Постанова № 16039141, 21.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"21" квітня 2011 р. № 2а- 15129/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

при секретарі судового засідання -Чмутової К.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 12.11.2010р.);

за участі представника відповідача ОСОБА_2 (посвідчення № 237 від 16.12.2009 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Козіївського сільського споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Козіївське сільське споживче товариство звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати у повному обсязі податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області: від 09.11.2010р. №001971501/0, від 09.11.2010р. №0002001501/0, від 09.11.2010р. №0001991501/0, від 09.11.2010 №0002011501/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указував, що спірні податкові повідомлення-рішення були винесені з посиланням на акти від 27.10.2010р. №503/126/15-01768111, від 27.10.2010 №503/124/15-01768111 але викладені в цих актах висновки є хибними. Також зазначав, що як платник єдиного податку позивач не є платником податку за землю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Краснокутському районі Харківської області проти позову заперечував, та в судовому засіданні підтримав заперечення.

В обґрунтування заперечень указав, що оскільки Указ Президента України від 03.07.98 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (ст. 6) встановлює, що платник єдиного податку звільняється саме від податку за землю, тому за земельні ділянки, надані платнику єдиного податку в оренду для використання їх у підприємницькій діяльності, він сплачує орендну плату на загальних підставах. Крім того позивач не використовує для провадження підприємницької діяльності власні земельні ділянки, а здає їх в оренду для здійснення підприємницької діяльності орендарями, зважаючи на що статус позивача як платника єдиного податку не звільняє його від обовязку сплачувати земельний податок

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, Козіївське сільське споживче товариство пройшов процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в ДПІ у Краснокутському районі Харківської області.

З 27.10.2010р. по 27.10.2010р. ДПІ у Краснокутському районі Харківської області були проведені документальні невиїзні перевірки Козіївське сільське споживче товариство (код ЄДРПОУ01768111) з питань дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю за період 2008,2009 рік та 8 місяців 2010 року. Результати проведених перевірок оформлені актами від 27.10.2010р. №503/126/15-01768111, від 27.10.2010 №503/124/15-01768111.

З посиланням на дані акти відповідачем, ДПІ у Краснокутському районі Харківської області були винесені податкові повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №001971501/0, від 09.11.2010р. №0002001501/0, від 09.11.2010р. №0001991501/0, від 09.11.2010 №0002011501/0. про визначення податкового зобовязання з земельного податку в загальному розмірі 11855,03грн. (основний платіж 7903,35грн. штраф 3951,68), та штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн.

Як зясовано судовим розглядом фактичною підставою для винесення всіх спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в актах перевірки від 2927.10.2010р. №503/126/15-01768111, від 27.10.2010 №503/124/15-01768111 висновок ДПІ у Комінтернівському районі Харківської області про порушення позивачем ст. 2, 14 Закону України «Про плату за землю», а саме: не нарахування та несплата земельного податку в розмірі 7903,35грн..

Перевіряючи наведені висновки, і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Позивач є платником єдиного податку. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Абзацом 2 ст.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва»передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджена, зокрема, для таких суб'єктів малого підприємництва як юридичні особи - будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

За приписами абзацу 5 частини 1 пункту 6 УказуПрезидента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 № 746/99) суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю.

Крім цього, згідно пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727"від 16.03.2000 р. № 507 суб'єкт малого підприємництва, який на підставі абзацу 5 частини 1 статті 6 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 вказаного Закону).

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу при переході права власності на будівлю i споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договорів оренди.

Статтею 1 Закону України від 06.10.98р. №161-ХІV «Про оренду землі»визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. У разі якщо орендодавцем землі виступає відповідна місцева рада, то орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує до бюджету орендну плату за землю. Договір на оренду землі є підставою для сплати орендної плати за землю. Згідно ст. 13 цього Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 36 ЗКУ встановлено, що користування землею в Українi є платним. При цьому згiдно з частиною третьою статтi 4 ЗКУ земля може надаватися в користування, в тому числi в оренду. Отже, оренда є лише окремим випадком землекористування.

Власники землi та землекористувачi щороку вносять плату за землю у виглядi земельного податку або орендної плати, якi визначаються залежно вiд якостi та мiсця розташування земельної дiлянки виходячи з кадастрової оцiнки земель.

У той же час статтею 2 Закону № 2535 уточнено, що земельний податок сплачується власниками землi та землекористувачами, крiм орендарiв. Орендар сплачує орендну плату за землю, розмiр якої встановлюється в договорi оренди за згодою сторiн.

Згiдно зi статтею 8 ЗКУ орендодавцями можуть бути:

- власники землi;

- сiльськi, селищнi, мiськi, районнi ради.

Якщо орендодавцем виступає власник землi, то орендар, уклавши з ним договiр на оренду землi, вносить на рахунок власника орендну плату за землю, а власник у свою чергу сплачує земельний податок.

Плата (податок) за землю в Законi України «Про систему оподаткування»вiд 25.06.91 р. № 1251-XII, зi змiнами i доповненнями, визначена як загальнодержавний податок i збiр (обов'язковий платiж), тобто згiдно зi статтею 2 цього ж Закону є обов'язковим внеском до бюджету вiдповiдного рiвня або державного цiльового фонду. Орендуючи землю у власника, орендар сплачує орендну плату за землю не до бюджету (або державного цiльового фонду), а на рахунок орендодавця, причому «єдино податники»згiдно з абзацем 1 статтi 6 Указу № 746 звiльненi саме вiд «сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв)». Отже, в цьому випадку говорити про те, що орендар звiльнений вiд орендної плати, немає жодних пiдстав, навiть якщо суму податку на землю включено до складу орендної плати.

Орендар оформляє свої вiдносини з орендодавцем шляхом складання договору оренди, в якому застерiгаються його iстотнi умови: термiн оренди, сума орендної плати тощо. Отже, розмiр, умови i термiни внесення орендної плати за землю встановлюються виключно за угодою сторiн, як це визначено статтею 19 Закону № 2535 i статтею 19 Закону України «Про оренду землi» вiд 06.10.98 р. № 161-XIV, iз змiнами i доповненнями.

Таким чином, цi вiдносини мають цивiльно-правовий характер, тому регулювати питання сплати (або несплати) орендної плати можна виключно в межах таких договiрних вiдносин мiж їх суб'єктами.

Вивчивши надані договори оренди нежитлових приміщень суд ввважає за нобхідне зазначити, що їх зміст вміщує ознаки різних цивільно-правових угод.

Тому необхідно дати оцінку усім умовам договору, з'ясувати обставини їх виконання, і ухвалити рішення, застосувавши законодавство, яке відповідає умовам договору та діям сторін й вирішити питання щодо законності цього договору за правилами, що стосуються визнання угод недійсними.

Суд розглянувши договори вважає, що умови містять ознаки різних цивільно-правових угод, у тому числі договору безоплатного користування.

Оскільки протягом періоду, що перевірявся, позивач частину належних йому обєктів нерухомості здавав в оренду, про що свідчать наявні в справі договори оренди.

Приміщення є невіддільними від земельної ділянки, на якій вони розташовані.

В договорах не врегульовано відносини стосовно орендної плати за землю тому вбачається наявність ознак угоди безоплатного користування земельною ділянкою які передбачають передачу в тимчасове безоплатне користування земельної ділянки

Статтею 36 ЗКУ встановлено, що користування землею в Українi є платним.

Положенням статті 797 Цивільного кодексу встановлено те, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Разом з тим статтею 15 Закону передбачено, що власники землі та користувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою виникають з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою і діють лише протягом фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, Закон чітко визначає, що зобовязання зі сплати земельного податку виникають з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою і діють лише протягом фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно ст. 6 Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(у редакції Указу Президента України від 28.06.99 № 746/99) суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю. Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.00 № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727»суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої ст. 6 цього Указу не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності. Позивач є власником нежитлових будівель, які складають 1350,5 м. кв. (згідно Свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Свідоцтва містяться в матеріалах справи). Загальна площа земельльних ділянок, зайнятих під обєктами вищевказаного нерухомого майна, складає 1,4000 га. згідно інформації відділу Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області від 20.09.2010 року № 1-15/6543.

За таких обставин, з огляду на положення п.7 ст.9 КАС України, де вказано, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), , суд вважає за можливе при вирішенні спору керуватись визначенням «продаж товарів», яке наведено у п.1.31 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.1.4. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Абзац третій пункту 1.4 статті 1 в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2771-IV ( 2771-15 ) від 07.07.2005 } { Пункт 1.4 статті 1 в редакції Закону N 550/97-ВР від 26.09.97 }Згідно п.4.1. ст.4 База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг Таким чином, у разі якщо орендар відшкодовує земельний податок орендодавцю згідно з умовами договору оренди нежилого приміщення, то таке відшкодування вважається частиною оплати вартості послуг оренди.

Якщо земельний податок не входить до вартості послуг оренди то він повинен сплачуватися за рахунок коштів орендодавця. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.92 № 2535-XII «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Як зазначено у ст. 5 Закону № 2535-XII, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (ст. 2 Закону № 2535-XII). При передачі суб'єктом підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку, будівель або споруд (їх частин) іншим суб'єктам господарювання земельні ділянки використовують наймачі будівель чи споруд, які проводять діяльність в орендованих будівлях або спорудах, а, - відповідно, й на земельних ділянках під ними (використовуються лише будівлі або їх частини). Отже, суб'єкт підприємницької діяльності-власник землі чи землекористувач, який є платником єдиного податку та звільняється від сплати земельного податку, за земельні ділянки під будівлями, спорудами або їх частинами, переданими в оренду іншим суб'єктам господарювання, повинен сплачувати земельний податок у порядку та за ставками, визначеними Законом N 2535-XII

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за ознаками ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України повністю доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що ці податкові повідомлення - рішення не підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 , Указом Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Законом України від 03.07.92 № 2535-XII «Про плату за землю», Законом України «Про оренду землi»вiд 06.10.98 р. № 161-XIV , Законом України «Про систему оподаткування»вiд 25.06.91 р. № 1251-XII, Положеннями Цивільного кодексу, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Козіївського сільського споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена 26 квітня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.