Постанова № 16039347, 11.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 травня 2011 р. № 2-а- 4539/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Музики А.В.,

представника позивача - Рябокоровки І.О.,

представника відповідача - Караульної Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив суд, з урахуванням наданих уточнень, скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0003422302/0 від 01.10.2009р., №0003422302/1 від 19.11.2009р., №0003422302/2 від 25.01.2010р. , №0003422302/3 від 19.04.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що акт планової виїзної документальної перевірки №6337/23-506-34859030 від 18.09.2009р., на підставі якого прийняте оскаржуване рішення, містить висновки, які не відповідають дійсності та суперечать положенням податкового законодавства України.

Зокрема позивач вважає, що рішення про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 4 327 868,00 грн. за порушенням останнім пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР є необґрунтованим. Зазначає, що внаслідок неправильного застосування зазначених вище норм, відповідач дійшов висновку про те, що позивач був зобовязаний використовувати при формуванні податкового кредиту звітного періоду виключно ті податкові накладні, які були виписані постачальниками у такому періоді. На думку позивача, відповідач невірно тлумачить зміст пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР, безпідставно ототожнюючи з обовязком позивача його право звернутися до податкового органу зі скаргою на постачальника, який при здійсненні поставки не надав податкову накладну, в зв'язку з чим робить висновок про неправомірність включення податкових накладних, виданих у 2007 році до складу податкового кредиту 2008 року та 1-го кварталу 2009 року.

Представники позивача в судове засідання зявились та позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в судове засідання зявився та проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. На підтвердження своєї позиції зазначив, що в порушення пп.7.2.6 п.7.2. ст.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР позивачем включено до складу податкового кредиту 2008 року і 1-го кварталу 2009 року сум податку на додану вартість згідно з податковими накладними, виписаними постачальниками товарів (робіт, послуг) у 2007 році, на загальну суму 4 331 919,00 грн., в той час як ТОВ «Караван будівельний Харків»не надавало у 2007 роді до ДПІ у Київському районі м. Харкова заяви зі скаргою на постачальників про відмову в наданні податкових накладних або про порушення ними порядку їх заповнення. На думку відповідача, позивач не мав права включати до податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих у минулих періодах, якщо за фактами несвоєчасного ненадання таких накладних не подавалися скарги у порядку, визначеному пп.7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР.

Крім наведеного, відповідач стверджує, що у звязку з ненаданням позивачем інформації про неотримання від постачальників товарів податкових накладних, немає можливості перевірити їх наявність по кожному контрагенту станом на 01.01.2008р., а отже і включення до складу податкового кредиту 2008 року та 1кварталу 2009 року.

На підставі наведених висновків відповідач вказує про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 327 868,00 грн. у тому числі: за січень 2008р. 971 643,00 грн., за лютий 2008р. 867 007,00 грн., за березень 2008р. 1 301 772,00 грн., за квітень 2008р. 952 617,00 грн., за травень 2008р. 183 506,00 грн., за червень 2008р. 1 573,00 грн., за липень 2008р. 16 884,00 грн., за серпень 2008р. 3 411,00 грн., за вересень 2008р. 15 421.00 грн., за жовтень 2008р. 1 948,00 грн., за листопад 2008р. 8 444,00 грн., за грудень 2008р. 676,00 грн., за січень 2009р. 2 966.00 грн.

Суд, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100026709 від 06.03.2007 року, виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків»було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків», код ЄДРПОУ 34859030, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт №6337/23-506-34859030 від 18.09.2009р.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2. ст.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 4327868,0грн. у т.ч.: за січень 2008р. 971 643,00 грн., за лютий 2008р. 867 007,00 грн., за березень 2008р. 1 301 772,00 грн., за квітень 2008р. 952 617,00 грн., за травень 2008р. 183 506,00 грн., за червень 2008р. 1 573,00 грн., за липень 2008р. 16 884,00 грн., за серпень 2008р. 3 411,00 грн., за вересень 2008р. 15421,00 грн., за жовтень 2008р. 1 948,00 грн., за листопад 2008р. 8 444,00 грн., за грудень 2008р. 676,00 грн., за січень 2009р. 2966,00 грн.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0003422302/0 від 01.10.2009р. згідно якого позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 4 327 868,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 163934,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та подав до ДПІ у Київському районі м. Харкова скаргу про перегляд винесеного податкового повідомлення-рішення. Рішенням ДПІ у Київському районі м.Харкова №19166/10/25-019 від 16.11.2009року скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. За результатами розгляду скарги відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003422302/1 від 19.11.2009р.

Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у Харківській області з повторною скаргою. Рішенням ДПА у Харківській області про результати розгляду повторної скарги №1358/10/25-103 від 31.03.2010 р. скарга була залишена без задоволення. За результатами розгляду скарги відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000012330/2 від 15.04.2010р.

ДПА у Харківській області зобов'язала відповідача провести позапланову виїзну перевірку ТОВ «Караван Будівельний Харків». За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №8427/23-506/34859030 від 31.12.2009р.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА у Харківській області прийнято рішення №178/10/25-203 від 19.01.2010р., яким податкове повідомлення-рішення №0003422302/0 від 01.10.2009р. та податкове повідомлення-рішення №0003422302/1 від 19.11.2009р. були залишені без змін, а скарга без задоволення. За результатами розгляду скарги відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003422302/2 від 25 січня 2010р.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач подав до ДПА України скаргу, у якій просив про їх скасування. За результатами розгляду вказаної скарги ДПА України було прийнято рішення №3234/6/25-0115 від 02.04.2010р., яким вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення. За результатами розгляду скарги відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003422302/3 від 19.04.2011року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту 2008 року і 1-го кварталу 2009 року суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними, виписаними постачальниками товарів (робіт, послуг) у 2007 році, але отриманими у інших періодах.

В ході судового розгляду справи, позивачем до матеріалів справи надано оригінали податкових накладних виписаних постачальниками товарів (робіт, послуг) у 2007 році, але отриманих у інших періодах, які долучені до матеріалів справи. Перелік цих податкових накладних із зазначенням дати отримання, номеру, контрагенту, суми без ПДВ, з ПДВ, дати виписки, поставки, договору та дати оплати зазначені в таблиці, яка долучена до матеріалів справи (арк. справи 1-71 т.87).

Зазначені податкові накладні відображені підприємством в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за 2008 рік та січень 2009 року.

В акті перевірки відповідачем не зазначено, про включення ТОВ “Караван будівельний Харків” сплачених сум ПДВ за вказаними податковими накладними до складу податкового кредиту в інших податкових періодах..

Суд зазначає. що на момент виникнення спірних відносин порядок обчислення та сплати податку на додану вартість встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р.

Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного вище Закону визначає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

У відповідності до пп.7.2.8. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором... Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україні за власним вибором, які будуть запропоновані центральним податковим органом.

Підпункт 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Зазначена правова норма не встановлює заборону на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів, оскільки саме таке (або аналогічне) визначення у даній податковій нормі відсутнє.

Натомість, нормами ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р. прямо встановлено - якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.5 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Отже, нормами вищезазначеного Закону №2181 прямо встановлена можливість врахування уточнених показників шляхом включення їх до декларацій за наступний податковий період, у тому числі шляхом включення до податкового кредиту звітного періоду сум податкових накладних, отриманих платником податку у попередніх періодах.

Відповідно до пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням наведених положень Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., податковий кредит з податку на додану вартість кожного податкового періоду формувався позивачем виключно на підставі отриманих протягом таких періодів податкових накладних.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач отримував від постачальників відмову від надання податкових накладних, а відповідачем не подано доказів, що вказані відмови мали місце. Беручи до уваги відсутність таких відмов, позивач не мав підстав для подання заяв зі скаргами на таких постачальників у порядку, визначеному абз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ".

Норма пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ" надає підприємству право на подання скарги лише в разі наявності відповідних документальних підтверджень (копій товарних чеків або інших розрахункових документів), таким чином, подання такої скарги не є обов'язком підприємства необхідним для відображення отриманих із запізненням податкових накладних. Невикористання зазначеного вище права (у зв'язку із відсутністю відповідних документальних підтверджень) не може вважатися порушенням податкового законодавства.

Неподання позивачем скарги на несвоєчасне надання постачальником податкових накладних не позбавляє його права на відображення в податковому кредиті наступних звітних періодів податку на додану вартість, сплаченого за податковими накладними, отриманими із запізненням.

Матеріалами справи спростовується твердження відповідача про те, що при проведенні планової (акт перевірки №6337/23-506-34859030 від 18.09.2009р.) і наступною за нею позапланової (акт перевірки №8427/23-506/34859030 від 31.12.2009р.) перевірок позивач не надав документів, які підтверджують підстави формування ним податкового кредиту.

Відповідач у порядку, встановленому ч.2 ст.71 КАС України не довів факту відмови позивача від надання документів, що посвідчують його право на формування податкового кредиту за 2008р. і 1-й квартал 2009 року. Як підтверджується матеріалами справи, позивач надавав відповідачеві перелік отриманих із запізненням податкових накладних виписаних протягом 2007 року та відображених протягом 2008р. 1-го кварталу 2009 року з аналізом оплат здійснених по господарським операціям, що підтверджують такі податкові накладні а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 644 «Податковий кредит», сформовану в розрізі контрагентів за 31.12.2007р. Крім зазначених вище документів, відповідачеві були надані первинні документи (податкові накладні), на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за 2008р. і 1-й квартал 2009 року.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, викладеним у акті планової документальної виїзної перевірки №6337/23-506-34859030 від 18.09.2009р. про те, що неотримання від постачальників товарів податкових накладних, не дає можливості перевірити їх наявність по кожному контрагенту станом на 01.01.2008р., а отже і включення до складу податкового кредиту 2008 року та 1-го кварталу 2009 року, оскільки, відсутність такої інформації в акті перевірки від 09.04.2008 №2104/2306/34859030, та ненадання позивачем аналітичних та синтетичних даних бухгалтерського обліку не може бути підставою для висновків щодо дати отримання позивачем таких податкових накладних.

Матеріалами справи (копії податкових накладних) підтверджується, що податковий кредит за податковими накладними, виписаними протягом 2007 року та задекларованими в 2008 році та 1-му кварталі 2009р., підтверджений оригіналами таких податкових накладних. Дата отримання зазначених документів фіксувалася позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних, які надавалися ревізору під час здійснення перевірки, що підтверджено у актах перевірки №6337/23-506-34859030 від 18.09.2009р. і №8427/23-506/34859030 від 31.12.2009р. та які долучені до матеріалів справи.

Матеріалами справи (лист №308 від 03.11.2009р., направлений позивачем відповідачеві) доведено, що позивач висловлював готовність надати для перевірки документи, визначені у письмовому запиті №17833/10/25-019 від 27.10.2009р., який направлявся відповідачем підчас розгляду первинної скарги. Зокрема, на вказаний запит позивач був готовий надати до ознайомлення оригінали первинних документів (укладені договори (угоди), первинні документи з придбання та реалізації ТМЦ, транспортування, зберігання, продажу ТМЦ, оригінали податкових накладних, стрічки РРО, які підтверджують реалізацію таких товарів та будь-які інші первинні документи, які можуть підтверджувати використання в господарській діяльності позивача товарів (робіт, послуг).

Підчас проведення планової виїзної документальної перевірки питання про надання зазначених вище документів відповідачем не ставилося, а сам акт не містить висновку з питань звязку придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю

Як плановою, так і позаплановою перевірками, проведеними відповідачем, не виявлено використання товарів (робіт, послуг) придбаних позивачем у 2007-2009р. у операціях, не повязаних з його господарською діяльністю. Подібні висновки відповідачем у актах перевірки №6337/23-506-34859030 від 18.09.2009р. і №8427/23-506/34859030 від 31.12.2009р. не відображені та не підтверджені з посиланням на первинні документи.

Суд також зазначає, що Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів в межах передбачених Законом строків давності.

Судом встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту 2008р. -1 кварталу 2009 року включені податкові накладні попереднього звітного періоду, а саме 2007 року, тобто з дотриманням строку давності у 1095 днів, визначеного пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р.

Підчас розгляду справи позивачем у якості підтвердження використання придбаних ним товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності було надано засвідчені копії первинних документів (акти виконаних робіт, податкові накладні, господарські договори) за 2008р., які долучені до матеріалів справи.

Отже, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для неприйняття до врахування у податковий кредит позивача податкових накладних попереднього звітного періоду (2007 року).

Суд також зазначає, що ухвалою від 28.07.2010 року за клопотанням позивача, беручи до уваги те, що для повного встановлення обставин справи необхідними є спеціальні знання, керуючись ст.81 КАС України, було призначено судово-бухгалтерську експертизу.

У відповідності до висновку комісійної судової економічної експертизи №6833 від 26.11.2010 року вказано наступне:

1. Декларування податкового кредиту в сумі 4 331 919,00 грн., підтвердженого податковими накладними за переліком, наведеним у Додатках №4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16 до Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.09.2009р. №6337/23-506/34859030 у 2007 році документально не підтверджується.

Отже, позивачем не було допущено подвійного відображення податкового кредиту за одними й тими ж податковими накладними у різних періодах.

2. Декларування податкового кредиту в сумі 4 331 919,00 грн., підтвердженого податковими накладними за переліком, наведеним у Додатках №4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16 до Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.09.2009р. №6337/23-506/34859030 у 2008 році і 1-му кварталі 2009 року документально підтверджується.

3.Використання товарів (робіт, послуг), придбаних у 2007 році та вказаних у податкових накладних згідно додатку №1 до експертизи, у господарській діяльності ТОВ «Караван будівельний Харків»підтверджується наданими на дослідження даними бухгалтерського обліку

4.Висновки Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.09.2009р. №6337/23-506/34859030 і Акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 31.12.2009р. в частині заниження податку на додану вартість ТОВ «Караван будівельний Харків»всього у сумі 4 327 868,00 грн. внаслідок недотримання вимог саме пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1. п.7.4,пп.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР документально не підтверджуються.

Беручи до уваги наведене вище, а також висновки комісійної судової економічної експертизи №6833 від 26.11.2010 року (висновки по питанню №4), висновки відповідача про порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2. пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підтверджуються. Відповідач у порядку, встановленому ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності свого рішення про донарахування Позивачеві податкового зобовязання на загальну суму 4 327 868,00 грн. і застосування до нього штрафних санкцій на суму 2 163 934,00 грн., у звязку з чим податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0003422302/0 від 01.10.2009р., №0003422302/1 від 19.11.2009р., №0003422302/2 від 25.01.2010р., №0003422302/3 від 19.04.2009р.,про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 4327 868,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 163 934 грн. є незаконними та підлягають скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003422302/0 від 01.10.2009 року.

Скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003422302/1 від 19.11.2009 року.

Скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003422302/2 від 24.01.2010 року.

Скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003422302/3 від 19.04.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13.05.2011року.

Суддя Піскун В.О.