Ухвала суду № 16041446, 27.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
27.05.2011
Номер справи
2а-1381/11/1270
Номер документу
16041446
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2011 року справа №2а-1381/11/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохіна А.А.

суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі № 2а-1381/11/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкових вимог, - ВСТАНОВИЛА:

14 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську в якому просило скасувати повністю першу податкову вимогу від 28 вересня 2010 року №1/2178 та другу податкову вимогу від 25 листопада 2010 року №2/261157865/24-504, прийнятих Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську щодо податкового боргу й застосування штрафних (фінансових) санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі № 2а-1381/11/1270 у задоволені позову відмовлено у повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задовольнити позовні вимоги.Відповідно до приписів частин першої та другої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав:

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під актом державного чи іншого органу розуміють юридичну форму рішень цих

органів, тобто офіційний документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Підставою для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Відповідно до пункту 1.10 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків сплатити суму податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Таким чином, виходячи зі змісту понять «акт індивідуальної дії» та «податкова вимога», на думку суду, остання за своєю юридичною природою є актом індивідуальної дії, позаяк вона адресована суб'єкту господарювання, зачіпає його матеріальні інтереси і носить обов'язковий характер для виконання. Крім того, податкова вимога є офіційним письмовим документом, який обов'язково має містити реквізити, визначені підпунктами 6.2.2 та 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, податкова вимога як акт індивідуальної дії може бути оскаржена в судовому порядку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 31 серпня 2004 року за номером 13821070007000491 (а.с.10).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) передбачені обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності із підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно із підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої було складено акт від ЗО червня 2010 року №1247/16/33112444, відповідно до висновків якого було встановлено порушення абз.16 та 17 п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого донараховано суму податкових зобов'язань рядку 1 декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 1400,00 грн.(а.с.50-51).

На підставі акту перевірки від 30 червня 2010 року №1247/16/33112444 було винесено податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2010 року № 0030341600/0 на загальну суму 1470,00 грн. з яких за основним платежем 1400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 70,00 грн. (а.с.54).

На адресу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську повернулось поштове відправлення з поміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 54 зворотній бік).

З метою забезпечення впровадження Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції), наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до вимог пункту 4.6 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 09 серпня 2010 року № 0030341600/0 направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але повернуто поштовою службою без вручення адресату за закінченням терміну зберігання (а.с. 54 зворотній бік).

Пунктом 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), регламентовано, що якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

На виконання вимог пункту 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку із поверненням поштовою службою без вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2010 року № 0030341600/0 Леніською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську був складений акт від 10 вересня 2010 року №281 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення та його розміщення на дошці податкових оголошень відповідно від 10 вересня 2010 року (а.с. 55).

З огляду на вимоги пункту 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2010 року № 0030341600/0 вважається врученими товариству з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» у день його розміщення на дошці податкових оголошень, а саме 10 вересня 2010 року.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( далі Закон № 2181-III) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього о Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового

повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 -III регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобовязання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо оскарження недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 09 серпня 2010 року № 0030341600/0 позивач ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржував, тому визначені ним податкові зобовязання згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III вважаються узгодженими у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

В порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III суми штрафних (фінансових) санкцій протягом десяти календарних днів позивачем не сплачені.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган лає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також лаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІП податкові вимоги надсилаються: а)перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення цього строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога а містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б)друга одаткова вимога-не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У відповідності із вимогами підпунктів 6.2.1 та 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III податковим органом позивачу було направлено першу податкову вимогу від 28 вересня 2010 року № 1/2178, яка отримана позивачем 26 жовтня 2010 року (а.с. 42). Сума податкового боргу позивача, яка зазначена у першій податковій вимозі відповідача, відповідає даним облікової картки позивача з податку на додану вартість (а.с. 46-48).

У зв'язку з невиконанням першої податкової вимоги, платнику податків направлено другу податкову вимогу від 25 листопада 2010 року №2/2611, яка отримана відповідачем 20 грудня 2010 року (а.с.42 зворотній бік). Сума податкового боргу позивача, яка зазначена у першій податковій вимозі відповідача, відповідає даним облікової картки позивача з податку на додану вартість (а.с. 46-48).

З огляду на викладене, підстав для скасування першої податкової вимоги від 28 вересня 2010 року № 1/2178 та другою податкової вимоги від 25 листопада 2010 року №2/2611 судом не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.4.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III. При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III) несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III.

При цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону № 2181-III. Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків. Разом із тим, у разі позитивного вирішення справи на користь платника податків відповідні податкові повідомлення та вимоги вважаються відкликаними на підставі пункту «в» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону № 2181-III.

Сплачені (стягнуті) на погашення такого податкового боргу суми можуть за відповідних обставин набути статус надмірно сплачених і підлягають поверненню платникові податків у порядку, визначеному пунктами 15.3, 15.4 Закону № 2181-III.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог оскільки представником відповідача надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган у зазначених правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, а саме.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ТОВ «Електроспецмонтаж» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі № 2а-1381/11/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкових вимог - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі № 2а-1381/11/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкових вимог - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий А.А. Блохін

Судді : Г.М. Міронова

І.В. Юрко

Попередній документ : 16041400
Наступний документ : 16041464