Постанова № 16039267, 16.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 травня 2011 р. № 2-а- 3093/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченка А.В.,

при секретарі Фоменко І.Є.

за участі представників сторін:

Позивача Овчаренка І.А.

Відповідача Калініної О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Власівський мірошник»до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Власівський Мірошник», звернувся до суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, в якому після уточнення позовних вимог, просив визнати податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області від 28.09.2010 року №0000014600/0 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6574930,00 гривень, від 27.10.2010 року №0000014600/1 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6574930,00 гривень, від 12.01.2011 року №0000014600/2 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6574930,00 гривень Товариству з обмеженою відповідальністю «Власівський Мірошник» недійсними.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Власівський Мірошник»було перевірено Нововодолазькою МДПІ у Харківській області, про що було складено акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 17.09.2010 року № 2078/07-0-12/34895482. У висновку, який міститься в цьому Акті державним податковим ревізором-інспектором відповідача зазначено, що позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 6574930,00 гривень.

На підставі висновку перевірки керівником відповідача було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010 р. №0000014600/0 про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6574930,00 гривень.

Позивач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його до Нововодолазької МДПІ у Харківській області та до ДПА у Харківській області.

За результатами розгляду скарги підприємства залишенні без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.

Позивач не згоден з такими висновками Відповідача і вважає, що висновки, зроблені в Акті, не відповідають нормам діючого законодавства України, а тому винесені податкові повідомлення - рішення є такими, що підлягають визнанню недійсними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Нововодолазької МДПІ у Харківській області в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, при цьому вказавши, що винесені податкові повідомлення рішення відповідають вимогам діючого законодавства, правомірні та законні, а тому просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач був перевірений Нововодолазькою МДПІ у Харківській області , про що було складено акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 17.09.2010 року № 2078/07-0-12/34895482.

У висновку, який міститься в цьому Акті державним податковим ревізором-інспектором відповідача зазначено, що позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 6574930,00 гривень.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п.п.7.7.2, п.п. 7.7.3, п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновку перевірки керівником відповідача було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010 р. №0000014600/0 про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6574930,00 гривень.

Позивач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його до Нововодолазької МДПІ у Харківській області та до ДПА у Харківській області.

За результатами розгляду скарги підприємства залишенні без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.

Суд зазначає, що згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спір по справі виник з приводу правильності обрахування податку на додану вартість, а відтак суд при вирішенні справи вважає за потрібне керуватись нормами Закону України “Про ПДВ”, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилом п.п. “а”п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про ПДВ” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу п.п. “б”п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 20.05.2010р. №2275-УІ передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом до 1 січня 2011 року зупинити дію підпункту "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р. № 21, ст. 156; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78, N 27 - 28, ст. 253).

З дня набрання чинності цим Законом до 1 січня 2011 року підпункт "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" застосовується в такій редакції:

"б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 201 1 року".

Закон України від 20.05.2010р. №2275-УІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було опубліковано в «Голосі України»№109 від 16.06.2010р.

Отже, положення згаданого акту законодавства не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом - Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов'язань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За матеріалами справи судження відповідача про порушення ТОВ «Власівський Мірошник»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про ПДВ” по епізоду завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 6574930,0 грн. (що і є предметом розгляду в даній справі згідно з уточненими вимогами) вмотивовано виключно посиланням на п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Проаналізувавши положення п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про ПДВ”, суд відмічає, що від'ємне значення податку на додану вартість за своєю суттю не може бути визнано надміру сплаченим податком, а визначена вказаним законом процедура зарахування бюджетного відшкодування з ПДВ в рахунок погашення податкових зобов'язань по ПДВ наступних звітних податкових періодів не передбачає можливості повернення суми податку.

Окрім того, суд бере до уваги, що за правилами Порядку №166 заява про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ складається платником лише в разі наявності в такого платника наміру одержати відшкодування на рахунок в банківській установі.

У спірних правовідносинах позивач такого наміру не заявляв, що підтверджено матеріалами справи і визнано відповідачем в ході розгляду справи.

Таким чином, приписи п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Додатково при вирішенні спору суд зважає також і на ту обставину, що згідно з п.п. “а” п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" особа, яка була зареєстрована як платник податку менш ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, не має права на таке бюджетне відшкодування.

Долученим до матеріалів справи Свідоцтвом №100040728 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.05.2007 р. підтверджено, що позивач був зареєстровано як платник ПДВ 15.05.2007 р., а відтак в силу приписів зазначеної вище норми закону отримав право на бюджетне відшкодування з ПДВ лише після 15.05.2008р.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача (в оскарженій частині) у сфері публічно-правових відносин, то з огляду на приписи ст.ст. 11, 105, 162 КАС України позов належить задовольнити шляхом визнання спірного повідомлення-рішення недійсним.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Власівський мірошник»до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області від 28.09.2010 року № 0000014600/0 (форма «В1»), від 27.10.2010 року № 0000014600/1 (форма «В1»), від 12.01.2011 року № 0000014600/2 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6574930,00 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 травня 2011 року.

Суддя А.В. Зінченко