Постанова № 16039100, 13.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 травня 2011 р. № 2-а- 2704/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників : позивача Філатова П.А., відповідача 1 Нос В.В., відповідача-2 не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Олді" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про скасування рішення та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Олді" , з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області , в якому просить суд, скасувати рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року; стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Олді" суму переплати за ввізним митом у розмірі 4807,02 грн. та суму переплати за податком на додану вартість у розмірі 97101,81 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі, посилаючись на наступне. Рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року було прийнято відповідачем з порушеннями вимог Митного кодексу, тобто відповідачем безпідставно не було застосований метод визначення митної вартості товару 1, а був застосований резервний метод, з огляду на що сплачені ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями "Олді" сума ввізного мита 4807,02 грн. та податку на додану вартість 97101,81 грн., підлягає стягненню на користь позивача.

Представник відповідача - Харківської обласної митниці в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. Відповідачем при прийнятті Рішення про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року було встановлено, що рівень митної вартості і оцінюваного товару, визначений позивачем, не відповідає наявним даним Харківської обласної митниці, у звязку з чим, внаслідок неможливості застосування методів 2-5, митна вартість була визначена резервним методом, з огляду на що оскаржуване позивачем рішення № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року скасуванню не підлягає.

Відповідач - Головне управління Державного казначейства у Харківській області, в судове засідання свого представника не правив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неприбуття до суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності представника ГУДКУ в Харківській області, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

17 листопада 2008 року між ТОВ ПІІ "Олді" та Компанією Маnuchar NV (Бельгія) було укладено Контракт № OLDI/MNV/171108 відповідно до п. 1.1 та п. 2.1 контракту та додатку № 9 від 26.08.2010 року, Компанія Маnuchar NV зобовязалась поставити ТОВ ПІІ "Олді" на умовах CIF (Одеса, Україна) відповідно до Інкотермс-2000 товар згідно додатку до даного Контракту, а ТОВ ПІІ "Олді" зобовязалось прийняти зазначений в додатку товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Контракту.

Відповідно до додатку № 9 від 26.08.2010 року, до Контракту № OLDI/MNV/171108 від 17.11.2008р. Компанія Маnuchar NV зобовязалась поставити, а ТОВ ПІІ "Олді" зобовязалось прийняти “поліетилентерефлат Relpet G 5801, в кількості 264 тони, за ціною 1270,00 доларів США за 1 тону, на загальну суму 335280,00 доларів США.

Свої зобовязання з оплати отриманого товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 335280,00 доларів США., що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 1121 від 30.08.2010 року на суму 35280,00 доларів США, № 1719 від 17.12.2010 року на суму 300000,00 доларів США.

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, повязаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обовязки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобовязаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу предявити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обовязкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечивши можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем була подана ВМД № 807070006/2010/471023 від 03.11.10р. та Декларація митної вартості № 807070006/2010/471023 від 03.11.10р., в якій було заявлено митну вартість Товару “поліетилентерефлат Relpet G 5801, в кількості 264 тони, за ціною 1,27 доларів США за 1 кг, на загальну суму 335280,00 доларів США, , яка була визначена Позивачем за 1-м методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до пояснень представника відповідача, під час здійснення митного контролю наданих до митного оформлення товарів та документів у митного органу виникли сумніви у щодо заявленої митної вартості.

За змістом пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження” для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Позивачем по зовнішньоекономічній операції було подано відповідачу всі необхідні для розмитнення товару документи.

В результаті порівняння заявленого декларантом рівня митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено”, було встановлено, що мінімальний рівень митної вартості оцінюваного товару відрізняється від наявного у митного органу мінімального рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Вищезазначений факт став причиною проведення консультації з декларантом, в ході якої була доведена інформація про рівень цін на ідентичні або подібні товари та було запропоновано у відповідності до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження” надати додаткові документи. 08.11.2010 року декларантом було заявлено про видачу митної оцінки.

Враховуючи вказані обставини справи, Харківською обласною митницею було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807070006/2010/471023 від 03.11.10р., видано картку відмови та прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року, відповідно до якого митна вартість товару “поліетилентерефлат Relpet G 5801, в кількості 264 тони становить 396000,00 доларів США із розрахунку 1,50 долара США за 1 кг, що на 0,23 долара США більше, ніж заявлена позивачем митна вартість за 1 кг товару.

Позивач звернувся до Харківської обласної митниці з проханням випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобовязання про сплату до Державного бюджету України податків і зборів, згідно з митною вартістю товару, визначеною Митним органом. Дозвіл Харківської обласної митниці на випуск товару у вільний обіг був виданий 09.11.2010р. Сума обовязкових платежів була розрахована позивачем на підставі митної декларації № 807070006/2010/471084 від 09.11.10р. та було надано дозвіл на випуск у вільний обіг товару, під гарантійні зобовязання про сплату до державного бюджету платежів, згідно з митною вартістю, визначеною Харківською обласною митницею у рішенні № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року

Вказаний дозвіл був отриманий позивачем, з огляду на що при ввезенні даного товару розмір ввізного мита склав 31350,13 грн. та податок на додану вартість на суму 97101,81 грн., що підтверджується гр.. 47 вантажно-митної декларації. (а.с. 90)

Разом з Декларацією митної вартості № 807070006/2010/471084 від 09.11.10р. Позивачем було подано до Харківської обласної митниці повний пакет документів, необхідних, згідно чинного законодавства України, для прийняття рішення про митне оформлення товару. Зокрема, відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані до Харківської обласної митниці наступні документи: декларація митної вартості № 807070006/2010/471084 від 09.11.10р. (форма ДМВ-1); Митна декларація (форма МД-2) № 807070006/2010/471084; Зовнішньоекономічний контракт № OLDI/MNV/171108 від 17.11.2008р.; Додаткова угода № 1 від 17.11.2008р; Додаток № 9 від 26.08.2010р.; Інвойс від 15.10.2010 року; коносамент від 30.09.2010р.; сертифікат походження товару від 30.09.2010р., пакувальний лист від 15.10.2010р., пл.. доручення № 1121 від 30.08.2010р.

Відповідно до п. 2 Наказу ДМСУ № 230 від 17.03.2008р. «Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України» (далі Наказ № 230) випуск у вільний обіг товарів у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості таких товарів або незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, може бути здійснений на підставі письмового звернення декларанта до митного органу з відповідним проханням. Гарантійні зобов'язання надаються декларантом шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку. (п. 6 Наказу № 230).

Слід зазначити, що ТОВ ПІІ “Олді” скористалося правом випуску товарів у вільний обіг шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. При цьому строк дії гарантійних зобов'язань становить 90 діб, за які декларант повинен зібрати та надати до митниці всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості. Декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки. (п. 13 Наказу № 230)

В межах даного строку ТОВ ПІІ «Олді» 29.12.2010 року надало до Харківської обласної митниці всі документи та інформацію, що була витребувана у відповідності до п. 11 постанови КМ України від 20.12.06р. № 1766, в тому числі калькуляцію вартості виробника від 30.09.2010р., прайс-лист виробника від 24.08.2010р., пл. доручення № 1719 від 17.12.2010р., лист постачальника від 04.11.2010р, експортні вантажні митні декларації від 29.09.2010р., експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 04.11.2010р., сертифікат аналізу від 30.09.2010р., огляди про вартість товару на світових ринках за вересень, жовтень 2010 року, страховий поліс від 30.09.2010р., повідомивши готовність забезпечити всі необхідні умови для можливості перевірки наданих відомостей, вказавши контактні телефони.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт надання позивачем повного пакету документів, але при цьому зауважив, що частина документів була складена англійською мовою, що призвело до неможливості вивчення даних документів.

Листом № 20/02-590 від 17.01.2011 року Харківська обласна митниця повідомила про відсутність підстав для зміни рішення про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року.

Відповідно до абз. 8 п. 12 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ № 1766 від 20.12.2006 року, у випадках, передбачених ст. 77 Митного кодексу України, декларант подає переклад державною мовою документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 77 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою, яка є поширеною у світі. Якщо оригінали таких документів складені іншою мовою, декларант має забезпечити їх переклад на українську мову за власний рахунок.

Відповідно до п.п. 2.3 п. 2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005 року, на вимогу митного органу декларантом надається переклад на державну мову документів, поданих для оформлення товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, всі документи, надані до митного оформлення товарів, складені українською або англійською мовою, тобто - не підлягають обов'язковому перекладу відповідно до ст. 77 МК України. Відповідач не вимагав від позивача надати переклад на державну мову документів, поданих для оформлення товарів, що було підтверджено представником Харківської обласної митниці в судовому засіданні.

Отже суд приходить до висновку, про безпідставність твердження Харківської обласної митниці про неможливість вивчення та врахування поданих позивачем документів, для визначення митної вартості товару.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено, чи взагалі мало місце не підтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості, чи мало місце встановлення відповідачем тих обставин, що заявлена митна вартість є нижчою, ніж собівартість виробництва цього товару, в тому числі сировини матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу такого товару.

З досліджених в судовому засіданні документів судом встановлено, що позивачем надавалися до митного органу документи на підтвердження вартості товару, який ввозився на митну територію України. Підстав, з яких вказана офіційна інформація виробника не була взята до уваги митним органом при визначенні митної вартості товару відповідачем суду не наведено.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 266 Митного кодексу України, якою встановлені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Вказаний перелік є вичерпним. Представником відповідача не надано суду пояснень з яких підстав, встановлених вказаною вище нормою, була відсутня можливість визначити митну вартість товарів, що імпортувалися позивачем за першим методом ціною договору.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачем для визначення митної вартості товару, що імпортувався позивачем, було застосовано резервний метод визначення митної вартості, для визначення рівня ціни товару використовувалася інформація з Бази даних ЕК ВМД ЄАІС ДМСУ.

Відповідно до ст. 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митної вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Відповідно до додатку № 9 від 26.08.2010 року, до Контракту № OLDI/MNV/171108 від 17.11.2008р. Компанія Маnuchar NV зобовязалась поставити, а ТОВ ПІІ "Олді" зобовязалось прийняти “поліетилентерефлат Relpet G 5801, в кількості 264 тони, за ціною 1,27 доларів США за 1 кг, на загальну суму 335280,00 доларів США.

Суд зазначає, що митний орган в даному випадку не взяв до уваги особливостей комерційних умов по зазначеному Договору, додатку № 9, калькуляцій та прайс-листів виробника, а тому суд приходить до висновку про те, що відповідачем не наведено належними та допустимими доказами наявність підстав для неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Отже, судом встановлено, що відповідачем, Харківською обласною митницею, неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості імпортованого позивачем товару та не надано доказів наявності обґрунтованих підстав для не неможливості застосування першого методу визначення митної вартості імпортованого товару.

Суд зазначає, що наявність сумнівів, припущень не може бути покладена в основу висновків суду. Позиція митного органу ґрунтується виключно на праві визначати митну вартість, це дійсно є повноваженнями митного органу. При цьому суд зазначає, що наявність компетенції, не означає автоматичну правомірність застосування іншого методу визначення митної вартості, як способу реалізації митницею владних управлінських функцій, так і те, що митний орган не зобовязаний обґрунтувати, доводити правомірність визначення ним митної вартості.

Встановлені вище факти та приписи нормативно-правових актів дають підстави суду для висновку про невідповідність рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивачем у звязку з митним оформлення на підставі рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року надмірно було сплачено суму ввізного мита 4807,02 грн. та податку на додану вартість 97101,81 грн.

Оскільки вказане рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, то і сплата ПДВ та ввізного мита у звязку з митним оформлення товару на підставі вказаного рішення є надмірною сплатою та підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, Харківська обласна митниця не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим оскаржувані рішення є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 69, 71, 86, 94, 128, 136, 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Олді" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про скасування рішення та стягнення суми задовольнити.

Скасувати рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/400373/1 від 08.11.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Олді" суму переплати за ввізним митом у розмірі 4807.02 (чотири тисячі вісімсот сім грн.02 коп.) грн., суму переплати за податком на додану вартість у розмірі97101.81 (девяносто сім тисяч сто одна грн. 81 коп) грн. та судовий збір у розмірі 1022.49 (одна тисяча двадцять дві грн. 49 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 травня 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.