, відсутні підстави для списання безнадійного податкового боргу, оскільки такий не визначений. Тому посадовими особами під час проведення перевірок встановлено та зафіксовано в актах перевірки від 17.07.07 р. та від 26.03.2009 р., що у фермерського господарства «Рідний край» станом на 26.03.2009 р. рахується заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 119895,71 грн., яка виникла за період з 03.10.2006 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом за № 131/1701-31503440 від 26.03.2009 р. про результати невиїзної документальної перевірки правильності подання звітності за формою 1-ДФ, своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб фермерського господарства «Рідний край» у п. 3.2, 4.1 зазначено, що станом на дату складання акту перевірки сума заборгованості по податку з доходів фізичних осіб становить 119895,71 грн.

Згідно розшифровки нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2005 р. по 01.01.2009 р. борг з податку з доходів фізичних осіб станом на 01.04.2005 р. становив 47906 грн., а на травень 2006 року – 61240,56 грн.

Відповідно до пп. «в» пп. 18.2.1 п. 18.2. ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» списанню підлягає безнадійний податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовного якого минув строк давності, встановлений цим Законом.

В силу пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк давності становить 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Відповідно до п. 18.2. ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання заборгованості позивача з нарахованого та несплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 61240,56 грн. як безнадійний податковий борг.

Щодо покликань апелянта на те, що позивач протягом 2005-2006 років сплачував частково заборгованість по податку з доходів фізичних осіб, чим перервав строк позовної давності то колегія суддів відхиляє такі з наступних підстав.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. З чого випливає, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику.

Відтак, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов’язку змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, строк позовної давності позивачем не переривався.

Відтак, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року у справі № 2а-5428/09/2270 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя                               В.М. Каралюс

суддя           І.Я. Олендер

суддя                                                   В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2011 р.