Ухвала суду № 16041398, 24.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року справа №2а/0570/894/2011

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л.А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

при секретареві судового засідання Барбаш Л. О.,

з участю представника позивача Бородуліна С.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іллічівському районі м.Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року у справі №2а-0570/894/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Азовпромсталь» до державної податкової інспекції в Іллічівському районі м.Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень і

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Азовпромсталь» (далі ТОВ «ПКФ «Азовпромсталь») до державної податкової інспекції в Іллічівському районі м.Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а саме: визнані протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя №0000642301/0 від 10.09.2010 р., №0000642301/1 від 19.11.2010 р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь" податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 59792 грн., в тому числі за основним платежем - 43750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16042 грн.; визнані протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя №0000632301/0 від 10.09.2010 р., №0000632301/1 від 19.11.2010 р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 112502 грн., в тому числі за основним платежем - 75001 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37501 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Відповідачем на вказане судове рішення подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначив, що за результатами перевірки позивача встановлено відсутність обєктів оподаткування за операціями з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників, оскільки у останніх відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за операціями з продажу товарів (послуг) ТОВ «ПКФ «Азовпромсталь».

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні вважав апеляційну скаргу необґрунтованою, а її доводи неспроможними, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив відмовити в її задоволенні, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь" зареєстровано як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34027952, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість.

ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „ОСОБА_1" та ПП „Марис" за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2010 р., за результатами якої був складений акт № 375/23-1/34027952 від 20.08.2010 року, в якому податковий орган прийшов до висновку про порушення ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь" вимог п. 5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП „ОСОБА_1" за 3 квартал 2009 р. на 29167 грн., за 4 квартал 2009 р. - на 14583 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 75001 грн., в тому числі по взаємовідносинам ПП „ОСОБА_1" за липень 2009 р. на 11667 грн., за серпень 2009 р. - на 11667 грн., за жовтень 2009 р. - на 11667 грн., по взаємовідносинам з ПП „Марис" за червень 2009 р. на 40000 грн. (а.с. 13-16).

На підставі даного акту 10.09.2010 р. ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000642301/0 про визначення ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь" податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 59792 грн., в тому числі за основним платежем - 43750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16042 грн.; № 0000632301/0 про визначення ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 112502 грн., в тому числі за основним платежем - 75001 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -37501 грн. (а.с. 42-43).

За наслідками апеляційного узгодження податкових зобов'язань відповідачем 19.11.2010 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000642301/1 та 0000632301/1 з аналогічними вимогами (а.с. 56, 58).

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи за апеляційною скаргою з врахуванням заперечень на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції вищезазначені обставини справи знайшли повне підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь" 17.05.2009 року укладений договір з ПП „ОСОБА_1" щодо надання транспортних послуг, оформленню документів, перевезення, завантаження-розвантаження металопродукції. На виконання договору у червні-серпні та жовтні 2009 р. ПП „ОСОБА_1" були надані транспортні послуги автокрану. Виконання договору обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими судом.

Надання транспортних послуг у червні 2009 р. підтверджено актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001009 від 30.06.2009 р. на загальну суму 120000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 20000 грн. (а.с. 23), податковою накладною № 1009 від 30.06.2009 р., виданою ПП „ОСОБА_1" позивачу на транспортні послуги автокрану за червень 2009 р. на суму 120000 грн., в тому числі податок на додану вартість -20000 грн. (а.с. 27); надання транспортних послуг у липні 2009 р. підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001433 від 29.07.2009 р. на загальну суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 11666,67 грн. (а.с. 24), податковою накладною № 1433 від 29.07.2009 р„ виданою ПП „ОСОБА_1" позивачу на транспортні послуги автокрану за липень 2009 р. на суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 11666,67 грн. (а.с. 28); надання транспортних послуг у серпні 2009 р. підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001703 від 31.08.2009 р. на загальну суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 11666,67 грн. (а.с. 25), податковою накладною № 1703 від 31.08.2009 р., виданою ПП „ОСОБА_1" позивачу на транспортні послуги автокрану за серпень 2009 р. на суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 11666,67 грн. (а.с. 29); надання транспортних послуг у жовтні 2009 р. підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002260 від 29.10.2009 р. на загальну суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 11666,67 грн. (а.с. 26), податковою накладною № 2260 від 29.10.2009 р., виданою ПП „ОСОБА_1" позивачу на транспортні послуги автокрану за жовтень 2009 р. на суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 11666,67 грн. (а.с. 30).

Отримані від ПП „ОСОБА_1" податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди.

ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь" 26.05.2009 р. укладений договір з ПП „Марис" на виконання підрядних робіт (а.с. 31-32). На виконання договору у червні 2009 р. ПП „Марис" виконані будівельні роботи на адресою: м.Маріуполь, вул. Таганрогська, 5. Виконання договору обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими судом першої інстанції. Виконання ремонтно-будівельних робіт у червні 2009 р. підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000678 від 30.06.2009 р. на загальну суму 240000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 40000 грн. (а.с. 34), податковою накладною № 678 від 30.06.2009 р., виданою ПП „Марис" позивачу на ремонтно-будівельні роботи за червень 2009 р. на суму 240000 грн., в тому числі податок на додану вартість -40000 грн. (а.с. 33), рахунком-фактурою № СФ-0000678 від 30.06.2009 р. (а.с. 35), локальним кошторисом на капремонт нежитлової будівлі по вул. Таганрогській, 5 (а.с. 36-40).

Отримана від ПП „Марис" податкова накладна відображена позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідний податковий період.

Оплата позивачем за придбані у ПП „ОСОБА_1" послуги за вказаним договором здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів, про що свідчить банківська виписка про рух коштів по розрахунковому рахунку позивача (а.с. 125). Оплата позивачем за придбані послуги у ПП „Марис" здійснена шляхом заліку зустрічних вимог, про що свідчить лист позивача (а.с. 143).

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь" вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон №334). Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем послуги були придбані за нікчемними правочином з ПП „ОСОБА_1" та ПП „Марис".

Суд першої інстанції правильно визначив, що такі висновки податкового органу не ґрунтуються на законі.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході судового розгляду встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь" є оптова торгівля металопродукцією. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ПП „ОСОБА_1", за якою позивач придбав у цього підприємства транспортні послуги та послуги з завантаження-розвантаження металопродукції (транспортні послуги автокрану). В подальшому позивачем придбані транспортні послуги були використані у власній господарській діяльності, а саме, металопродукція була продана ПП „Марис", що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковою накладною, довіреністю на отримання товару (а.с. 139-142). Придбані позивачем у ПП „Марис" ремонтно-будівельні роботи з ремонту приміщення також пов'язані з господарською діяльністю, оскільки ці роботи проведені у зв'язку з поліпшенням основних фондів.

В підпункті 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 визначено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

З огляду на аналіз норм Закону №334 суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що витрати позивача з придбання транспортних послуг автокрану у ПП „ОСОБА_1" та витрати, здійснені у зв'язку з придбання ремонтно-будівельних робіт у ПП „Марис", є валовими витратами, оскільки ці витрати були здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Наявні у позивача документи, а саме, акти здачі-прийнятті робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки-фактури, локальний кошторис, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Розрахунки позивача з ПП „ОСОБА_1" та ПП „Марис" за придбані послуги здійснені шляхом перерахування безготівкових коштів, що спростовує висновок податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування, внаслідок чого у податкового органу не було законних підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування з посиланням на те, що зазначені угоди мають ознаки нікчемності, оскільки відповідач дійшов до такого висновку без належних доказів. Неможливість ПП „ОСОБА_1" та ПП „Марис" надати документи до перевірки, в звязку з їх вилученням податковою міліцією не можке бути підставою для визнання договорів, укладених позивачем з цими підприємствами нікчемними.

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь" вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №334 в частині заниження податку на додану вартість на 75001 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ПП „ОСОБА_1" за липень 2009 р. на 11667 грн., за серпень 2009 р. - на 11667 грн., за жовтень 2009 р. - на 11667 грн., по взаємовідносинам з ПП „Марис" за червень 2009 р. на 40000 грн. Податковий орган вважає, що позивачем придбані роботи (послуги) за нікчемними правочинами з ПП „Марис" та ПП „ОСОБА_1", але ці висновки не узгоджуються з нормами закону та обставинами справи.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №334 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ПП „ОСОБА_1", за якою позивач придбав у цього, підприємства транспортні послуги та послуги з завантаження-розвантаження метало продукції (транспортні послуги автокрану). В подальшому позивачем придбані транспортні послуги були використані у власній господарській діяльності, а саме, металопродукція була продана ПП „Марис", що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковою накладною, довіреністю на отримання товару.

В ході розгляду справи встановлено, що придбані позивачем у ПП „Марис" ремонтно-будівельні роботи з ремонту приміщення також пов'язані з господарською діяльністю, оскільки ці роботи проведені у зв'язку з поліпшенням основних фондів.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм Закону №334 витрати позивача з придбання послуг (робіт) у ПП „ОСОБА_1" та ПП „Марис" є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №334 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ПП „ОСОБА_1" та ПП „Марис" позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь".

Отже, оримавши податкову накладну, покупець товару (Позивач) набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що господарські операції з придбання послуг (робіт) ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь" були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності внаслідок чого позивачем правомірно сформований податковий кредит, а отже, у податкового органу не було законних підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 27 травня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції державної податкової інспекції в Іллічівському районі м.Маріуполя без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року у справі №2а-0570/894/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Азовпромсталь» до державної податкової інспекції в Іллічівському районі м.Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

ГоловуючийЛ.А.Василенко

СуддіМ.М. Гімон

О.В. Карпушова