Ухвала суду № 16042525, 11.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 р. Справа № 70949/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2009р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

17.12.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Укренергоінвест» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Залізничному районі м.Львова № 000972302/0/12672 від 23.04.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 16884 грн. основного платежу та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8442 грн.; № 0000962302/0/12671 від 23.04.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 5351 грн. основного платежу та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2676 грн. (а.с.1-2).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2009р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.177-182).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Укренергоінвест», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.184-189).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що в акті перевірки невірно відображені проведені господарські операції товариства, оскільки легковий автомобіль не був переданий в оренду позивачу, а використовувався власником у службових цілях; при такому використанні автомобіля не відбувається надання права керування іншій фізичній особі, через що оформлення тимчасового реєстраційного талону не є обовязковим. У звязку з фактичним використанням вказаного легкового автомобіля в господарській діяльності, платник податків має право на валові витрати в сумі компенсації за використання автомобіля в службових цілях.

Стосовно донарахування податку на додану вартість вказує на те, що на момент оформлення податкової накладної ТзОВ ВКФ «Славія» було платником податку на додану вартість, вказана накладна оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства; придбаний газ був використаний платником податків в господарській діяльності, а тому останнім правомірно сформовано податковий кредит по вказаній господарській операції.

Разом з тим, на розглядувані правовідносини не поширюються норми постанови КМ України № 1729 від 27.12.2001р. «Про забезпечення споживачів природним газом», оскільки останні торкаються порядку постачання природного газу за регульованим тарифом державними підприємства і не торкається діяльності приватних підприємств. За таких умов позивач здійснював постачання природного газу за нерегульованим тарифом, а тому застосування нульової ставки податку на додану вартість при продажу природного газу приватними підприємствами за нерегульованими тарифами є неправомірним.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 25.02.2008р.-28.03.2008р. відповідачем ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведена виїзна планова перевірка ТзОВ «Укренергоінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.09.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 550/23-2/32568996 від 04.04.2008р. (а.с.4-57).

Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», через що завищено валові витрати в сумі 16700 грн. внаслідок включення до складу валових витрат компенсації за орендований автомобіль у фізичної особи без підтверджуючих документів, а також в сумі 4700 грн. за період 01.01.2006р.-30.09.2007р. через зайве включення 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів, які використовувалися для легкових автомобілів.

Окрім цього, в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.6, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижені податкові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 16884 грн., оскільки операції з придбання імпортного газу не обкладаються податком в розмірі 20 відсотків, при цьому видана постачальником газу податкова накладна не відповідає вимогам закону.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 000972302/0/12672 від 23.04.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 16884 грн. основного платежу та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8442 грн. та № 0000962302/0/12671 від 23.04.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 5351 грн. основного платежу та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2676 грн. (а.с.58, 59).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань скарги позивача щодо донарахування податкових зобовязань були відхилені, про що податковими органами прийняті відповідні рішення про результати розгляду скарг (а.с.60-80).

Підставою для визначення податкових зобовязань контролюючим органом, які також були покладені в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, слугували наступні обставини.

Проведеною перевіркою зясовано, що підприємством включено до складу валових витрат компенсацію за використання легкового автомобіля, що належить керівнику товариства та вартість пально-мастильних матеріалів для цього автомобіля, при цьому будь-які первинні документи по вказаним операціям податковому органу не представлені (а.с.107-145).

Також у січні 2006 року позивачем придбано в ТзОВ ВКФ «Славія» природний газ в кількості 200 тис.куб.м, в ціну придбання якого включено податок на додану вартість; при цьому вказаний газ за ланцюгом постачання імпортувався ДК «Газ України» на територію України з Туркменістану (а.с.102-106, 150-154).

Аналізуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріалами справи стверджується, що господарська операція по використання належного керівникові підприємства легкового автомобіля в службових цілях не підтверджена первинними бухгалтерськими документами, а саме: відповідним договором використання транспортного засобу, актами прийому-передачі наданих послуг та іншими документами, якими підтверджується факт отримання послуг.

Відсутність вказаних документів викликає сумнів в правомірності відображення у бухгалтерському та податковому обліках витрат за користування автомобілем (компенсація власнику автомобіля) та на придбання пально-мастильних матеріалів для цього автомобіля.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції щодо завищення платником податків валових витрат по вказаних операціях.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (із змінами та доповненнями) визначено, що у 2006 році операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідно до п.2 постанови КМ України № 1729 від 27.12.2001р. «Про забезпечення споживачів природним газом» потреба в природному газі промислових споживачів та інших субєктів господарської діяльності може задовольнятися з ресурсів газу НАК «Нафтогаз України», отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.

Таким чином, операції з продажу імпортованого природного газу повинні оподатковуватися за правилами, встановленими ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», із складанням окремих податкових накладних з нульовими податковими зобовязаннями з ПДВ (абз.2 пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Додатково колегія суддів враховує, що згідно ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який б регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03.10.1997р. у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на всій території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» є загальними щодо розглядуваних правовідносин, проте перевагу при застосуванні закону мають спеціальні норми. Такими є положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Звідси слідує, що норма ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», як спеціальна норма, має перевагу при застосуванні, а отже, повинна застосовуватися у наведеній ситуації.

Таким чином, в порушення вимог наведених актів податкова накладна, отримана ТзОВ «Укренергоінвест», оформлена в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Також слід врахувати, що матеріалами справи стверджується й те, що згідно рішень судів договірний контрагент ТзОВ ВКФ «Славія» з 22.06.2006р. визнаний банкрутом та 12.04.2007р. на підставі запису державного реєстратора знятий з обліку; в порушенні кримінальної справи стосовна керівника вказаного підприємства за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, відмовлено на підставі п.8 ст.6 КПК України у звязку із смертю особи (а.с.4-57).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту по операціям з придбання імпортованого природного газу.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.6, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги правомірність нарахування штрафних санкцій та їх відповідність вимогам ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заявлений позивачем позов про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2009р. в адміністративній справі № 2а-9931/08/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос