Ухвала суду № 16040014, 18.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року справа №2а-/0570/2054/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєвої І.А.

при секретарі Балакай І.Л., за участю представників позивача ОСОБА_2, за довіреністю від 06.04.2011 року, ОСОБА_3, за договором доручення №08-01/02-2011 від 01.02.2011 року, представників відповідача ОСОБА_4, за довіреністю від 11.04.2011 року, ОСОБА_5, за довіреністю від 14.09.2010 року, ОСОБА_6, за довіреністю від 10.03.2011 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у адміністративній справі № 2-а/0570/2054/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькелектрооптторг» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0000072342/0/01881190/2298 та № 0000062342/0/01881190/2294 від 28.01.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

04 лютого 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Донецькелектрооптторг» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0000072342/0/01881190/2298 та № 0000062342/0/01881190/2294 від 28.01.2011 року.

Обгрунтовано позовні вимоги тим, що податковим органом безпідставно нараховані податкові зобовязань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 479770,00 грн. (479968,00 грн. основний платіж, 119942,00 грн. штрафні санкції) спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000072342/0/01881190/2298 від 28.01.2011 року та з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 599910,00 грн. (479968,00 основний платіж, 119942,00 грн. штрафні санкції) спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000062342/0/01881190/2294 від 28.01.2011 року. Окрім того зазначив, що господарсткі операції з ТОВ «Трейд Комм Стар», ТОВ «Мицар», ТОВ «Універсал-Стіль», ТОВ «Віват-Пром» є реальними та вчиненими без порушення чинного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року позовні вимоги позивача задоволено, суд першої інстанції, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька за № 000007342/0/01881190/2298 та № 0000062342/0/01881190/2294 від 28.01.2011 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в позові. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції неповно зясовано та не враховані обставини, що мають значення для справи, а саме здійснення господарських операцій за нікчемними угодами.

Представники позивача вважають, що ухвала суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Представники відповідача вважають, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скарга є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Донецькелектрооптторг» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 29.12.1995 року за № 1 266 120 0000 006977, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності якого за КВЕД, згідно довідки АБ № 101-6816, є оптова торгівля, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту, купівля та продаж власного нерухомого майна, освіта дорослих та інші види освіти. Підприємство перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька з 10.01.1996 року, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08013961 від 16.07.1997 року.

06.06.2008 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Трейд Комм Стар» (постачальник) в особі ОСОБА_11 був укладений договір № 0612 на постачання інструментальної продукції. ТОВ «Трейд Комм Стар» зареєстрований Виконавчим комітетом Донецької міської ради 15.01.2008 року. Згідно свідоцтва № 100091471 є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.17).

В підтвердження виконання умов зазначеного договору поставки позивачем були надані, реєстр накладних за період з квітня 2008 року по червень 2010 року (із вказанням номеру та дати накладної, а також із вказанням суми покупки у гривнях), реєстр отриманих податкових накладних за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року (із вказанням номеру та дати накладної, суми з урахуванням та без урахування ПДВ), реєстр пропусків на ввіз продукції від ТОВ «Трейд Комм Стар» (із вказанням номеру та дати пропуску), журнал контроль-пропускного пункту позивача про реєстрацію ввозу товару ( з вказівкою марки автомобілю, часу доставки товару, № пропуску, найменування постачальника та часу виїзду) видаткові накладні, податкові накладні пропуски на ввіз продукції, платіжні доручення (т.2 а.с.158-249, т.3 а.с. 1-5, т.4).

24.06.2008 року між позивачем та ТОВ «Універсал-Стіль» (постачальник) в особі керівника ОСОБА_12 діючого на підставі уставу був укладений договір №34/08-80 на купівлю метисної продукції. ТОВ «Універсал-Стіль», зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 29.10.2007 року за № 1 266 102 0000 027883, згідно свідоцтва № 100075459 є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.32-33)

В підтвердження виконання умов зазначеного договору поставки позивачем були надані специфікація товару (болти та гайки із вказанням кількості, ціна з урахуванням та без урахування ПДВ), реєстр накладних за період з квітня 2008 року по червень 2010 року (із вказанням номеру та дати накладної, а також із вказанням суми покупки у гривнях), реєстр отриманих податкових накладних за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року (із вказанням номеру та дати накладної, суми з урахуванням та без урахування ПДВ), реєстр пропусків на ввіз продукції від ТОВ «Універсал-Стіль» (із вказанням номеру та дати пропуску), журнал контроль-пропускного пункту позивача про реєстрацію ввозу товару ( з вказівкою марки автомобілю, часу доставки товару, № пропуску, найменування постачальника та часу виїзду), видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення (т.1 а.с.104-132 т.4).

19.08.2009 року позивач уклав договір № 1-1908/2009 з ТОВ «Виват-Пром» (постачальник) в особі Шилко А.С.. ТОВ «Виват-Пром» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 01.12.2005 року за № 1 266 102 0000 014317, згідно довідки про взяття на облік платника податків є платником податку з прибутку на загальних умовах) (т.1 а.с.133-135)

В підтвердження виконання умов зазначеного договору поставки позивачем були надані реєстр накладних за період з квітня 2008 року по червень 2010 року (із вказанням номеру та дати накладної, а також із вказанням суми покупки у гривнях), реєстр отриманих податкових накладних за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року (із вказанням номеру та дати накладної, суми з урахуванням та без урахування ПДВ), реєстр пропусків на ввіз продукції від ТОВ «Віват-Пром» (із вказанням номеру та дати пропуску), журнал контроль-пропускного пункту позивача про реєстрацію ввозу товару ( з вказівкою марки автомобілю, часу доставки товару, № пропуску, найменування постачальника та часу виїзду) видаткові накладні, пропуски, податкові накладні, та платіжні доручення (т.1 а.с.136-169 т.4)

01.04.2009 року за № 273/Б189 між позивачем та ТОВ «Мицар» (постачальник) в особі директора Ченцова В.О. укладений договір поставки інструменту ріжучого, слюсарно-монтажного інструменту згідно специфікації на суму 250000,00 грн. ТОВ «Мицар» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 11.12.2008 року за № 1 266 107 0002 032109, згідно свідоцтва № 100163160 є платником податку на додану вартість) (т.1 а.с.170-175)

В підтвердження виконання умов зазначеного договору поставки позивачем були надані реєстр накладних за період з квітня 2008 року по червень 2010 року (із вказанням номеру та дати накладної, а також із вказанням суми покупки у гривнях), реєстр отриманих податкових накладних за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року (із вказанням номеру та дати накладної, суми з урахуванням та без урахування ПДВ), реєстр пропусків на ввіз продукції від ТОВ «Мицар» (із вказанням номеру та дати пропуску), журнал контроль-пропускного пункту позивача про реєстрацію ввозу товару ( з вказівкою марки

автомобілю, часу доставки товару, № пропуску, найменування постачальника та часу виїзду), видаткові накладні, пропуски, податкові накладні та платіжні доручення (т.1 а.с.176-251, т.2 а.с.1-157)

На підставі направлень від 19.10.2010 року № 000087/591 та від 09.12.2010 № 000122/639 виданого ДПІ Куйбишевського району м. Донецька було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Донецькелектрооптторг» щодо проведених фінансового-господарських операцій з ТОВ «Трейд Комм Стар» (ЄДРПОУ 35683448), ТОВ «Мицар» (ЄДРПОУ 36305889), ТОВ «Універсал-Стіль» (ЄДРПОУ 35514901) та ТОВ «Виват-Пром» (ЄДРПОУ 33913327) за період з 01.04.2008 по 30.06.2010 року та встановлено наступні порушення, що відображені у довідці з окремих питань плану перевірки як складової частини акта № 35-4/01881190: п. 1.31 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями ВАТ «Донецькелектрооптторг» встановлено заниження податку на прибуток в сумі 479768, 00 грн. у звязку з придбанням матеріалів згідно нікчемних правочинів по ТОВ «Трейд Ком Стар», ТОВ «Мицар», ТОВ «Універсал-Стіль» та ТОВ «Виват-Пром»; п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями ВАТ «Донецькелектрооптторг» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 383 813,00 грн., нараховану на вартість ТМЦ по податковим накладним від ТОВ «Трейд Ком Стар», ТОВ «Мицар», ТОВ «Універсал-Стіль» та ТОВ «Виват-Пром» згідно нікчемних правочинів;

Зазначений акт перевірки був підписаний позивачем із наданням заперечень, на які податковим органом була надана відповідь від 25.01.2011 року № 1898/10/213.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями (який діяв в оспорюваний період) (далі Закон 168/97-ВР) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому п.п.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до п. 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями ( далі Закон №334/94-ВР) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає, що товар від контрагентів надходив на склади позивача, про що свідчать пропуски (із зазначенням постачаємої продукції, марки автомобілю, дати постачання, складу отримувача), які ідентичні іншім первинним документам та журналам позивача. Окрім того, факт товарного руху не заперечується і відповідачем.

В акті перевірки, податковим органом по ланцюгу постачальників - платників податку зроблено висновок, що договори від 06.06.2008 року за № 0612, від 01.04.2009 року № 273/Б189, від 24.06.2008 року № 34/08-80, від 19.08.2009 року № 1-1908/2009 про постачання ТМЦ, укладені між ВАТ «Донецькелектрооптторг» та ТОВ «Трейд Комм Стар», ТОВ «Мицар», ТОВ «Універсал-Стіль», ТОВ «Виват-Пром» не спричинили реального настання правових наслідків.

Тобто оскільки витрати понесені позивачем за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, то суми витрат не є валовими витратами підприємства в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також оскільки податковий кредит віднесений позивачем за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 Цивільного кодексу України також не створюють юридичних наслідків, то суми податкового кредиту не є податковим кредитом в розумінні ст. 1.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемний (не створює юридичних наслідків).

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Колегія судів підтримує висновок суду першої інстанції, що наведена норма застосовується з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

В обґрунтування апеляційної скарги щодо нікчемності укладених правочинів, відповідач посилається на кримінальні справи відносно ТОВ «Трейд Комм Стар», ТОВ «Універсал-Стиль» та ТОВ «Віват-Пром», які були порушені по факту фіктивного підприємництва з ознаками составу злочину, які передбачені ст. 205 Кримінального кодексу України.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згiдно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою

Колегія суддів зазначає, що вказаними кримінальними справами не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності мiж позивачем та його контрагентами вказаними в акті перевірки.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що ОСОБА_11, який згідно з наявних документів у перевіряємий період був директором ТОВ «Трейд Комм Стар», не має ніякого відношення до вказаного підприємства, не здійснював функції директора, не підписував від вказаного підприємства ніяких документів та в загалі не мав можливість здійснювати вказану діяльність, оскільки він з 24 травня 2008року перебував в місцях позбавлення волі з огляду на те, що вказана особа не була позбавлена правоздатності та дієздатності, тобто перебуваючи в місцях позбавлення волі могла через довірених осіб підписувати документа та укладати угоди.

Крім того як вбачається з довідки ДПІ у Київському районі м. Донецька ТОВ «Трейд Комм Стар» в протягом 2008 року надавалась податкова звітність з податку на додану вартість своєчасно та в повному обсязі, що є також підтвердженням того, що ОСОБА_11 перебуваючи з травня 2008 року в місцях позбавлення волі міг підписувати договори та через довірених осіб звітувати до податкового органу про результати господарської діяльності вказаного підприємства, в податкового органу не виникало ніяких питань стосовно діяльності вказаного підприємства. (т.3 а.с. 205)

З пояснень представника відповідача та матеріалів справи вбачається, що до теперішнього часу в рамках розслідування кримінальної справи, на яку посилається відповідач, не проведена почеркознавча експертиза, яка б могла встановити факт підписання чи не підписання ОСОБА_11 договорів, податкових накладних та податкових декларацій.

Колегія суддів зазначає, що факт існування кримінальних справ по відношенню до контрагентів позивача, як доказ по справі, не може бути прийнятий як безперечний доказ в розумінні наведених норм КАСУ, оскільки вироків суду по вказаним відповідачем кримінальним справам, які б містили в собі встановлені судом обєктиві данні про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами в матеріалах справи не міститься.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені посилання не можливо оцінювати як належні докази по справі, оскільки рішень суду по порушеним кримінальним справам не прийнято. Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, тобто посилання відповідача на вищезазначений факт є безпідставними. Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на пояснення ОСОБА_12 керівника ТОВ «Універсал-Стіль», який в своїх поясненнях стверджував, що ніякого відношення до вказаного підприємства не мав, зареєстрував вказане підприємство за винагороду, без мети підприємницької діяльності та те що ніяких документів від цього підприємства не підписував,

оскільки ця обставина органами досудового слідства не перевірена та не доведена, вказані пояснення ця особа могла надати з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Колегія судів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами. Документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), повязаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обовязковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо), реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що не можна прийняти до уваги визнання ТОВ «Мицар» банкрутом (постанова Господарського суду Донецької області від 29.04.2010 року по справі 45/89б), оскільки договір за № 273/Б189 між позивачем та ТОВ «Мицар» укладений 01.04.2009 року, а останні дії на виконання зазначеного договору відбулися на початку березня, останній переказ коштів датується 04.03.2010 року.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 статті 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, стосовно того, що на момент здійснення господарських операцій і на момент останніх переводів грошових коштів контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість ( згідно бази даних платників ПДВ податкових органів) .

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено що позивачем за оспорюваний період здійснені господарські операції та проведена податкова звітність, яка відповідає діючому законодавству, що документально підтверджено наявними укладеними договорами між зазначеними субєктами господарювання, платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, пропусками на ввіз ТМЦ, що стало підставами включення до складу податкового кредиту та валових витрат оспорюваного періоду.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про нікчемність вчинених позивачем правочинів та той факт що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не знайшли свого підтвердження доказами та матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2-а/0570/2054/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2-а/0570/2054/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 22 квітня 2011року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва