Ухвала суду № 16042523, 11.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 р. Справа № 35551/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2009р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Е Ван Вайк І Моя Логістик» до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської обл., третя особа Управління Державного казначейства у Золочівському районі Головного управління Державного казначейства України у Львівській обл., з участю прокуратури Львівської обл., про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.11.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Е Ван Вайк І Моя Логістик» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Золочівському районі Львівської обл. № 0000342301/0 від 06.06.2008р.; зобовязати податковий орган надати органу державного казначейства висновок про відшкодування суми податку на додану вартість /ПДВ/, заявленої до відшкодування у березні 2008 року, у розмірі 347923 грн. на поточний рахунок підприємства (а.с.3-5).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2009р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської обл. № 0000342301/0 від 06.06.2008р.; зобовязано податковий орган надати Управлінню Державного казначейства у Золочівському районі Львівської обл. висновок про відшкодування суми ПДВ, заявлену позивачем у березні 2008 року в розмірі 347923 грн. на користь позивача; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с.234-238).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Золочівському районі Львівської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.240-242).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що проведеною перевіркою встановлено безпідставне заявлення за лютий 2008 році суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 95000 грн.; також згідно декларації з ПДВ позивачем безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування суму податку в розмірі 117681 грн. (що повторно включає суму ПДВ 95000 грн.), також позивачем безпідставно включено до Розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 230242 грн., при цьому підприємством не заявлено суми бюджетного відшкодування з наведеного податку по періодах (по сумах податкового кредиту, отриманого та оплаченого постачальникам), чим самостійно втрачено право на отримання такого відшкодування.

Також наголошує на тому, що при проведенні перевірки підтверджуючі документи (копії податкових накладних та вантажних митних декларацій) платником податків не надавалися.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 15.05.2008р.-23.05.2008 відповідачем ДПІ у Золочівському районі Львівської обл. проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Е Ван Вайк І Моя Логістик» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2008 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 19/23-33278512 від 27.05.2008р. (а.с.6-25).

Проведеною перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року в розмірі 347923 грн., чим порушені вимоги пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 06.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року на суму 347923 грн. (а.с.26).

Підставами для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ згідно спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом визначено те, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, за даними платника складає 347923 грн., а саме по періодах: травень 2007 року - 30930 грн., липень 2007 року - 40103 грн., серпень 2007 року - 44770 грн., грудень 2007 року - 23908 грн., січень 2008 року -90531 грн., лютий 2008 року - 117681 грн.

При цьому відповідачем зазначається, що вищенаведена сума бюджетного відшкодування за березень місяць 2008 року включає суму 95000 грн., яку податковим органом визначено як безпідставно заявлену до відшкодування у звітному періоді лютий 2008 року, чим позивачем порушено вимоги пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року мала позитивне значення, а не від'ємне, як вимагає пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також за твердженням податкового органу позивачем безпідставно включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування податок в розмірі 230242 грн., в тому числі травень 2007 року - 30930 грн., липень 2007 року - 40103 грн., серпень 2007 року - 44770 грн., грудень 2007 року - 23908 грн., січень 2008 року - 90531 грн., оскільки частина від'ємного значення, розрахованого згідно з пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, не заявлялась платником у рядку 25 поданих декларацій, через що останнім зроблено висновок про втрату права позивачем на отримання такого відшкодування.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що із змісту Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 вказаного Закону.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача про самостійну втрату права позивачем на отримання бюджетного відшкодування, оскільки законодавець не визначає підстав, з яких платник податку вважається таким, що самостійно втратив право на отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що частково відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин):

пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно листа ДПА України № 14110/5/16-1116 від 28.11.2005р. залишок від'ємного значення податку після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари (послуги) в частині від'ємного значення податку.

Системний аналіз вищевказаних норм вказує на те, що чинне законодавство (як й діюче на момент виникнення спірних відносин) не ставить настання права на бюджетне відшкодування в залежність від звітного періоду та не обмежує суми бюджетного відшкодування звітним періодом, тобто не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли в отримувача товару виникло зобовязання перед постачальниками, а визначає, що суми податку на додану вартість мають бути сплачені у попередніх податкових періодах постачальникам товарів.

Наведеними нормами, що регламентують порядок розрахунку належної до сплати в бюджет суми ПДВ або її бюджетного відшкодування, встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення різниці між показниками податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ, який дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не частина суми оплаченого податкового кредиту за минулий податковий період. У вищевказаній нормі даного Закону не зазначається, що бюджетному відшкодуванню підлягають суми ПДВ, сплаченого в попередньому періоді виключно від здійснених у цьому періоді господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідно до вимог вищевказаного порядку розрахунку належної до сплати в бюджет суми ПДВ або її бюджетного відшкодування проведення бюджетного відшкодування визначається наступними обовязковими вимогами, а саме:

* наявністю відємного значення суми ПДВ, розрахованої згідно з пп.7.7.1 Закону;

* обмеженням при заявленні до бюджетного відшкодування відємного значення суми ПДВ в розмірі суми податку, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Також податкове законодавство не містить норм, які б у спірному правовідношенні прямо вказували на порушення з боку платника податків формування податкового кредиту та дозволяли зменшувати суму бюджетного відшкодування.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає, що у разі фактичної несплати платником податку у попередніх звітних податкових періодах сум ПДВ, підтверджених виданими податковими накладними, такий платник податку втрачає право на бюджетне відшкодування в наступному податковому періоді з включенням цих сум до складу податкового кредиту; в подальшому при підтвердженні фактичної сплати бюджетне відшкодування є можливим.

В частині доводів апелянта про неврахування позивачем під час подання податкової декларації з ПДВ за березень 2008 року висновків попереднього Акта камеральної (невиїзної) перевірки № 4/15-212/33278512 від 11.04.2008р. колегія суддів враховує, що відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Із аналізу зазначеної норми вбачається, що акт перевірки не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не є рішенням в розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Таким чином, акт перевірки не має обов'язкового характеру для платника податків, а викладені в ньому обставини можуть бути лише підставою для прийняття керівником податкового органу відповідного рішення.

У зв'язку з тим, що ДПІ у Золочівському районі Львівської обл. не було прийнято відповідне повідомлення-рішення, а сам акт перевірки не може містити імперативних приписів, тому зазначені у ньому висновки не породжують жодних правових наслідків для платника податку.

Також будь-якого обґрунтування вказаних порушень податковим органом не наведено, а тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними.

Окрім цього, позивачем представлено первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування за спірні періоди, тому доводи апелянта про відсутність права в платника податків на останні не відповідають обставинам справи.

Таким чином, ТзОВ «Е Ван Вайк І Моя Логістик» не порушувало вимог пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які з достовірністю підтверджують доводи, викладені в позовній заяві, та обґрунтовують неправомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської обл. № 0000342301/0 від 06.06.2008р. є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Разом з тим, в частині позовних вимог про зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок на суму податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, суд першої інстанції помилково виходив з того, що такі підлягають судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вимога про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню, не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. Через те, що в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням наведеного, провадження в частині позовних вимог про зобовязання податкового органу надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню, підлягає закриттю.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права при вирішенні вимог про зобовязання податкового органу надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню, через що оскаржувану постанову в частині цих вимог слід скасувати і закрити провадження.

В решті постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.п.1, 4 ч.1 ст.198, ст.200, ч.1 ст.203, п.п.1, 4 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської обл. задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2009р. в частині вирішення позовних вимог про зобовязання Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської обл. надати органу державного казначейства висновок на суму грошових коштів, що підлягає бюджетному відшкодуванню, - скасувати та провадження у цій частині справи - закрити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос