Постанова № 16039088, 11.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 травня 2011 р. № 2-а- 1790/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,

представників сторін:

позивача - не прибув,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "АТІК Хімпром" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю НВП "АТІК Хімпром", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова від 24.12.2010 року №0001602330/0 про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 75742,50 грн. у тому числі за основним платежем -50495 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями -25247,50 грн. та від 24.12.2010 року № 0001592330/0 про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 24592.50 грн. у тому числі за основним платежем -16395 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями 8197,50 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача який належним чином повідомлений, відповідно в судове засідання не прибув, причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Судом встановлено, що фахівцем ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "АТІК Хімпром" вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010року. Результат перевірки оформлено актом № 3021/23/-306/30989741 від 14.12.2010 року. Згідно висновків згаданого акту відповідачем встановлено порушення ТОВ НВП "АТІК Хімпром" п.п.4.1 ст.4 п.5.1 ст. 5 пп.5.3.9 п.5.3 п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 16395 грн., в т.ч. за 4 квартал 2007р. у сумі 5529 грн. за 1 квартал 2008р. у сумі 506 грн., за 2 квартал 2008р. у сумі 490 грн.. за 3 квартал у сумі 640 грн., за 4 квартал 2008р. у сумі 1476 грн., за 1 квартал 2009р. у сумі 1044грн. за 2 квартал 2009р. у сумі 1113 грн., за 3 квартал 2009р. у сумі 1135 грн., у 4 квартал 2009 р. у сумі 1988 грн.. за 1 квартал 2010р. у сумі 1312 грн., за 2 квартал 2010р. у сумі 1162грн. пп.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.2 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено ПДВ у сумі 50857 грн., у т.ч. жовтень 2007 - 152 грн. листопад :210грн.. грудень 2007- 151 грн., січень 2008 - 120 грн., лютий2008 - 133 грн. березень 2008- 179 грн., квітень 2008- 2135 грн., травень 2008 - 126 грн., липень 2008 - 228 грн., серпень 2008 - 126 грн., вересень 2008 - 158 грн., жовтень 2008 - 253 грн., листопад 2008 265грн., грудень 2008- 225 грн., січень 2009 - 192 грн., лютий 2009 - 295 грн. березень 2009 -349 грн.. квітень 2009- 256 грн., травень 2009- 392 грн., червень 2009 - 243 грн.,липень 2009-308 грн.. серпень 2009 - 290 грн., вересень 2009 - 310 грн., жовтень 2009 - 5459 грн., листопад 2009 - 460 грн., грудень 2009- 9471 грн., січень 2010 - 466 грн., лютий 2010-189 грн. березень 2010 - 393 грн., квітень 2010- 10148 грн., травень 2010- 5349 грн., червень 2010 -11826 грн.;п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України №889-ІУ від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних за серпень 2007р. нарахована пеня у сумі 39,37 грн .

На підставі висновків акту № 021/23/-306/30989741 від 14.12.2010 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова прийняте податкове повідомлення рішення № від 24.12.2010 року №0001602330/0 про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 75742,50 грн. у тому числі за основним платежем -50495 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями -25247,50 грн. та від 24.12.2010 року № 0001592330/0 про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 24592.50 грн. у тому числі за основним платежем -16395 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями 8197,50 грн.

Наказом ДПА України № 326 від 11.06.2004 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за № 803/9402, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, обовязковий до застосування органами Державної податкової служби України.

Згідно пункту 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2,4 п.II Розділу 2 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства в описовій частині акту перевірки необхідно, зокрема, у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів.

Матеріалами справи встановлено, що зазначеним вимогам згадуваний акт перевірки, що був підставою для нарахування спірних податкових зобовязань та штрафних санкцій, не відповідає.

Під час розгляду справи судом зясовано наступне.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова в Акті перевірки зазначила зроблений висновок про неувімкнення в перерахунок приросту/убутку по п. 5.9 п. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994г. № 334/94-ВР матеріальних цінностей, які використовуються в господарській діяльності більше 365 календарних днів, і вартість яких не перевищує 1000 грн. і неувімкненні даних перерахунку в таблицю 1 додатка К1/1 декларацій з податку на прибуток підприємства за період, що перевіряється. З цим виводом позивач не згоден. Згідно п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР витрати на придбання матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн., і які призначені для господарській діяльності платника податку більш, ніж 365 днів, включається до складу валових витрат в загальному порядку і враховуються для цілей п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР. Згідно п. 5.9 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, в незавершеному виробництві і залишках готової продукції. З цього пункту виходить, що перерахунку підлягають запаси, що числяться на складах. Тобто вартість вказаних малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) вартістю менше 1000 грн. числиться на залишках запасів на кінець звітного періоду до моменту передання його в експлуатацію. При передачі такого об'єкту в експлуатацію його вартість виключається із залишків запасів, тобто припиняє брати участь в перерахунку по п. 5.9. Закону № 334/94-ВР. Такі висновки містяться і у листі Департаменту інформаційної політики і масово-роз'яснювальної роботи ДПАУ від 07.09.2006г. № 16636/7/31-3017 "Про надання брошур з питань оподаткування". Для обліку оприбуткованих, але не переданих в експлуатацію МНМА, використовується бухгалтерський рахунок 15, дані якого і повинні використовуватися для цілей п. 5.9. Закону, і на якому на початок і кінець в кожного кварталу періоду що перевіряється, числяться нульові залишки, оскільки усе придбані МНМА в періоді, що перевіряється, вводилися в експлуатацію згідно актів введення в експлуатацію з нарахуванням 100% амортизації в одному звітному кварталі і в таблицю 1 додатка К1/1 декларації по податку на прибуток підприємства не потрапляли. У бухгалтерському обліку оприбутковування необоротних матеріальних активів відображається бухгалтерською проводкою ДТ 15 КТ 631, на підставі акту введення в експлуатацію здійснюється проводка Дт 11 Кт 15, тобто на рахунку 11 числяться введені в експлуатацію МНМА, тобто що не підлягають перерахунку по п. 5.9. п. 5 Закону № 334/94-ВР. В ході перевірки ці аргументи не були взяті до уваги. В ході перевірки були неправильно застосовані положення п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, дані додатку №4 до акту 3021/23-306/30986241 від 14.12.2010г, використані для прийняття податкового повідомлення № 1592330/0 не засновані на бухгалтерських документах і бухгалтерських регістрах. Донарахування доходу в сумі 19951 грн. і, як наслідок, визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4988 грн. податковим повідомленням № 1592330/0 неправомірно і суперечить п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

В ході перевірки не були прийняті у складі валових витрат витрати підприємства на електроенергію в розмірі: за 4 квартал 2007г. 2564 грн., 1 квартал 2008г. - 2160 грн., 2 квартал 2008г. - 1550 грн., З квартал 2008г. - 2559 грн., 4 квартал 2008г. - 3716 грн., 1 квартал 2009г. - 4175 грн., 2 квартал 2009г. - 4454 грн., З квартал 2009г. - 4539 грн., 4 квартал 2009г. - 7950 грн., 1 квартал 2010г. - 5249 грн., 2 квартал 2010г. - 4067 грн., всього в сумі 42983 грн. як непідтверджені відповідними документами. Ці висновки містяться в п.п. 3.1.2 п. 3.1 акту перевірки, з якими позивач не згоден.

Судом встановлено, що між Харківською виправною колонією № 43, де виправна колонія є виконавцем, і ТОВ НВП "АТІК Хімпром", , що являється замовником, були укладені договори № 23 від 31.01.2008 р., № 17 від 12.02.2009 р„ № 6 від 04.01.2010 р. на надання послуг з виробництва продукції з давальницької сировини. Відповідно до п.п. 4.5 п. 4 договору № 23 від 31.01.2008 р., п.п. 4.5 п. 4 договору № 17 від 12.02.2009 р., п.п. 4.5 п. 4 договору № 6 від 04.01.2010г. замовник відшкодовує виконавцеві витрати на спожиту виконавцем електроенергію. Щомісячно виконавець виставляє рахунок, в якому вказується кількість спожитої при виробництві продукції для ТОВ НВП "АТІК Хімпром" електроенергії і сума до оплати. Крім того, між Харківською виправною колонією № 43 і ТОВ НВП "АТІК Хімпром" щомісячно підписується акт про використану електроенергію, на підставі рахунку і акту виписується податкова накладна. Розрахунок за електроенергію робиться шляхом перечислення грошових коштів на розрахунковий рахунок Харківської виправної колонії № 43. Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденим господарської діяльності, і відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 Закону № 334/94-ВР не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, є неправомірним виключення із складу валових витрат підприємства витрати на відшкодування витрат на електроенергію Харківської виправної колонії № 43 в сумі 42983 грн., оскільки вони пов'язані з господарською діяльністю і підтверджуються рахунками і актами, а також неправомірним є визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 10746 грн. на підставі цих висновків акту податковим повідомленням № 1592330/0.

У п. 3.2.2 акту перевірки міститься висновок про завищення податкового кредиту за період, що перевіряється, з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. в сумі 50 857 грн., що стало основою для визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 50 495 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 25 247,50 грн. податковим повідомленням- рішенням №1602330/0.

Також в акті перевірки у п.п. 3.2.2 відповідач зазначає про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у складі плати за електроенергію Харківської виправної колонії № 43, податок на додану вартість в сумі 8 596 грн. в т. ч.: за жовтень 2007г. 152 грн., листопад 2007г. - 210 грн., грудень 2007г. - 151 грн., січень 2008г. - 120 грн., лютий 2008г. - 133 грн., березень 2008г. - 179 грн., квітень 2008г. - 228 грн., травень 2008г. - 126 грн., липень 2008г. - 228 грн., серпень 2008г. - 126 грн., вересень 2008г. - 158 грн., жовтень 2008г. - 253 грн., листопад 2008г. - 265 грн., грудень 2008г. - 225 грн., січень 2009г. - 192 грн., лютий 2009г. - 295 грн., березень 2009г. - 349 грн., квітень 2009г. - 256 грн., травень 2009г. - 392 грн., червень 2009г. - 243 грн., липень 2009г. - 308 грн., серпень 2009г. - 290 грн., вересень 2009г. - 310 грн., жовтень 2009г. - 659 грн., листопад 2009г. - 460 грн., грудень 2009г. - 471 грн., січень 2010г. - 466 грн., лютий 2009г. - 189 грн., березень 2010г. - 393 грн., квітень 2010г. - 185 грн., травень 2010г. - 309 грн., червень 2010г. - 318 грн. - на тій основі, що вказані витрати витрати на електроенергію не підтверджені відповідними документами і не призначені для використання в господарській діяльності.

Відповідно п.п. 4.5 п. 4 договору № 23 від 31.01.2008 р., п.п. 4.5 п. 4 договору № 17 від 12.02.2009 р., п.п. 4.5 п.4 договору № 6 від 04.01.2010г. на надання послуг з виробництва продукції з давальницької сировини між Харківською виправною колонією № 43, де виправна колонія є виконавцем, і ТОВ НВП "АТІК Хімпром", що являється замовником, замовник відшкодовує виконавцеві витрати за спожиту виконавцем електроенергію. Щомісячно виконавець виставляє рахунок, в якому вказується кількість спожитої при виробництві продукції для ТОВ НВП "АТІК Хімпром" електроенергії і сума до оплати. Крім того, між Харківською виправною колонією № 43 і ТОВ НВП "АТІК Хімпром" щомісячно підписується акт про використану електроенергію, на підставі рахунку і акту виписується податкова накладна. Розрахунок за електроенергію робиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Харківською виправною колонією № 43.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" не дозволяється до включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними. Іншою умовою права на податковий кредит платника податку відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону являється придбання або виготовлення товарів і послуг з метою їх подальшого використання в операціях що оподатковуються у рамках господарської діяльності. На підставі цього вважаємо неправомірним виключення з податкового кредиту, сплаченого у складі плати за електроенергію Харківської виправної колонії № 43, податок на додану вартість в сумі 8596 грн., оскільки вказані витрати пов'язані з господарською діяльністю підприємства, віднесені на валові витрати у відповідних періодах і підтверджені податковими накладними Харківської виправної колонії № 43, порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.

У п.п. 3.2.2 акту перевірки міститься висновок про неправомірність формування податкового кредиту в сумі 2 527грн. на тій основі, що у базі даних "Системи автоматизованого обліку співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів" виявлена розбіжність в декларуванні податкового кредиту ТОВ НВП "АТІК Хімпром" і податкових зобов'язань його контрагентів :

у квітні 2008 р. в сумі 1950,00 грн. - постачальник ФОП ОСОБА_2, код НОМЕР_1

у червні 2010 р. в сумі 577,50 грн. - постачальник ПП "Колор Хім", код 32206028.

у квітні 2008г. у ФОП ОСОБА_2 підприємством ТОВ НВП "АТІК Хімпром" було куплено сировина на суму 11700,00 грн. у тому числі ПДВ 1950,00 грн., накладна № 1/1 від 01.04.08, податкова накладна № 1/1 від 01.04.08.

У червні 2010 р. підприємством куплена сировина у ПП "Колор Хім" на суму 3465,00 грн. у тому числі ПДВ 577,50 грн., накладна № 0306-1 від 03.06.2010, податкова накладна № 3061 від 03.06.2010.

У обох випадках вказані продавці надали накладні, податкові накладні, складені відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідні записи були зроблені в реєстрі податкових накладних, дані по цих операціях були включені в додаток 5 до Декларації по податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів" за відповідні періоди. Понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю і були включені у валові витрати в Деклараціях по прибутку за відповідні періоди. Відповідачем не було надіслано жодних письмових повідомлень щодо невідповідності податкового кредиту нашого підприємства з податковим зобов'язанням контрагентів: ФОП ОСОБА_3 і ПП "Колор Хім."

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними. В той же час згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання засобів з банківського рахунку платника податку в оплату товару або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Таким чином, в Законі відсутня норма, згідно якої право на податковий кредит платника податку залежить від правильності ведення податкового обліку його контрагентами. Вважаємо, що висновок відповідача про неправомірність включення в податковий кредит податку на додану вартість ТОВ НВП "АТІК Хімпром" по вищезгаданих операціях сумі 2527 зроблений в порушенні п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість".

Також відповідачем у п.п. 3.2.2 акту перевірки міститься висновок про завищення задекларованого в періоді, що перевіряється, податкового кредиту на суму податку на додану вартість, сплаченого ТОВ "Опт-торгспецзапчасть", код 36988128, у розмірі 13 800 грн. у складі ціни за товар і на суму податку на додану вартість, сплаченого ТОВ "Тех-агромаркетинг", код 36988128, у розмірі 25 933 грн. у складі ціни за товар, на тій основі, що податкові накладні ТОВ "Опт-торгспецзапчасть" і ТОВ "Тех-агромаркетинг" виписані з порушенням чинного законодавства з огляду на те, що місцезнаходження вказаних юридичних осіб - постачальників, вказаний в податкових накладних, не відповідає дійсністі.

Відповідно до договору № 7 від 20.10.2009 р., укладеного між ТОВ НВП "АТІК Хімпром" - покупцем і ТОВ "Опт-торгспецзапчастина" - продавцем, ТОВ НВП "АТІК Хімпром" було отримане сировина від продавця на суму 82 800 грн. у тому числі ПДВ 13 800 грн. по накладних: № 2664 від 27.10.09 р. на суму 28800 грн. у тому числі ПДВ 4800 грн., податкова накладна № 2664 від 27.10.09р. № 3750 від 10.12.09 р. на суму 54000 грн. у тому числі ПДВ 9000 грн., податкова накладна № 3750 від 10.12.09, яке в подальшому використовувалося в господарській діяльності, проведені господарські операції підтверджуються накладними, податковими накладними, записами в реєстрі виданих і отриманих податкових накладних, віддзеркаленням сум податкового кредиту в додаток 5 до Декларації по податку на добавленню вартість "Розшифровки податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів" за відповідні періоди. Розрахунки за товар робилися шляхом перечислення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідачем проведений неналежний аналіз наданих до перевірки документів, внаслідок чого в акті відбита помилкова інформація про місцезнаходження продавця : м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 31. У податкових накладних, виписаних продавцем належним чином відповідно до порядку заповнення податкових накладних, затвердженим наказом ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної і порядку її заповнення" від 30.05.1997 р. № 165, значиться адреса: м. Дергачі, вул. Петрівського 163, б. 38, що відповідає даним копії Свідоцтва № 100197411 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Опт-торгспецзапчастина", видане Дергачівською міжрайонної ДПІ 11.02.2009 р.

В акті перевірки, на підставі котрого прийнято оскаржене повідомлення-рішення №1602330/0 зазначено: "Перевіркою встановлено, що ТОВ "Опт-торгспецзапчастина за перевіряємий період має стан платника 23 "Місцезнаходження не встановлено"", проте, в ході виїзної документальної перевірки цей факт відповідачем не міг бути встановлений. В ході перевірки жодних запитів не робилось та акті про незнаходження за юридичною адресою контрагента не складалося.

16.04.2010р. між ТОВ НВП "АТІК Хімпром" - покупцем і ТОВ "Тех-агромаркетинг" - продавцем був укладений договір № 10, відповідно до якого ТОВ НВП "АТІК Хімпром" було куплено у продавця сировина на суму 129665 грн. тому числі ПДВ 25933 грн. по накладних:

- № 91 від 16.04.10 на суму 24500,40 грн. у тому числі ПДВ 4083,40 грн., податкова накладна № 91 від 16.04.10 на суму 24500,40 грн. у тому числі ПДВ 4083,40 грн.;

№ 148 від 05.05.10 р. на суму 35280 грн. у тому числі ПДВ 5880 грн., податкова накладна № 148 від 26.04.10 на суму 35280 грн. у тому числі ПДВ 5880 грн., виписана на підставі зробленої покупцем передоплати 26.04.10 на суму 35280 грн.;

№ 380 від 31.05.10 р. на суму 30240 грн. у тому числі ПДВ 5040 грн., податкова накладна № 380 від 31.05.10 на суму 30240 грн. у тому числі ПДВ 5040 грн., оплата зроблена 03.06.10;

№ 439 від 03.06.10 на суму 23241,60 грн. у тому числі ПДВ 3873,60 грн., податкова накладна № 439 від 03.06.10 на суму 23241,60 грн. у тому числі ПДВ 3873,60 грн., оплата зроблена 03.06.10ро.

№ 542 від 15.06.10 р. на суму 42336 грн. у тому числі ПДВ 7056 грн., податкова накладна № 542 від 15.06.10 р. на суму 42336 грн. у тому числі ПДВ 7056 грн., оплата зроблена 13.07.10 в сумі 35000 грн. і 29.07.10 р. в сумі 7336 грн.

Таким чином, операції по купівлі товару у ТОВ "Тех-агромаркетинг" підтверджені накладними, податковими накладними, складеними відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". По цих операціях здійснені записи в реєстрі виданих і отриманих податкових накладних за відповідні періоди, з віддзеркаленням сум податкового кредиту в додаток 5 до Декларації по податку на добавленню вартість "Розшифровки податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів" за відповідні періоди. У акті перевірки, на підставі якого прийнято рішення- повідомлення № 1602330/0 значиться : "Перевіркою встановлено, що ТОВ "" Тех- агромаркетинг" за перевіряємий період має стан платника 23 "Місцезнаходження не встановлено"", на підставі чого відповідачем зроблений висновок про недійсність отриманих податкових накладних від ТОВ "Тех.-агромеркетинг", проте, в ході документальної перевірки на підставі наданих документів цей факт відповідачем не міг бути встановлений. В ході перевірки жодних запитів не робилось та акту про незнаходження за юридичною адресою контрагента не складалося. У отриманих податкових накладних від продавця - ТОВ "Тех-агромеркетинг", вказано місцезнаходження продавця: м. Харків, вул. Конева, 10/2, що відповідає даним Свідоцтва № 100275080 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ " Тех- агромеркетинг", видане ДПІ Жовтневого району м. Харків 17.03.2010 р.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Слід зазначити, що позивачем при веденні господарської діяльності було дотримано всіх вимог чинного законодавства України.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про додаток на додану вартість", із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

2)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

3)придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

4)або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

5)або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону Ураиньї "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку в порядку, передбаченому ст. 9 Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання. У акті перевірки відсутні зведення про анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість "Опт-торгспецзапчастина" і ТОВ "Тех-агромеркетинг", що свідчать про те, що в періоді, що перевіряється, вказані контрагенти ТОВ НВП "АТІК Хімпром" були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ і були включені в Реєстр платників податку на добавленню вартість. Крім цього, суд звертає увагу не те, що відповідачем взагалі не було встановлено місцезнаходження контрагентів, не складалося жодних акті про відсутність посадових осіб за юридичною адресою та не надсилалося жодних листів до контрагентів про підтвердження податкового кредиту позивача.

Враховуючи вищевикладене висновки акту перевірки про неправомірність включення в податковий кредиту ТОВ "АТІК Хімпром", періоду що перевіряється, податку на додану вартість в сумі 13800 грн., сплачену у складі ціни за товар ТОВ "Опт-торгспецзапчасть" і в сумі 25933 грн., сплачену ТОВ "Тех-агромаркетинг" у складі ціни за товар, суперечать п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

6)або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

7)або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закон України «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Контрагентами були виписані податкові накладні. Податкові накладні, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

8)або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

9)або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону Ураиньї "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку в порядку, передбаченому ст. 9 Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання. У акті перевірки відсутні зведення про анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість "Опт-торгспецзапчастина" і ТОВ "Тех-агромеркетинг", що свідчать про те, що в періоді, що перевіряється, вказані контрагенти ТОВ НВП "АТІК Хімпром" були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ і були включені в Реєстр платників податку на добавленню вартість. Крім цього, просимо суд звернути увагу не те, що відповідачем взагалі не було встановлено місцезнаходження контрагентів, не складалося жодних акті про відсутність посадових осіб за юридичною адресою та не надсилалося жодних листів до контрагентів про підтвердження податкового кредиту нашого підприємства.

Враховуючи вищевикладене, висновки акту перевірки про неправомірність включення в податковий кредит ТОВ "АТІК Хімпром", періоду що перевіряється, податку на додану вартість в сумі 13800 грн., сплачену у складі ціни за товар ТОВ "Опт-торгспецзапчасть" і в сумі 25933 грн., сплачену ТОВ "Тех-агромаркетинг" у складі ціни за товар, суперечать п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

10)або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

11)або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закон України «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Контрагентами були виписані податкові накладні. Податкові накладні, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Усі податкові декларації були подані контрагентами у відповідності до вимог діючого законодавства України. ДПІ в якій перебувають на обліку контрагенти не було надіслано жодних письмових пропозицій щодо надання нової податкової декларації з виправними показниками, як це передбачено зазначеним законом. Всі податкові декларації були прийняті ДПІ.

Акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені саме позивачем.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім цього, відповідно п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де указано, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

З положень наведеної норми закону слідує, що законодавець визначив чіткий перелік підстав, за наявності яких податкова звітність може бути не визнана податковим органом як податкова декларація: 1) відсутність обов'язкових реквізитів, 2) відсутність підписів посадових осіб, 3) відсутність печатки платника податків.

Як вбачається з податкової звітності контрагентів, то усі податкові декларації з ПДВ та уточнюючи розрахунки були подані у відповідності до вимог діючого законодавства України. ДПІ, в якій перебувають на обліку контрагенти, не було надіслано жодних письмових пропозицій щодо надання нової податкової декларації з виправними показниками, як це передбачено зазначеним законом.

Крім цього, суд зазначає, що на податкових деклараціях з ПДВ та уточнюючих розрахунках міститься штампи ДПІ про отримання податкової звітності. Відповідно до квитанцій за №2 вказується, що податкова звітність підприємств була прийнята успішно на районному рівні.

Відповідності до п. 7.5 Наказу ДПА України за №233 від 10.04.08 «Про подання податкової електронної звітності», - підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі атвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до п.п. 4.13.5. Наказу ДПА України від 31.12.08 за N827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», - ЦОЕЗ АЗ здійснює приймання звітів від платників податків, у тому числі через оператора, після чого обробляє звіти, формує і направляє платнику податків другу квитанцію, якою засвідчує факт і час приймання звітності.

Відповідно до п.п. 4.13.8. зазначеного Наказу, - факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП центром обробки електронних звітів, здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

У відповідності до вказаних норм права, квитанція за №2 свідчить про те, що звіти контрагентів за перевіряємий період по ПДВ були прийняті та внесені до бази звітів ДПА України.

Згідно з п.4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом - Інструкція) нарахуванню в особових рахунках платників підлягають податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником.

Доказів прийняття щодо зазначеної декларації рішення в порядку п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем не надано.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ НВП "АТІК Хімпром" про скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,128,159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "АТІК Хімпром" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова від 24.12.2010 року №0001602330/0 в повному обсязі та від 24.12.2010 року № 0001592330/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 15755 грн. і штрафних санкцій у розмірі 6497,50 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження .

У повному обсязі постанова виготовлена 16 травня 2011 року.

Суддя Панов М.М.