Ухвала суду № 16042368, 05.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2011 р. Справа № 8915/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.,

при секретарі судового засідання Зубач Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі до міського комунального підприємства «Перемишляниводоканал» про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів, -

В С Т А Н О В И Л А:

09 грудня 2010 року, Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі до міського комунального підприємства «Перемишляниводоканал» про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів відповідача.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що у відповідача наявна податкова заборгованість перед бюджетом в розмірі 638 938,76 грн. За поданням начальника ВПМ ДПІ у Буському районі від 07.12.2010 року, про застосування адміністративного арешту до відповідача, в. о. начальником ДПІ у Перемишлянському районі прийнято рішення за № 11373/24-0 від 08.12.2010 р. про застосування адміністративного арешту активів платника податків, яким керуючись п. п. 9.3.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано умовний адміністративний арешт активів відповідача. У звязку з порушенням відповідачем правил передбачених абзацом «а» п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та з метою погашення податкового боргу адміністративний арешт активів відповідача слід продовжити на строк до 5520 год.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відсутні правові підстави для продовження адміністративного арешту активів відповідача, оскільки наявність податкової заборгованості не може бути єдиною підставою для застосування арешту активів платника податків. Крім того, позивачем не обґрунтовано строк продовження арешту, а також і те, що накладення такого арешту на активи відповідача може призвести до припинення водопостачання споживачів.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем Державною податковою інспекцією у Перемишлянському районі, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову.

В поданій апеляційні скарзі зокрема зазначено, що позиція суду першої інстанції, що придбання товарно-матеріальних цінностей та укладання договору про використання директором власного легкового автомобіля для ділових поїздок в робочі та позаробочі години з використанням паливно-мастильних матеріалів та поточного ремонту з коштів відповідача при наявності податкового боргу необхідне міському комунальному підприємству «Перемишляниводоканал» для забезпечення життєдіяльності та непотребувало узгодження з податковим органом суперечить пункту «а» п. п. 9.1.2 п 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та є порушенням п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що міське комунальне підприємство «Перемишляниводоканал» є міською комунальною власністю Перемишлянської міської ради, підпорядковується Перемишлянській міській раді. Метою діяльності підприємства є задоволення потреб споживачів у водопостачанні та водовідведенні (А. с. 7-8).

За поданням начальника ВПМ ДПІ у Буському районі від 07.12.2010 року про застосування адміністративного арешту до відповідача в. о. начальником ДПІ у Перемишлянському районі прийнято рішення за № 11373/24-0 від 08.12.2010 р. про застосування адміністративного арешту активів платника податків, яким керуючись п. п. 9.3.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано умовний адміністративний арешт активів відповідача (А. с. 21-22).

З довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обовязкових платежів), що контролюються ДПІ у Перемишлянському районі № 11386/19-032 від 08 грудня 2010 року вбачається, що станом на 08 грудня 2010 року заборгованість МКП «Перемишляниводоканал» по податках, зборах та обовязкових платежах становить 638938 грн. 76 коп. (А. с. 24).

За результати проведеної позивачем перевірки стану збереження активів МКП «Перемишляниводоканал», які перебувають в податковій заставі від 28 вересня 2010 року, за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2010 року, складено акт № 6/2401/25231485 від 10 листопада 2010 року, в якому зокрема зазначено, що описане майно, яке вказане в актах опису є в наявності та збережено в належному стані. Водночас, у згаданому Акті вказано, що відповідачем без згоди ДПІ у Перемишлянському районі, при наявному податковому боргу, придбано ряд товарно-матеріальних цінностей, зокрема, паливо-мастильні матеріали, автошини, лічильники води, металопластикові конструкції. Крім того, Перемишлянською міською радою укладено договір від 01 квітня 2009 року на використання власного легкового автомобіля Тойота Ауріс д. н. з. НОМЕР_1 директором МКП «Перемишляниводоканал» ОСОБА_2 для ділових поїздок в робочі, позаробочі години та відрядження з використанням бензину А-95, мастил та поточний ремонт автомобіля з коштів МКП «Перемишляниводоканал» (А. с. 12-14).

Згідно із п. п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи.

Згідно із п. п. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону. Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Підпунктом «а» п. п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується, зокрема, що платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону.

Підпунктом 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Згідно із п. п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті «б» підпункту 8.6.1 цього пункту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбані відповідачем товарно-матеріальні цінності, а також укладений договір про використання власного автомобіля є необхідними для забезпечення життєдіяльності підприємства, а тому, твердження апелянта про порушення відповідачем вимог п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що можливість проведення операцій з використання коштів при закупівлі матеріальних ресурсів для виробничих потреб платника податків без узгодження з податковим органом передбачено п. п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, всупереч вимогам ст. 71 КАС України, позивачем не доведено наявності обґрунтованих підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на недослідження судом першої інстанції питання спірності боргу, оскільки таке не є предметом доказування в даній справі та не спростовує висновку щодо відсутності обґрунтованих підстав для продовження строку адміністративного арешту активів відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що позивач діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Узагальнюючи викладене, колегія суддів переконана, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року в справі № 2а-11727/10/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. М. Ліщинський

Р. М. Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 10 травня 2011 року