Ухвала суду № 16043033, 24.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 р. Справа № 81885/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Олендера І.Я., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ "УПГ-Інвест" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року за позовом ТзОВ "УПГ-Інвест" до державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області про скасування податкового повідомлення рішення №0002211500/0 від 25.06.2009 року,-

встановила:

У липні 2009 року позивач звернувся з позовом Державної податкової інспекції в Кіцманському районі Чернівецької області про скасування податкового повідомлення рішення №0002211500/0 від 25.06.2009 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що ТОВ "УПГ-Інвест" 19.05.2009 року подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, по якій заявлено до відшкодування на рахунок суму податку на додану вартість в розмірі 1 117 900 грн. та подано розрахунок суми бюджетного відшкодування. На підставі чого, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 19.06.2009 року №249/1500/33418719.

Не погодившись з висновками акту, позивачем 23.06.2009 року надіслані заперечення до акту перевірки, згідно відповіді відповідача від 25.06.2009 року заперечення залишені без задоволення і прийнято податкове повідомлення-рішення №0002211500/0, яким повідомляється, що на підставі п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок на додану вартість" виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанову суду оскаржило ТзОВ "УПГ-Інвест". Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено наступне:

ТОВ "УПГ-Інвест" зареєстроване платником податку на додану вартість в ДПІ у Кіцманському районі 04.04.2008 року згідно свідоцтва платника ПДВ №100187828. Оскільки позивач був сільськогосподарським підприємством, то 01.01.2009 року зареєструвався як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, про що свідчить свідоцтво, дота початку дії свідоцтва з 06.02.2009 року.

19.05.2009 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, по якій заявлено до відшкодування на рахунок суму податку на додану вартість в розмірі 1 117 900 грн. та подано розрахунок суми бюджетного відшкодування. На підставі цього працівниками ДПІ у Кіцманському районі було проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 19.06.2009 року №249/1500/33418719.

Не погодившись з висновками акту, позивачем 23.06.2009 року надіслані заперечення до акту перевірки, згідно відповіді відповідача від 25.06.2009 року заперечення залишені без задоволення і прийнято податкове повідомлення-рішення №0002211500/0, яким повідомляється, що на підставі п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок на додану вартість" виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначається Законом України "Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон).

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодування з нього (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено у пункті 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2 цього пункту Закону бюджетному відшкодуванню підлягає від2ємне значення податку, яке дорівнює сумі, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді їх постачальником. 19 травня 2009 року апелянт подав розрахунок суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2009 року, згідно з яким вона становила 1 117 900 грн.

Як зазначено у підпункті 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону, не має права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка була зареєстрована як платник ПДВ менше ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на таке відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяці менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання чи спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Законом, календарний квартал з урахуванням, зокрема, того, що в разі реєстрації особи платником податку з дня, іншого ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Таким чином право на бюджетне відшкодування у суб'єкта господарювання виникає через 12 календарних місяців від дня його реєстрації як платника податку в останній день повного календарного місяця. При цьому календарним місяцем є місяць за календарним, тобто період із першого по останній день кожного місяця календарного року.

Оскільки позивача зареєстровано платником податку 04.04.2008 року, відповідач правомірно відмови йому у бюджетному відшкодуванні і прийняв податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про те, що відповідач у акті про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 19.06.2009 року вірно зазначив, що на підставі п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підлягає виключенню з податкового кредиту сума 1643 грн., оскільки це сума податку, яка сплачена у зв'язку з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, які не призначені для використання в господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що відповідач вірно прийшов до висновку в Акті, що залишок податкового кредиту в сумі 1116247 грн. підлягає перенесенню із повної (загальної) декларації у скорочену декларацію.

Крім того, позивач самостійно провів таке коригування у серпні 2009 року за червень 2009 року про що свідчить уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої).

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ТзОВ "УПГ-Інвест" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року у справі №2а-847/09/2470 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.05.2011 року