Постанова № 16039369, 18.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 травня 2011 р. № 2-а- 1484/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,

представників сторін:

позивача -Брильов А.Ю.,

відповідача 1- Линник І.М.,

відповідач 2,3 - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова, Головного державного податкового ревізора-інспектора 1 рангу відділу перевірок платників податків Управління податкового контролю юридичних осіб - Анікіної І.І., Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб - Мельник О.А. про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Карпос», звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) та її посадових осіб - головних державних податкових ревізоров інспекторів відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Анікіной І.І. та Мельник О.А., з позовними вимогами:

-Визнати протиправними дії відповідачів, які полягають у визнанні правочинів, укладених ТОВ «Карпос» за лютий, квітень-грудень 2009 р., а також за лютий-березень 2010 р. нікчемними як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

-Визнати протиправними дії відповідачів, які полягають у визнанні відсутніми обєктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якій діяв на час існування спірних правовідносин.

-Визнати висновки акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкові № 8831/23/34629821 від 23.09.2010 р. протиправними та зобовязати відповідачів скасувати їх.

-Постановити окрему ухвалу щодо притягнення до відповідальності посадових осіб головних державних податкових ревізорів-інспекторів відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб - Анікіної І.І. та Мельник О.А.. протиправні дії яких призвели до неправомірних висновків в акті перевірки № 88831/23/34629821 від 23.09.2010 р.

-Зобовязати ДПІ у Московському районі м. Харковва внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині виключення інформації щодо нікчемності укладених ТОВ «Карпос» з контрагентами угод, вказаними в акті перевірки у лютому 2009 р., квітні-грудні 2009 р. лютому-березні 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Головний державноий податковий ревізор-інспектор відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб - Мельник О.А.

Відповідач головний державний податковий ревізор-інспектор 1 рангу відділу перевірок платників податків Управління податкового контролю юридичних осіб - Анікіна І.І. який належним чином повідомлений, відповідно в судове засідання не прибув, причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Відповідач Головний державноий податковий ревізор-інспектор відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб - Мельник О.А. який належним чином повідомлений, відповідно в судове засідання не прибув, причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Розглянувши відомості про належне повідомлення відповідачів, про дату час та місце розгляду справи, заслухавши думку представників сторін про можливість розгляду справи за відсутності третіх осіб, суд відповідно до ст.35 КАС України вважає останніх належно повідомленими про дату, час та місце судового засідання та вважає за можливе продовжити розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Дослідивши у сукупності матеріали справи, надані сторонами письмові докази та заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд прийшов до висноку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

У період з 20.09.2010 р. по 23.09.2010 р. посадовими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова головними державними податковими ревізорами - інспекторами відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Анікіною І.І. та Мельник О.А. була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Карпос» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за лютий 2009 р., квітень-грудень 2009 р., лютий-березень 2010 року.

За результатами наведеної перевірки було складено акт перевірки № 8831/23/34629821 від 23.09.2010 р. (надалі-акт перевірки), за висновками якого встановлено:

-порушення ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Карпос» при придбанні та продажу товарів (послуг),

-відсутність обєктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд зазначає, що не тільки висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, а також і сам акт перевірки складений з численними порушеннями вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі Порядок № 327), який діяв на час існування спірних правовідносин.

Так, зокрема, відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 1.6 Порядку № 327 - результати перевірки оформлюються складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідо з підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 Порядку № 327 результати перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обовязкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

-висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

-у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку № 327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, «приховування обєкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Жодну з цих вимог Порядку № 327 відповідачами враховано не було. Тому, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що дії відповідачів при проведенні перевірки та складанні акту перевірки не відповідають вимогам законодавства чиного на момент перевірки. Так, судом встановлено, що висновки в акті перевірки зроблено відповідачами без жодного дослідження при проведенні перевірки правовстановлюючих та первинних документів (договорів, прибуткових (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та ін.). Без дослідження цих документів, встановлення недійсності (нікчемністі) угод, укладених субєктом господарювання, а також відсутністі обєктів оподаткування не є можливим.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (яка діяла на час проведення перевірки), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі. Судом було встановлено, що під час проведення перевірки відповідачами будь-яких первинних та інших додаткових документів від позивача витребувано не було. Таким чином, відповідачем було встановлено недійсність (нікчемність) угод, укладених позивачем лише на підставі даних податкових декларацій, що суперечить чинному законодавству, оскільки його положення, які діяли на час проведення перевірки, не передбачали права податкових органів визнавати дані, які відображаються субєктами господарювання у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період недійсними

Між тим, у судових засіданнях позивачем було надано докази дійсності та реальності угод, укладених у перевіряемий період (договора поставки та зберігання, копії видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, платіжних доручень).

Проаналізувавши зміст акта перевірки суд встановив, що висновки про нікчемність правочинів є необґрунтованими, оскільки відповідачами не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Посилання відповідачів на статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, на яку зроблено посилання в акті перевірки, правочин, який вчинений без наміру створення юридичних наслідків, є фіктивним правочином. Про те, у цієї статті цивільного кодексу України жодним чином не вказується на його нікчемність. Навпаки, відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України недійсність такого правочину встановлюється судом. Фіктивний правочин не є нікчемним, як вказує ДПІ у Московському районі м. Харкова в акті перевірки.

Суд зазначає що викладені в акті перевірки висновки впливають на інтереси позивача, його права та обовязки, оскільки висновки відповідачів про визнання угод нікчемними може призвести до невиконання контрагентами позивача своїх зобовязань по укладеними з позивачем договорам, що в свою чергу може призведе до неможливості позивачу провести розрахунки з постачальниками, виплатити заробітну плату працівникам, сплатити податки, збори, обовязкові платежі і таке інше.

За правилами статті 2, пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом, а зазначені у частині 2 статті 162 КАС України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

При цьому зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі також зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

У звязку з цим суд доходить до висновку, що неправомірні дії відповідачів стосовно складання акту перевірки поставили позивача у правову невизначеність, оскільки наявність висновків акта перевірки про встановлені порушення і в той же час відсутність можливості для позивача оскаржити такий акт або визнати його незаконним позбавляє позивача права визначитись на предмет майбутніх господарських відносин зі своїми контрагентами.

Також суд зазначає про дискремінаційні дії відповідачів щодо визнання відсутніми у позивача обєктів оподаткування. Так, згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу). Визнаючи договори позивача нікчемними, а також визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідачі повинні були зняти з позивача як податкові зобовязання, нараховані ним у звязку з виконання угод, визнаних нікчемними, так і податковий кредит, нарахований по постачальниках товарів.

Таким чином, відповідачем фактично було визначено суми податкових зобовязань позивачу і тим самим порушено вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно значених норм цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації. Право органу державної податкової служби визначати податкове зобовязання платника податків передбачено у випадку, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган або за даними документальних перевірок.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі не надали позивачу висновок щодо повернення сум податку на додану вартість, сплачені останнім в якості податкових зобовязань, визначених в податкових деклараціях які були визнані в ході проведення перевірки недійсними, а також не здійснили відповідних коригувань податкових зобовязань по особовому рахунку платника податків (позивача).

Крім цього, як встановлено письмовими доказами наданами, позивачем, відповідачі, не знімаючи з позивача податкові зобовязання, не визнають податковий кредит контрагентів останнього, що зобовязує відповідача вчиняти певні коригування у податковій документації, а відповідні податкові органи донараховують їм відповідні суми податків до сплати, що фактично є подвійним оподаткуванням.

Судом також встановлено і інші порушення відповідачами вимог податкового законодавства при складанні акту перевірки. Так, згідно приписів пункту 4.11 Порядку № 327 - податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою субєкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб субєкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді субєкту господарювання.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства складається довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не вчинили передбачені законом дії, а саме, не прийняли а ні рішення, а ні довідку, при цьому використовуючи висновки акту перевірки.

Крім того матеріалами справи спростовуються висновки відповідачів з приводу наявності підстав щодо визнання вищенаведених правочинів нікчемними.

Щодо позовних вимог про скасування висновків акту перевірки суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності

Згідно Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»02-5/35 від 26.01.2000 р. із змінами та доповненнями, під нормативним актом розуміють прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Під правовим актом індивідуальної дії суди розуміють акти ненормативного характеру, які породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про визнання протиправними та скасування висновків акту перевірки, так як акт перевірки не є актом індивідуальної дії.

Щодо позовних вимог в частині зобовязання ДПІ у Московському районі м. Харкова внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині виключення інформації щодо нікчемності угод укладених ТОВ «Карпос» з контрагентами суд зазначає, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів затверджених наказом ДПА України 18.04.2008 № 266 вказана система носить інформаційно-довідковий характер, та позивачем не доведено яким чином данні цієї системи можуть впливати на його права та обов"язки, яким чином ці зміни повинні здійснитись, та взагалі, чи є в цій системі спірні данні.

Крім того, судом не вбачається підстав для винесення окремої ухвали стосовно відповідачів.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова, Головного державного податкового ревізора-інспектора 1 рангу відділу перевірок платників податків Управління податкового контролю юридичних осіб - Анікіної І.І., Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб - Мельник О.А. про визнання протиправними дій - задовільнити частково.

Визнати протиправними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова та її посадових осіб - головних державних податкових ревізорів-інспекторів відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб - Анікіної І.І. та Мельник О.А., які полягають у визнанні правочинів, укладених ТОВ “Карпос” з контрагентами, вказаними в акті перевірки ТОВ "Карпос" № 8831/23/34629821 від 23.09.2010р. такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

Визнати протиправними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова та її посадових осіб - головних державних податкових ревізорів-інспекторів відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб - Анікіної І.І. та Мельник О.А., які полягають у визнанні в акті перевірки ТОВ "Карпос" № 8831/23/34629821 від 23.09.2010р. відсутніми об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2011 року.

Суддя Панов М.М.