Ухвала суду № 16043797, 24.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 р. Справа № 39687/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіОлендера І.Я.,

суддівУлицького В.З., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року в справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Дослідно-механічний завод «Карпати» до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000422321/3 від 13.11.2008 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2008 року позивач ВАТ «ДМЗ «Карпати» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив, з урахуванням уточнень до позовних вимог, визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області № 0000422321/3 від 13.11.2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 року заявлений позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області № 0000422321/3 від 13.11.2008 року.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, представник якої покликаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

Представник відповідача ДПІ у Миколаївському районі Львівської області в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

Представники позивача ВАТ «ДМЗ «Карпати» в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та просять її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання і т.д.

Як слідує з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Миколаївському районі Львівської області та ДПА у Львівській області було проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «ДМЗ «Карпати» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року. За результатами перевірки складено Акт від 13.05.2007 року № 279-230/00206977.

В Акті перевірки встановлено порушення податкового законодавства, п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 11.3 ст. 11, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на суму 82693,00 грн.; п.4.3. ст. 4, п.п.7.3.6. п.7.3. ст. 7, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за перевірений період в сумі 21300,00 грн.; п.п.3.1.3. п.3.1. ст. 3, п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, ст. 6, п.п. 8.1.1., п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, ст. 17, п.п. 2А ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не утримано податок з доходів фізичних осіб з доходів виплачених фізичним особам та неправильно застосовувалася соціальна пільга до працівників, в результаті чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1688,00 грн.; ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», в результаті чого донараховано податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 242,00 грн. (а.с.9-41).

На підставі Акту перевірки від 13.05.2007 року № 279-230/00206977, з урахуванням поданих ВАТ «ДМЗ «Карпати» скарг, ДПІ у Миколаївському районі прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.11.2008 року № 0000422321/3,- яким ВАТ «ДМЗ «Карпати» визначено суму податкового зобов'язання 230192,50 грн., з якої за основним платежем 76542,50 грн., за штрафними ( фінансовими санкціями ) 153650 грн. (а.с.42-82,127).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем коригувались валові витрати отримані за результатами 4-го кварталу 2006 року, валові витрати коригувались позивачем протягом 2007 року; застосування відповідачем штрафних санкцій за п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та деравними цільовими фондами» є можливим лише у разі, якщо під час документальної перевірки платника податків буде виявлено факт недоплати (заниження) податкового зобовязання, які не були усунуті на час проведення тавої перевірки, чого не було у випадку з позивачем; зобовязання нарахувати та сплатити штраф у розмірі 5% виникає у платника податків лише у разі самостійного виявлення ним сум недоплати, тобто сум заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів; відповідачем не наведено жодних посилань на будь-які періинні документи, які засвідчують факт заниження позивачем оподатковуваного прибутку за 2007 рік на суму 306170 грн. та факт витребування таких документів у позивача в ході перевірки та ненадання їх позивачем подаковому органу.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції не враховано, що при проведенні планової виїзної перевірки позивача, за результатами якої складено відповідний Акт, що зазначений вище, працівниками відповідача встановлено, що товариством за 2007 рік проведено коригування валових витрат, а саме: за 2007 рік збільшено валові витрати на суму 306170 грн.

Згідно поданих підприємством декларацій з податку на прибуток за 2007 рік у рядку 05.2 «коригування валових витрат, у тому числі самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» відображено збільшення валових витрат на суму 306170 грн.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості .про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що ні в ході проведення перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було надано будь-яких первинних документів та не надано пояснень на підтвердження проведених коригувань валових витрат. Також такі документи не були подані і під час апеляційного розгляду.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що податковим органом правомірно зроблено висновок про завищення валових витрат ВАТ «ДМЗ «Карпати» за 2007 рік у розмірі 306170 грн. та про неправомірність включення до валових витрат, не підтверджених первинними документами витрат.

Крім того, за результатами проведеної перевірки встановлено, що позивачем ВАТ «ДМЗ «Карпати» порушено п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Позивачем у податковому обліку за І та II квартали 2007 року у складі валового доходу не відображено попередньої оплати від фактичної реалізації продукції нерезиденту у розмірі 434470 грн., внаслідок чого ним несвоєчасно сплачено податок на прибуток.

При цьому у декларації з податку на прибуток за 2007 рік валовий дохід від операцій з реалізації товарів нерезиденту відображено у повному обсязі з урахуванням попередньої оплати, при цьому позивач покликався на те, що у нього, як платника податку на прибуток є можливість відобразити виправлення помилок одним із двох способів: в уточнюючому розрахунку чи у поточній декларації, що ним і було зроблено, а тому вважає, що на момент проведення перевірки факт недоплати податкового зобов'язання товариством було усунуто, тому для застосування штрафних санкцій контролюючим органом не було підстав.

Так, дійсно, право платника на виправлення самостійно виявленої помилки у показниках раніше поданої податкової декларації шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, передбачено пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак при цьому пунктом 17.2 ст. 17 цього Закону одночасно встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з такого податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Як вбачається з поданої декларації з податку на прибуток позивача за 2007 рік (а.с.84) у рядку 22 - сума штрафу, самостійно нарахованого у зв'язку з виправленням помилок, стоїть прочерк, відтак це прямо доводить, що позивачем ВАТ «ДМЗ «Карпати» в порушення п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не нараховано штраф у розмірі п'яти відсотків від суми заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у попередніх періодах.

Звідси є обґрунтованими доводи відповідача про те, що правомірність виправлення самостійно виявленої платником податків помилки, а отже і відсутність підстав для того, щоб вважати таку помилку наявною на момент перевірки платника контролюючим органом, обумовлюється одночасним дотриманням платником вимог п. 5.1 ст. 5 та п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо порядку нарахування штрафних санкцій за порушення, встановлені згідно акту перевірки, то колегія суддів вважає, що таке нарахування не суперечить вимогам п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 вказаного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як зазначено у листі ДПА України від 01.10.2002 № 15109/7/11-1317 «Про окремі питання застосування штрафних санкцій», наведеним підпунктом Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вираз «такої суми», до якої застосовується обмежувальний критерій - не більше п'ятдесяти відсотків та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ототожнюється з виразом «суми недоплат», виходячи з якої нараховується сума штрафу у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів. Вираз «такої суми» у контексті підпункту 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону не може ототожнюватися із загальною сумою недоплати за окремим податком. У зв'язку з цим податковим органом нараховується відповідна кількість штрафів, виходячи із суми недоплати за підсумками кількох податкових періодів, в яких було встановлено недоплату, а не один штраф виходячи із загальної суми недоплати.

Листом ДПА України від 14.02.2006 № 2749/7/23-1017/68 надано роз'яснення щодо порядку застосування до платників податків штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом № 2181-ІІІ. Зокрема зазначено, що пунктом 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110 визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди. При цьому, якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні санкції у порядку та в розмірах, визначених п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ та підпунктом 6.1.3 п.6.1 п.6 вищенаведеної Інструкції № 110.

Як правильно вказує відповідач факт недоплати встановлено лише у І та II кварталах 2007 року, тому за кожен період недоплати нараховано штрафні санкції у порядку та в розмірах, визначених п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме за І квартал 2007: 162497 грн. х 10% х 5 = 81249 гри., де 5 - кількість податкових періодів, у яких виявлені суми недоплат; за II квартал 2007: 181003 грн. х 10% х 4 = 72401 грн., де 4 - кількість податкових періодів, у яких виявлені суми недоплат, відтак загальна сума штрафної санкції в розмірі 153650 грн. визначено податковим органом правильно.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявлених вимог з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року в справі № 2а-8108/08/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Дослідно-механічний завод «Карпати» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.З.Улицький

Р.М.Шавель

Постанова в повному обсязі складена 27.05.2011 року.