Постанова № 16038366, 21.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2011 р. № 2а-11377/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Козьміна А.М.

представників сторін:

від позивача Дубас В.М., Жук Б.Л.

від відповідача Руй Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Міського державного комунального підприємства «Розділтеплокомуненерго»до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Міське державне комунальне підприємство «Розділтеплокомуненерго»(надалі МДКП «Розділтеплокомуненерго») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 15.06.2010 року № 0000302321/0 та № 0000012400/0, від 25.08.2010 року № 0000302321/1, № 0000012400/1, від 04.11.2010 року № 0000302321/2 та № 0000042400/2.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просять його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що висновки контролюючого органу щодо нікчемності укладених МДКП «Розділтеплокомуненерго»в червні 2009 року правочинів із ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Дніпрінвест-2000»та ПП «Квадрат Л» не відповідають дійсності та чинному законодавству, що, в свою чергу, призвело до неправомірного прийняття податкових повідомлень-рішень від 15.06.2010 року № 0000302321/0 та № 0000012400/0, від 25.08.2010 року № 0000302321/1, № 0000012400/1, від 04.11.2010 року № 0000302321/2 та № 0000042400/2.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями зазначають, що дії відповідача суперечать вимогам ст.ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідач заперечив проти позову. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, зазначив, що позивачем порушено норми п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7, Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.8.6.1. п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області проведено перевірку МДКП «Розділтеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2010 року.

Дана перевірка проводилась органом державної податкової служби на підставі Постанови про призначення проведення ревізії від 22.03.2010 року, винесеної старшим помічником Миколаївської міжрайонної прокуратури Турчином І.Я. за результатом розгляду останнім матеріалів кримінальної справи № 162-0141, порушеної за фактом зловживання службовим становищем службовими особами МДКП «Розділтеплокомуненерго».

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки складено акт від 02.06.2010 року № 530/230/0206977 про результати позапланової виїзної перевірки МДКП «Розділтеплокомуненерго»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.03.2010 р., яким встановлено порушення п.п. 7.4.4 п.4 ст.7, Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.8.6.1. п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області прийнято наступні податкові повідомлення рішення:

-від 15.06.2010 року № 0000302321/0, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 1224172, 5 грн.;

-від 15.06.2010 року № 0000012400/0, яким зобовязано сплатити штраф у розмірі 3791138, 60 грн. за самостійне відчуження активів, що перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження;

В результаті адміністративного оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень, податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення рішення: від 25.08.2010 року № 0000012400/1, від 25.08.2010 року № 0000302321/1, від 04.11.2010 року № 0000302321/2, від 04.11.2010 року № 0000042400/2.

При цьому, рішенням Державна податкова адміністрація у Львівській області № 25654/10/25-005/1101 від 04.11.2010 року задовольнила скаргу від 03.09.2010 р. № 111 МДКП «Розділтеплокомуненерго» частково. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 15.06.2010 року № 0000302321/0 залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 року № 0000012400/0 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 3241 200,0 грн. та відповідно рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області № 8531/10/23-054/5 від 25.08.2010 року про результати розгляду первинної скарги скасовано. В іншій частині податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 15.06.2010 року № 0000012400/0, та відповідно рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 25.08.2010 року № 8531/10/23-054/5 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін.

В акті перевірки було встановлено, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 809455,00 грн., сформованого в результаті отриманих робіт та послуг від ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Дніпрінвест-2000»та ПП «Квадрат Л».

Крім того, в акті перевірки міститься посилання відповідача про необхідність надання первинним документам юридичної сили та доказовості, крім цього податковий орган зазначає, що понесені витрати на використання у господарській діяльності послуг, повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання послуг. Оскільки встановлено відсутність поставок послуг, відповідач вважає, що вищезазначені договори укладені без мети настання реальних наслідків, що протирічить приписам ст. 203 Цивільного кодексу України і свідчить про їх фіктивність і тягне за собою визнання недійсними договорів на підставі ст. 215 та ст. 234 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між МДКП «Розділтеплокомуненерго»укладено із ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»договір №17/04-ПР від 17.04.2008 року щодо розробки проектних робіт по ремонту котла ПТВМ 100 реєст.№200. Згідно умов даного договору, робота виконується відповідно до узгодженого сторонами технічного завдання, технічних, наукових, економічних та інших вимог. Вартість робіт відповідно до протоколу про договірну ціну складає 1350000 грн. Станом на 28.05.2010 року розрахунки за виконані роботи не проведені, на підприємстві МДКП «Розділтеплокомуненерго»рахується кредиторська заборгованість на суму 1350000,00 грн.

Між МДКП «Розділтеплокомуненерго»укладено із ПП «Дніпробізнесінвест-2000»договір підряду на виконання робіт №19/11-Тд від 19.11.2008 року. Згідно умов даного договору ПП «Дніпробізнесінвест-200»зобовязується виконати роботи з технічного діагностування стану металу і зварних зєднань котла ПТВМ-100 реєт. №200. Вартість робіт становить 1556734,39 грн. Станом на 28.05.2010 року розрахунки за виконані роботи не проведені, на підприємстві МДКП «Розділтеплокомуненерго»рахується кредиторська заборгованість на суму 1556734,39 грн.

Між МДКП «Розділтеплокомуненерго»укладено із ПП «Квадрат Л»договір підряду на виконання робіт №22/07-То від 22.07.2008 року. Згідно умов даного договору ПП «Квадрат Л»зобовязується виконати роботи з діагностування і технічного обслуговування турбогенератора Р-12/34. Перелік робіт, що підлягають виконанню за цим Договором, визначені у додатку №1, який додається до нього. Вартість робіт становить 1950000,00 грн.

Станом на 28.05.2010 року розрахунки за виконані роботи не проведені, на підприємстві МДКП «Розділтеплокомуненерго»рахується кредиторська заборгованість на суму 1950000,00 грн.

Посилання органу державної податкової служби на відсутність документів, які засвідчують фактичне виконання умов вищезазначених договорів спростовуються наявними в матеріалах справи документами, зокрема судом досліджено:Акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3), які складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Зі змісту та оформлення долучених до матеріалів справи первинних документів не вбачається їх невідповідності вимогам, встановленим ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що в свою чергу не дає відповідачу підстав для висновку про невідповідність первинних бухгалтерських та податкових документів за господарськими операціями позивача із зазначеними вище контрагентами, оскільки їх недійсність не була підтверджена належними і допустимими доказами.

Щодо податкового кредиту, суд встановив наступне.

МДКП «Розділтеплокомуненерго» у відповідності до Реєстрів отриманих податкових накладних було включено до податкового кредиту в червні 2009 року згідно наступних податкових накладних за придбані роботи та послуги:

-№ 6120000003 від 12.06.2009 року на суму 1350000, грн.., в т.ч. ПДВ 225000,00 грн. (згідно договору із ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» №17/04-ПР від 17.04.2008 року);

-№ 6190000002 від 19.06.2009 року на суму 1950000,00 грн., в т.ч. ПДВ 325000,00 грн.(згідно договору із «ПП Квадрат Л»№22/07-То від 22.07.2008 року);

-№261 від 16.06.2009 року на суму 1556734,39 грн. в т.ч. ПДВ 259455,73 грн. (згідно договору із ПП «Дніпробізнесінвест-2000»№19/11-Тд від 19.11.2008 року).

Позивачем відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та загальній сумі податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість суму ПДВ нараховану (сплачену) по зазначених податкових накладних за придбані послуги.

Як визначено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача , та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Щодо укладення вищезазначених договорів без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином, і який визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи встановлені обставини по справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено певними доказами, що, укладаючи спірні договори, на підставі яких виникло господарське зобов'язання, позивач діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують висновки органу державної податкової служби щодо укладення договорів без мети настання реальних наслідків між позивачем та ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Дніпрінвест-2000», ПП «Квадрат Л».

Щодо порушень позивачем стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, суд зазначає наступне. Під час проведення перевірки, податковим органом виявлено відчуження активів підприємства, які перебувають у податковій заставі, на реалізацію без попередньої згоди з податковим органом за період з 01.08.2008 по 31.03.2010 року, що підтверджують наступні операції: Згідно податкової накладної №86 від 28.10.2009 року відчужено активи, в статутний фонд ЗАТ „Енергія Новий Розділ" (Код ЄДРПОУ 33525073) м. Н. Розділ, вул. Грушевського, 37 в сумі 3791138,60 грн., по акту прийому-передачі основних фондів від 28.10.2009 року , а саме: Біофільтр №27, інв.№947, 1960 року вводу в експлуатацію, вартістю 176000,00 грн.; Біофільтр №28, інв.№927, 1960 року вводу в експлуатацію, вартістю 179000,00 грн.; Біофільтр №29, інв.№930, 1969 року вводу в експлуатацію, вартістю 238000,00 грн.; Біофільтр №40, інв.№927а, 1960 року вводу в експлуатацію, вартістю 179000,00 грн.; Каналізаційний колектор, інв.№935, 1998 року вводу в експлуатацію, вартістю 929000,00 грн.; Під'їзна дорога водозабору, інв.№1104, 1987 року вводу в експлуатацію, вартістю 393000,00 грн.; Турбогенератор №2, інв.№648, 1977 року вводу в експлуатацію, вартістю 539000,00 грн.; Генератор, інв. №1682, 2006 року вводу в експлуатацію, залишковою балансовою вартістю 68000,00 грн. (Вищевказані активи були описані актом опису №22 від 17.03.2008 року додаток №3.). В акт приймання передачі також включено вартість витрат, пов'язаних з проведеними покращеннями стану окремих об'єктів ( 2 Насоси ЕЦВ 10-63-65, інв. №1404, інв.№1403 на суму 1491,11 грн., Колесо до насоса інв. №1059, інв.№1060 на суму 994,03 грн., Трансформатор, інв. №1686 на суму 1871,81 грн., Датчик тиску, інв. №1687 на суму 1418,28 грн., Бетономішалку, інв. №932,98 на суму 932,98 грн., Безканальну теплотрасу (Винниченка кв.19, 17, 13, 11, Мазепи 4, Грушевського 30, 32, дитсадок №2, міська рада) - 22822,79 грн., заміна теплотраси квартал №8, інв.№1227 - 14171,58 грн., ремонт приміщення електричної лабораторії, інв.№179 -5745,25 грн., ремонт повітряних ліній, інв. №170 - 14086,98 грн., ремонт даху МЦПП-12, інв. №12 - 53024,56 грн., ТП 8 квартал - заміна теплотраси, інв. №1180 - 72598,87 грн., кабельні лінії інв. № 1681 - 8076,23 грн., реконструкція ТЕЦ «Барвінок»(водопроводу) інв.№1178 - 163171,67 грн., квартал №8 заміна теплотраси інв. №1227 - 59048,65 грн., ремонт підстанції №32 - 38827,37 грн.)

Всього відчужено ЗАТ „Енергія Новий Розділ" м. Н. Розділ, вул. Грушевського, 37, на суму 3159282,16 грн. без ПДВ. За період, який перевірявся, підприємством було реалізовано матеріалів без погодження з податковим органом на суму 3791138,60 грн. (з ПДВ).

Згідно Витягу від 13.10.08 № 21278209 з Державного Реєстру обтяжень рухомого майна пооб'єктно зареєстровано податкову заставу на активи МДКП «Розділтеплокомуненерго»в т. ч Біофільтр №27 (інв.№947), Біофільтр № 28 (інв.№927), Біофільтр №29, (інв.№930), Біофільтр №40 (інв.№927а), Каналізаційний колектор (інв.№ 935), Під'їздна дорога водозабору (інв.№1104), Турбогенератор №2, ( інв.№648 ), Генератор (інв. №1682 ).

Згідно Витягу № 25124816 від 27.10.09 про реєстрацію в Державному Реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) по МДКП «Розділтеплокомуненерго»за поданням ДПІ у Миколаївському районі вилучено об'єкти: Біофільтр № 27 (інв. № 947), Біофільтр №28 (інв. № 927), Біофільтр №29 (інв. № 930), Біофільтр № 40 (інв. № 927а), Каналізаційний колектор (інв.№ 935), Під'їздна дорога водозабору (інв. № 1104), Турбогенератор № 2 (інв. № 648), Генератор (інв. № 1682) та додано об'єкт: Корпоративні права на право власності на частку у статутному фонді ЗАТ «Енергія - Новий Розділ»у вигляді простих іменних акцій кількістю 1750886 штук.

У зв'язку з реєстрацією 27.10.09 змін в Реєстрі обтяжень рухомого майна та передачею об'єктів МДКП «Розділтеплокомуненерго»до ЗАТ «Енергія - Новий Розділ»за актом прийому-передачі від 28.10.09, тобто після зняття податкової застави відповідно до Витягу № 25124816 від 27.10.09, у відповідача не було підстав для нарахування штрафних санкції за відчуження активів, які не перебувають в податковій заставі на суму 3241200 гривень.

Судом встановлено, що за результатами розгляду повторної скарги МДКП «Розділтеплокомуненерго»ДПА у Львівській області рішенням від 04.11.10 №25654/10/25-005/1101 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі від 15.06.10 №0000012400/0 (від 25.08.10 №0000012400/1 ) в частині 3241200,0 грн. застосованої штрафної санкції та в цій частині рішення ДШ у Миколаївському районі від 25.08.10 №8531/10/23-054/6 про результати розгляду первинної скарги, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі від 15.06.10 №0000012400/0 (від 25.08.10 №0000012400/1 ) та рішення ДПІ у Миколаївському районі від 25.08.10 №8531/10/23-054/6 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу МДКП «Розділтеплокомуненерго»від 03.09.10 №111 частково задоволено.

Згідно із визначенням, наведеним в п.1.17 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова застава це спосіб забезпечення податкового зобовязання платника податків, не погашеного у строк.

Відповідно до приписів, закріплених в п.8.1 ст.8 зазначеного Закону, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу з метою захисту інтересів бюджетних споживачів.

Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі-продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що сам факт відчуження активів платником податків без згоди податкового органу є порушенням вимог Закону.

Підпунктом 17.1.8 статті 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Тобто, вказаною правовою нормою визначені відповідальність та санкції за порушення п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у звязку з чим, податковий орган не позбавлений права застосувати до платника податків штрафні санкції за порушення вказаної норми Закону у розмірі суми такого відчуження, чим саме і будуть захищені інтереси держави шляхом стягнення в доход державного бюджету відповідної суми коштів.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду доводи позивача щодо можливості відчуження активів, які перебували в податковій заставі, одже податкове повідомлення рішення прийнято із врахуванням вимог п.п.8.6.1. п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що задовольнити позовні вимоги слід частково.

Щодо понесених позивачем судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються йому з державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 98, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області №0000302321/0 від 15.06.2010 року.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області №0000302321/1 від 25.08.2010 року.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області №0000302321/2 від 04.11.2010 року.

5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.Стягнути з Державного бюджету України на користь Міського державного комунального підприємства «Розділтеплокомуненерго»(місцезнаходження: 81652, м. Миколаїв, вул. Грушевського,37, ЄДРПОУ 30568470) 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти дів з дня її проголошення. Уразі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 27.04.2011 року.

Суддя Тертичний В.Г.