Ухвала суду № 16041755, 12.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 р. Справа № 25713/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року в справі за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України, в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до Державної податкової інспекції у місті Львові та Головного управління державного казначейства України у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Львові та Головного управління державного казначейства України у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000492301/2/17174 від 09.10.2009 року (№0000492301/1/13149 від 05.08.2009 року, №0000492301/0/8134 від 19.05.2009 року); №0000982301/1/21045 від 07.12.2009 року (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009 року); №0000462301/2/17175 від 04.10.2009 року (№0000462301/1/12336 від 23.07.2009 року, №0000462301/0/7891 від 14.05.2009 року) та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 4669548,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що має право на відшкодування податку на додану вартість за червень 2008 р. - на суму 497195,52 грн., липень 2008 р. - на суму 414849,55 грн., вересень 2008 р. - на суму 416528,89 грн., жовтень 2008 р. - на суму 47860,00 грн., листопад 2008 р. - на суму 300611,56 грн., грудень 2008 р. - на суму 260963,22 грн., січень 2008 р. - на суму 23529,60 грн.; січень 2008 р. - на суму 155327,31 грн.;, лютий 2008 р. - на суму 10729,62 грн., березень 2008 р. - на суму 35330,05 грн., квітень 2008 р. - на суму 35530,33 грн., травень 2008 р. - на суму 119753,97 грн., червень 2008 р. - на суму 49127,73 грн., липень 2008 р. - на суму 212217,97 грн., серпень 2008 р. - на суму 85703,25 грн., вересень 2008 р. - на суму 24251,65 грн., жовтень 2008 р. - на суму 32752,24 грн., листопад 2008 р. - на суму 11916,70 грн., грудень 2008 р. на суму 35554,14 грн., січень 2009 р. - на суму 634506,73 грн., лютий 2009 р. - на суму 52084,55 грн., березень 2009 р. - на суму 39973,94 грн., квітень 2009 р. - на суму 466666,67 грн., травень 2009 р. - на суму 232775,41 грн., червень 2009 р. - на суму 346178,24 грн.; січень 2009 р. - на суму 127629,31 грн. Вважає, також що має право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та його наступне бюджетне відшкодування у вказаних податкових періодах, незалежно від факту сплати цього податку до бюджету за аналогічні податкові періоди своїми контрагентами за договорами ТзОВ «Тисом», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ВАТ НТК «Електронприлад», ТзОВ КНІФ «Композит», ТзОВ «Укренерго», ТзОВ «Західний авіаційний центр», МПП «Шаір В», ПП «СВ Трейдінг», ПП «Стимул» та іншими, та їх контрагентами по ланцюгах. Стверджує, що останні мають самостійні розрахунки з бюджетом із цього виду податку, самостійні зобов'язання по його сплаті та самостійне право на відшкодування з бюджету у порядку, передбаченому законом. Вказує, що сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього та сплачується за підсумками відповідного періоду. Також зазначає, що у січні 2009 року мав право на відшкодування податку на додану вартість в сумі 1075484,00 грн., а не в сумі 947854,69 грн., оскільки саме 1075484,00 грн. сплачено постачальникам товарів у попередньому податковому періоді - грудні 2008 р. Тому безпідставною є відмова у відшкодуванні податку на додану вартість на суму 127629,31, грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року адміністративний позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000492301/2/17174 від 09.10.2009 року (№0000492301/1/13149 від 05.08.2009 року, №0000492301/0/8134 від 19.05.2009 року); №0000982301/1/21045 від 07.12.2009 року (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009 року); №0000462301/2/17175 від 04.10.2009 року (№0000462301/1/12336 від 23.07.2009 року, №0000462301/0/7891 від 14.0,5.2009 року), винесені Державною податковою інспекцією в місті Львові.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі покликається на те, що виходячи із суті податку на додану вартість, право на формування податкового кредиту та його подальше відшкодування виникає лише після оплати податкових накладних на підставі яких його було сформовано та після фактичного надходження сум податку на додану вартість до Державного бюджету України за аналогічні попередні податкові періоди від зазначених контрагентів позивача і їх постачальників по ланцюгах. У зв'язку з цим вважає, що не підлягає бюджетному відшкодуванню у січні - грудні 2008 року та січні - червні 2009 року сума 4541918,84 грн., оскільки вона фактично не надійшла до бюджету в обсязі, отриманому постачальниками товарів від позивача. Також зазначає, що безпідставним є бюджетне відшкодування у січні 2009 року суми 127629,31 грн., оскільки сплачений постачальникам в ціні товару податок у грудні 2008 року лише в сумі 947854,69 грн. стосується оплати за податковими накладними попередніх періодів. Не охоплюється податковими накладними попередніх періодів різниця в оплаті на суму 127629,31 грн. Вважають безпідставним бюджетне відшкодування в загальній сумі 4669548,15 грн..

В судовому засіданні представник апелянта, вимоги апеляційної скарги доповнив, оскільки прокурор не може здійснювати представництво інтересів в інтересах Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», а тому даний позов слід залишити без розгляду.

У ході апеляційного розгляду представники апелянта ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали пояснення та просять задовольнити апеляційну скаргу.

Представники ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» Мармур М.В. та Ларіонов Р.О. у ході апеляційного розгляду надали пояснення та просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Львові проведено невиїзні документальні перевірки з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за 2007 - 2008 роки, січень - травень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень - грудень 2008 року, січень - червень 2009 року.

За результатами перевірки складено акти за №162/23-4/07684556 від 18.05.2009 р. та № 340/23-4/07684556 від 18.09.2009 р.

З даного акту перевірки №162/23-4/07684556 від 18.05.2009 р. вбачається, що між ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (покупцем) та ТзОВ «Тіком» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу запасних частин та комплектуючих виробів до літаків за № 8-АР від 17.09.2007 р. та додаткову угоду до нього № 1 від 10.10.2007 р. На підставі вказаного договору ТзОВ «Тіком» протягом січня, березня - вересня, листопаду 2008 року відвантажило обумовлений договором товар, та виписало чотирнадцять видаткових накладних та чотирнадцять податкових накладних на загальну суму 13019164,01 грн., у т.ч. ПДВ 2169860,70 грн. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено ТзОВ «Тіком» до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень, березень - вересень, листопад 2008 року.

Також ДПІ у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2009 р., про що було складено акт за №151/23-4/07684556 від 27.04.2009 р.

На підставі зазначених актів винесено відповідні податкові повідомлення-рішення №00004923.01/2/17174 від 09.10.2009 р. (№0000492301/1/13149 від 05.08.2009 р., №0000492301/0/8134 від 19.05.2009 р.); №0000982301/1/21045 від 07.12.2009 р. (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009 р.) та №0000462301/2/17175 від 04.10.2009 р. (№ 0000462301/1/12336 від 23.07.2009 р., № 0000462301/0/7891 від 14.05.2009 р.).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що На підставі отриманих податкових накладних ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» сформувало податковий кредит січня, березня - вересня, листопаду 2008 року на загальну суму 2169860,70 грн. З акту перевірки вбачається, що оплата товару по вказаних податкових накладних відбулась у травні 2008 р. на суму 5045306,90 грн. в т.ч. ПДВ 840884,48 грн. (податковим органом частково зараховано оплату суми ПДВ в розмірі 497195,52 грн.), у червні 2008 р. на суму 2489097,22 грн. в т.ч. ПДВ 414849,55 грн., у серпні на суму 2499173,35 грн. в т.ч. ПДВ 416528,89 грн., у вересні на суму 287160,00 грн. в т.ч. ПДВ 47860,00 грн., у жовтні на суму 1803669,33 грн. у т.ч. ПДВ 300611,56 грн., у листопаді на суму 1565779,19 грн. в т.ч. ПДВ 260963,22 грн., у грудні на суму 2489097,22 грн. в т.ч. ПДВ 414849.55 грн. Загальна сума оплати по вказаних податкових накладних склала 1961538,34 грн. та була включена ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до сум бюджетного відшкодування у червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 р. та січні 2009 р.

За результатами аналізу даних картки особового рахунку ТзОВ «Тіком» та показників декларацій з. ПДВ за відповідні періоди, податковим органом було встановлено, що внаслідок наявної у ТзОВ «Тіком» суми податкового кредиту, фактично сплачено" до державного 'бюджету лише 25402,00 грн. Також встановлено, що по вказаних поставках товару ТзОВ «Тіком» є посередником, а постачальником матеріалів є ТзОВ «Комерційна фірма «Скіф-ЛТД» та ТзОВ «Фірма Порада ЛТД». За проведеними господарськими операціями із ТзОВ «Тіком», останніми сплачено до бюджету 15201,00 грн. та 5916,00 грн. відповідно. На підставі наведеного в акті перевірки зроблено висновок, що ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 2169860,70 грн., у т.ч. за січень 2008 р. на суму 46259,76 грн., березень 2008 р. на суму 387490,53 грн., квітень 2008 р. на суму 15340,00 грн., травень 2008 р. на суму 48105,23 грн., червень 2008 р. на суму 414849,55 грн., липень 2008 р. на суму 208322,36 грн., серпень 2008 р. на суму 416528,89 грн., вересень 2008 р. на суму 348471.56грн., листопад 2008 р. на суму 284492,82 грн. В результаті цього, на думку ДПІ в м.Львові, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування (з врахуванням суми фактичної оплати постачальнику ТзОВ «Тіком») на загальну суму 1961538,34 грн. (в т.ч. за червень 2008 р. - на суму 497195,52 грн., за липень 2008 р. - на суму 414849,55 грн., за вересень 2008 р. - на суму 416528,89 грн., жовтень 2008 р. - на суму 47860,00 грн., за листопад 2008 р. - на суму 300611,56 грн., за грудень 2008 р. - на суму 260963,22 грн., за січень 2009 р. - на суму 23529,60 грн.) та завищено залишок від'ємного значення (ряд. 26 декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 208322,36 грн., а тому, позивачем, на думку ДПІ в м. Львові, порушено п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналогічні порушення встановлені ДПІ в м.Львові і в акті перевірки № 340/23-4/07684556 від 18.09.2009 р. Так, протягом лютого - грудня 2007 р., січня - грудня 2008 р., січня - травня 2009 р. ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» отримало від постачальників ПП «Ренко-Плюс», ПП «Бі-Трейд», ТзОВ «Омега-Люкс», ПП «СВ Трейдінг», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Торгова компанія «Геніус», ТзОВ «Влада Дон», МПП «Шаір В», ВАТ НТК «Електронприлад», ПП «Стимул», НВК «Квант», ТзОВ КНІФ «Композит», ПП «Сігма Груп», ПП «Юрма Плюс», ТзОВ «Галілея», ТзОВ «Укренерго», ПП «Глобал Люкс», ПП «Пролог», ПП «Комфорт АВС», ПП «Ільвест Плюс», ТзОВ «Західний авіаційний центр», ТОВ «Тіком» товар, передбачений умовами відповідних договорів. На підставі отриманих податкових накладних, ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» сформувало податковий кредит у вказаних періодах на загальну суму 3000638,09 грн.. Також, з акту перевірки вбачається, що загальна сума оплати товару по вказаних податкових накладних склала 2580380,49 грн. та була включена ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до сум бюджетного відшкодування у січні - грудні 2008 р. та січні - червні 2009 р.. За результатами аналізу даних особових рахунків у відповідних періодах постачальників товару та їх контрагентів по ланцюгах, податковим органом було встановлено що, отримана у ціні товару сума податку на додану вартість була лише частково перерахована останніми до державного бюджету. При цьому, сплачена до державного бюджету сума податку на додану вартість була меншою, ніж сума, отримана в ціні товару. На підставі наведеного в акті перевірки зроблено висновок, що ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» завищило від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 3000638,09 грн. у лютому - грудні 2007 р., січні - грудні 2008 р., січні - травні 2009 р., в результаті цього завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 2580380,49 грн. у січні - грудні 2008 р. та січні - червні 2009 р., та завищило залишок від'ємного значення (ряд. 26 декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 420257,60 грн.

З акту перевірки №151/23-4/07684556 від 27.04.2009 р. вбачається, що підставою для відмови у здійсненні бюджетного відшкодування у січні 2009 року в сумі 127629,3-1 грн. слугувала оплата податкових накладних попередніх періодів лише в сумі 947854,69 грн., а не в сумі 1075484,00 грн. Оплата товару на вказану різницю в сумі 127629,31 грн. здійснювалась у грудні 2008 р. по податкових накладних, що не охоплювались попередніми податковими періодами. А тому, позивачем, на думку відповідача-1, порушено пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно із п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Пунктом 7.1 пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану -вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

З актів перевірок вбачається та не заперечувалось представниками ДПІ в м.Львові у судових засіданнях, що усі перелічені продавці товару зареєстровані платниками податку на додану вартість і мають право надавати покупцю (ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод») відповідні податкові накладні. Надані продавцями податкові накладні містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Належних доказів зворотного суду не надано. Посилання ДПІ в м.Львові на те, що ПП «Бі-Трейд», яке видало податкову накладну № 2080000001 від 08.02.2007 р. на момент її видачі не було платником ПДВ, оскільки зареєстроване таким лише 04.05.2007 р., не заслуговує на увагу як таке, що не доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Натомість, матеріали справи та надані пояснення свідчать про зворотне, оскільки вказана особа була зареєстрована платником ПДВ з 15.09.2006 р. по 31.03.2008 р.

Для виникнення права на бюджетне відшкодування платнику податку необхідне від'ємне значення суми податку та фактична сплата податку в ціні товару (послуг) їх постачальникам у попередніх податкових періодах в розмірі, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Суперечить вимогам законодавства висновок акту перевірки №151/23-4/07684556 від 27.04.2009 р. про те, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума залишку від'ємного значення податку, сплачена постачальникам, згідно податкових накладних попередніх періодів. Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує фактичну оплату податку, здійснену утримувачем товару у попередньому періоді, з податковими накладними відповідних попередніх періодів. З акту перевірки та декларацій позивача з податку на додану вартість вбачається, що у грудні 2008 р. залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду становить 4183113,00 грн. (рядок 26 декларації). Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у січні 2009 р. (рядок 18.2 декларації) є від'ємною та становить 585677,00 грн. Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, з"а вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до. бюджету за підсумками. поточного звітного періоду (рядок 24 декларації) у січні 2009 р. становить 5369425,00 грн. Також у січні 2009 р. частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена утримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів становить 1075484,00 грн. Вказана сума була сплачена позивачем у попередньому (грудень 2008 р.) до січня 2009 р. періоді, що підтверджується реєстром платіжних доручень та платіжним дорученнями за грудень 2008 р. У звязку з цим, позивачем правомірно визначено суму бюджетного відшкодування у січні 2009 р. саме в розмірі 1075484,00 грн., відповідно до здійсненої оплати податку у попередньому періоді, а не в розмірі 947854,69 грн., згідно фактично оплачених податкових накладних попередніх періодів.

Так само з матеріалів справи вбачається (акти перевірки №162/23-4/07684556 від 18.05.2009 р. та №340/23-4/07684556 від 18.09.2009 р„ декларації позивача з податку на додану вартість), що у позивача протягом січня - грудня 2008 р. та січня - червня 2009 р. наявне від'ємне значення податку на додану вартість. Із наявних у матеріалах справи розрахунків сум бюджетного відшкодування, доданих до декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, вбачається що позивачем було сплачено у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) кошти, що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за червень - липень, вересень - грудень 2008 р., та січень 2009 р. в загальному розмірі 1961538,34 грн. Також позивачем правомірно заявлено до-бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за січень - грудень 2008 р. та січень - червень 2009 р. в загальному розмірі 2580380,49 грн.

Не заслуговує на увагу твердження ДПІ в м.Львові про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки сплачена до державного бюджету продавцями товару ПП «Ренко-Плюс», ПП «Бі-Трейд», ТзОВ «Омега-Люкс», ПП «СВ Трейдінг», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Торгова компанія «Геніус», ТзОВ «Влада Дон», МПП «Шаір В», ВАТ НТК «Електронприлад», ПП «Стимул», НВК «Квант», ТзОВ КНІФ «Композит», ПП «Сігма Груп», ПП «Юрма Плюс», ТзОВ «Галілея», ТзОВ «Укренерго», ПП «Глобал Люкс», ПП «Пролог», ПП «Комфорт АВС», ПП «Ільвест Плюс», ТзОВ «Західний авіаційний центр», ТОВ «Тіком» та їх контрагентами по ланцюгах, сума податку була меншою, ніж сума податку, отримана ними в ціні товару від позивача.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій утримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідно до п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит, не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за надходження від продавців товару чи їх контрагентів до державного бюджету суми податку на додану вартість у меншому від сплаченого ним розміру.

Не відповідає фактичним обставинам та не підтверджується матеріалами справи і твердження відповідача про відсутність у позивача документів, що підтверджують реальність виконання договірних відносин сторонами, зокрема товарно-транспортних накладних.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з думкою апелянтів, що прокурор в даній справі не здійснює представництво в інтересах держави, оскільки в даній справі він здійснює представництво в інтересах Міністерства оборони України, який є органом державної влади, а тому може здійснювати представництво інтересів держави в адміністративному суді.

Що стосується покликання апелянта на статтю 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, не може прийняти до уваги, оскільки є рішення Вищого адміністративного суду з аналогічними позовами, які набрали законної сили та прийняті на користь позивача.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року у справі 2а-462/10 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 17.05.2011 року.

Головуючий суддяА.М.Ліщинський

СуддіС.П. Нос

Р.М.Шавель