Постанова № 16038658, 19.05.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/495/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.

при секретарі Марінгос І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «ВІТУС»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання неправомірними дії та про визнання противоправними і скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ ВКФ «Вітус», за результатами якого, позивач просить визнати протиправними дії ДПІ у Приморському районі м Одеси по складанню Акту № 17388/23-1 від 24.12.2010 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Вітус», код ЄДРПОУ 23993529, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомленні рішення № 0000062310/0 ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 10.01.2011 р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000052310/0 ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 10.01.2011 р.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000072360 ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.01.2011 р., обґрунтовуючи свої вимоги наступними доводами.

Як зазначає позивач, 24.12.2010 р. Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси складено Акт № 17388/23-1/23993529 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Вітус», код ЄДРПОУ 23993529, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.

На підставі акту перевірки № 17388/23-1/23993529 від 24.12.2010 р., ДПІ у Приморському районі м. Одеси виставлені повідомлення рішення: № 0000062310/0 від 10.01.2011 р. яким визначено суму податкового зобовязання: по податку на прибуток на загальну суму 222 963 грн. (148642 грн. за основним платежем, 74321 грн. штрафна (фінансова) санкція); № 0000062310/0 від 10.01.2011 р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 11175 грн. (7450 грн. за основним платежем; 3725 грн. штрафна (фінансова) санкція).

Позивач зазначає, що Оскаржені повідомлення рішення від 10 січня 2011 року прийняті ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, цей законодавчий акт, в обох податкових повідомленнях рішеннях зазначений як підстава їх прийняття та підстава для сплати додатково нарахованих сум на відповідний бюджетний рахунок.

Закон України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” з 01 січня 2011 року втратив чинність у звязку з прийняттям Податкового кодексу України, таким чином відповідач, як на підставу прийняття оскаржених податкових повідомлень рішень, посилається на законодавчий акт, який втратив чинність, що на думку позивача є підставою для скасування.

Позивач вважає безпідставними та помилковими висновки відповідача, що ТОВ ВКФ „ВІТУС” завищено валові витрати на вартість послуг з перевезення товару та пасажирів на суму 583000 грн., без підтвердження цих витрат з фінансово-господарською діяльністю перевіряємого підприємства.

В ході перевірки представникам ДПІ були надані всі документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат вартості послуг з перевезення товару та пасажирів, а саме: договори на перевозку, укладені з СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_1; ліцензія СПД ОСОБА_2 на внутрішні перевезення вантажів; підписані сторонами щомісячні акти приймання-передачі виконаних робіт, з додатками до них; докази оплати перевізникам за надані послуги, згідно яких оплата здійснювалась у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунки перевізників у банках; договори купівлі-продажу товарів укладені позивачем з контрагентами, згідно яких поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на склад покупця за рахунок ТОВ ВКФ „Вітус”; підписані сторонами расходні (товарні) накладні, які підтверджують поставку товару контрагентам тощо.

Зазначені договори купівлі-продажу та інші документи безперечно підтверджують звязок здійснених операцій по перевезенню з фінансово-господарською діяльністю позивача, так як свого транспорту у позивача немає.

Під час перевірки перевіряючим були надані товарно-транспортні накладні на перевезення товарів, але в акті перевірки відповідачем було зазначено про відсутність у позивача належним чином оформленої транспортної документації, в першу чергу товарно-транспортних накладних.

В ході перевірки перевіряючим також були надані первинні документи на підтвердження факту реалізації товарно матеріальних цінностей МПП «Вікторія К»на загальну суму 12922, 80 грн., але відповідач зробив неправомірний висновок щодо безпідставного списання ТМЦ по правочинам з зазначеним контрагентом, у звязку з відсутністю довіреності одержувача ТМЦ та відсутністю печатки контрагенту у накладних на відвантаження товару.

Позивач, також зазначає, що він не згодний з висновками ДПІ у Приморському районі м. Одеси, щодо неправильності визначення складу податкових зобовязань за звітний період по податку на додану вартість, а саме не віднесення до обсягу операцій, що оподатковуються за ставкою 20 % правочину з реалізації лимонної кислоти (моногідрат), термін придатності якої сплив. Згідно висновків перевіряючих, оскільки термін придатності товару сплив, вищезазначена операція мала оподатковуватися на загальних підставах, у звязку з чим в ході перевірки було встановлено заниження податкового зобовязання на загальну суму 7450 р., що позивачем вважається неправомірним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону та чинним законодавством не передбачено.

Щодо застосованих відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за нібито не своєчасне оприбуткування готівки у книзі розрахункових операцій, позивач зазначає, що застосування до ТОВ ВКФ „Вітус” адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Зазначені у акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси фіскальні звітні чеки пізніше були проведені по книзі обліку розрахункових операцій, зазначені в ній суми були фактично оприбутковані, здані у банківську установу, таким чином заниження доходів, яке би потягнуло за собою заниження податків не було - готівкові кошти за 01.02.2008 р. у сумі 4000 грн. в цей же день були здані в АКБ „ІМЕКСБАНК”, що безумовно свідчить про виконання ТОВ ВКФ „Вітус” нормативних актів про касові операції, а також про те, що виручка не приховувалась. Інші отримані кошти були здані в банк у наступний банківський день 04.02.2008 р.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що податкові повідомлення рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0000062310/0 від 10.01.2011 р., № 0000062310/0 від 10.01.2011 р. та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0000072360 від 06.01.2011 р. є незаконними та підлягають скасуванню, у звязку з чим просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у особі ДПІ у Приморському районі м. Одеси позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорювані рішення-повідомлення є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд, вислухавши думку сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як встановлено в ході розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма «Вітус»(ТОВ ВКФ «Вітус») зареєстроване Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.041998 року за № 414. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 252228 від 29.04.1998 р. реєстраційний номер 1556120 0000 002479. Код субєкта господарювання за ЄДРПОУ 23993529.

ТОВ ВКФ «Вітус» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.05.1998 р. за № 3993, перебуває на обліку в ДПІ Приморського району м. Одеси.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.05.1998 р. № 22799583, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ТОВ ВКФ «Вітус» був зареєстрований платником ПДВ з 27.05.1998 року, індивідуальний податковий номер 239935215423.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 29.10.2010 р. № 001776/1595, від 02.12.2010 р. № 002000/1818 виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси у період з 10.11.2010 р по 21.12.2010 р. була проведена планова виїзна перевірка ТОВ ВКФ «Вітус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.

Наказом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02.12.2010 р. № 1748 термін проведення перевірки продовжувався.

Направлення на перевірку від 29.10.2010 р. № 001776/1595 було вручено під розписку головному бухгалтеру ТОВ ВКФ «Вітус» Прозапас О.В.

ТОВ ВКФ «Вітус» було проінформовано про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 20.10.10 р. № 702/10/23-150, яке було вручено 20.10.10 головному бухгалтеру Прозапас О.В.

За результатами перевірки було складено Акт № 7388/23-1/23993529 від 24.12.2010 р. про встановлення порушень:

-п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 148642 грн. у т.ч.: 2007 р. на суму 9142 грн. (4 квартал 2007 року); 1 квартал 2008 р. на суму 6750 грн.; 1п/р 2008 р. на суму 18750 грн.; 3 квартали 2008 р. на суму 33500 грн.; 2008 р. на суму 46000 грн.; 1 квартал 2009 р. на суму 18500 грн.; 1п/р 2009 р. на суму 33500 грн.; 3 квартали 2009 р. на суму 48500 грн.; 2009 р. на суму 63500 грн.; 1 квартал 2010 р. на суму 15000 грн.; 1п/р 2010 р. на суму 30000 грн.;

-п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.1.7, п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. в результаті чого було занижено податок на додану вартість за перевірений період на загальну суму 7450 грн. у т.ч.: січень 2008 р. - 5647 грн.; лютий 2008 р. 1191 грн.; березень 2008 р. 517 грн.; квітень 2008 р. 95 грн.;

-п. 2.1 ст.2, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст.8, п. 16.1, п.п. 16.3.2, 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»підприємством не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 375, 00 грн. за вересень 2008 р.;

-п. 2.6 Положення № 637, а саме несвоєчасне оприбуткування готівки на суму 9483, 27 грн.

На підставі акту перевірки № 17388/23-1/23993529 від 24.12.2010 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси виставлені повідомлення рішення: № 0000062310/0 від 10.01.2011 р., яким визначено суму податкового зобовязання: по податку на прибуток на загальну суму 222 963 грн. (148642 грн. за основним платежем, 74321 грн. штрафна (фінансова) санкція); № 0000062310/0 від 10.01.2011 р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 11175 грн. (7450 грн. за основним платежем; 3725 грн. штрафна (фінансова) санкція).

Оскаржені повідомлення рішення від 10 січня 2011 року прийняті ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, цей законодавчий акт в обох податкових повідомленнях рішеннях зазначений як підстава їх прийняття та підстава для сплати додатково нарахованих сум на відповідний бюджетний рахунок.

Перевіряючи правомірність проведення перевірки суд приходить до висновку, що перевірка була проведена у відповідності до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990 р. Зазначення в оспорюваних повідомленнях рішеннях Закону України № 2181, суд вважає вірним, оскільки перевірка правильності визначення податкових зобовязань проводилась за період, в який зазначені правовідносини регулювались положеннями Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, що в свою чергу, відповідає принципу дії закону у часі.

Перевіряючи правильність висновків відповідача зроблених під час перевірки, суд приходить до наступного висновку.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що на порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р., ТОВ ВКФ «Вітус»здійснило списання товарно матеріальних цінностей, факт реалізації яких не підтверджено відповідними первинними документами, а саме відсутні довіреності одержувача товарно матеріальних цінностей та у накладних на відвантаження товару відсутня печать контрагента якому був відвантажений товар. Згідно даним бухгалтерського обліку ТОВ ВКФ «Вітус»здійснило відвантаження товару МПП «Вікторія К»на загальну суму 12922, 80 грн. без ПДВ, собівартість списаних товрно матеріальних цінностей згідно наданим до перевірки документам склала 11566 грн. без ПДВ. Таким чином, в результаті вищезазначеного ТОВ ВКФ «Вітус»занижено залишки товарно матеріальних цінностей по рахунку «Товари», у звязку з списанням у 4 кварталі 2007 року ТМЦ без підтвердження відповідними первинними документами на одержання цінностей від покупця (відсутні довіреності одержувача ТМЦ та у накладних на відвантаження товару відсутня печатка контрагента, з послідуючим заниженням валових доходів за 4 квартал 2007 р. на суму 11566 грн.

З висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України № 996 XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують, підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До документів, що підтверджують рух товарно матеріальних цінностей, відносяться накладна на відпуск товарно матеріальних цінностей, накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно транспортна накладна та інше.

Форми накладних є типовими формами первинного обліку, затвердженими нормативно правовими актами Держкомстату.

Судом в ході розгляду справи були досліджені накладні № 630 від 16.10.2007 р. на суму 6772,80 грн. без ПДВ; № 693 від 09.11.2007 р. на суму 2050,00 грн. без ПДВ; № 840 від 24.12.2007 р. на суму 4100,00 грн. без ПДВ на предмет наявності в них печатки контрагенту МПП «Вікторія К»та підпису уповноваженої особи та встановлено, що первинні документи щодо реалізації та відвантаження товару МПП «Вікторія К», складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 дійсно мають підписи та печатки обох підприємств. Зустрічної перевірки у розрізі контрагентів, а саме МПП «Вікторія К» ДПІ у Приморському районі м. Одеси не провела.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Надані позивачем докази в обґрунтування приведених доводів відповідачем спростовано не було.

В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 5.3 5.7, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, ТОВ ВКФ «Вітус»завищило валові витрати на вартість послуг з перевезення товару та пасажирів на суму 583000 грн. без підтвердження цих витрат фінансово господарською діяльністю перевіряємого підприємства.

З висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав..

В ході розгляду справи суду були надані документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат вартості послуг з перевезення товару та пасажирів, а саме: договори на перевозку, укладені з СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_1; ліцензія СПД ОСОБА_2 на внутрішні перевезення вантажів; підписані сторонами щомісячні акти приймання-передачі виконаних робіт, з додатками до них; докази оплати перевізникам за надані послуги, згідно яких оплата здійснювалась у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунки перевізників у банках; договори купівлі-продажу товарів укладені позивачем з контрагентами, згідно яких поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на склад покупця за рахунок ТОВ ВКФ „Вітус”; підписані сторонами расходні (товарні) накладні, які підтверджують поставку товару контрагентам товарно-транспортні накладні на перевезення товарів тощо.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР), який діяв на момент перевірки.

Пунктом 5.1. зазначеного Закону встановлено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивач є підприємством, яке здійснює роздрібну та оптову (гуртову) торгівлю лікарськими засобами.

У звязку зі здійсненням ТОВ ВКФ „Вітус” статутної діяльності, він є постійним замовником транспортних послуг у СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_1, які здійснюють доставку продукції фірмам-контрагентам позивача та перевезення працівників ТОВ ВКФ „Вітус”.

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях свідка ФОП ОСОБА_2, який в судовому засіданні підтвердив надання транспортних послуг ТОВ ВКФ «Вітус»за договорами перевезення.

Відповідно до положень п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України № 334/94 ВР від 28.12.1994 р. встановлено, що до складу валових витрат включаються „суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, ... з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті”.

Пункт 5.3 - 5.7 Закону не містить у собі ніяких обмежень щодо включення витрат саме по оплаті транспортних послуг (пов'язаних з господарською діяльністю підприємства) до його валових витрат.

Приписами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме п.п.5.3.9. п. 5.3 ст.5, встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені виключно у ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якою регламентуються лише питання про податкові періоди (п.11.1), про дату збільшення валових витрат (п. 11.2), про дату збільшення валового доходу (п. 11.3).

У законодавчих актах України, зокрема, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст.5 та ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ” не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст. 11 зазначеного Закону, не містять вказівок на те, що валові витрати з оплати транспортних послуг мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними.

За своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом а ні розрахунковим, а ні платіжним, а ні іншим документом.

Посилання представника відповідача на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних є непереконливими.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, регулюють питання організації роботи автотранспорту, як галузі господарства, і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат.

Відповідно до абз. „г” п.п.2.1 п.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306/2001, на вантаж, що перевозиться, мають бути «документи на вантаж».

Таким чином, зазначені нормативні акти не містять вказівок на обовязковість оформлення товарно-транспортної накладної.

ТОВ ВКФ „Вітус” виписувалися як товарні накладні на вантаж, так і товарно-транспортні накладні, які були надані суду в якості письмових доказів та досліджені в ході розгляду справи.

Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 22.05.2006 р. № 493 з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні виключений п. 11.2, абз.2 який встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Таким чином, твердження відповідача про необхідність товарно-транспортних накладних для визначення валових витрат, встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного податкового законодавства.

В акті перевірки зазначається, що на порушення вимог п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., ТОВ ВКФ «Вітус»при визначенні складу податкових зобовязань за звітний період не віднесено до обсягу операцій, що оподатковуються за ставкою 20% по Декларації з ПДВ (по ряд. 1), операцію з реалізації лимонної кислоти (моногідрат) на загальну суму 37250 грн. без ПДВ. У ході перевірки встановлено згідно наданим накладним на відвантаження товару від 17.01.2008 р. № 69, від 24.01.2008 р. № 70, від 30.01.2008 р. № 102, ТОВ ВКФ «Вітус»здійснило відвантаження товару (лимонної кислоти (моногідрат)) фізичній особі ОСОБА_3 у кількості 7055 кг на загальну суму 37250 грн. № серії відвантаженого товару 120509228 Рег. № Р, 10.02/05438 від 15.10.2002 р. Станом на 01.07.2007 р. вищезазначений товар рахувався у залишках ТМЦ по рахунку 28 за № серії 120509228 у кількості 7055 кг. Згідно наданим до перевірки документам термін придатності товару становить 01.09.2007 р., фактично реалізація товару здійснена у січні 2008 року. ТОВ ВКФ «Вітус»в порушення п.п. 5.1.7. п. 5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. відобразило відвантаження вищезазначеного товару у складі операцій, звільнених від оподаткування.

Таким чином, оскільки термін придатності товару сплив, вищезазначена операція оподатковується на загальних підставах у звязку з чим встановлено заниження податкового зобовязання на загальну суму 7450 грн. у т.ч.: січень 2008 р. 7450 грн.

З висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 ВР «Про податок на додану вартість», від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 01 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 400 від 29.03.2006 року «Про затвердження Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення», кислота лимонна, тринатрію цитрат, калію гідрокарбонат внесений до переліку лікарських засобів та виробів медичного призначення операції з продажу яких звільняються від обкладення ПДВ.

Відповідно до п.п. 2.3.4. Наказу Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 р. № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного і іншого законодавства»(в редакції діючої під час перевірки) не допускається в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

В судовому засіданні, відповідач так і не надав правового обґрунтування висновків перевіряючих стосовно зазначених обставин, суду пояснив, що віднесення продажу простроченої сировини до операцій які оподатковуються на загальних підставах було індивідуальним рішенням перевіряючих.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення п. 2.6 ст. 2 Положення № 637 із змінами та доповненнями, встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій № 1553003598/7 на підставі фіскальних звітних чеків, а саме готівкові кошти за: 01.02.2008 р. на суму 5560,24 грн. (фіскальний звітний чек 1226 від 01.02.2008 р.); 02.02.2008 р. на суму 1727, 29 грн. (фіскальний звітний чек 1227 від 02.02.2008 р.); 03.02.2008 р. на суму 2195, 74 грн. (фіскальний звітний чек 1228 від 03.02.2008 р.) оприбутковано в книзі обліку розрахункових операцій 04.02.2008 р. (книга обліку розрахункових операцій № 1553003598/7 зареєстрована та розпочата 04.02.2008 р.

З висновками відповідача суд також не погодився за наступних підстав.

Фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися в межах строків, визначених статтею 250 ГК України.

Отже, застосування до ТОВ ВКФ „Вітус” адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Відповідно до п. 2.6. ст. 2 Постанови Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно ( у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використання РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Судом встановлено, що позивачем було проведено роздрукування касового чека при проведенні розрахункової операції, що відображено в кінці дня як виконання Z-звіту, що є фактичним оприбуткуванням готівки.

Крім того, зазначені у акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси фіскальні звітні чеки були проведені по книзі обліку розрахункових операцій пізніше у звязку з тим, що 2 та 3 лютого були вихідними днями, а книга обліку розрахункових операцій була отримана 04.02.2008 р.

Таким чином, суд вважає, що позивач здійснив оприбуткування готівкових коштів, при цьому, слід зазначити, що готівкові кошти за 01.02.2008 р. у сумі 4000 грн. в цей же день позивачем були здані в АКБ „ІМЕКСБАНК”, що безумовно свідчить про виконання ТОВ ВКФ „Вітус” нормативних актів про касові операції, а також про те, що виручка не приховувалась. Інші отримані позивачем кошти були здані в банк у наступний банківський день 04.02.2008 р.

У звязку з наведеним, суд вважає, що застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.05.1995 р. № 436, яким встановлено штрафні санкції за не оприбуткування у касах готівки, є безпідставним.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в їх обґрунтування позовних вимог і вони підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «ВІТУС»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання неправомірними дії та про визнання противоправними і скасування податкових повідомлень рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000062310/0 ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 10.01.2011 року.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052310/0 ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 10 січня 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000072360 ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.01.2011 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 24.05.2011 року.

СуддяН.В. Бжассо

19 травня 2011 року

24.05.11