Постанова № 16038357, 28.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р. № 2а-4585/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мицан О.С.;

від відповідача: Людкевич Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БТ” до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 07.04.2010 р. №0000472301/0 та №0000482301/0,

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “БТ”, с. Почаєвичі, Дрогобицький район, Львівська область, до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область, про визнання недійсними податкових повідомлень рішень ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 07.04.2010 р. №0000472301/0 на суму податку на прибуток приватних підприємств 74153 грн., у т.ч. основний платіж 49435 грн., штрафні (фінансові) санкції 24718 грн. та №0000482301/0 на суму податку на додану вартість 24362 грн., у т.ч. основний платіж 16241 грн., штрафні (фінансові) санкції 8121 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено справу на 23.07.2010 р. Розгляд справи відкладався а порядку ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту від 16.03.2010 р. №178/23-1/13806459, у якому відповідач безпідставно не врахував у складі валових витрат суму поворотної фінансової допомоги, яка була повернута ОСОБА_3, суми процентів за борговими зобовязаннями за банківськими кредитами. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у поясненнях. Ствердив, зокрема, що позивачем було занижено дохід з надання послуг по перевезенню вантажів та реалізації води на загальну суму 75447 грн.; не враховано у складі валових доходів суму безоплатно наданих позивачу ОСОБА_3 послуг по користуванню основними засобами на суму 170407 грн. Позивач не надав для перевірки документи, які б підтверджували повернення ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги та документів, які б підтверджували сплату відсотків банку. Просить у позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З 22.02.2010 р. по 12.03.2010 р. відповідач провів планову перевірку відповідача, за результатами якої був складений акт від 16.03.2010 р. №178/23-1/13806459 “Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ “БТ” (код за ЄДРОПУ 13806459) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08 по 30.09.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08 по 30.09.09”. Актом було встановлено порушення позивачем п. п. 1.23., 4.1.1., 4.1.6., 11.3.1, 22.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 49435 грн.; а також п. п. 3.1., 4.1., 7.3.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 16241 грн. На підставі вказаного акту були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення від 07.04.2010 р. №0000472301/0 на суму податку на прибуток приватних підприємств 74153 грн., у т.ч. основний платіж 49435 грн., штрафні (фінансові) санкції 24718 грн. та №0000482301/0 на суму податку на додану вартість 24362 грн., у т.ч. основний платіж 16241 грн., штрафні (фінансові) санкції 8121 грн.

Як вбачається зі змісту акту, порушення відповідач вбачає, зокрема, у заниженні валових доходів на суму 75447 грн. Відповідно до пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи. Відповідно до пп.11.3. 2 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання робіт (послуг).

Відповідач посилається на заниження валового доходу з надання послуг по перевезенню вантажів та реалізації води на суму 75447 грн. З матеріалів справи, зокрема, договорів перевезення, рахунків-фактур вбачається надання позивачем послуг з перевезення, вартість яких підлягає включенню до валових доходів. Доказів відсутності факту заниження валових доходів від вказаних операцій суду не надано, позивач у позовній заяві не оскаржує зазначений висновок податкового органу, не надав доказів його помилковості.

Відповідач також посилається на не включення позивачем у оподаткування вартості безоплатного користування основними фондами СПД ФО ОСОБА_3 на суму 8361 грн. Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу майна від 25.11.2004 р. СПД ФО ОСОБА_3 придбано в ТОВ "БТ" нежитлову будівлю цеху по розливу води за адресою: смт. Підбуж, вул. Зелена, буд. 2/3, загальна вартість якої становить 170407 грн. Згідно з даними МБТІ власником таких будівель виступає ОСОБА_3, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.03.2010 р. Однак відповідач у власній господарській діяльності використовував зазначені приміщення, не проводячи за це розрахунку з власником приміщень. Позивач у позовній заяві не оскаржив зазначений висновок, не надав доказів його помилковості. Доказів оплати за використання вказаного майна суду не надано. Враховуючи, що відповідно до статуту ТзОВ “БТ”, в розумінні п. 1.26. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ "БТ" та СПД ФО ОСОБА_3 є повязаними особами, розмір безоплатно наданих СПД ФО ОСОБА_3 послуг по користуванню основними засобами визначається у розмірі амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів, що згідно договору купівлі-продажу майна від 25.11.2004 р. становить 170407 грн. без ПДВ, тобто в сумі 8361 грн. за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р.

Позивачем також була отримана від ОСОБА_3 поворотна фінансова допомога в 4 кварталі 2008р. в сумі 10145,75 грн. та поворотна фінансова допомога та в III кварталі 2009 р. в сумі 49000грн., що підтверджується договором позики (безпроцентної цільової), прибутковими касовими ордерами. Протягом жовтня-листопада 2009 р. позивач проводив повернення поворотної фінансової допомоги ОСОБА_3 на загальну суму 27900 грн. Позивач підтверджує факт повернення коштів, зокрема, видатковими касовими ордерами, копією касової книги, з яких, однак, не вбачається факту повного повернення суми допомоги. Відповідач посилається на непредявлення позивачем підтверджуючих проведені витрати документів під час проведення перевірки. Жодних доказів наявності таких документів та їх представлення відповідачу під час перевірки, позивач не надав. Згідно із п. 4.2.3. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Позивач також посилається на неврахування валових витрат, повязаних з виплатою процентів банкам за кредитним договором. Відповідач обґрунтовує свої висновки ненаданням позивачем для перевірки документів, які б підтверджували збільшення процентної ставки, надання банком позивачу послуг. Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2007 р. між позивачем (позичальник) та АТ “Індустріально-експортний банк” (заставодержатель) був укладений кредитний договір №149/07-ю, що передбачав надання кредиту під 17,5% річних. Доказів збільшення процентної ставки суду не надано. 30.05.2008 р. між тими ж сторонами був укладений ще один договір - договір про надання овердрафту №78/08-од, яким передбачалась сплата 19% річних. Доказів внесення змін до договору в частині збільшення процентної ставки суду не надано. Крім того, позивачем не надано доказів надання йому та отримання ним послуг, повязаних із обслуговуванням кредитних операцій, на стверджувану ним суму, з урахуванням чого висновки відповідача відповідають матеріалам справи.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, позивачем було занижено суму податку на додану вартість на 16249 грн., в т.ч. за січень 2009 р. в сумі 1877 грн., за лютий 2009 р. в сумі 255 грн., за березень 2009 р. в сумі 1298 грн., за квітень 2009 р. в сумі 396 грн., за травень 2009 р. в сумі 5457 грн., за червень 2009 р. в сумі 6635 грн. та вересень 2009 р. в сумі 331 грн.

Згідно з п.1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізинг)') або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Відповідно до п 4.1 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Відповідно до п. 3.1 вказаного закону, обєктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робі, послуг) відповідно до п.п.7.3.1 вказаного закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт - дата фактичного надання результатів робіт платником податку.

У звязку із заниженням позивачем обсягу поставки з надання послуг по перевезенню вантажів та реалізації води в загальній сумі 16249 грн., в тому числі за січень 2009 р. в сумі 1877 грн., за лютий 2009 р. в сумі 255 грн., за березень 2009 р. в сумі 1298 грн., за квітень 2009 р. в сумі 396 грн., за травень 2009 р. в сумі 5457 грн., за червень 2009 р. в сумі 6635 грн. та вересень 2009 р. в сумі 331 грн., відповідачем було проведено відповідне донарахування.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 69 -71, 86, 98, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяМ.В. Костів

Повний текст постанови виготовлено 10.05.2011 року.